ПОЧАТОК ВІЙНИ

Загроза європейської війни маячила на політичному горизонті від 1908 р. У 1912 μ 200 провідних членів національно- демократичної, радикальної та соціал-демократичної партій зібралися на таємну нараду, щоб обговорити міжнародну кризу, викликану Балканською війною.

Коли влітку 1914 р. розпочалася війна, три провідні українські партії Галичини утворили Головну українську раду, обравши її президентом Костя Левицького, голову націонал-демократів. З серпня Рада видала маніфест до українського народу⁹⁸. У центральних рядках маніфесту стверджувалося: “Російські царі зломили Переяславський договір (1654 р.), яким вони обов’язалися були шанувати самостійність України... Царська імперія протягом трьох століть веде політику, яка має за ціль відобрати поневоленій Україні національну душу і зробити український нарід частею російського народу» Побіда австро-угорської політики буде нашою побідою. І чим більше буде пораження Росії, тим швидше виб’є годи­на визволення України”. Першим практичним кроком Ради було утворення легіону під назвою ‘Українські січові стрільці”, що мав становити окрему одиницю в австрійській армії і правити за ядро майбутнього українського національного війська".

Політику Ради підтримувала група емігрантів із Наддніпрянської України, які проживали в Галичині. 4 серпня вони заснували політичну організацію — Союз Визволення України, маю­чи на меті виступати від імені середньо-східної України. Провідни­ми членами Союзу були Олександр Скоропис-Йолтуховський (1880- 1950), Володимир Дорошенко (1879-1963), Андрій Жук (1880-1968), Маркіян Меленевський (1878-?).

Важливо мати на увазі, що поставу галицьких українців та емігрантського Союзу аж ніяк не поділяли речники українського руху в Росії. Вони ніколи не були “сепаратистами”, вірячи, що май­бутнє українського народу пов’язане з демократичною і фе­деративною Росією. Видатним представником федеративної тради­ції в українській політичній думці був Михайло Грушевський. На­віть будучи професором Львівського університету, він зберіг росій­ське громадянство і, коли почалися воєнні дії, добровільно повернувся до Росії.

До 1914 року Галичина була австрійською провінцією протягом 141 року. З вибухом війни лише декілька людей здогадувалося, що це початок кінця цілої історичної епохи.

ПРИМІТКИ

1. Rudnyckyj S. Ukraina: Land und Volk-Wien_f 1916.—S.143-146.

2. Про аграрне і селянське питання в Галичині до 1848 р. див.: Франко І. Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині // Тв.: У 20 τ.-К.Д956.--Т.19.—С.560-661; Mises L, von. Die Entwicklung des gutsherrlichbauerlichen Verhaltnisses in Galizieu (1772- 1848)// Wiener BtaatswiBBensdiaftliche Studien.-Wien, 1903.—Bd.4, Heft 2; Гераси­менко M.Π. Аграрні відносини в Галичині в період кризи панщинного гос­подарства.— К. 1959; Rozdolski R. Stosunki poddaficze w dawnej Galicji: W 2 t.— Warszawa, 1962.

3. Rozdolski R. Stosunki poddaficze...—T.1.—S.261.

4. Франко I. Tb.-T.19.-C.585.

5. Про церковний розвиток, особливо у перші десятиліття австрійського панування, див.: Pelesz J. Geschichte det Union der rutheniscken Kirche mit Rom: In 2 Bd. Wfirzburg, Wien, 1878-1880 (особливо див-другий том); Korczok A Die griechisch- katholische Kirche in Galizien.-Leipzig, 1921; Winter E. Byzanz und Rom im Kampf um die Ukraine.—Leipzig, 1942; Назарко IJI. Київські І галицькі митрополити// Analecta Ordinis SJSasilii Magni.—Romae, 1962.—Voll3.-Ser.2, seet.1.

6. Stasiw М. Metropolia Haliciensis: Eius historia et iuridica forma// Analeeta Ordinis S,Basilii Magni—2 ed.—Romae, I960.—Vol.12.-~Ser.2, sect.1.

7. Текст таємного меморандуму Льва Шептицького передруковано в кн.: Chotkowskj W. Historya polityczna ko⅛cio)a w Galicyi za rz¾d6w Maryi Teresy.- Krakdw, 1909.—Т.2.—S.δl3-615.

