Стан освіти та науки

Процеси, що відбувалися в економіці України І протягом 20 років після XX з’їзду КПРС, А неодноразові спроби реформ не могли не позначитися на стані освіти і науки

Особлива увага приділялася освіті, яку партія розглядала як частину своєї ідеологічної системи 25 грудня 1958 р Верховна Рада CPCP прийняла закон „Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в CPCP" ’, яким було розпочато роботу щодо рефор­мування школи Семирічні і десятирічні школи були перетворені на восьмирічні (обов’язкові) та оди­надцятирічні загальноосвітні трудові політехнічні з виробничою практикою, що нагадувало попередні уніфіковані трудові школи Випускники середніх шкіл, за винятком 20% кращих учнів, були зо­бов’язані попрацювати принаймні два роки перед вступом до вузів

Після приходу до влади А Брежнєва ця рефор­ма, як й інші реформи M Хрущова, була фактично відкинута, хоча окремі іі елементи залишилися Бу­ла збережена, зокрема, загальна обов’язкова 8- річна освіта, не була відновлена плата за середню та вишу освіту, українська мова й література більше не були обов’язковими для вивчення в російських школах У PC P

З 1956 р в республіці почали діяти школи- інтернати, а з 1960 р — школи подовженого дня З 1966 р відповідно до рішень ХХШ з’їзду КПРС почалося впровадження загальнообов язко- BOi десятирічної освіти Одночасно посилювалася централізація управління освітою В 1969 р було створено Міністерство освіти CPCP, яке взяло ряд основних функцій Міністерства ОСВІТИ УРСР, суттєво урізавши його автономію Далі політизу- вався навчально-виховний процес 3 1972 р в усіх середніх школах була введена обов’язкова початко­ва військова підготовка Ще раніше, у 1968 р, військова підготовка була відновлена у вищих нав­чальних закладах

Господарські реформи потребували все більше і більше фахівців з вищою освітою Тому мережа вузів неухильно розширювалась У 1964 р був за­снований Донецький університет, у 1972 р ----------------------------------------------------------------------------

Сімферопольський, у 1985 р — Запорізький, а згодом — Прикарпатський та Волинський При великих промислових підприємствах було організо­вано загальнотехнічні та загальнонаукові факульте­ти Розширювалася підготовка спеціалістів з нових галузей науки і техніки Однак у кінці 60-х рр Ук­раїна мала на 25% менше студентів на 10 тис насе­лення, ніж Росія В п вузах, за розпорядженням Москви, навчалася велика кількість студентів з т зв соціалістичних країн та країн, що розвивалися Лише в 1976 р у вузах і технікумах Харкова нав­чалося понад 2 тис студентів із 22 країн світу

Проблемою проблем залишалася якість підго­товки спеціалістів У загальній своїй масі вона була низькою, особливо на заочних і вечірніх відділен­нях, хоча кількісні показники зростали протягом 1964-1985 рр з 2,3 мли до 7,3 млн чол Збільши­лася кількість фахівців із середньою спеціальною та вищою освітою, зайнятих у народному господарстві України На початку 80-х рр стало особливо помітно, що рівень підготовки фахівців в УРСР як і загалом в CPCP, значно відстає від світового

До 1976 р в УРСР був, в основному, здійсне­ний перехід до загальнообов’язкової середньої освіти У 1984 р Верховна Рада CPCP схвалила „Основні напрями реформ загальноосвітньої і про­фесійної школи" Вони визначали освітню політику парти „в умовах розвинутого соціалізму” Відповідно до цього документа посилилася ідео­логізація школи, суттєві зміни вносилися у зміст навчально-виховного процесу Увага акцентувалася на трудовому навчанні, оволодінні учнями конкрет­ними знаннями з природничо-технічних, еко­номічних та суспільних наук Одночасно запровад­жувалося навчання дітей з 6 років, 8-річні школи було реорганізовано в 9-річні, середні — в 11-річні, а професійно-технічні училища різних типів — в єдиний тип навчального закладу — середні про­фесійно-технічні училища

Кількісні показники в розвитку загальної освіти в УРСР у 60—80-1 рр також засвідчують про­грес Однак освіченість випускників середніх шкіл падала Рівень підготовки учнів сільських шкіл був значно нижчим, ніж міських 3 погляду загально­людських норм ідейне спрямування, рівень знань та інтелектуального розвитку, стан і характер мораль­ного виховання, виховання національної свідомості не відповідали вимогам цивілізованого світу

У 60-80-1 рр зазнала певних реформацій і наука України, що не могло не позначитися на іі дослідженнях Основним науковим центром зали­шалася республіканська Академія наук Згідно із статутом 1963 р вона підпорядковувалася Раді міністрів УРСР та президії AH CPCP

