Іменний покажчик

Август ІІ, король 106, 108, 109, 115, 118

Август ІІІ, король 115

Акер Ян, ван (фон-Акер) 38 Альгаротті Франческо 34 Апостол Данило 7, 106 Астаматій Остафій 19

Бароній Цезар 79

Барш Яків 26

Безбородько Олександр 132

БеличДжеймс 33, 140

Белл Джон 35

Бізаччіоні Майоліно 94

Бокій Гаврило 27

Болеслав Хоробрий, король

22

Бона, королева (Бона Сфорца)

51

Боплан Гійом Левасер, де 26, 45, 51

Братковський Данило 12, 93, 107

Брехуненко Віктор 9

Бродель Фернан 5, 10, 11, 13,

16, 47, 94

Брюховецький Іван 130, 132, 136

Бульферетті Луїджі 26

Бусіко, маршал 61

Вази 76, 80

Валерстайн Іммануїл 5, 26,

27, 31, 32, 46-49, 66

Василенко Микола 133

Верещинський Йосип 23

Верлан, гайдамака 7 Виговський Іван 100, 101, 123, 135

Виговські 122

Вишневецький Адам 81 Вишневецький Дмитро 7, 75, 80

Вишневецький Михайло 84 Вишневецький Михайло- Сервацій 122

Вишневецький Костянтин 87, 89

Вишневецький Ярема 26, 82, 89, 92

Вишневецькі 87, 88

Вирський Дмитро 51

Вітовт, великий князь 44, 58, 61

Владислав Варненчик, король 56

Владислав TV, король 87, 94 Володимир Святий, князь 59

Вульф Ерік Р.

Вульф Левін 134

Габсбурги 66

Галаган Гнат 50

Галенко Олександр 46

Ганнібал, козак 51

ГаравейДонна 9

Гаркуша Семен 136

Гаур Якуб-Казимир 105

Гегель Георг 13, 95

Гедиміновичи 55, 88

Генріх Валуа, король 75

Гербурт Ян-Щасний 76, 84, 89

Германаріх, король 23

Гільденштедт Йоган-Антон 17, 33, 35-38

Гіреї 58

Гірц Кліфорд 9

Глинська Олена 44

Глинський Михайло 7 4

Голіцин Дмитро 108

Гонта Іван 124

Грек Данило (Олівеберг де Грекані) 19

Грива Василь 118

Груневег Мартин 5 7

Грушевський Михайло 11

Гутенберг Йоган 56

д'Асколи Эмиддио Дортелли 51

Даймонд Джаред 5, 19, 33

Данило Галицький, князь 88

Данилович Станіслав 91

Данте Аліг’єрі 18

Дашкович Остафій 73

Дейвіс Норман 9, 30, 32 Делюмо Жан 7, 15, 18, 30

Дзиньковський Іван 130

Дорошенко Михайло 86

Дорошенко Петро 88, 98, 101-103

Дука Георге 7

Евлія Челебі 44-45

Едигей, емір 57, 58, 60

Євлевич Тома 27

Єльников Михайло 44

Жолкевський Станіслав 76, 82, 89, 90

Жоравський з Чуднова 35

Заблоцький Антоній 125

Залізняк Максим 124

Замойська Гризельда 89

Замойський Анджей-Єронім-

Францішек 33

Замойський Ян 76

Заруцький Іван 81

Заславський Владислав-

Домінік 88

Заславські 88

Зебжидовський Миколай 8, 11, 67, 76

Значко-Яворський Мелхіседек 115, 123, 124

Іван Грозний, цар 15

Івоня, господар 7, 75

Ігор, князь 87

Іслам-Гірей, хан 86, 92

Калиновський Мартин 109

Калігарі Джованні-Андреа 19 Калнишевський Петро 137 Кантемир, мурза 84, 85, 91 Каплан-Гірей, хан 118 Капніст Василь 125

Карпіні Плано 21

Катерина ІІ, цариця 15, 33, 122, 123, 125, 137

Каховський Василь 125

Кисіль Адам 89

Кінґ Чарльз 21, 35, 45

Кльонович Себастіан 34

Княжевич Микола 35

Ковалець Тарас 97

Кольбер Жан-Батист 112 Конде, принц 106 Кондратович (Кондратьєв)

