Характер і умови розвитку землеробства та розшарування селянства в післяреформений період
■ч
(Уривок з донесення чернігівського губернатора
кн. Шаховського міністру внутрішніх справ від 6 вересня 1884 р.)
Скасування кріпосного права, як відомо, поставило всіх поміщиків перед необхідністю змінити спосіб ведення свого господарства, замінивши кріпосну працю, за допомогою якої добувався доход від землі, капіталом, потрібним для придбання худоби, землеробських знарядь і наймання робітників.
Недостача такого оборотного капіталу, невміння вести грошове господарство, недостача енергії в боротьбі з перешкодами, неминучими у всякому новому ділі, та інші подібні причини послужили масі поміщиків непереборною перешкодою до прямого переходу від натурального господарства до грошового і примусили їх шукати виходу з такого становища у зміні не способу ведення господарства, а способу одержання доходу від землі...Все це привело до того, що маса поміщиків повинна була припинити своє господарство і вдатися до особливого способу одержання доходу від землі, до віддачі земель для обробітку селянам за певну частину врожаю. Таким чином, у Чернігівській губернії встановилась так звана половинна система господарства, яка, розвиваючись з кожним роком, стає пануючою.
Це особливо виняткове явище в свою чергу привело до того, що сільське населення було поставлене в необхідність прикласти до поміщицької землі не тільки свою працю, але й свій капітал у вигляді робочої худоби, і тому землеробство в усій Чернігівській губернії уявляється тепер в такому стані: в руках поміщиків і взагалі великих землевласників знаходиться тільки земля без будь-яких знарядь, що дають можливість одержувати від неї доход, а в руках селян — не тільки праця, але й інші засоби обробітку землі. За таких умов селяни, природно, повинні мати таку кількість худоби, яка потрібна для обробітку поміщицьких полів і яку не можна прогодувати врожаєм, який дає громадський їх наділ.
Вихід з такого становища селяни завжди знаходили і тепер знаходять у найманні пасовиськ у тих же великих землевласників. І там, де ці останні не бажають користуватися ненормальним відношенням селянського інвентаря до їх власної землі, справа завжди налагоджується шляхом добровільних угод про наймання. Але там, де великі землевласники поставили собі за мету одержати якомога більше доходу з маєтку, хоча б для того довелось скористуватися безвихідним становищем селян, і аж ніяк не дорожать миролюбними відносинами з навколишнім населенням, там завжди, а особливо під впливом випадкової причини — неврожаю трав виникали сутички цілком серйозного характеру і пасовищне питання набуло значення питання аграрного, через те що із-за пасовиськ виникала боротьба маси з великим землевласником, причому перша відстоювала засоби до існування, а останній — своє право власності.Поряд з цим половинна система, яка позбавила селян заробітків у поміщицьких господарствах і поставила їх перед необхідністю запастися засобами обробітку землі, що значно перевищують засоби, потрібні для обробітку їх наділу, привела до того, що умови віддачі поміщиками землі на обробіток з кожним роком стають важчі і важчі і що ціна землі, придатної лише для посіву жита і ярових хлібів, зросла до небувалих розмірів — 240 крб. за десятину. Все це, разом узяте, прямо вказує на вкрай ненормальне відношення робочої сили і оборотного капіталу до землі і на ту гідну особливої уваги обставину, що ненормальне відношення ще дотепер регулювалось тільки поміркованістю багатьох дворян-поміщиків і традиційними відносинами їх до колишніх кріпосних своїх селян, а не якими-небудь загальними аграрними умовами і правилами.
Такий стан справ є дуже серйозним ще й тому, що за останній час серед осіб, в руках яких знаходиться велика земельна власність, почав появлятися новий елемент — капіталісти-куркулі. Поява їх зумовлена, по-перше, тим, що деякі дворяни-поміщики, обтяжені боргами, змушені продавати свої маєтки, а найвищу ціну за ці маєтки можуть запропонувати тільки капіталісти-куркулі...
Звичайно, при тому становищі, в якому знаходяться селяни Чернігівської губернії, вони завжди є першими конкурентами на оренду, але поміщики вважають, що незручно мати з ними справу, по-перше, тому, що у них рідко буває така сума готівкою, яку може запропонувати капіталіст, по-друге, тому, що через недостатність їх коштів не можна розраховувати на те, щоб у разі потреби одержати гроші раніше встановленого строку, і, по-третє, тому, що завжди краще мати справу з однією особою, ніж з цілою громадою або хоча б і частиною її...
Клас орендарів став за останній час у Чернігівській губернії особливо численним, і через те, що він склався не з хазяїв за професією, а виключно з капіталістів-куркулів, то поява його є дуже шкідливою в економічному відношенні тому, шо такі люди, взявши маєток в оренду, не прикладають до землі ні праці, ні капіталу, а, користуючись зазначеними мною вище ненормальними умовами, в які поставлене селянське господарство, роблять з оренди чисто комерційну аферу — вони віддають селянам орендовані ними землі за гроші, тобто стають лише посередниками між власниками землі і масою, яка одержує з неї доход і плату власникам на рік, наприклад, по 5 або 6 крб. за десятину,-одержують за неї з селян по 15, 17 і більше карбованців... У Чернігівській губернії відношення праці і оборотного капіталу дуже ненормальне.
Кращий вихід з цього становища полягав би, звичайно, в поліпшенні культури, в заміні трипільного господарства плодозмінним, з неминучим при цьому травосіянням, яке, з одного боку, дало б селянам можливість годувати свою худобу врожаєм з свого наділу, а з другого-звело б і поміщицьке господарство на інший шлях. Але перехід від старого господарства до інтенсивного може відбутися лише в далекому майбутньому, через те, шо для цього потрібні, крім капіталу, якого в землевласників немає, ше наукові знання, без яких неможливе ведення раціонального господарства; потрібне, нарешті, терпіння чекати доходів від затраченого капіталу, бо результати від інтенсивного господарства одержують дуже повільно, тим часом тепер, у часи швидкої наживи, визначається придатним тільки таке підприємство, яке зараз же дає прибуток.
Виходячи з цього, я вважаю, шо для зміни того ненормального становища, в якому перебуває тепер землеволодіння і землеробство в Чернігівській губернії, потрібні негайні.... заходи, як-от: полегшення.селянам способу наймання пасовиш і знищення дуже шкідливого посередництва між власниками землі і землеробами. Разом з тим я вважаю, шо досягнення цієї мети шляхом видання яких-небудь особливих правил неможливе, через те шо ця справа по самій суті своїй не може піддатися... задовільній регламентації і всяке втручання адміністрації в сферу чисто громадянських відносин окремих осіб між собою принесе більше шкоди, ніж користі.
ЦДІАЛ, ф. земського відділу Міністерства внутрішніх справ, on. 53, спр. 10, 1884 р., арк. 2—11.