Статті Андрусівського договору (ЗО січня 1667 р.)
(Уривки)
...3. А які міста і землі за цієї минулої війни від Корони Польської і Великого князівства Литовського завойовані є і перебувають у володінні і в управлінні його царської величності, тобто Смоленськ з усією Сіверською землею, з містами і з повітами, які від того краю, від Вітебського, і від Полоцького, і від Ліфляндії, від Лютинського повітів, до Смоленська відійшли, тобто Дорогобуж, Біла Невель, Себеж, Красне, а також і Велиж, хоч він здавна до воєводства Вітебського належний, з своїми містами і з повітами, а з другого краю, де є сіверські міста, коло Чернігова, всі міста і землі, якими не є прозвищами і урочищами названі, залишатися мають усі на стороні його царської величності; а на стороні його королівської величності — від Дніпра, що під Києвом, і через весь той край до Путивльського рубежу ніякого міста чи містечка, ні волості у володінні в нинішні перемирні роки від нинішнього часу і дня належати не буде, не переходячи однако ж рубежів воєводств Полоцького, Вітебського і Мстиславського і повітів Оршанського, Мозир- ського, Річицького і Брацлавського, а також і Ліфляндського рубежу, так, як в собі ті рубежі у давньому своєму окресленні до війни були; і зо всіма повітами, селами і волостями з обох боків рік Дніпра і Двіни, і з іншими, що до тих же воєводств і повітів, які в державі його королівської милості і Речі Посполитої залишаються, крім Велижа, який ради миру святого від воєводства Вітебського відлучений і на сторону його царської величності цим договором до кінця перемирних років залишений; а внизу по Дніпру (земля), шо називається Запороги, і тамтешні козаки, в яких вони там укріпленнях, островах і поселеннях своїх живуть, мають бути в послушенстві під охороною і під високою рукою обох великих государів наших на спільну їх службу від наступаючих, від чого боже борони, бусурманських сил...
4. 1 то постановляємо, що ніяка над козаками українськими, що по ту сторону Дніпра від Переяслава перебувають, помста чинена бути не має за те, що деякі (з них) на бік його королівської величності і Речі Посполитої піддавались, а тих козаків, які по другій стороні ріки Дніпра від Києва перебувають, його царська величність від присяги, йому на підданство принесеної ними, звільняє і під захист свій брати і до міст і містечок, що там є, вступати на весь час цього перемир’я не буде і не велить; а відповідно до цього і його королівська величність тих козаків, що перебувають і по другій стороні ріки Дніпра від Переяслава, під захист свій приймати і до міст і містечок, що там є, вступатися в ці перемирні роки не буде і не велить.
5. А місто Київ з Печорським монастирем, і з посадом, і з навколишніми близькими монастирями, і з нивами їх, які люди, що живуть у монастирях, мають у полях, а також і лісні входи на всяку домашню потребу з того боку Дніпра, на якому є Київ, не більш як на милю, щоб забезпеченням в землях і лісах міським і монастирським людям, так з боку навколишніх, як і з боку християнських людей, виконано було і додержано на цей же час (перемир’я) і про виведення людей ратних його царської величності з того ж міста Києва і про повернення його з тими ж містами названами, які на сторону його королівської величності договорені і відписані.
...7. А саме місто Київ з тими ж монастирями, Печорським і з іншими при Києві залишеними околицями, також і з слугами старими, з якими перед цим Київ на сторону царської величності прийнятий (був), і з живністю, що в той час там буде, на сторону його королівської величності і Речі Посполитої має бути відданий і очищений до першої про вічний мир комісії, що на ці перемирні роки припадає, тобто через два роки, від нинішнього договору рахуючи...
...18. І то ми постановили, щоб обидва великі государі послали до хана кримського (посольства) і в своїх грамотах цей установлений (між ними) мир йому об’явили, щоб як сусід хан кримський з своїми ордами був з нашим великим государем у спільній дружбі і в дружніх відносинах і від війни остаточно відійшов, тому що великі государі наші вже між собою в братерській любові перебувають; а якщо хан кримський цим погордує і, будучи сусідом, приятелем бути не захоче і війни своєї остаточно не припинить, тоді як в Україні, так і в Києві, і в Запорогах, і в інших українних містах, що по обох боках ріки Дніпра, обидва війська, як Корони Польської і Великого князівства Литовського, так і держави його царської величності Московської, з українними тамтешніми людьми проти орди і ханових сил завжди готові бути мають і відсіч давати, як спільному ворогові, будуть; також і в Запорогах і на Дону спомагальні і оборонні дії проти бусурманів не припиняться.
А якщо б хан кримський після цього сповіщення його захотів третім бути з великими государями нашими в приязні, тоді для врегулювання росходжень, обидва великі государі наші між собою порозуміються і, щоб до спільної згоди дійти могли, докладуть зусиль.19. Також про учинене сповіщення великі государі наші пошлють своїх посланців до цесаря турецького, сповіщаючи (його), як прикордонного сусіда, про цей укладений мир, щоб цесар турецький попередню приязнь підтвердив, ханові кримському наказав у сусідстві спокійно перебувати і суворо попередив, щоб до війни він ніякого приводу не давав. І якщо б з вини орди до війни з ханом і з татарами обом великим государям нашим дійшло, від чого б і султан турецький, заступаючись за орду, до війни проти цих обох великих государів наших або проти одного з них виступити мав, тоді спільними силами і військами відсіч бусурманам в усякій потребі, з обох боків сили свої сполучаючи, обидва великі государі наші давати будуть.
Полное собрание законов Российской империи, т. I, стар. 658—660, 665.
44.