Грудневе збройне повстання в Олександрівську
(З рапорту олександрівського повітового справника катеринославському губернатору. 16 січня 1906 р.)
Про стан справ у повіті і місті Олександрівську за час з 14 грудня 1905 року по 18 січня 1906 року.
Революційний рух, що проявився в м. Олександрівську на двох вокзалах Олександрівськ-Севастопольської і Катерининської залізниць, був придушений збройною силою 14 грудня 1905 р., і заколотники були розбиті. Обидва вокзали були передані законним властям 15 грудня, і тоді ж був відновлений рух поїздів по вищезгаданих дільницях залізниці. Обставини справи по припиненню заколотницького руху в Олександрівську виявились в такому: з перших днів грудня циркулювали чутки про те, що спочатку застрайкують службовці і майстрові цих залізниць і, вигнавши урядових службовців, управління станціями візьмуть до своїх рук, а потім в місті Олександрівську вчинять розправу над службовими особами урядових і громадських установ і, вчинивши розгром повітового казначейства, поштово-телеграфної контори, чотирьох кредитних установ і кас повітової, земської і міських управ, мають намір утворити новий уряд з осіб свого середовища; для опору ж властям і військовим частинам в названих майстернях за останній час посилено заготовляли з казенних матеріалів піки, списи і у великій кількості розривні бомби, а також службовці і майстрові діставали рушниці і револьвери з патронами, привозячи їх з інших міст.
11 грудня (в неділю) в Катерининських майстернях о 12 годині дня був влаштований політичний мітинг, на якому промовці сміливо ганьбили ім’я імператорської величності государя імператора, закликали присутніх до заколоту, повалення уряду і захоплення влади в свої руки. Вирішено було негайно знищити козаків, чинів поліції 430
і службових осіб, різні установи і виборним з присутніх на мітингу вступити в управління по різних галузях.
По домовленості з п. помічником начальника Катеринославського губернського жандармського управління в Олександрівському та Павлоградському повітах ротмістром Будагоським і своєчасно виробленими заходами, попередній план заколотників про знищення властей і установ не був допущений до виконання, і ті, що зібралися на мітингу, після закінчення його, невеликими групами розійшлися по своїх квартирах.
12 грудня з ранку знову поширювались чутки про здійснення заколотниками своїх намірів... чому серед жителів м. Олександрівська, благомислячих і вірнопідданих государю імператору Миколі Олександровичу, виявились найщиріші патріотичні почуття: прийти на допомогу чинам поліції і військовим частинам, яких в недостатній кількості, придушити в самому початку повстання заколотників; того ж числа близько 12 години ночі ротмістр Будагоський, повідомляючи мені, що він надіслав в справах служби до вокзалу Севастопольської залізниці вахмістра Чернишова і унтер- офіцера Булатова з іншими особами, яких заколотники затримали і можуть вчинити над ними насильство, — просимо сприяти у звільненні цих осіб, через що зараз же відправилися на вокзал ротмістр Будагоський, мій помічник Неровня і підосавул Сканділов із взводом козаків. Прибувши і оточивши вокзал і прилеглі до нього місцевості, ці особи нікого з залізничних начальствуючих осіб не застали на вокзалі, оскільки їх вже вигнали заколотники; тим часом станцією вже управляли заколотники, з яких два були затримані і негайно відправлені до Олександрівської в’язниці, затримані ж вахмістр, унтер-офіцер та ін. особи до прибуття вищеназваних встигли втекти з рук заколотників.13 грудня заколотники взяли в своє управління станції Олек- сандрівськ Катерининської і Севастопольської залізниць і, вигнавши з них урядових службовців, почали водити поїзди між станціями і збирати побільше заколотників, для того, щоб одночасно з двох боків від місця розташування станції рушити на місто і здійснити вироблений ними на мітингу план.
