Етнодемографічні зміни

незважаючи на територіальні придбання І (Закарпаття, Крим), чисельність ук- Л раїнського населення вийшла на рівень 1941 р тільки у 1960-му — 42 млн чол За пере­писом 1979 р, загальна кількість населення рес­публіки становила 49,6 млн чол Демографи вва­жають такий приріст недостатнім

Уповільнення темпів приросту населення Ук­раїни мало багато причин, передусім соціально-еко­номічних Сплеск урбанізації і викликані нею міграційні процеси призвели до відтоку молоді з се­ла — до цього часу головного джерела відтворення людських ресурсів Народжуваність на селі змен­шилась, і 1979 р середній розмір сільської родини дорівнював міському показникові — 3 особи на ро­дину У містах зменшення народжуваності було викликано несприятливими соціально-побутовими факторами високою зайнятістю жінок у суспільно­му виробництві (дев ять з десяти жінок працюва­ли), незадовільним рівнем системи охорони дитин­ства, житловими умовами, поступовим зростанням дитячої смертності тощо

Природний приріст населення в Україні змен­шився з 13,6 на тисячу чол у 1960 р до 3,4 на ти­сячу чол у 1980 р

Зменшення народжуваності супроводжувалось поступовим підвищенням показників смертності на­селення Середній показник її 1960 р становив 6,9 чол на кожну тисячу мешканців, а в 1980 р — 11,4 За рівнем смертності Україна займала трете місце серед республік CPCP Серйозне збільшення цього показника пояснюється, крім іншого, загаль­ним старінням населення (внаслідок зменшення на­роджуваності), зростанням дитячої смертності, постійним погіршенням системи охорони здоров’я, негативними змінами в екологи, зростанням алко­голізму серед ЧОЛОВІКІВ 1 жінок тощо Відповідно зменшувалась середня тривалість життя 3 кінця 70-х до середини 80-х рр цей показник упав з 70 до 68 років

Ці тривожні процеси супроводжувалися зміна ми національного складу населення на користь росіян і російськомовного населення За переписом 1959 р, українці становили 76,8% населення рес­публіки (32,2 млн чол ), росіяни — 16,9% (7,1 млн ) У 1979 р українців було відповідно 73,6% (36,5 млн ), росіян — 21,1% (10,5 млн чол ) Ці зміни були викликані перш за все міграцією насе­лення „Обмін кадрами", всесоюзні ударні будови, освоєння нафтових родовищ Сибіру викликали відтік українців за межі республіки Тільки у 1970—1979 рр українське населення Сибіру і Да­лекого Сходу зросло на 22% Натомість у той же період відбувався досить інтенсивний приплив росіян в Україну, яка, між іншим, була цілком дос­татньо забезпечена трудовими ресурсами, йшлося тільки про те, щоб використовувати їх ефективно За підрахунками демографів, протягом 1959— 1979 рр імміграція росіян в Україну становила від 1,5 до 2 млн чол

Ще одним джерелом збільшення росіян 1 російськомовних у складі населення республіки бу­ла русифікація Один з найголовніших компонентів національної свідомості — мова — досить швидко усувався зі сфери соціально-культурних взаємин У результаті якщо в 1959 р 93,5% українців назва­ли рідною мовою українську, то у 1979 р цей по­казник зменшився до 89,1% Найбільше русифіко­ваних українців зосереджувалося в південно- східних регіонах республіки В Україні існували такі соціально-культурні й політичні умови, за яких національна меншість фактично асимілювала більшість

Етнодемографічні зміни у республіці віддзерка­лювали процеси що набирали силу в соціально- економічній, політико-ідеолопчній та культурній сферах і багато в чому були їх наслідками Кризові процеси у згаданих сферах призводили і до нарос­тання кризових явищ в житті нації як такої, занепа­ду національної ідентичності, розмивання і декуль- туризацп українського етносу

⅛ * ⅛

На початку 80-х рр радянське суспільство де­далі глибше втягувалося в тотальну соціально-еко­номічну політичну та ідеологічну кризу Деграду­вання „верхів" і розвал державної ідеологи були настільки очевидними, що навіть серед вищих еше­лонів партійно-державного керівництва формува­лися ревізіоністсько-реформаторські сили У,ни­зах" наростало невдоволення, зневіра й байдужість Судомні спроби системи утримати хоча б поверхову стабільність зводилися або до суто адміністратив­них заходів (за часів Ю Андропова), або до ідео­логічних чаклувань і популістських загравань (за часів K Черненка) В Україні ці процеси набували ще й суто провінційного забарвлення й укорінюва­лися глибше, ніж у центрі Тому, коли в Москві по­чалися більш радикальні спроби вдосконалити ра­дянську систему, названі „перебудовою", Україна була серед останніх, хто втягнувся у ці процеси А втім, і для неї приходили нові часи, починалася но­ва епоха