8. Pelesz J. Geschichte der Union...—Bd.2.-S.875-882.

9. Розповідь очевидця про гурток Шашкевича можна знайти у спогадах Я.Головацького “Пережитое и перестраданное” (у кн.: Письменники Західної України 30-50-х років XIX от.—Київ, 1965,—С.229-285). З усієї існуючої багатої літератури про галицьких “будителів” для дослідників суспільної думки цікавими е такі праці: Заневич І. (Терлецький 0.) Літературні стремління галицьких руси­нів від 1772 до 1872 р,// Житє і слово,—Львів, 1894-1895.—Т.1-4; Гербільський Г.Ю. Розвиток прогресивних ідей в Галичині в першій половині XIX ст.—Львів, 1964; Ko- zik J. Ukraifieki ruch narodowy w Iatach 1830-1848.—Krakfiw, 1973; Тершаковець М. Галицько-руське літературне відроджене,—Львів, 1908.

10. Заневич І. Літературні стремління...//Житє і слово.—1894,—Т.2.—С.444.

11. Декілька важливих досліджень про чесько-українські зв’язки у XIX ст. можна знайти у кн.: З історії чехословацько-українських зв’язків,—Братислава, 1959. Див. також: Hostifika V. Ukrajina v ndzorech fieskfi obrozeneckfi Bpolefinosti do roku 1848// Slavia (Praha). -1964. -T.33. -S.558-578.

12. Havlffiek Borovsky K. Politickfi spisy/ Vyd. Z.Tobolka.∙~Praha, 1900,—Т.1.—S.59.

13. Rusyn H. (Головацький Я.). Zustande der Ruesinen in Galizien// Slawische Jahrbilcher.-Leipzig, 1846.—Bd.4,—S.361-379.

14. Kieniewicz S. Konspiracje galicyjskie (1831-1845).—Warszawa, 1950; щодо проблеми польсько-українських відносин див. с.103-104; 155-161,213-214.

15. Sala M., Freiherr von. Geschichte des polnischen Aufstandes vom Jahre 1846.—Wien₁ 1867.—S.98-102.

16. Ibid.-S.102.

17. Текст петиції і згаданого нижче маніфесту від 10 травня див.

24. Детальніше про участь українців у революції 1848 р. див.: Баран С. Весна народів в австро-угорській Україні.—Мюнхен, 1948; Косачевекая Е.М. Бостонная галиция накануне и в период революции 1848 г. —Львов, 1965; Bohachevsky- Chomiak SL The Spring of a Nation: The Ukrainians in Eastern Galicia in 1848.— Philadelphia, 1967; Данилах SL Галицькі, буковинські, закарпатські українці в революції 1848-1849 років.—Братислава, 1972; Kozik J. Miςdzy reakcjq a rewolucj¾: Studia z dziejfiw Ukraifiskiego ruchu narodowego w Galicji w Iatach 1848-1845.— Warszawa₁ KrakPw₁1975.

18. Friedjung F. Osterreich von 1848 bis I860,—Stuttgart, Berlin, 1908.—Bd.l.—S.100.

19. Kann RJL The Multinational Empire: Nationaliem and National Reform in the Habsbuig Monarchy, 1848-1918,—New York, I960.—VoL2.-P.62.

20. Жачек В. Про зв'язки чехів і західних українців у революційних 1848 та 1849 роках // 3 історії чехословацько-українських зв’язків,—С.343-369; Hostifika V. Spoluprdce Cechfi a halifiskych Ukrajincfi v Ietech 1848-1849// Rozpravy Creskoslovenskfi Akademie Vfid: feda Spolefienskychvfid.-Rofi. 75.—N12 (1965).

2L Текст резолюції див.: Slovansky sjezd v Praze roku 1848. Sbfrka dokumentfi /Vyd. ZaCek V.—Praha, 1958,—S.314-315. Див. також: Orton L. D. The Prague Slav Congress of 1848.—Boulder, Colo., 1978.

22. Protokolle des Verfassungs-Auschusses im Oesterreichischen Reichstage 1848- 1849/ Herausg. Springer A. —Leipzig, 1885.—S.3L

23. Левицький K. Історія політичної думки...—С.21.

24. Protokole des Verfassungs-Ausschusses...-S.30-31.

25. Цит. за: Galicja od Pierwszego Rozbioru do Wiosny Lud6w∕Wyd, Tyrowicz М,— Kraktfw, 1956.-S.230-232; Rosdolsky R. Die Bauemabgeordneten im Iconstituirenden Osterreichischen Reichstag 1848-1849.—Wien, 1976.—S.136-138.

