Клопотання вуглепромисловців перед урядом про створення сприятливих умов для розвитку промисловості на Півдні Росії

(Уривок з доповідної записки уповноважених VII з'їзду гірничих промисловців Півдня Росії від 1882 р.)

Незважаючи на зростаючий щороку видобуток і збут мінерально­го палива в Донецькому кам'яновугільному басейні і успіхи, зроблені цією промисловістю за останнє десятиріччя, вжиття дальших заходів до розширення збуту його є вкрай необхідним.

16 000 000 пудів призначених для місцевих потреб, залишається близько 50 000 000 пудів, які внаслідок нижченазваних перешкод не можуть мати збуту і повинні залишитися в копальнях, не кажучи про те, що при вільному збуті копальні могли ще набагато збільшити видобуток. З одного боку, потреба в мінеральному паливі дійсно є, що підтверджується всіма визнаною дорожнечею дров, швидким винищенням лісів і нестачею лісних запасів, з другого — щорічно зростаючим ввозом в Росію іноземного кам’яного вугілля на суму до

17 1/2 мільйонів карбованців, з якого більше половини його вико­ристовується в Чорноморському басейні, Південно-Західному краї і в Москві, тобто в таких районах, де воно при певних умовах цілком може бути замінене російським паливом.

...Ряд урядових заходів вплинув на розвиток кам’яновугільної промисловості, але остання чекає здійснення ще ряду інших заходів, які природно, випливають із заходів, здійснених і здійснюваних.

Такими сьомим з’їздом гірничопромисловців визнані: 1) закінчення сітки рейкових шляхів у Донецькому басейні; 2) влаштування рей­кових під’їздних шляхів від копалень і заводів до станцій залізниць;

3) встановлення сприятливих для збільшення збуту залізничних тарифів; 4) обкладання іноземного вугілля митом; 5) обладнання південних портів і пристаней і усунення різного роду перешкод, які заважають розширенню збуту, збільшення водних шляхів.

Подаючи разом з цим окремо клопотання по перших чотирьох пунктах, ми дозволяємо собі в цій записці докладно спинитися на останньому.

Сітка рейкових шляхів у Донецькому басейні прилягає, з одного боку, до портів Чорного і Азовського морів, з другого — до річних пристаней. При передачі мінерального палива з рейкових шляхів на водні шляхи невпорядкованість пристаней і портів дуже впливає на подорожчання палива, заважає йому вільно розповсюджуватися і погіршує за певного роду перевантаженням і його якості. За винят­ком споруджуваних пристаней в Катеринославі, Кайдаках на Дніпрі, всі інші пристані і порти зовсім не пристосовані для дальшої передачі мінерального палива. Так, Маріупольська дорога, шо відкрилась 1-го листопада і пряме призначення якої доставляти донецьке ву­гілля до Азовського і Чорного морів, упирається в невпорядкований Маріупольський порт, де одне перевантаження за вартістю вугілля становить від 1/4 до 1/3 ціни цього продукту на місці. Без упоряд­кування тут належного порту з необхідними пристроями для пере­вантаження вугілля Маріупольська залізниця не виконає свого при­значення. Тому дуже бажано якнайшвидше спорудити Маріуполь­ський порт в інтересах вантажного руху Донецької залізниці. Таким же необхідним заходом є спорудження пристані в Олександрійську на Дніпрі, в заглибині гавані Таганрозького порту.

Кількість вугілля, яке провозиться через Олександрівськ, тепер досягає 1 мільйона пудів, але з відкриттям Катерининської залізниці через цю пристань ще більше посилиться рух вугілля, якщо будуть влаштовані належні пристрої для дешевого перевантаження міне­рального палива. Ті ж недоліки відчуваються досі в Таганрозі.

Крім подорожчання палива, яке є наслідком невпорядкованості портів і пристаней, Донецьке кам’яне вугілля дорожчає ще від збирання окремого попудного збору на користь портових міст від до 1/2 коп., як, наприклад, в Таганрозі і Маріуполі і в інших портових містах. За таких умов донецькому мінеральному паливу важко кон­курувати з іноземним, яке користується дешевими фрахтами і най-

досконалішими пристроями для перевезення в закордонних портах, що доводять витрати по навантаженню і розвантаженню до мініму­му.

Зважаючи на викладене, для полегшення збуту донецького вугілля сьомий з’їзд постановив клопотати перед урядом:

1) про найшвидше спорудження Маріупольського порту з усіма необхідними пристроями для безперервного і дешевого вантаження мінерального палива;

2) про скасування в м. Таганрозі попудного в 1/4 коп. збору з російського мінерального палива на користь міста і про скасування 1/2-копієчного збору з вугілля в Маріуполі; і взагалі клопотати, щоб надалі, доки кам’яновугільна промисловість цілком не розвинеться і збут вугілля не встановиться в Чорноморському басейні, не були б дозволені які б то не було збори з донецького мінерального палива;

3) про найшвидше заглиблення гавані Таганрозького порту в тому місці, де вантажаться мінеральним паливом судна і пароплави, до глибини принаймні 10—12 ф.;

4) про спорудження пристані в Олександрійську на Дніпрі з не­обхідними пристроями для навантаження вугілля на судна;

5) про розчистку донських гирл і про встановлення суворого уря­дового нагляду за утриманням їх у належному порядку.

Уповноважені VII з’їздом гірничопромисловців Півдня Росії (підписи).

ЦДІАЛ, ф. Гірничого департаменту, on. 67, 1882 p., спр. 2028, арк. 34—35.

251.