З Конституції України, прийнятої на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.

Верховна Рада України від імені українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спира­ючись на багатовікову традицію українського державотворення й на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на само­визначення, приймає цю Конституцію - Основний Закон України.

Розділ І

Загальні засади

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціаль­на, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кор­дону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторка­ність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямова­ність діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою дія­льність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її по­ділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконав­чої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самовряду­вання.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодав­ства України.

Укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції Украї­ни, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування українсь­кої мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист ро­сійської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові ет­нічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші при­родні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресур­си її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського на-

роду права власника здійснюють органи державної влади та органи місце­вого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість еко­номіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реа­лізується громадянами, юридичними особами та державою виключно від­повідно до закону.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах полі­тичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Цен­зура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання еколо­гічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності Украї­ни, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливі­шими функціями держави, справою усього українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, ор­ганізація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не мо­жуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешко­джання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які пере­бувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових фор­муваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного спів­товариства за загальними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не пе­редбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх по­садові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Голос України. - 1996. - 13 липня.