Близько 8 години вечора з станції Олександрівськ, Севастопольської залізниці, заколотники повідомили поліцейське управління, що вони затримали у селі Миколаївці поблизу названої станції земського начальника 1-го участку Олександрівського повіту Пап- чинського, який їхав з села Григор'ївки до міста і знаходитиметься у них як заложник доти, поки не будуть звільнені з в'язниці затримані напередодні Васильєв і Бучанов.
Одночасно вони заявили, щодо 12 години ночі Папчинський буде вбитий, якщо не звільнять названих осіб; ведучи про це розмову, мій помічник категорично заявив, що коли буде вбито Папчинського, то така ж доля спіткає Васильєва, Бучанова та інших.
Між 9—10 годинами вечора були одержані відомості, підслухані під час передач по телефону з одного вокзалу на другий про те, що з Катерининського вокзалу натовп має намір негайно рушити в місто з метою розгромити установи та розігнати службовців, після чого мій помічник з ротмістром Будагоським і підосавулом Сканділовим з півсотнею козаків вирушили до названої станції, де були зустрінуті пострілами; кількома залпами заколотники були витіснені з вокзалу і розбіглись у різні сторони, причому на місті виявилось убитих до 15, поранених — до 20 і затриманих — 5, інші доставлені до поліцейського управління для тримання під вартою.
Через годину після цього були одержані агентурні повідомлення, що з станції Олександрівськ Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці після третього тривожного гудка на Катерининський вокзал на підкріплення вийде поїзд з заколотниками, щоб зібрати товаришів, що розбіглись, і підняти селян села Вознесенки; далі вони рушили на місто, маючи на меті розбити установи і службових осіб, ось чому мій помічник з підосавулом Сканділовим і півсотнею козаків знову вирушили до Катерининського вокзалу, де серед дороги зустріли поїзд, подали сигнал про зупинку, але оскільки останній не зупинився, три вагони з заколотниками, які були за паровозом, були розстріляні, після чого було чути крики про убитих і поранених, кількість яких визначити неможливо, бо поїзд, не зупиняючись, на всіх парах пройшов повз станцію.
Слідом за цим ротмістр Будагоський, мій помічник і підосавул Сканділов з півсотнею козаків вирушили до Севастопольського вокзалу з метою визволити затриманого там земського начальника Папчинського, але поблизу станції були зустрінуті пострілами, двома залпами заколотники витіснені з вокзалу і, перебігши за лінію з-за вагонів, знову відкрили вогонь і кинули дві бомби; дальше переслідування заколотників було неможливе через велику темряву, завалення шляху різними барикадами і незнання пунктів, в яких засіли з бомбами заколотники і вільно могли розбити військову частину; через те, що місцеперебування земського начальника Папчинського було невідоме, звільнення його відкладено до ранку...
Після повернення з станції в поліцейському управлінні зібрались судовий слідчий 1-го участку Олександрівського повіту Майдачев- ський, повітовий військовий начальник полковник Дробязгін, ротмістр Будагоський, осавул Кирєєв, підосавул Сканділов, штабс- капітан Кученко, я і мій помічник і, порадившись, вирішили з ранку 14 грудня звільнити земського начальника Папчинського, витіснити заколотників з Севастопольського вокзалу, майстерень та їдальні і передати управління станцією урядовим залізничним службовцям.
Беручи до уваги, що район залізничних установ, де засіли заколотники, за своїм розміром великий, і що військових частин недостат- * ньо, було вирішено вдатися по допомогу дружини, яку за раніш встановленим сигналом зібрати з ранку 14 грудня до приміщення Народного будинку.14 грудня близько 10 години ранку на Соборній вулиці поблизу казарменого приміщення урядник 3-ї сотні 20 донського козачого полку Куников затримав селянина Долговічевської волості, Чири- ківського повіту, Могилівської губернії — Івана Степановича Ясенка, в якого він відібрав дві бомби, що були при ньому; Ясенко мав їх, напевно, для якого-небудь зловмисного наміру — або кинути їх в приміщення козаків, або ж біля поліцейського управління, де до цього часу були зібрані і військові частини, і дружини. План для наступу на заколотників був вироблений такий: мій помічник разом з підосавулом Сканділовим і півсотнею козаків повинен був заїхати з степу до приміщення їдальні, де за барикадами переважно і засіли заколотники, озброєні вогнестрільною і холодною зброєю та бомбами; завдання полягало в тому, щоб витіснити їх з-за барикад; піхотна частина (31 нижчий чин) під командою діловода управління Олександрівського повітового військового начальника штабс-капітана Кученка повинна знаходитися на полотні залізниці спереду між станцією і подвір’ям лікарні, майстернями і їдальнею і не допускати, щоб заколотники перебігали на вокзал, а звідти в місто; по Шенвізькій дорозі до вокзалу має пройти дружина з портретом государя імператора і співом «Боже, царя храни»; призначення її — мирним шляхом вплинути на заколотників, а в разі, коли останні почнуть розбігатися, допомогти затримати їх.
