ВСТУПНЕ СЛОВО
Праця, яку маємо перед собою, є, властиво кажучи, першою в нашій історіографії, та й в літературі взагалі, в цілості присвячена геокуль- турній основі нашої Батьківщини — Причорномор’ю.
Розуміється, були й раніше праці істориків Запорожжя — А. Скаль- ковського (1885 р.), Д. Яворницького (1895 і пізн.), але в них досліджувалися ті терени в аспекті, переважно, військо в о-історичнім (козацтво та побут). Труд доктора Миколи Аркаса, є першою широкозорою монографією тієї, історично вельми важливої, епохи нашої Бтаьківщини, яку ми звемо передісторичною й древньо-історичною, епохою, коли наші пращури творили своє буття. У спеціяльній літературі, історія тієї прадавньої минувшини нашої землі, історіографічно висвітлена досить повно (Том 1-ий „Історії України-Руси” проф. М. Грушевсько- го), але вже біологічні, тим паче, культурні чи історіософічні, сторони тієї теми, за винятком трудів Ф. Вовка, В, Хвойки, особливож, проф. М. Ростовцева, а в наш час, проф. В. М. Щербаківського та проф. д-ра Я. Пастернака, — досліджувані були скупо або фраґментарно.
Ближче зацікавлення колискою нашого народу — лісостеповою зоною обабіч Дніпра та широкодолими степами, — це явище останнього півстоліття. Стимульоване воно було самим перебігом історичних подій, а також, окремими спробами їх історико-філософічного осмислення і то, в різних напрямках національно-духової творчости, також, — в мистецтві; наприклад, з’явлення київської, т. зв. неоклясичної школи в поезії двадцятих років, коли чергова навала північно-східньої варварської стихії, примусила найчуліший орган людського єства — поезію, — пригадати й нагадати нації про її античну минувшину. Для кращого сприйняття змісту цієї книги, необхідно зупинитись над особою її автора.
Народжений 14-го вересня 1898-го року у Миколаєві над Південним Бугом — Гипанісом, Микола Аркас походить з родини, добре в нашій новітній історії знаної.
Авторів батько, теж Микола (1852—1909 р.р.) — відомий автор популярної „Історії України-Руси”, написаної для молодшого сина, автора цієї книги. Сучасник М. Лисенка, — він скомпонував оперу „Катерина”, що не сходить з репертуару й досі.Дід автора, генерал-адьютант, адмірал і командир Чорноморської фльоти та портів й воєнний губернатор міста Миколаєва, з походження був греком, а іменем — теж Микола; брат адмірала, авторів дід-у- других, генерал-ляйтенант Захарій Аркас, був одним з перших архе- ологів-аматорів Криму й лишив кілька по собі праць. Прадід автора, Андрій Аркас, що потай виеміґрував з Греції року 1793-го, був автором паралельного словника на десятьох мовах, які знав досконало.
Отже, ці родинні відомості, може найліпше схарактеризують атмосферу й традиції, в яких зріс і виховався автор цієї книги, степовик- чорноморець з крови й кости, та пояснять його вроджену схильність до української старовини, його любов до батьківщини його дідів — блакитної Еллади.
Що ж до вартостей чисто наукових цієї книги, то незайвим буде навести оцінку її безсумнівним авторитетом, доктором Ярославом Пастернаком.
„Автор виявляється одним з передових українських істориків на еміґрації, так античного, як і княжого періоду нашої історії...
Праця його являється цінним вкладом в історіографію України... Деякі частини його праці, як, приміром, опис життя Пантікапаю чи зруйнування Ольвії ґетами, — читається, як історичний роман”.
З листа д - р а Я. Пастернака
Недивно: — автор є сином тієї землі — Березань, Ольвія, Буг-Гипаніс, Бористен, Гилея, велешумна повідь Евксинського моря, предки, які бились з турчином за волю Еллади, — все це для нього не архаїзми, а жива, немеркнуча саґа, яка лунає з минулих століть. Може тому й перекладові з грецької мови Гомерово! „Іліяди”, що невдовзі побачить світ, Микола Аркас присвятив стільки літ творчої праці.
Евген Маланюк
Нью-Йорк, 1965