Меседж 1а «УПА обслуговувала Гітлера»
Олена Сороцинська
Російська історична пропаганда часто стверджує, що між українським націоналізмом 1930-х - 1940-х років та німецьким нацизмом немає ніяких відмінностей.
Ось цитата з популярного поста у фейсбуці, яка належить Олесеві Бузині: «ни один историк не сможет возразить, что идеология бандеровцев - так называемый quot;интегральный национализмquot; - почти один в один была слизана с гитлеровского национал-социализма и итальянского фашизма»[103].
Російські пропагандисти наголошують, що ті, хто сьогодні вважає себе українськими націоналістами, насправді є «духовными потомками военных преступников, фашистов и нацистов»[104]. Вони часто транслюють ідею, що в Україні після Майдану домінують націоналістичні настрої, а Україна після Революції гідності очима російської пропаганди - це місце, де відроджується фашизм.
У російських ЗМІ також побутує думка, що оунівці та упівці «были главными исполнителями в Львовских лагерях смерти, где убито сто двадцать тысяч евреев. Это они устраивали рейды по quot;партизанским деревням”, оставляя после себя лишь пепелища и трупы [...]»[105].
Оунівців у російських соцмережах зображують вкрай жорстокими: «И по привычке, даже когда это было лишним, убивали, убивали, убивали»[106]. «Иногда немцы сами изумлялись зверствами своих шавок. Но держали - кто ещё с таким удовольствием будет делать такую мерзкую работу? Палач хорошему господину необходим как воздух»[107], - йдеться в деяких російських джерелах.
Один із описів «звірств УПА» дуже схожий на інший відомий випадок, вигаданий російською пропагандою в нещодавній історії. «Когда на второй день в село вошли партизаны, они увидели в домах сельчан груды обезображенных тел, лежавших в лужах крови. В одном из домов на столе среди объедков и недопитых бутылок самогона лежал мёртвый годовалый ребёнок, голое тельце которого было прибито к доскам стола штыком.
В рот ему изверги засунули недоеденный квашеный огурец»[108]. Ця «історична подія» могла бути основою для історії про «укрів-карателів» та хлопчика «в трусиках, в футболці», якого «як Ісуса, на дошку оголошень прибили»... «на очах у матері»[109] - фейку «біженки зі Слов'янська», який став одним з найвідоміших прикладів сучасної російської дезінформації.У російських ЗМІ побутує думка, що начебто у вересні 1939 року начальникові військової розвідки й контррозвідки Гітлера було поставлене завдання підготування українських організацій, які, мовляв, мають ті ж цілі, що й нацисти, а саме - знищення євреїв та поляків[110]. Під «українськими організаціями» малася на увазі ОУН, бійців якої муштрували нацисти в навчальних таборах. Саме вони стали основою УПА та мали воювати на боці Німеччини «пока на всех фронтах современной войны она не победит»[111].
Відповідно до деяких російських ресурсів, у день проголошення Акта відновлення української державності український батальйон «Нахтігаль» на чолі із Романом Шухевичем розстріляв понад три тисячі львів'ян-поляків, з них - 70 всесвітньо відомих науковців; «по-звірячому» були вбиті близько семи тисяч українців, росіян та євреїв. В цей час, за свідченнями російських джерел, митрополит Андрей Шептицький провів богослужіння на честь «непобедимой немецкой армии и ее главного вождя Адольфа Гитлера»[112]. І начебто з благословення голови Української греко-католицької церкви почалося масове знищення мирних жителів загонами бандерівців, есесівців, упівців та нахтіга- лівців - пишуть російські ресурси. Націоналісти нібито з такою жагою взялися до справи, що навіть Гітлер був шокований звірствами й наказав «навести порядок із цією бандою». Як стверджують деякі російські медіа, співпраця ОУН і нацистів закінчилася, бо останні розігнали ватажків націоналістів, а Степана Бандеру на декілька років відправили «перепочити» до концтабору[113].