Похід Ярослава на Святополка й захоплення Києва
У рік 6524 [1016]. Прийшов Ярослав на Святополка, і стали вони насупроти обабіч Дніпра. І не одважувалися ні сі на тих рушити, ні ті на сих, і стояли вони три місяці одні проти одних.
І став воєвода Святополків Вовчий Хвіст глузувати з новгородців, їздячи коло берега [і] говорячи: «Чого прийшли ви із шкандибою оцім? А ви теслярі є! Ось ми заставимо вас хороми зводити наші!» Це почувши, новгородці сказали Ярославу: «Завтра переправимось на них. Якщо хто не піде з нами, то ми самі його порубаємо».
А було уже в заморозь, і стояв Святополк межи двома озерами, і всю ніч [ту] спав, упившись з дружиною. Ярослав же назавтра, приготувавши до бою дружину, перед світом переправився, і, висівши на берег, одіпхнули вони човни од берега. І пішли [війська] одні проти одних, а коли зійшлися докупи, то була січа люта, і не можна було із-за озера печенігам допомагати [Святополкові]. І притиснули Святополкових воїнів до озера, і ступили вони на лід, і проламався лід із воїнами Святополковими, і багато втопилось у водах, і перемагати почав Ярослав. Побачивши ж [це], Святополк побіг. І переміг Ярослав. А Святополк утік у Ляхи.
Ярослав же сів у Києві на престолі батьківськім. Було ж тоді Ярославу літ тридцять і вісім.
Літопис руський. - С. 82.