Герасим 130

Кониський Григорій 126

Конєцпольський Станіслав

36, 85, 87, 89, 90, 91

Корецький Самійло 80, 84

Костюшко Тадеуш 128

Костянтин Михайлович (Костянтин з Островиці) 61 Котляревський Іван 26

Кочегаров Кірілл 96

Кривоніс Максим 26

Кромер Мартин 22

Кричевський Михайло

(Станіслав) 91

Куницький Стефан 105

Курдський Андрій 75

Кушевич Самійло 98

Ланноа Жильбер, де 44 Ласький Ян 69

Лащ Самійло 91

Леп 'явко Сергій 45

Ле Руа Ладюрі Емануель 36

Лжедмітрій І, цар 81

Лжедмітрій ІІ, цар 81 Любомирський Єжі 101

Людовік ХІѴ, король 112

Мазепа Іван 12, 93, 104-106, 108, 129, 134

Маловіст Маріан 49

Мак-Ніл Вільям 15, 25, 29, 42

Максиміліан ІІ, імператор 75

Максимович Герасим 48

Мамай, хан 58, 74

Маховський Себастіан 101

Матяш Корвін, король 55, 62

Меховський (Меховіта)

Матвій 28, 68

Мисаїл, митрополит 60

Михайло Вишневецький, король 102

Михалон Литвин 43

Мицик Юрій 61

Мільчев Володимир 117

Мініх Бургард-Крістоф 118

Міхай Хоробрий 43

Мнішек Марина 44, 81

Могила Петро 7, 82, 88, 89

Мор Томас 46

Мортимер Йєн 24, 42

Морштин Ян-Анджей 21, 23

Муха, повстанець 56

Мюнц Йоган-Генріх 26, 31

Наїма, хроніст 62, 85, 87

Некрасов Георгій 134

Немирич Юрій 13, 90, 97

Норкус Зенонас 13

Олександр І, король 68 Олельковичі, князі 27, 57, 59, 88

Окольський Шимон 38

Орел Олексій 75

Орлик Пилип 108, 109, 116,

118

Османи 84, 85, 87

Остроградський Матвій 117 Острозький Василь-Костянтин 88

Острозький Костянтин 74

Острозький Олександр 88

Острозький Федір 60

Острозький Януш 88

Острозький Януш-Павло 88

Острозькі, князі 51, 88

Острянин Яків 44, 92

Палій Семен 104, 105, 107

Пархоменко Володимир 17

Пашковський Мартин 23

Пейн Лінкольн 21

Петро І, цар 108, 109

Пивовар Анатолій 17

Підкова Іван 7, 76

Плохій Сергій 7, 32

Пономарьов Олексій 37

Порадовський Кшиштоф 91

Поссевіно Антоніо 36 Потоцький Миколай 31, 83, 90

Потоцький Прот 23

Потоцький Стефан 84

Потьомкін Григорій 33, 125

Претвич Бернард 51

Радзивіл Богуслав 100

Разван Стефан 19

Рангоні Клаудіо 85

Рареш Петро 7

Ревель Жан-Франсуа 50

Робінсон Джеймс 33

Розумовський Кирило 37,

116

Роксолана, султанша 44

Ружинський Роман 81

Рюрик 87

Рюриковичі 55

Сагайдачний Петро 82

Садковський Віктор 127

Самойлович Данило 26

Самойлович Іван 104,105, 131

Самусь, гетьман 104, 108 Сарницький Станіслав 22, 51 Свенельд, воєвода 89 Свидригайло, князь 57, 59 Свірчовський (Свірговський) Ян (Іван) 7

Сенарега, генуезці 45, 56 Сигізмунд І Старий, король 27, 57, 70-72

Сигізмунд-Август, король 11,

71, 72, 75, 88

Сигізмунд ІІІ Ваза, король 76

Сигізмунд Корибутович 60

Сигізмунд Люксембурзький, король 61

Сикст IV, римський папа 60 Синявський Адам-Миколай 108

Сисин Френк 41

Сірко Іван 101, 136

Скандербег 52, 62

Скоропадський Іван 109, 117

Скотт Джеймс С.