26. Однак один із провідних членів Ради Григорій Шашкевич (він не мав ніякого зв’язку з "будителем" Маркіяном Шашкевичем) запропонував рейхстагові законопроект щодо створення у Галичині арбітражних комісій для розгляду справ між поміщиками і селянами (Левицький К.

27. Детальніше про план Палацького див.: Protokolle des Verfassungs- Ausschusses...-8.26.

28. Детальніше див.: Charmatz R Oesterreichs innere Geschichte von 1848 bis 1907.— Leipzig, 1909.—Bd.1—8.23. Детальніший розгляд питання про поділ Галичини див.: Кревецький І. Справа поділу Галичини в рр. 1846-1850// Записки Наукового това­риства імені Шевченка,—Львів,1910,—Т.93.—С.54-69; Т.94.-С.58-83; T.95.-G54-82; Т.9.—С.96-115; Т.97.-С.104-154.

29. Левицький К. Історія політичної думки...—С.104.

30. Для повного уявлення про заплутаність конституційно-правової системи див.: Grzybowski K. Galicja: 1848-1914. Historia ustroju politycznego па tie historii ustroju Austrii.-Kraktfw, Wroclaw, Warszawa, 1959.

31.1861 p. у галицькому сеймі було 49 українських депутатів 1867 р. їхнє число зменшилося до 14 (з загальної кількості 144). У результаті виборів 1879 р. пройшло три українські депутати проти 57 поляків. Див.: Das Nationalitatenrecht des alten OesterreichsZHerausg. Hugelmann K.G.—Wien, Leipzig, 1934.—8.693,713.

32. Rudnytskyj S. Ukraina...-S.146. Варто відзначити, що польська меншість у Схід­ній Галичині помітно зросла протягом XIX ст. 1857 р. римо-католики становили ли­ше 21,5%. Для ранішого періоду ми не маємо точних даних, але, схоже, процентна частка поляків була тоді навіть меншою. **У Рутенії проживала [у 1772 p.J невелика меншість римо-католицьких поляків, переважно шляхтичі і міські жителі, а поде­куди — також підневільні селяни”.—Brawer AJ. Galizien, wie es an Oesterreich kam. Eine ħistorisch-statistische Studie liber die Verhaltnisse des Landes im Jahre 1772.— Leipzig, Wien, 1910.—S.21. Зростання чисельності польського населення було наслідком декількох причин: вищого рівня смертності серед українців; колонізації польськими переселенцями з західної частини провінції; постійною асиміляцією.

33. Bujak F. Galicya.-Lwtfw, Warszawa, 1908.-T1.-S.72-73.

34. Ibid.-T.l_-S.84.

35. Ostaszewski-Baratiski K. Waclaw Michal Zaleski (1799-1849). Zarys Mograficzny.- Lwtfw, 1912.—S.353.

36. Protokolle des Verfassungs-Ausschusses...--S.20.

37. WiadomoSci Polskie (Paryz).-1858.-N ЗО. Цит. за: Kalinka W. Dziete. -Krakdw, 1894.—T.4, cz.2.-S.212.

38. Kaczaia S. Polityka Polaktfwwzglqdem Rusi.-Lwtfw₁ 1879.—8.306.

39. Bobrzyrteki М. Dzieje Polski w zarysie.—Warszawa, 1931.—Т.З.—S.296-297.

40. Dunin-Wqsowicz K. Dzieje Stronnictwa Ludowego w Galicji.-Warszawa, 1956; Homowa E. Ukraifiski ob6z pcstςpowy І jego wsp6lρraca z polek⅛ Iewicq Spolecznq w Galicji 1876-1895.—Wroclaw, Warszawa, Krak6w, 1968.

41 Smolka S, von. Die reussische Welt: Historisch-Politische Studien.-Wien, 1916.-- S.77-78,75-76.

42. Франко I. Наш погляд на польське питання// Вибрані суспільно-політичні і філософські твори.—К. 1956.-С.282,

43. Загальний вступ до цього питання див.: Терлецький О. Москвофіли і народовці в 70-их рр.—Львів, 1902; Андрусяк М. Нариси з історії галицького москофільства.

Львів, 1935; Андрусяк М. Генеза і характер галицького русофільства в XIX-XX ст.— Прага, 1941; Свистун Ф. Прикарпатская Русь под владением Австрии.—Trumbull, Conn., 1970 (передрук в одному томі двотомового видання, що вийшло у Львові, 1896- 1897). Про початкову стадію цієї суперечки див.: Кореспонденція Якова Головацького в літах 1850-1862/ Збірник філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка.—ТЯ-9.—ЛьвівД905. Проникливий тогочасний аналіз можна знай­ти у статтях МДрагоманова, зібраних у кн.: Политическая сочиненія М.П. Драгоманова/ Изд. И.М.Гревс и БАКистяковский.—Москва, 1908.

