Страбон. Опис скіфів
Наведені далі рядки поета [Гомера] свідчать про те, що він об’єднав з ними (тобто місійцями[12]) і гіппемолгів[13], і галактофагів[14], і абіїв[15], які є скіфами й сарматами, що живуть у кибитках.
Адже й тепер ці народи й племена бастарнів[16] здебільшого змішані з фракійцями, які живуть по той бік Істру[17], але також почасти і з тими, які живуть по цей бік ріки.У той час це море [тобто Чорне] було неприступне для плавання через сильні бурі й дикість народів, які жили по його берегах, головним чином скіфів, що приносили іноземців у жертву богам, і тому воно називалось Аксенським[18]. А пізніше, коли іонійці заснували по його берегах свої колонії, воно стало називатися Евксінським[19].
Кажуть, що Гомер, через незнання, не згадує про скіфів і про їх жорстоке поводження з іноземцями, через що й саме море називалось Ак- сенським, тобто негостинним. Замість того Гомер вигадав якихось ніде не існуючих доблесних гіппемолгів, галактофагів і абіїв. Але як же могли люди тих часів називати море негостинним, коли вони не знали про дикі звичаї прибережних його жителів і цих самих людей? А це ж, безперечно, скіфи. Раніше за місійцями, фракійцями й гетами[20] не жили ні гіппемолги, ні галактофаги, ні абії. Але ще й тепер за ними живуть у кибитках так звані номади, які займаються скотарством і годуються молоком, сиром і здебільшого кумисом. Вони не складають гроші, не знають торгівлі, вміють тільки міняти один товар на інший. Як міг поет не знати скіфів, називаючи якихось доїльників кобилиць і людей, які годуються молоком? Адже його сучасники називали саме скіфів доїльниками кобилиць.
Немає далі нічого дивного й у тому, що Гомер, бачачи нашу пристрасть до збагачення й усілякі несправедливості через наші зобов’язання, назвав найчеснішим і найдоблеснішим такий народ, який зовсім не має справи ні з договорами, ні з нагромадженням грошей, але має все спільне, крім мечів і чаш для пиття. Адже у них насамперед навіть жінки спільні й діти, зовсім за вченням Платона. І Есхіл явно погоджується з нашим поетом, кажучи про скіфів, що вони «і кумису любителі, і справедливі скіфи».
Така сама думка про них існує в еллінів і тепер. Дійсно, ми їх вважаємо дуже простодушними, зовсім не лукавими, значно скромнішими, ніж ми самі, і більш незалежними.
Страбон. Географія //Хрестоматія з історії стародавньою світу. - К. : Рад. шк.,1954. - Т. 2. - С. 292.