113

Слуцький Юрій 88

Смолій Валерій 9

Смотрицький Мелетій 52 Спіноза Бенедикт 112

Сокирко Олексій 50

Сомко Яким 132

Станіслав Лещинський, король 108, 118 Станіслав-Август Понятов- ський, король 122, 123 Старовольський Шимон 89

Степанков Валерій 9

Стефан Великий, господар 62

Стефан Баторій, король 75,

76

Стріха Ярослава 10

Сулейман Пишний, султан

72

Сулима Іван 90

Сулима Камінський Анджей

10

Т анд Гаспар, де 28 Тарновський Ян-Амор 74

Тимур, емір 57, 58

Тищенко Микола 47

Тойнбі Арнольд Дж. 10

Толочко Олексій 6

Трепавлов Вадим 42, 43

Тукальський Йосип 88 Туркевич Георгій 126

Федоренко Павло 37

Федорович Тарас 41

Фергюсон Ніл 8, 25, 50

Фірлеї 87

Франкопан Пітер 20

Цвікер Даніель 13, 97

Ханенко Михайло 103

Харько (Захар), сотник 123 Хатідже Турхан (Надія з Поділля) 44

Хмелецький Стефан 89 Хмельницький Богдан 7, 26, 34, 68, 81, 90, 91, 96-99, 104, 123

Хмельницький Юрій 13, 97, 104, 105

Ходарковський Майкл 24, 48

Хоментовський Станіслав

117

Хонігсман Яків 41

Хоскінг Джефрі 15, 16

Чаадаев Петро 128

Чалий Сава 109,118

Чарнецький Стефан 98

Чарторийські 122, 123

Чингізиди 55

Чингісхан 55

Шамбинаго Сергій 63

Шартье Роже 111

Шевченко Тарас 124 Шимановський Самуель 22

Шмагель Франтишек 11

Шоню Пьєр 13, 14, 25, 29, 65,

111, 113

Юнкер Готліб-Фрідріх-

Вільгельм 34, 50

Яблоновський Микола 126

Яблоновський Станіслав 107, 118

Яблоновський Ян-Каєтан

115, 123

Яблоновський Ян-Станіслав

118

Яблоновські 124, 126

Ягелони 60, 68, 69, 75, 88

Ягелонка Анна 75

Ян-Казимир, король 94, 101

Ян-Ольбрахт, король 57 Ян Собеський, король 94, 103-106

Яковенко Наталя 16, 41

Ясперс Карл 8

Abu-Lughod, Janet L. 55

Augustyniak Urszula 8, 25

Baszanowski Jan 35

Broda Krzysztof 27 Chorqzyczewski Waldemar 22

Dqbrowski Janusz 102

Florczak Zofia 31

Frost Robert I. 7

Izdebski А dam 33

Kamen Henry 79

Koehler Krzysztof 11

Parker Geoffrey 17

Rybarski Roman 47

Siemek Kasper 67

Smolucha Janusz 59

⁵ Просвітницький концепт цивілізація наразі все частіше заміня­ють поняттям складне суспільство (яке, справді, виграє в очевид­ності).

¹² Революціознавець М. Маліа писав про нідерландський випадок (1566-1609) як про «революцію з зупинками». Наша Шляхетська революція теж рухалася хиткою ходою. На роль кінцівки револю­ційного періоду - крім 1573 р. (пакта конвента) і 1608 р. (поразка рокошу М. Зебжидовського) - претендує ще й 1564 р. (останній екзекуційний сейм), а також 1569 р. (Люблінська унія) і 1570 р. (Сандомирська згода між протестантами для оборони-толеранції їх прав у країни - згодом вона і православним прислужилася). Мої вагання між 1573 і 1608 рр. - то вагання між виходом на вершину і зривом із неї. Цікаво, що у сучасній Польщі є тенденція починати цілу добу/період вже з «часу блиску» - з 1572 р. (рік смерті останнього спадкового короля), див.: Augustyniak Urszula. Historia