O 12 годині дня на чолі з ротмістром Будагоським, судовим слідчим Майдачевським за заздалегідь наміченим планом і було зроблено напад на заколотників. Коли козаки підступили до двору лікарні, через паркан останнього на вулицю вперше була кинута бомба, а через кілька хвилин друга і одночасно з цим ті ж самі заколотники, що засіли за барикадами, зробили кілька залпів, під час яких був поранений підосавул Сканділов у лівий висок (і куля засіла між кісткою і шкірою черепа), який, незважаючи на поранення, залишався в строю до останнього моменту поразки заколотників.
Відповівши кількома залпами на зустрічні постріли і кидання бомб, півсотня риссю заїхала з другого боку і залпами вибила заколотників з головної засади — їдальні, яка була забарикадована товстими колодами з усіх боків, причому на місці виявилось убитих 6, поранених — до 40. Перебігши двір лікарні, заколотники відстрілювалися і ще кинули 4 бомби, причому козаки убили наповал того, хто кидав ці бомби; коли заколотники підбігли до будинку лікарні, а частина їх — на полотно залізниці, то півсотня, розділившись на дві половини, одночасно почала переслідувати заколотників з різних сторін. Мій помічник разом з судовим слідчим Майдачевським і кількома козаками пішли до будинку лікарні з метою виручити земського начальника Папчинського, причому на питання, де знаходиться останній, від службовців і медичного персоналу дістали негативну відповідь; тоді мій помічник з револьвером в руці категорично зажадав, щоб йому вказали, де Папчинський, в противному разі ці особи будуть розстріляні, після чого йому негайно вказали кімнату, в якій перебував земський начальник, останній був взятий з лікарні і переданий судовому слідчому Майдачевському для доставления на квартиру.,
Піхотна частина під командою штабс-капітана Куценка, що перебувала на полотні залізниці, обстрілювала лінію залізниці, по якій перебігали заколотники, а також будинок вокзалу, де останні засіли за зробленими барикадами.
Одночасно з цим дружину, що йшла по Шенвізькій дорозі, несучи портрет його імператорської величності і національні прапори, заколотники, що засіли за нежилим нещодавно збудованим будинком Мінаєва, зустріли пострілами і бомбами. Дружинник, який ніс портрет, був тяжко поранений, пораненими були також ще кілька дружинників, слідом за цим дружина підпалила будинок Мінаєва, а піхотна частина під командою штабс-калітана Куценка, що наспіла, почала розстрілювати заколотників, які втікали і залишили на місці дві бомби. Після вибиття заколотників з району залізничного відчуження, в різних місцях знайдено убитих 14 чоловік і до 150 поранених, з яких кілька тяжко, а решта не потребувала першої медичної допомоги, розбіглася по своїх квартирах. Затриманому земському начальнику Папчинському заколотники, як виявилось, завдали вогнестрільних ран в шию, а також сильних побоїв.
З моменту розбиття заколотників управління станцією передано урядовим залізничним службовцям, і охорона доручена залізничній жандармській поліції з відновленням руху залежно від приходу поїздів з півночі і півдня.
Революція 1905—1907 років на Україні, стор. 346—352.
309.