З рішення Земського собору про приєднання України до Росії (1 жовтня 1653 р.)
Минулого 1653 року травня 25 за указом великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Росії самодержця, говорилося на соборах про литовські і про черкаські справи.
А нинішнього 1654 року жовтня в 1 день великий государ цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Росії самодержець, розпорядився з приводу тих же литовських і черкаських справ скликати собор, а на соборі цьому бути великому государеві, святійшому Никонові — патріархові московському і всієї Росії митрополитам, архієпіскопам, епіскопам, і чорним властям', і боярам, і окольничим, і думним людям, і стольникам, і стряпчим, і дворянам московським, і дякам, і дворянам, і дітям боярським (виборним) із міст, і купцям, і торговим, і всяких чинів людям. І наказав государ їм об’явити литовського короля і панів-ради минулі і нинішні неправди, що з їх сторони чиняться на порушення вічного докінчання[36] [37], а від короля і від панів-ради виправлення в цьому не бувало. І щоб ці їх неправди його государевим Московської держави всяких чинів людям були відомі.Також і запорозького гетьмана Богдана Хмельницького присилання об’явити, що вони б’ють чолом під государеву високу руку в підданство. І що тепер король (польський) і пани-рада при госуда- ревих великих послах відповідно до договору виправлення не зробили і відпустили їх без діла...
...Про гетьмана Богдана Хмельницького і про все Військо Запорозьке бояри і думні люди постановили, щоб великий государ цар і великий князь Олексій Михайлович всієї Росії зводив гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорозьке з містами їх і з землями прийняти під свою государеву високу руку ради православної християнської віри і святих божих церков, тому щоіпани-рада і вся Річ Посполита на православну християнську віру і на'святі божі церкви повстали] і хочуть їх викоренити, і ради того, що вони, (гетьман Богдан Хмельницький і все Військо Запорозьке] присилали до великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича всієї Росії бити чолом багато разів, щоб він, великий государ, православної християнської віри викоренити і святих божих церков розорити гонителям їх і клятвопорушникам не дав, і над ними змилосердився, і велів їх прийняти під свою государеву високу руку.
...А стольники, і стряпчі[38], і дворяни московські[39], і дяки[40], і жильці[41] [42], і дворяни та діти боярські’ з міст і голови стрілецькі[43], і гості, і гостинні1 та суконні сотні[44] [45], і чорних сотень[46], і двірцевих слобод[47], тяглі люди[48], і стрільці[49] про государеву честь і про прийом гетьмана Богдана Хмельницького і всього Війська Запорозького допитувалися по чинах, окремо. І вони говорили те ж саме, що(за честі блаженної пам'яті великого государя царя і великого князя Михайла Федоровича всієї Росії і за честь сина його государевого [великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича всієї Росії стояти і проти литовськото короля війну вести (будуть)ДА вони, служилі люди, за їх государеву честь почнуть з литовським королем битися, не шкодуючи голів своїх, і з радістю помруть за його государеву честь. А торгові всяких чинів люди помогти і за його государеву честь голови свої раді заложити. А гетьмана Богдана Хмельницького ради православної християнської віри і святих божих церков щоб пожалував великий государ цар і великий князь Олексій Михайлович всієї Росії по їх чолобиттю і велів їх прийняти під свою государеву високу руку. Воссоединение Украины с Россией, т. Ill, стор. 406—407, 413—414. 32.