²⁸ Як і у випадку із Шляхетською революцією (1505-1608) верхня межа Козацької революції прив’язана до дати, коли закінчився розви- ток-зростання проекту і почався розвиток-деградація (і це не лише полтавська поразка 1709 р. генерації мазепинців, але і страта поляка­

³² Попри давність терміну «Україна» тлумачення «Україна-вітчиз- на» він получив якраз за часів Козацької революції. Гадаю, що фор­мально - то ідеологічна спадщина Зборівської угоди 1649 р., коли, аби не вживати термінів «Русь» чи «Русь Червона», які сприймалися - справді - «по Віслу», «Україна» - «по Стир» чи «по Случ» (по Стир - то включно з Волинським і, можливо, Подільським воєводст­

⁴⁵ Утім, модерному націоналізму царизм прислужився інакше, бо мав схильність до подвійних стандартів (у себе душимо, у сусідів-

¹⁷ Потенціал генуезців в історії України дещо недооцінюється. Тож нагадаю, що 1293 р. вартість морської торгівлі Генуї утричі пе­ревищувала прибутки королівського скарбу Франції. 1340 р. у Кафі Ібн Баттута побачив чудові ринки і порт з 200 кораблів (великих і малих).

У «чумній» середині XIV ст. трансконтинентальна торгівля під­упала і генуезці більше уваги починають приділяти розбудові колоні­ального анклаву в Криму (те саме роблять Венеція на т. зв. «Терафер- мі» довкола міста, Флоренція в Тоскані, а Мілан - в Ломбардії).

У XVI ст. італійська громада ще помітна у Львові. Та й в інших частинах України зустріти італійців було не дивина - 1579 р. рим­

³⁸ Лише найзахідніша частина України (Галичина і Волинь) мала свої «підключення» до басейну Вісли і домінантного для Польщі ринку Балтики. Тому, наприклад, у Львові неважко було купити соло­

Москва, 2019 (першодрук 2014 р.). Тому тему «минулого» і в ранньо- модерній Україні варто сприймати як «виклик часу».

⁵⁶ Наразі ще недосліджений вплив європейського масштабу епіде­мій 1624-1625 і 1629-1630 рр. на знані «козацькі війни». Львів «чор­ного чотириріччя» (1620-1623) втратив від чуми ²/₃ населення і це могло бути відлунням Хотину-1621. Страждав Львів від чумних епі­демій і в 1594 та 1678 рр. У Києві «мор» згаданий 1588 р., взимку

⁷⁰ Образ «молочної країни», де у раціоні переважно молокопро- дукти і навіть чоловіки не гребують доїти овець, ще 1798 р. уживав Я. Маркович у «Записках о Малороссии» щодо українського степово­го Півдня (=сучасній Полтавщині для нього). Степовий мед завдяки різнотрав’ю вважався кращим за лісовий, але мав складнішу техноло­гію виробництва (не в бортях як у лісі, а у вуликах на пасіці, які на

⁷⁶ Мак-Ніл, оповідаючи про утворення у XVII ст. американської спільноти в англійських колоніях, зауважив, що, за відсутності дієво­го зовнішнього контролю, «тенденція до встановлення у суспільстві рівноправ’я» дрімає «у надрах будь-якого суспільства, де населення

⁸⁴ Згадаймо нарікання М.

¹⁰⁰ 1581 р. папському посланцю до Москви А. Поссевіно оповідали про особливий шик Дрогобича на Червоній Русі - тут для обряду хрещення дітей брали підсолену воду. «Польську» кам’яну сіль клали в овечих кошарах (вівці її постійно лизали) Єлісаветградської провінції 1774 р. (Гільденштедт) - як бачимо, чумацька «кримська» солончакова сіль їй не конкурент (ще й традиційний сезон кримського/нижньодніпровського соляного промислу досить короткий - липень-серпень). Причому, спочатку (див. ярлик кримського хана 1514 р. і договір польського короля з кримським ханом 1540 р.) чорноморську сіль до Києва, Луцька та інших міст возили не з Криму, а з Качибеїва - майбутньої Одеси