Звичайно, діяти доводилося відповідно до тих законів і принципів, що панували в радянському суспільстві Екстенсивний розвиток економіки ви­значив такий же шлях розвитку науки В складі AH УРСР утворювалися нові спеціалізовані нау­кові установи, відділи та лабораторії, виникали чис­ленні підрозділи Більшість з них займалася новими перспективними напрямами наукових досліджень (інститути напівпровідників, радіотехнічних про­блем, проблем міцності, металофізики, геофізики, хімії, високомолекулярних сполук, кібернетики, ядерних досліджень та ін ), але були й такі, що ви­никали на хвилі реорганізації, кон’юнктури, без

354

достатніх на те об’єктивних підстав Вони спричи­нялися до дальшого розпорошення наукових сил, диспропорції наукового потенціалу, нераціонально­го його використання, не відповідали вимогам підвищення ефективності академічної науки, що й обумовило їх перегляд, визнання як помилкових

В 60-70-1 рр республіканська академія скла­далася з трьох секцій, що об’єднували 9 відділів (згодом — відділення) В наступні роки були ство­рені ще три відділення Основні напрями дослід­жень визначалися секціею фізико-технічних і мате­матичних наук, секцією хіміко-технолопчних та біологічних наук і секцією суспільних наук В уста­новах Академії наук неухильно зростала кількість науковців Якщо 1960 р їх нараховувалося 3,6 тис, то 1985 го —15,3 тис чол Кількість працівників з науковими ступенями зросла за той час у 5,5 раза

Останнє не могло не позначитися на ефектив­ності наукових розробок Відкриття й розробки, які не мали аналогів в світі, були здійснені вченими-ма- тематиками Головною організацією в CPCP із створення автоматизованих систем проектування е хектронно-обчислювальних машин став Інститут кібернетики, очолюваний впродовж двох десятиріч академіком В Глушковим, а потім академіком В Михалевичем Фундаментальні дослідження бу­ли виконані в галузі твердого тіла й низьких темпе­ратур, надпровідності, фізики напівпровідників, радіофізики, теоретичної й експериментальної ядерної фізики, фізики плазм і керованого термо­ядерного синтезу, астрономи та радіоастрономи З 1960 р у розпорядженні вчених-фізиків — ядер­ний реактор, з 1966 р — найбільший у Європі лінійний прискорювач електронів

Значний імпульс у своєму розвитку одержали атомна енергетика, науки про Землю Завдяки фундаментальним і прикладним розробкам учених- геолопв розширилися можливості, особливо в нинішній час, освоєння корисних копалин на тери­торії України

Зусиллями вчених у складі академії створено найбільший у світі центр наукових досліджень у га­лузі зварювання металів, зварних конструкцій і но­вих металургійних методів добування високоякісних та особливо чистих металів і сплавів Помітним вне­ском у розвиток науки стали дослідження ук­раїнських учених у галузі ливарного виробництва, матеріалознавства, фізико-хімічної механіки, ма­теріалів та надтвердих матеріалів Прискоренню технологічного впровадження найперспективніших результатів фундаментальних досліджень сприяли науково-технічні комплекси та інженерні центри, створені в AH УРСР в середині 80-х рр Найпо­тужнішими серед комплексів були міжгалузеві HTK „Інститут електрозварювання їм Є Патона", „Інститут проблем матеріалознавства", HTK „Інститут кібернетики їм В Глушкова", „Інститут надтвердих матеріалів"

Істотні зрушення відбулися у галузі хімії та хімічної технологи, біохімії, фізіологи і теоретичної медицини, загальної біологи Спільними зусиллями науковців ряду інститутів були проведені дослідження з фундаментальних і прикладних про­блем, які мали практичну цінність для розвитку сільського господарства Виведені нові сорти жита, пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, кормових культур, винайдено нові засоби боротьби з хворо­бами плодових рослин і виноградників Значні здо­бутки вчених у галузі біотехнологій Вагомий вне­сок у розвиток наукових досліджень робили працівники галузевої та вузівської науки, зокрема Київського, Львівського, Харківського, Донецько­го та Дніпропетровського університетів. Укра­їнської академії сільськогосподарських наук (1956—1962), Академії будівництва й архітектури (1956—1963) та інших наукових установ

Протягом 1970 —1985 рр понад 13 тис науко­вих розробок учених Академії наук УРСР було впроваджено у виробництво Однак далося це не­легко, оскільки виробнича сфера об’єктивно не бу­ла зорієнтована на чутливе сприйняття наукових новацій і прогресивних ідей Жорстке планування з постійно зростаючими показниками зумовлювало низьку спроможність економіки та суспільства ви­користовувати досягнення HTR штовхало на по­шук екстенсивних, а не інтенсивних шляхів розвит­ку Наукові розробки впроваджувалися здебільшо­го тим же методом адміністративного тиску, наказу, розпорядження Велика кількість наукових досяг­нень, технолопй винаходів і розробок циркулювали лише в науковому середовищі, не знаходячи попиту в сфері виробництва, а якщо й знаходили, то швид­ше за рубежами CPCP Винятки становили тільки розробки в інтересах військово-промислового ком­плексу і великі наукові проекти загальнодержавно­го значення

