Із спогадів офіцера Єлисаветградського гусарського полку Остен-Сакена про героїчні подвиги гусара цього полку, керівника селянського партизанського загону Самуся (1812 р.)

У вітчизняну війну 1812 року під час відступу французів, коли незабутньою заслугою партизана Сеславіна, який відкрив намір Наполеона кинутись на хліборобну Калузьку губернію, і геройським подвигом Дохтурова, шо з своїм корпусом відстояв Малоярославець, який вісім раз був взятий приступом ворога і дев’ять раз Дохтуровим, Наполеон був відкинутий на знайомий йому Смоленський шлях, в край, ним же розорений,— наш авангард, під начальством графа Милорадовича підійшов до Колоцького монастиря.

Взятий у полон раненим у Бородінській битві лейб-ескадрона Єлисаветградського полку рядовий Самусь, високий, стрункий, кмітливий і блискучої хоробрості, з’явився до графа, як начальник трьохтисячного партизанського загону, ним самим зібраного з селян навколишніх селиш.

Втікши з полону, Самусь знайшов місцевість поблизу Колоцького монастиря, дуже вигідну для партизанських дій, і запропонував селянам організувати загін, нападати на ворожі обози та команди, що проходили по операційній лінії, озброївшись ворожою зброєю і патронами, які вони, що б то не стало, повинні були відбити у ворога. Спочатку нападав він на невеликі команди і, коли вже зброї і патронів було досить і загін його зріс до 3000 ратників,— то він, збираючи війська свої на дзвін, нападав вже на значні команди і одного разу розбив вщент цілий батальйон. Найсуворіша дисципліна була ним введена в загоні, і непокора зовсім не мала місця.

Самусь мав також свою гвардію в кількості однієї піхотної роти, по-блазенському одягненої, яку він в строю представив Милорадо- вичу: французькі піхотні мундири, панталони з штиблетами поверх личаків, мідні лати французьких кірасирів, селянські шапки, піхотні рушниці і торби.... Я був очевидним свідком цієї приємної і комічної сцени.

Герой Самусь просив графа послати з ним довірену особу в ліси полічити вбиті загоном тіла. Перевіряючий нарахував їх до 3000.

Граф Милорадович підвищив Самуся в унтер-офіцери нагородив відзнакою військового ордена, і, за поданням графа, Самусь швидко був підвищений в офіцери.

«Военный сборник», 1870, № 10, стор. 246—247.