Договір, укладений Богданом Хмельницьким з польським командуванням біля Зборова (серпень 1649 р.)

(Уривки)

Декларація єго кор. милості Войська Запорозького на пункти супліки^[XXVIII] данная.

1. При вшеляких давніх вольностях єго кор. милость Войсько своє Запорозькеє заховує (против давніх жалованних грамот свою жало­ванную грамоту тотчас видаєт).

2. Лічби войська, хотячи виголити подданих своїх прозьбі і за­охотити їх до услуг своїх і Речі Посполитої, дозволяет міти єго кор. мил. четиридесят тисячеи воиська запорозького; і спораженя реест­ров повіряєт гетьманові Войська своего Запорозького з такою дек­ларацією, аби зедлуг годності которий би бил до того способний,так в добрах шляхецьких Козаков до реєстру вписовано, яко і в добрах его кор. мил. А то таковим міст описанєм: од Дніпру почавши с тоєй- ту сторони в Димеру, в Горностайполю, в Коростешові, в Паволочі, в Погребищах, (в Прилукі), в Вінниці, в Браславю, оттам-толь од Браславя до Ямполя ку Дністрові, так же до Дністра розумітися маєт, в реєстр козаки мають биті приймованиї; а з другое зась сторони Дніпра, в Остру, в Чернігові, в Ніжині, (в Ромні) і всюди аж до границі московської і Дніпра. А що ся дотиче міст інших его кор. милості і шляхецьких над міру в тих пунктах описаних, в тих юж не мають биті козаки; вольно єднак з них тому, которий хочет биті в козацтві, без гамованя панського вийти зо всею маєтностю на Україну, которий буде до реєстру принятий. Атоє спораженя реєстру през п. гетьмана Войська Запорозького мається отправити найдалій до нового літа свята руського (сиріч до рожества Христова) таковим порядком: гетьман Войська Запорозького маєт с подписом руки своєї і с печатю войсковою зоставити реєстр по імені тих всіх, коториї будуть уписаниї в козацтво; а то для того, аби тиї в козацтві зоставали при вольностях козацьких, а іншиї всі замком єго кор. милості, а в добрах шляхецьких паном своїм подлегали.

3. Чигирин, так яко єсть в своїм обрубі, при булаві Войська Запорозького маєт биті завше, которий і теперішнєму гетьманові Войська своего Запорозького, благородному Богданові Хмельниць­кому, єго кор.

4. Що-колвєк діялося под час замішаня теразнійшого с допущеня божого, тоє все маєт биті в запомніню, не маєт жаден пан помсти чинити і караня.

5. Шляхті так віри роської, яко і римської, коториї под час того замішаня яким-колвєк способом бавилися при війську запорозькім, єго кор. милость с панської своєї ласкавості пребачаєт і виступок їх покриваєт. І єслі би под которим упрошено так з добр дідичних, яко і інних, або которого вивожано, понєваж тоє все в теперішнім діялося замішаню, маєт биті сеймовим постановєнєм змазано.

6. Войсько коронное, где козаки з спораженя реєстрового будуть, в тих містах становиськ своїх не маєт міти...

7. Взглядом замішаня унії так в Короні польськой, як в Великім князьстві Литовськім, также сторони цілості церковної, добр, фун­дацій, до них належачих, коториє за давніх літ мівали, также і всіх прав церковних, — так яко з преосвяшеним отцем митрополитою київським і з духовенством на сеймі близько пришлом намовлено і постановлено буде, якоби на жадане отца метрополити все позво­лено било, его кор. милость додержати готов, аби ся кождий тішил з прав і вольностей своїх, і місце в сенаті преосвященному его милості отцу митрополиті київському его кор. милость позваляєт M іти.

8. Годності, уряди вшелякиє в воєводстві Київськім, Брацлавськім і Черніговськім роздавати его кор. милость обивателем стану шля- хецького віри православної грецької ведлуг давніх прав обіцуєт.

9. В місті Київі, іж суть управилеваниї школи роськиє, отцеве єзуїти не мають там і по інших містах українних биті фундованиї, а ні где інде перенесені; школи зась всі іншиє, коториє там суть от дальших часов, мають биті вцалє заховани.

10. Горілкою шинковати козаки не мають кроме того, що на свою потребу зробить що; гуртом вольно му будет продать; шинки зась медов, пив ведлуг звичаю биті мають.

Тиє пункта мають биті на сеймі стверженії, а тепер все ораз в запомніня, тілько згода, милость заховатися маєт межи обивателями українними а Войськом Запорозьким его кор. милості і всеї Речі Посполитої.

Акты Южной и Западной России, СПБ, 1861, т. III, стар. 415—416.

22.