¹⁰⁷ До речі, перші такі проекти в Україні знані на Слобожанщині - Глушківська суконна мануфактура (1719-1727 рр.) під Білопіллям (тоді Путивльський уєзд). А на Гетьманщині 1751 р. гетьман К. Розумовський виділив 1 тис. руб. голландцю фон-Акеру (купцю Яну ван Акеру?) на облаштування у його маєтностях (під Батурином) суконної (і парусної) фабрики. Але центром виробництва сукна в імперії була Москва (Україну згадували хіба через клімат - ось французу Антону Гамбету 1749 р. дозволили відкрити шовковичний завод під Києвом на пару із фабрикою штофних тканин під Петербур­

¹²² Власне, козацькі революціонери тут неоригінальні. Ось такий «стовп» Речі Посполитої та визнаний експерт з українських питань як князь-магнат Юрій Збаразький 8.VI.1626 р. зауважив: «Нічого не

¹²⁵ Про те, що «фурманити» - то звичайне заняття татар у ВКЛ є згадка 1565 р., див.: Русская Историческая Библиотека. - Т. ХХХ:

¹³⁰ До речі, попри традиційну вразливість жіноцтва щодо невіль - ництва, українські ранньомодерні екстреми подарували історії і цілу низку нестандартних жіночих образів - султанш Роксолану і Хатідже Турхан (Надія з Поділля), рокових цариць Олену Глинську і Марину Мнішек; снайпершу-козачку з війська Я.

¹⁴³ Валерстайн вважав, що тривалий опір (із взоруванням на Захід­ну Європу - центр світу-економіки, а не Східну Європу - його пери­ферію) убезпечив Росію-Московію від колонізації - надав їй не пери­ферійний, а напівпериферійний статус на кінець раннього модерну (Османською імперією він цікавиться менше, але зауважує її значну подібність до російського прикладу). Згодом - у 2-й половині XVIII - на початку ХІХ ст. це навіть забезпечило ривок державної (імпер­ської) потуги, коли регіональна «наддержава» стала основним аген - том-посередником світового економічного порядку (світ-системи) у «своєму» регіоні (сюжет добре представлений Валерстайном не лише

¹⁴⁸ До речі, певний «антимеркантилізм» Речі Посполитої (сприян­ня не своїм, а чужоземним західноєвропейським купцям), аналізуючи ситуації ще на середину XVI ст., історики економіки відзначали давно, див.: Валлерстайн И. Мир-система Модерна. - Т. І. - С. 375, 397 (посилання на поляка Маріана Маловіста). Зрештою відомо, що король Сигізмунд-Август 1550 р., переконаний у благотворності конкуренції, відмовився (за себе і за своїх спадкоємців) від створення будь-яких торгівельних корпорацій-монополій. Отже, антимерканти­лізм - це також річпосполитська спадщина України?

Власне, і меркантилізм на сході Європи - це «національне» запо­зичення, за взірцем Голландії. Запанував він тут лише після 1720 р., див.: АрригиДж. Долгий двадцатый век. Деньги, власть и истоки нашего времени (розділ «Другий [голландський] системний цикл на­копичення»). Тому не дивно, що проблематика формування самодос­

1672 рр. відвідав Галичину і Поділля, писав, що українці і поляки мають мало садів, бо не дуже охочі до такої акуратної роботи. Краща справа була з городиною - ось про Шаргород він навіть занотував, що це місто славне своїми динями на всю Правобережну Україну.

¹⁵⁷ Його українські фрагменти див.: ВирськийД. Річпосполитська історіографія України (XVI - середина XVII ст.). - Київ, 2008. - Ч. І.

²² Хоча і Ягелонам у їх польсько-литовських володіннях унійно- церковна ідея де в чому стала у нагоді (отже і тут XV ст. готувало наступне XVI-е - з його Брестською унією 1596 р.). До ідей унії церков у ВКЛ зверталися і пізніше - згадай послання київського митрополита Мисаїла до римського папи Сикста IV 1476 р. і дії,