44. Дідицькій В. Своежитевые записки—Львов, 1906,—Т.1.—С.10-14,64-65.

45. Там само.—Т.1.—С.72-81.

46. Korczok A Die griechisch-katolische Kirehe...-S.121-136.

47. Левицький K Історія політичної думки...—С.80-81.

48. Tanty М. Kontakty rosyjskich komitetrtw Siowiafiskich ze Sfowianami z Austro- Wςgier∕/ Kwartalnik Historytasny.-B.71—1964.—N 1.-S.59-77. Див. також: Picht U. M.P. Pogodin und die slavische Frage: Ein Beitrag zur Geschichte des Panslavismus.- Stuttgart, 1969.—S.161-179.

49. Kohn H. Pan-Slavism: Its History and Ideology,—Notre Dame, Ind., 1953.—P.23.

50. “Народ" з української мови можна перекласти на англійську як “people* і як “nation". Тому “народовці” можуть бути або “populists”, або “nationalists*; але перший термін є, очевидно, точніший.

51. Терлецький 0. Москвофіли і народовці... —С.24.

52. Чорногора Ф. (Танячкевич Д.) Письмо народовців руських до редактора політичної часописі “Русь” яко протест і меморіал.—Відень, 1867.—С.3,5,6,15.

53. Найкраще зображення ранніх стадій народовського руху можна знайти у спогадах О.Барвінського: Барвінський 0. Спомини з мого життя. Образи з громадянського І письменського розвитку русинів: У 2 т.—Львів, 1912-1913. Див. також: Трусевич С.М. Суспільно-політичний рух у Східній Галичині в 50-70-их роках XIX ст.-К. 1978.

54. Про організаційні досягнення українського руху аж до 1880-их років див.: I⅛a- тюк В. Національне відродження австро-угорських українців (1772-1880 рр.).—Ві­день, 1916. Про історію товариства “Просвіта" див.: Сторіччя матері “Просвіти".—Він­ніпег, 1968.

55. Див. тогочасний звіт про цей судовий процес: Драгоманов М.П. Процессъ постыдный во Bc¾xb отношеніяхь// Собраніе политичеекихъ сочиненій М.П. Драгоманова/ Под ред. БА Кистяковского: В 2 т.—Париж, 1906,—Т.2.—С.626-637.

56. Про початок радикального руху див.: Дей 0.1. Українська революційно- демократична журналістика,—Київ, 1959. Про судовий антисоціалістичний процес 1878 р. див.: Калинович BX Політичні процеси Івана Франка та його товаришів.— Львів, 1967.

57. Устиянович К.Н. М.Ф. Раєвський І російський панславізм. Спомини з пережитого і передуманого,—Львів, 1884.

58. Драгоманов М.П. Автобіографія// Вибрані твори,—TX-Прага, 1937.—С.68.

59. Драгоманов М.П. Відповідь на ювілейні привітання/ / Вибрані твори.—ТХ—С.89. Своїм раннім зв’язком з Галичиною М.ПДрагоманов присвятив обширні спогади: Австро-руські спомини, 1867-1877.—Львів, 1889-1892, передруковані у кн.: Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці,—Київ, 1970.—Т.2.—С.151-288. Біб­ліографію опублікованого листування Драгоманова з галицькими діячами можна знайти у кн,: Mykhaylo Drahomanov: A Symposium and Selected Writings/ EdXLRudnytsky// Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S—Yearbook 2, N 1 (Spring 1952).—P.131-140. Див.також: Bilinsky Y. Drahomanov, Ftanko and the Relations between the Dnieper Ukraine and Galicia// AnnaIs of the Ukrainian Academy...—Yearbooks.—N1-2 (1959).—P.1542-1566.

60. Shevelov G.V. Die Ukrainische Schriftsprache 1798-1963.—Wiesbaden, 1963.

61 Чикаленко Є. Спогади (1861-1907).— 2-е вид,—Нью-Йорк, 1955.—С.336.

62. Назву запозичено з назви розділу книги: Smolka Я, von. Die reussiscħe Welt... —

S. 103-120.

63. Франко I. Молод а Україна: Провідні ідеї і епізоди,—Львів, 1910,—С.17.

