ВХОДЖЕННЯ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я ТАПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ДО СКЛАДУ РОСІЇ

Вивчення цієї теми слід розпочати з аналізу причин російсько- турецьких війн другої половини XVIIl ст. Зверніть увагу на так званий “Грецький проект”, про який ми вже згадували раніше.

Північне Причорномор’я мало стати основним плацдармом для здійснення російської експансії. Крім того, вихід до Чорного моря був необхідний для розвитку торгівлі, особливо експорту зерна. Експорт нечувано збагачував російських поміщиків і купців, що господарювали в Україні після ліквідації Гетьманщини і Запорозь­кої Січі.

Російсько-турецька війна 1768-1774 рр. показала слабкість Ос­манської імперії, котра раніше була грозою Європи. Російська ар­мія на чолі з генералом Румянцевим, у складі якої були й українські полки, розгромила турецькі війська в 1770 р. на річках JIapra та Кагул. Одночасно запорозький полковник Третяк розгромив у гирлі Дунаю турецьку флотилію і знищив 11 кораблів ворога. У 1771 р. полковник Колпак на чолі сильного козацького загону ово­лодів Кафою.

Для того, щоб заручитись у війні підтримкою з боку Австрії, Росія в 1772 р. здійснила за участю Пруссії та Австрії перший поділ земель Речі Посполитої. За конвенцією, яка була ухвалена учасни­ками поділу, до Австрії відходила Галичина, до Пруссії - Північна Польща, до Росії - частина Східної Білорусі. Таким чином, більша частина західноукраїнських земель за першим поділом потрапила під австрійську владу. Дьвів був проголошений столицею “корон­ного краю Галіції і Лодомерії”, до якого у 1774 р. Австрія приєдна­ла ще й Буковину, відірвавши її від Молдавського князівства.

Незабаром російсько-турецька війна була завершена. В 1774 р. О Суворов завдав те однієї поразки турецькій армії під Козлуд- _Жею після чого Туреччина змушена була укласти Кючук-Кайнар- жийський мирний договір (1774 р.). За цим договором до Росії відходила територія між Дніпром і Південним Бугом, фортеця Кінбурн. східна частина Керченського півострова. І Туреччина, і Росія мали вивести війська з Криму, і Кримське ханство проголо­шувалось незалежним. Росія одержала право вільного торгового судноплавства по Чорному морю.

Але й після війни суперництво між Росією і Туреччиною за Крим продовжувалось. Щоб випередити противника, Катерина II у квітні 1783 р. підписала рескрипт про включення Криму до складу Російсь­кої імперії. Таким чином. Кримське ханство, яке декілька століть при­носило на українські землі горе, страждання і біди, було ліквідоване.

Туреччина не могла примиритися з втратою Криму і в 1787 р. розпочала нову війну. В цій війні разом з російськими військами активну участь брало так зване Бузьке козацьке вііісько, створене у 1784 р. з колишніх запорожців. Козаки на чолі з полковником Головатим оволоділи турецькою фортецею Березань у гирлі Дніпра, чим допомогли Потьомкіну здобути Очаків. За великі ус­піхи і хоробрість у боях козацьке з’єднання отримало назву "Військо вірних чорноморських козаків”. Потьомкін навіть прий­няв титул “великого гетьмана”.

Найбільших поразок турецька армія зазнала в 1789 р., коли Суворов розгромив османське військо в битвах під Фокшанами і на річці Римнік. У 1790 р. штурмом була взята могутня турецька фортеця Ізмаїл. А у 1791 р. Туреччина уклала з Росією Ясський мирний договір, за яким до Росії відійшла територія між Півден­ним Бугом і Дністром. Крим був остаточно визнаний російським.

Таким чином, в результаті двох російсько-турецьких війн Північне Причорномор’я увійшло до складу Російської імперії. Хоч далекосяжні стратегічні плани Катерини II не були реалізо­вані, поразка Туреччини і вихід до Чорного моря Російської імперії мали важливі наслідки.

У XVllI ст. в Україні поширюється система початкової освіти, яка складалася з цифірних, полкових та гарнізонних шкіл. Певна роль у поширенні освіти належала мандрівним дякам, які працю­вали домашніми вчителями у заможних сім’ях. Дітей панівної вер­хівки, як правило, навчали вихованці Києво-Могилянської ака­демії. За зразком академії були відкриті колегії в Чернігові, Пере­яславі, Харкові.