³⁴ 1626 р. у розмові «про історію» з російськими д’яками-диплома- тами авантюрист-лжесултанчик Ахія (Ях’я) безбожно лестив, що в ісламському світі найбільшим володарем є турецький султан, а в християнському - московський цар. А в «Казанської історії» - російському творі середини XVII ст. - є уявна заява казанських татар турецькому султану, що московський государ «точен бо єсть он тебе во всем: і багатством, і силою». Утім, турки такого паритету не визнавали. Ось, як свідчив 1616 р. А. Любенецький, турецький візир Махмет-баша заявляв бл. 1579 р. (перед Московською війною Стефана Баторія) польському послу Кшиштофу Дзержку, що поляки

⁴ Власне, Співдружність/Commonwealth - «Річ Посполита обох/ба- гатьох народів» - щодо «республіканізму» стоїть у ряді із іншими «Сполученими»: Сполученою міською комуною (купецькі міста-дер­жави Венеція та Генуя) - 1-м гегемоном (XV-XVI ст.), Сполученими Провінціями (Голландія, протонаціональний союз міст-провінцій) - 2­м гегемоном (1648 - 1660-і) світу-економіки, Сполученим Королів­ством (Великобританія, нація-Англія у купі з її Британською імпе­рією) - 3-м таким гегемоном (1815-1848), Сполученими Штатами

¹⁸ Власне, оформлення нового санджака затягнулося (фортеці Білгороду-Акерману, Бендер і Очакова жили де-факто автономно під загальним командуванням з болгарської Сілістрії). Спроба О. Галенка

²⁸ Для мене історія Байди є сюжетом про обрив Лівонською війною литовсько-московської конкуренції у наступі на татар. Адже захоплення Москвою Казанського (1552) і Астраханського (1556) ханств поставило Ягелонів у становище того, хто відстає - а це дуже погана позиція, за стратегічну ініціативу тоді прийнято було стояти

³⁴ Цікаво, що на схилку життя М. Зебжидовський зв’язався з анти- турецьким «лицарським» європейським проектом Ліги християнської міліції, до якого 1618 р. залучили і козацького гетьмана П. Сагайдач­ного. Тінь рокошу ще озветься у жовнірській конфедерації 1622 р., яка пробувала висувати і демократичні антимагнатські вимоги

¹⁴ Тому не дивує оригінальний титул П. Сагайдачного в описі Б. Зиморовича Хотина-1621. Там цей старшина - до отримання геть­манства по Бородавці - названий «значним отаманом українців» (українці тут - то прикордонні мешканці; отже Сагайдачного визнали тоді лідером не лише козаки). З 1620 р. маємо і фіксацію вислову «Низ - батьком є справжнім, Україна - мати». Отже, Запоріжжя пошлюбило Україну і саме з того союзу «козацькому роду - нема переводу». 1622 р. вірш на погреб Сагайдачного твердив, що «Ук­раїна» (Київщина+Брацлавщина) ціла від татарських нападів лише

²⁰ Посилення ролі ногайців у регіоні трапилося через нову степову міграцію - 1613 р. Велика Ногайська Орда відступила-втекла на захід від нашестя калмиків. 1615 р. вона розташувалася під Азовом, де посланці польського короля навіть зробили їй пропозицію перейти на

²⁷ Цікаве повідомлення хроніки Наїми, що вже після Переяслав­ської компанії (за угодою від 8.ІХ.1630 р.) коронний гетьман пого­дився на те, що турки з Очакова самі «зачистять» острови Запоріжжя.

⁵² Хіба протестанти шукали можливості порозумітися з козаць­кими революціонерами за лінією старого антикатолицького союзу протестантизму і православ’я. Єдиним діячем з козацького табору, хто займався міжнародним піаром країни, був екс-аріанин Ю. Неми- рич (його промова як посла Війська Запорізького на сеймі 1659 р. виходила друком німецькою мовою). А ось Вердум, німець-протес- тант з голландського прикордоння, навіть наочно побачивши 1670­1672 рр. Руїну на Галичині і Поділлі, схвалював виступ Хмельниць­кого з міркувань, що гніт євреїв для християнина нестерпний (тут варто мати на увазі, що протестанти під час Нідерландської револю­ції 1568-1648 рр. освоїли такий піар-хід як «Чорна легенда» - ком­прометація супротивників іспанців-папістів, за цією ж моделлю Вердум папістів-поляків малює зрадниками християнства, які віддали