64. Kutschabsky W. Die Westukraine im Kampfe mit Polen und dem Bolschewismus in den Jahren 1918-1923.—Berlin, 1934,—S.14-15.

65. Kukiel M. Dzieje PoJski porozbiorowej, 1795-1921,—London, 1961—S,412-415.

66. Інформацію зібрано зі статей РДимінського і С.Барана в кн.: “Енциклопедія українознавства”.—Мюнхен, Нью-Йорк, 1949.—Т. 1, ч. 1—С.1037,1046-1047; з книг Galicja w dobie autonomicznej (1850-1914). /Wyd. Kieniewicz S.—Wroclaw, 1952 (див. вступ видавця й джерельний матеріал у частинах 5-8); Najdus W. Szkice z Hstorii Galicji--Warazawa, 1958,—Т.1,—S.27-104; Свежинський ILB. Аграрні відносини на Західній Україні в кінці XIX - на початку XX ст.—Львів, 1966.

67. Проникливий тогочасний аналіз див.: Franko I. Bauemstreiks in Ostgalizien (1902)// Beitrage zur Geschichte und KuItur der Ukraine: Ausgewahlte deutsche Schriften des Ievolutioniiren Demokraten, 1882-1915/Herausg. Winter E. und Kirch­ner R. — Berlin, 1963,—S.411-422, Див. також: Najdus W. Szkice z historii Galicji.

T. 1.-S.263-282.

68. Кубійович В. та ін. Географія українських і сумежних земель.-2-е вид,—Краків, Львів, 1943,—С.301; Бачинський Ю. Українська еміграція,—Львів, 1914.—TX-С.81-97.

69. Енциклопедія українознавства,—TX — 1. С.149.

70. Процедуру “парцеляції” яскраво описано в мемуарах Т.Войнаровського: Войнаровський Т. Спогади з мого життя// Історичні постаті Галичини XIX-XX ст. — Нью-Йорк, Париж, 1961. Отець Войнаровський був видатним аграрним реформатором і близьким дорадником митрополита Андрея Шептицького.

71. Детальніший огляд див.: Витанович І. Історія українського кооперативного руху,—Нью-Йорк, 1964.—С.134-167.

72. Smolka S. von. Die reussische Welt... —S.134.

73. Погодин AJL Славянский мир: Политическое и экономическое положение сла­вянских народов перед войной 1914 года.—Москва, 1915,—С.185.

74. Franko L Beitrage...-S.434.

75. Про !Франка див.: Возняк M- Велетень думки і праці—К. 1958. Див. також збірку спогадів: Іван Франко у спогадах сучасників,—Львів, 1966. Про М.Грушевського див. біографічний нарис Б.Крупницького, вміщений як вступ до першого тому праці М, Грушевського “Історії України-Руси” (Нью-Йорк, 1954.— Т.1.-С.І-ХХХ).

76. Doroshenko D. A Survey of Ukrainian Historiography// Annals of the Ukrainian Academy in the US.—Yearbook 5-6.—N 4 (1957).—P.262. Про історію Наукового товариства ім. Шевченка див.: Історія Наукового товариства ім, Шевченка-—Нью- Йорк, Мюнхен, 1949; Дорошенко В. Огнище української науки. Наукове товариство ім.Шевченка.—Нью-Йорк, Філадельфія, 1951,

77. Korolevskij C. Mfetropolite Andrfe Szeptyckyi 1865-1944// Opera Theologicae Societatis Scientificae Ucrainorum,-Roxnae, 1964.—Vol.16-17. Цю обширну біографію, присвячену, головним чином, пастирській та екуменічній діяльності Шептицького, слід доповнити двома нарисами, які торкаються громадської активності І впливу на життя українського суспільства: Баран С. Митрополит Андрей Шептицький: Жит­тя і діяльність,—Мюнхен, 1947; Дорошенко R Великий митрополит.—Йорктон, 1958.

78. Підгрунтя “нової ери”, особливо ступінь причетності до неї австрійського уряду, ніколи повністю не було розкрите. Про поль, яку відіграли київські українці, див.: Дорошенко Д Володимир Антонович. Його життя і наукова та громадська діяль­ність.—Прага, 1942.—С.78-84. Про розвиток подій у самій Галичині див.: Левицький К. Історія полігжчної думки... —С.235-275. Важливу інформацію можна також знай­ти у кн.: Олесницький Є. Сторінки з мого життя: У 2 т.—Львів, 1935.—Т.1.—С.221-243.