Не ініціювала плідну працю й морально- політична атмосфера, що культивувалася як у суспільстві, так і в творчих колективах зокрема Немало вчених за вільнодумство зазнавали ре­пресій

Нелегкими були 60—80-1 рр і для працівників гуманітарних наук Періоди „відлиги", реакції і за­стою тут також проявилися Так, після XX з’їзду КПРС дещо полегшився доступ історикам, літера­турознавцям та мистецтвознавцям до архівів Роз­ширилася тематика досліджень Дещо поліпшилася мовна ситуація, зокрема вдалося перевидати „Словник української мови" Б Грінченка 3 1957 р почали виходити такі журнали, як „Радянське пра­во", „Економіка Радянської України", „Народна творчість та етнографія", „Український історичний журнал" та ш Було опубліковано ряд документаль них збірників, з обов’язкового вжитку вилучено „Короткий курс історії ВКП(б)"

Процес наближення суспільних наук до істо­ричної правди та реальної дійсності був складним і суперечливим, бо на зміну одному культу приходив інший І на догоду кожному вимагали „творити" науку, прославляти існуючий політичний режим, виводити „закономірності’ „Ідеологічні потреби парти” зумовлювали передусім вивчення проблем соціалістичного і комуністичного будівництва Незмінною складовою праці науковців усього спек­тра суспільних наук мали бути т зв „класовий підхід" та критика буржуазно-націоналістичних концепцій

Незважаючи на тотальний контроль ук­раїнськими вченими-економістами, істориками, філософами, філологами, літературознавцями та мистецтвознавцями в 60—80-і рр було опубліко­вано ряд цікавих наукових розробок Так, історик M Брайчевський написав кілька глибоких наукових розвідок із давнього історичного минулого України, зокрема „Коли і як виник Київ", „Походження Русі", „К происхождению древнерусских городов" 1972 р друком у Торонто з’явилася праця вченого „Приєднання чи возз’єднання”, в якій була піддана критиці офіційна інтерпретація Переяславської уго­ди, викладена в „Тезах про 300-річчя возз’єднання України з Росією, 1654—1954 рр “, і діячів ко­зацької державності У 1979 р завершив свою істе­рико-філософську працю „Лист до російських та українських істориків” історик та філолог Ю Бад- зьо В ній він заперечує теорію про т зв „триєди­не” походження трьох слов’янських народів — російського, українського і білоруського Нестан­дартно підходили до вивчення історичного минуло­го українського народу та його культури такі істо­рики, як О Аланович, Я Дзира, O КомпанД Бой­ко, філософ Є Пронюк, літературознавці Є Кири­люк, І Дзюба та ін

Науковими колективами було видано ряд фун­даментальних праць з історії України, держави і права, археолопї, філософи, літератури і мистецтва, які, втім, не одержали однозначно позитивної оцінки наукової громадськості, особливо за­рубіжної Серед них варто назвати такі багатотомні публікації, як „Історія Української PCP", „Історія міст і сіл Української РСР“, „Археологія Ук­раїнської PCP", „Історія українського мистецтвоз­навства", „Історія української літератури”, „Слов­ник української мови”, „Українсько-російський словник” Були випущені також Українська Ра­дянська Енциклопедія, Радянська енциклопедія історії України та ін

Далеко не всі найважливіші проблеми, події та явища суспільно-культурного й економічного життя знайшли своє адекватне відображення на сторінках названих видань

На практиці науково-дослідні установи України все більше інтегрувалися в систему наукових складів CPCP, а фактично Роси, нерідко перетво­рюючись в їх периферійні придатки, втрачаючи не тільки національне, а й наукове обличчя Управління наукою все більше монополізувалося невеликою групою вчених-адміністраторів з Моск­ви і Ленінграда, які, зімкнувшись із владними структурами, мали вирішальний вплив в Академії наук CPCP У руках останньої зосереджувалася основна науково-виробнича та видавнича база, інформаційні канали та формування наукових на­прямів За таких умов навіть незначні прояви опо­зиційності в середовищі науковців жорстоко кара­лися Так, у 70-1 рр в результаті чергової ідео­логічної чистки за невчинені злочини було позбав­лено роботи ряд працівників інститутів ХІМІЇ полімерів, теоретичної фізики, археологи, історії, літератури, фольклору та етнографи, психологи, нафти і газу та ін Немало наукових україномовних журналів, що почали видаватися під час „відлиги", були переведені на російську мову