Серед українських вчених посилюється увага до природознав­ства, що було у XVII ст. велінням часу. Ф. Прокопович у своїй про­мові “Про заслуги й користь фізики”, яку він виголосив перед сту­дентами й професорами Києво-Могилянської академії, закликав до наукового пізнання світу. В академії існувала могутня матема­тична школа, яку репрезентували вчені Ф. Прокопович, Є. Яворсь- кий, С. Кулябка, Я. Маркович. Ф. Прокопопич активно пропагу­вав вчення Декарта, Локка, Бекона, Конерніка і Галілея.

Видатним українським філософом і просвітителем був письмен­ник Григорій Сковорода. Вивчивши 5 мов та філософські теорії минулих і сучасних йому мислителів, Сковорода зіткнувся з неро­зумінням і ворожістю до його нетрадиційних поглядів і був зму­шений вести життя мандрівного філософа. Основні філософські твори він написав у період мандрування: “Діалог, или Разглагод о древнем мире”, “Наркісс. Разговор о том: узнай себя”. Сковорода розробив філософську концепцію трьох світів: безконечного все­світу - макрокосму, мікрокосму - людини і “символічного” світу Біблії.

• і чв релігії, а намагався відшукати в ній невидиме духовне нача­ло Сковорода вважав, що людина досягає щастя в житті тільки тоді коли піднімається вище матеріальних інтересів. Самопізнан­ня і прана, яка відповідає природним нахилам людини, на його думку. ^є шляхом до щасливого життя. Сковорода став одним із найвидатніших філософів XVllI ст. в Європі.

В Україні кінця XVII-XVIII ст. поглиблюється увага до історії- В цей час з’являється цілий ряд козацьких літописів: Самійла Величка, Григорія Гребінки, Самовидця. Основна їхня тема - події визвольної війни українського народу. Автори літо­писів вперше намагалися перейти від хронологічного переліку подій до їх осмислення, використовували різноманітні докумен­ти. Перший систематизований підручник з історії під назвою “Синопсис, або стислий опис від різних літописців про початок слов’яно-руського народу” вийшов у 1674 р. з друкарні Києво- Печерської лаври.

Розвиткові науки і освіти сприяли книговидавничі центри в Києві, Чернігові і Новгород-Сіверському. Тут видавалися книги й підручники С. Полоцького, М. Смотрицького, Л. Магніцького, Д. Ласовича, М. Ломоносова та ін.

В українському мистецтві XVIII ст. все виразніше відчувається відхід від старих, середньовічних канонів. У монументально-деко­ративному мистецтві, в розписах церков, храмів відчуваються на­родні мотиви, яскраво проступають побутові деталі.

В архітектурі кінця XVII - початку XVIII ст. поширюється стиль українського бароко. В період гетьманування І. Мазепи збу­довано 12 храмів, відреставровано близько 20 церков. Найбільш визначними з мазепинських будов були церква Іоанна Предтечі в Борисоглібському монастирі (Чернігів), церква Всіх Святих над Окономською брамою Лаври в Києві, церква Вознесіння в Пере­яславі та ін.

У середині XVIII ст. українська архітектура була збагачена та­кими чудовими пам’ятками як Андріївська церква у Києві (архі­тектори Растреллі - Мічурін), ансамбль церкви Святого Юра у ьвові (архітектор Меретин), собор Різдва Богородиці в Козельці V рхітектори А.

В Україні зароджується театр, осередком якого стає Києво-Мо- гилянська академія. Вистави частіше за все ставили студенти, які знайомили глядачів з творами Ф. Прокоповича, М. Довгалевсько- го, Г. Кониського. Велика увага в академії приділялась також му­зичній освіті. Була організована музично-хорова школа.

Значним музичним центром в Україні була гетьманська столи­ця Глухів. Розу.мовськиіі запросив до себе відомого капельмейсте­ра Андрія Рачинського, зі школи якого вийшли видатні компози­тори Артем Ведель, Максим Березовський.

Отже, українська культура в другій половині XVII - у XVIII ст. дедалі більше відходить від середньовічних канонів, збагачується ідеями гуманізму і просвітництва. Разом із тим її розвиток галь­мується феодально-кріпосницького системою, національним гні­том, що знову посилився на українських землях.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. В яких умовах розвивалася українська культура в другій поло­вині XVlI - XVIII ст.?

2. Охарактеризуйте роль Kueeo-Могилянської академії у розвит­ку освіти.