79. Яскравий опис зловживань в одному із галицьких провінційних містечок під час виборів 1895 р. див. у кн.: Олесницький Є. Сторінки з мого життя,—Т.2.—С.96—115.

80. Матеріали про історію радикальної партії можна знайти у спогадах: Макух І. На народній службі,—Детройт,!958.

81. Про Історію національно-демократичної партії, крім основної праці К,Ле- вицького “Історія політичної думки галицьких українців, 1848-1914” (Львів, 1926) див. дві книжки біографічних нарисів: Левицький К. Українські політики. Сильве- ти наших давніх послів і політичних діячів: У 2 т.—Львів, 1936-1937; Сохоцький І. Бу­дівничі новітньої української державності в Галичині// Історичні постаті Галичи­ни XIX-XX ст.—Нью-Йорк, Париж, 1961. Остання книжка містить також цитовані вище спогади Тита Войнаровеького. Про програми націонал-демократів і радика­лів див.: FeJdmann W. Stronnictwa і prcgramy polityczne w Galjcyi 1846-1906,— Krakfew,1907.—Т.2.—S.317-362; Баран C Наша програма і організація. Програма і організація Української національно-демократичної (народної) партії.—Львів, 1913; Скварко 3. Програми Народно-демократичної і Радикальної партії.— Коломия,1913.

82. Левицький К. Історія політичної думки- —С.327.

83. Левинський В. Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині— Київ, 1914.

84. Особливо показовими щодо цього е оповідання Леся Мартовича. Див.: Mapro- вичЛ. Tb.: У 3 т./ Вид. ІО.Гаморак.—Краків, /Ввів, 1943.

85. Kann RA, The Multinational Empire... —Vol.2,-P,223.

86. Багату інформацію дають спогади намісника М.Бобжинського: Bobrzyrtski М. Z moich pamiςtnikfew,—Wroclaw, Krakfew, 1957. Порівняй монографічне дослідження: Buszko J. Sejmowa reforma wyborcza w Galicji 1905-1914.—Warszawa, 1956. Див. та­кож тогочасний нарис, сповнений блискучого проникливого погляду: Kulczycki L Ugoda polsko-ruska.-Lwfew, 1912.

87. Srokowski K. N.K.N. Zarya Eistorji Naczelnego Komitetn Narodowego--KrakAw, 1923.—S.19-21,

88. Фіголь А. Львівський державний університет ім.І.Франка// Енциклопедія українознавства.—Т.2, ч,4,—С.1420-1421; Мудрий В. Боротьба за огнище української культури на західних землях України—Львів, 1923. Про переговори, що велися у зв'язку з університетським питанням, див.: BobrzyAski М. Z moich pamiςtnik0w.-S.302-317; S⅛ka A. The Nationality Question in Austrian Education: Tħe Case of Ukrainians in Galicia 1867-1914.—Frankfurt am Main, Bern, Cirencester, 1980.-P.136-155.

89. Srokowski K. N.K.K.. -S.12-13.

90. Опис русофільської пропаганди у передвоєнні роки див.: WasiIewski L Die Ostprovinzen des alien Polenreiches,-Krakew, 1916.—S.263-265.

91 Kulczycki L Ugoda polsko-ruska.-S.47,51.

92. Про "принципи порозуміння” 1913 р. див.: Buszko J. Sejmowa reforma Wyborcza... —S.226-228.

93. Левицький К. Історія політичної думки,—С.658-691; Buszko J. Sejrnowa reforma wyborcza... —S.262-265.

94. У1911-1912 рр. у Галичині нараховувалося сімдесята польських і вісім україн­ських гімназій для хлопців, двадцять польських та одна українська для дівчат, чотирнадцять польських І жодної української середньої технічної школи (Realschule)₁-DaB Nationalitatenreeht des alten Oesterreichs. —S.709; Sirka A, The Nationality Question in Austrian Education... —P.UO-135.

95. Левицький K. Історія політичної думки...—С.686,693.

96. Bujak F. Galieya...-Т.1.—S.94.

97. Обширні витяги з декларації можна знайти у кн.: BobrzyAski М. Z moich pamiςtnik0w...--S.296.

98. Повний текст див.: Левицький К. Історія політичної думки...—С.720-722.

99. Про напіввійськовий рух у Галичині і початки Українських січових стрільців див.: Ріпецький С. Українське січове стрілецтво: Визвольна ідея і збройний чин.— Нью-Йорк, 1958.-С.17-76.

100. Дорошенко Д. Історія України: 1917-1923,—Ужгород, 1923,—Т.1.—С.30-32.