Поучення Володимира Мономаха

Я, недостойний, дідом своїм Ярославом, благословенним, славним, наречений у хрещенні Василем, [а] руським іменем Володимир, отцем улюбленим і матір’ю своєю [з] Мономахів у благочесті наставлений, дітям моїм у доброчесності домогтись успіхів бажаючи, се пишу поучення вам, улюблені, і задля християнських людей, бо скільки оберіг [їх] я по милості божій і отчою молитвою од усяких бід!

Найперше, задля Бога й душі своєї, страх майте божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть початок всякому добру.

«Не наслідуй лиходіїв, не завидуй тим, що творять беззаконня, бо лиходії винищені будуть, а ті, що надіються на господа, заволодіють зе­млею. Повсякдень чинить милосердя й позичає праведник, і плем’я його благословенне буде. Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру і йди за ним, і живи во віки віків»

У нікчемному сьому житті научися, віруючий чоловіче, діяти благочестиво, научися, за євангельським словом, «очима управляти», язик стримувати, ум смиряти, тіло упокорювати, гнів подавляти, помисел чис­тий мати, спонукаючи себе на добрі діла Г оспода ради; тебе позбавляють - не мсти, ненавидять - люби, гонять - терпи, хулять - благай, умертви гріх.

«Визволіть ображеного, захистіть сироту, вступіться за вдовицю. Прийдіть і розсудимо, - говорить Господь. - Якщо будуть гріхи ваші як обагрені, як сніг я оббілю їх». Та інше.

Возсіяє весна посту й цвіт покаяння. Очистімо себе, браття, од усякої крові, тілесної й душевної.

Усього ж паче - убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте й подавайте сироті, і за вдовицю вступіться самі, а не да­вайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достойний [навіть] смерті, то не погубляйте жодної душі християнської.

Паче всього - гордості не майте в серці і в умі. А скажімо: «Смертні ми єсмо, нині - живі, а завтра - у гробі.

Старих шануй, як отця, а молодих - як братів.

У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на ти­вуна, ні на отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїнів, ляжте, а рано встаньте А зброю не знімайте із себе швидко, не розглядівши [все] через лінощі, бо знагла людина погибає.

Брехні бережися, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло.

А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях, не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас почнуть. А куди підете й де станете, напоїте, нагодуйте краще сторонньо­го; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас [не] прийде - чи простий, чи знатний, чи посол - якщо не можете дарунком, [то] їжею і питвом.

Що належало робити отроку моєму, те сам я робив: діла на війні й на ловах, уночі й вдень, на спеці й на холоді, не даючи собі супокою. На посадників не покладаючись, ні на биричів, сам робив я [все], що було треба. Весь порядок і в домі своїм - се я наводив, і в ловчих ловчий поря­док сам держав, і в конюхів, і про соколів, і про яструбів [я сам дбав].

Також і бідного смерда, і вбогу вдовицю не давав я сильним обиди- ти, і за церковним порядком, і службою сам наглядав.

Та не осудіть мене, діти мої, ні інший хто, прочитавши [се], бо не хвалю я себе, ні одвагу свою, а хвалю Бога й прославляю милість його, що мене, грішного і недостойного стільки літ оберігши од того смертного часу, не лінивим мене, недостойного, сотворив був, [а] на всякі діла люд­ські здатного. Тож, сю грамотку прочитавши, постарайтеся на всякі добрі діла, славлячи Бога зо святими його.

Смерті бо, діти, не боячись ні [на] раті, ні од звіра, діло мужеське ро­біть, як вам Бог дасть. Бо коли я од війни, і од звіра, і од води, [і] з коня па­даючи, [не помер], то ніхто й із вас не зможе покалічитись і вбитися, допо­ки не буде [се] Богом звелено. А якщо од Бога буде смерть, то ні отець, ні мати, ні брати не зможуть [від неї] одняти, бо хоча добре [се] - берегти­ся, [та] боже оберігання ліпше єсть од людського.

Літопис руський. - С. 454-462.