⁵⁹ Попри давність терміну «Україна», тлумачення «Україна-віт- чизна» він получив якраз за часів Козацької революції. Гадаю, що

⁷⁵ Кримці після цього взагалі стали більше ставити на стосунки із Запоріжжям (яке вже нав’язало контакти з новим реальним конкурен­том татар у степу - калмиками), а не з Чигирином (може бути, що тут також важила кримсько-російська угода від 7.VII.1670 р., за якою хан зобов’язувався не втручатися у справи Гетьманщини - як її підросій­ської, так і підпольської частини). І то був новий крок в українській

⁷⁸ Чемериси/черемиси (барські черемиси) - окрема група подолян (походили від марійських переселенців 1527 р., 1541-1542 рр. осіли в

⁸⁴ У той час, коли на Лівобережжі старшина 1680-х рр. новоза- веденими 1678 р. «орендами» відбирала у козаків традиційні джерела прибутків (зокрема суперприбуткове право виробництва і продажу алкоголю) і починала вимагати відробітків за зразком селянських («як і з мужиків»), «прадавні вольності» - то була велика соціальна бомба (до речі, знане пряме свідчення сучасника, що серед приводів Хмельниччини-1648 є і заборона польським комісаром козакам само­гоноваріння, див. «Relatia polska o smierci krola jmci s. p. Wladyslawa oraz i o kl^sce wojsk koronnych na Ukraine»).

1691 р., аби відновити «суспільний мир-договір» на теренах Ліво­бережної Гетьманщини, гетьман І. Мазепа мусив видати спеціальний універсал, де гарантував, що землі (та пов'язані із ними повинності)

⁴ Ширше про революційну роль письменності див. розділ 4 «Чи можуть книги спричинити революцію?» в: Шартье Роже. Культур­ные истоки Французской революции. - Москва, 2001. - 256 с. (пер­шодрук - 1990 р.). Н. Фергюсон додає, що з кінця XV до кінця XVI ст. книжка ще й подешевшала на 90%, а друкарство стало суттє­вим фактором урбанізації - міста з друкарнями між 1500 і 1600 рр. зростали на 20% швидше, див. розділ «Економічні наслідки Рефор­мації» в: Фергюсон Ниал. Площадь и башня. Сети и власть от масо­нов до Facebook. - Москва, 2020. Цілком може бути, що неувага до

¹⁰ Звичайно тут згадують лише «новоросійську» урбанізацію. Але он і Річ Посполита тільки 1789 р. узаконила міщанство як цілісний

²⁷ Ось чигиринський староста Ян-Каєтан Яблоновський - цей «князь на Острозі», який всерйоз грав в удільність - 1753 р. дав

⁴⁰ Власне, з польської опції повернення запорожців під російську владу 1733 р. та дозвіл їм відродити Січ (т. зв. Нова Січ) виглядало як царська реакція на дії партії Лещинського, яка 1732 р., після смерті

⁶⁵ У 1780-х рр. світ-система взагалі переживає час, коли периферія стрімко наздоганяє країни центру. Утім, останні швидко відповіли т. зв. промисловою революцією (тоді ж, за Дж. Аррігі, навіть світовий

⁸⁰ Причому, шляхом Стародуб - Кенігсберг можна було возити товари як суходолом, так і річками (тому протягом усього XVIII ст. стародубські лавки-магазини пропонували асортимент західноєвро­пейських виробів співставний із російськими столицями). Це особ­ливо важливо для таких габаритних товарів як смольчуг і поташ (не дивно, що ось 1760 р. гетьман Розумовський отримав спеціальний дозвіл для своїх «заводів» на продаж цієї експортної продукції при

губерній (1764-1796), 2) одеський чи то портово-причорноморський (до 1820-х рр.?) і 3) кримський (зі спробою повторити турків XVI ст. і зробити Чорне море «російським озером», до 1856 р.?).⁷ Відмінність Модерну від доби Старого Порядку якраз і полягає у курсі не на компроміс з Природою (використання різних, але існуючих природних елементів), а на її підкорення і перетворення реальності. Створити нову правильну реальність - це й створити нову людину для тієї реальності. Організація суспільства починає будуватися на прямому управлінні