Протистояння за впливи у Білорусі
Уже через кілька місяців після Переяславської ради 1654 р. дійшло до відкритого російсько-українського протистояння на території сучасної Південно-Східної Білорусі. Ці землі здавна творили спільний етнічний, культурний та господарський масив з українським Поліссям.
Вихідці з цих земель постійно поповнювали козацькі лави. Ще в 1602 р. гетьман Іван Куцкович, писав, що козацькі землі простягаються від «Могилева до гирла Дніпрового». Тому цілком закономірно українська Національно-визвольна війна відразу поширилася й сюди. Уже в червні 1648 р. козаки оволоділи Гомелем, Річицею, Лоєвом, а місцеве населення стрімко поко- зачувалося, наповнюючи лави повстанського війська.Після укладення Березневих статей з Гетьманщиною, цар задумав зробити основним театром баталій з Річчю Посполитою територію не України, а Білорусі: кортіло якнайскоріше відвоювати Смоленськ, який мав символічне значення для Московії, та опанувати землі по Березину, чим відкрити собі шлях до Вільно. В кінці травня 1654 р. головне московське військо, очолюване царем (40 тис. чол.), вирушило на Дорогобуж і Смоленськ, Олексій Трубецький (15 тис.) - на Мстислав, Василь Шереметьев (15 тис.) - на Полоцьк і Вітебськ. Б. Хмельницький спорядив на Південно-Східну Бідорусь 18 тис. козаків на чолі з наказним гетьманом Іваном Золотаренком.
Наступ союзників розвивався блискавично, оскільки проти них не було серйозних збройних сил, а фортифікаційні споруди більшості міст виявилися не підготовленими до облог. Литва не отримала допомоги з Польщі, що робило поразку неуникненною, оскільки спромоглася виставити лише 10 тис. війська. Тож без бою капітулювали Біла, Дорогобуж, Рославль, після чотириденного штурму - Мстислав (22 липня). 6 липня московити підійшли до Смоленська. ЗО червня впав Полоцьк. У липні 1655 р. московити здобули Мінськ, а 9 серпня - Вільно, де у вересні цар символічно проголосив себе великим литовським князем.
Богдан Хмельницький. Невідомий художник XIX ст.
У свою чергу Б. Хмельницький намагався підвести під свою булаву Південно-Східну Білорусь. Тому корпус І. Золотаренка, всупереч волі царя, не вирушив під Смоленськ, а зосередився на оволодінні цими теренами. Козаки швидко захопили Жлобин, Рогачів, але Гомель довелося взяти в облогу на два місяці через сильну польську залогу Місто здалося тільки 23 серпня, а вже 4 вересня козаки оволоділи Чечерськом, через кілька днів Пропойськом і Новим Бихо- вом та взяли в облогу Старий Бихів. Всіляко підтримуючи стихійне покозачення місцевого населення, І. Золота- ренко усупереч московським протестам успішно створював тут адміністративну вертикаль Української держави. По смерті І. Золотаренка під час облоги Старого Бихова (7 жовтня 1655 р.) Б. Хмельницький, призначаючи в січні 1656 р. на його місце Івана Нечая, так окреслював територію компетенції останнього, а фактично жаданий північний кордон Гетьманщини: «в Білу Русь до Могилева, Чаусова, Новобихова і Гомеля та інших містечок і тамтешніх сіл». Надалі в полковничому титулі І. Нечая з’являється визначники «білоруський», «гомельський», «могилівський».
Якраз тоді тертя між Москвою та козаками переростають у відкритий конфлікт. І. Нечай розпочав з того, що погрожуючи силою, витіснив російські залоги з Могилівського повіту та наказав місцевому населенню не виконувати команд московських воєвод. Усі спроби московитів змусити полковника вивести козаків з Могилівського, Шкловського та інших повітів не принесли успіхів.
І. Нечаю вдалося на початку 1657 р. оволодіти Старим Биховом, який до того безуспішно штурмували і козаки І. Золотаренка, і царські війська. Як тільки місто перейшло до козацьких рук, Б. Хмельницький відразу поспішив взяти його під свою протекцію. Це був страшенний ляпас Москві.
Після смерті Б. Хмельницького (27 липня 1657 р.) Москва завимагала від нового гетьмана Івана Виговського повного виведення війська з Білорусі.
А після підписання 8 вересня Гадяцької унії 1658 р. між Гетьманщиною та Річчю Посполитою І. Нечай отримав розпорядження короля блокувати переправи через Дніпро, як тільки литовське військо перейде у наступ на московитів. Відтоді почалася гаряча фаза московсько-української війни за Білорусь.Козаки підняли хвилю партизанської війни проти московських залог, яка співпала з виступами місцевих селян,, міщан та шляхти проти жорсткого окупаційного московського режиму. При цьому І. Виговський надіслав до Старого Бихова підмогу - 2 тис. козаків на чолі з братом Данилом Вигов- ським. І. Нечай, як повідомлялося на початку листопада князю Богуславу Радзивілу, «взяв Шклов, Головчин, Новий Бихів, Борисов. Під Могилів підступивши, місто взяв, у замку тільки борониться Москва». У багатьох містах мешканці самі викидали московські залоги й переходили на бік козаків. Зокрема, міщани Кричева перебили московитів. У Мстиславі міщани разом з козацьким полковником Іваном Ритлем двічі штурмували противника й оволоділи замком. І. Нечай, до якого перейшло чимало місцевої шляхти, взяв в облогу Мінськ та оволодів ним, коли на підмогу підійшли литовські сили на чолі з Олександром Полюбінським. У листопаді І. Нечай Навіть підходив під Смоленськ. Загалом, українським козакам вдалося поставити під свій контроль практично всю Південно-Східну Білорусь, а також частину Мінського, Вітебського та Смоленського воєводств.
У відповідь цар у кінці 1658 р. посилає на козаків військо князя І. Лобанова-Ростовського. Московитам вдається захопити Лукомль та взяти в облогу Мстислав, Рослав і Кричев. 21 березня 1659 р. відбулася генеральна битва під Мстилавом. І. Нечай мав при собі 6 тис. козаків та білоруської й литовської шляхти, але зазнав нищівної поразки, втративши практичну всю піхоту. Вцілілі козаки відійшли до Старого Бихова, а литовці - до Литви. 17 квітня Мстислав упав, а за ним і Кричев. Згодом воєвода А. Барятинський оволодів Рославлем. У червні московити взяли в облогу Старий Бихів.
4.1.2.