Меседж 1а «Крим завжди був російською територією»

Олена Сороцинська

«Возвращение в родную гавань» - саме так називають анексію Криму в ба­гатьох російських ЗМІ^[40]. З метою демонстрації нерозривного зв'язку Росії з Кримом був створений «документальний» фільм «Крым.

Путін у своїй «кримській промові» зазначив, що «...в сердце, в сознании людей Крым всегда был и остаётся неотъемлемой частью России»^[41]. Тоді ж він прямо натякнув на намір Росії втручатись у внутрішні справи України з метою захища­ти інтереси мільйонів росіян та російськомовних, які проживають в Україні^[42].

Меседж про Крим як територію, що завжди входила до складу Росії - це один зі стовпів пропагандистської політики РФ. Міт виник на підставі анексії Російською імперією Кримського ханства у 1783 році. На гачок російської пропаганди по­трапляють і проросійські європейські політики, які повторюють про «історичну справедливість» повернення Криму. Так, Валері Жискар д'Естен, експрезидент Франції, якого цитує один із головних інструментів російської пропаганди, RT, вважає, що на території півострова, починаючи з відвоювання Криму Росією у XVIII столітті, «проживали только русские». Ба більш, він наголосив, що «під­корення» півострова відбулося без шкоди для України, бо її тоді «не существо­вало»^[43]. Угорський політик з сумнівною репутацією (перебуває під слідством через звинувачення у шпигунстві на користь РФ) Бела Ковач заявив, що «... На­род имеет право высказывать свое мнение и определять свое будущее», тим самим аргументуючи «законність» референдуму в Криму^[44]. Експрем'єр Японії Юкіо Хатояма, який, попри офіційну позицію своєї країни, відвідав анексова­ний Крим, також підкреслив «легітимність референдуму» на півострові^[45].

Путін під час свого виступу перед Федеральними зборами 4 грудня 2014 року зазначив, що «...для России Крым, древняя Корсунь, Херсонес, Севастополь имеют огромное цивилизационное и сакральное значение. Так же, как Хра­мовая гора в Иерусалиме для тех, кто исповедует ислам или иудаизм»^[46]. Він акцентував увагу на важливості «возз'єднання» Криму з Росією, бо саме там «духовный исток формирования многоликой, но монолитной русской нации и централизованного Российского государства»^[47].