Декларація Директорії Української Народної Республіки 26 грудня 1918 р.

Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зме­тено з лиця Землі Української руйнуюче поміщицько-монархічне пануван­ня - гетьманщину.

Україну вичищено від карних експедицій, старост, жандармів та ін­ших злочинних інститутів панівних класів.

Цензові думи та земства, наставлені гетьманським урядом, скасовано й відновлено демократичні, обрані всенароднім голосуванням органи міс­цевого самоврядування.

До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народної Республіки оголосила, що всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян . Ця постанова стосується також монастирсь­ких, церковних і казенних земель. Для переведення реформ організовано Народні Земельні Управи.

По «Наказу № 1. Директорії - селянам» робляться описи контрибу­цій, взятих поміщиками з селян для повернення їх покривдженим.

Так само ведуться слідства по всій Україні з приводу тих зловживань і злочинств, які були учинено над селянством, поміщиками та гетьмансь­ким урядом. Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони й по­станови Гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено во­сьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також всю повноту прав робітничих фабричних комі­тетів. У всіх інших галузях життя Директорія так само одмінила всі закони й постанови гетьманського уряду, направлені проти інтересів трудящих класів і шкідливих для всього громадянства.

Наступним етапом нашої революції є творення нових, справедливих здорових і відповідних до реального відношення сил у державі, соціальних і політичних форм. Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу.

Але Директорія вважає, що право управління й порядкування краєм повинно належати тільки тим класам, які є основою громадського життя, які творять матеріальні та духовні цінності, які кров’ю й життям своїх чле­нів вступили до боротьби з руйнівними силами сучасного ладу.

Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим - робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу своєю кров’ю.

Так звані «панівні класи», класи земельної і промислової буржуазії за сім місяців цілковитого, нічим не обмеженого свого панування на Укра­їні довели свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всьо­го в управлінні державою. Ними пограбовано, розкрадено й роздано в чужі імперіалістичні руки значну частину державно-народного майна. Дбаючи тільки про нагромадження капіталів у приватних руках, ці люди довели промисловість до повного занепаду, а господарство краю - до зли­денного стану. Розквіт спекуляції за панування цих правителів дійшов до нечуваних розмірів. Поводячись як у завойованій країні, великовласни- ки правили методом безоглядного терору насильства. Закопування живцем у землю, вирізування шматків живої шкіри, випікання очей так званими «поміщицькими карателями» були цілком нормальними способами управ­ління народом. Будучи чужинцями в краю, великовласники брутально топ­тали національні права і здобутки нашого народу, ганьбили гідність його державності, продавали й зраджували з такими жертвами й такою працею збудовані державні форми.

Отже, Директорія заявляє:

Класи не трудові, експлуататорські, які живляться й розкошують з праці класів трудових, класи, які нищили край, руйнували господарство й одзначили своє правління жорстокостями й реакцією, не мають права голосу в порядкуванні державою. Директорія передасть свої права й упо­вноваження лише трудовому народові самостійної Української Народної Республіки.

Директорія пропонує:

1. Трудовому селянству, що перше одгукнулось на поклик Директо­рії та встало зі зброєю в руках до бою з панством, по всій Україні з’їхатись у губернії й обрати своїх делегатів на Конгрес Трудового Народу України. Ті делегати будуть представляти там волю як того озброєного селянства, що тепер тимчасово є у війську, так і тих, що мирною працею дома допо­магають творити народний і державний лад і порядок.

2. Міському робітництву обрати від фабрик, майстерень, заводів, кон­тор та інших установ людської праці своїх делегатів на Конгрес Трудового Народу України. Частина робітництва неукраїнської національності під час боротьби українського народу з колишнім гетьманом ставилась до цієї бо­ротьби не з повною активністю, а частина нейтрально. Директорія гадає, що в боротьбі за визволення всіх працюючих неукраїнське робітництво за­буде свою національну нетерпимість і щиро та дружно прилучиться до всього трудового народу України.

3. Трудовій інтелігенції, що безпосередньо працює для трудового на­роду, себто: робітникам на полі народної освіти, лікарським помічникам, народним кооперативам, служачим у конторах та інших установах так са­мо обрати своїх представників на Конгрес Трудового Народу України.

До Конгресу Директорія верховною владою своєю насамперед поверне селянству ті контрибуції, які було зібрано з нього поміщиками.

Рятуючи державу від дальшого господарського та промислового за­непаду, розграбування та безоглядної експлуатації робітництва і всього на­селення, Директорія поставить на фабриках, заводах та інших промисло­вих установах державний робітничий контроль і пильно дбатиме, щоб промисловість набрала здорового, корисного для народу життя.

Усі зусилля свої Директорія направить на таку організацію народно­го господарства, яка відповідала б сучасному переходовому моментові, ко­ли нищиться старий капіталістичний світ і на його руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу, який не знатиме жодного гніту і взиску.

Стаючи твердо й непохитно на шлях соціальних основних реформ, Директорія вважає необхідним підкреслити, що вживатиме всіх заходів, щоб уникнути анархічних, неорганізованих і несистематичних форм цієї перебудови. Директорія вважатиме своїм обов'язком погоджувати ці великі завдання з соціально-історичними і міжнародними умовами, у яких у да­ний момент перебуває Україна, а також з тими кращими формами соціаль­них реформ, яких досягатиме світова, особливо західноєвропейська трудо­ва демократія.

Директорія щиро вірить, що спільними силами всіх працюючих тру­довий народ України без жорстоких, кривавих і непотрібних форм бороть­би досягне своєї мети. Отже, класам нетрудовим треба розумно і чесно

признати всю шкідливість і несправедливість їхнього колишнього пану­вання і раз на все примиритися з тим, що право рішати долю більшості на­роду повинно належати тій самій більшості, себто класам трудовим. Тру­дову інтелігенцію Директорія закликає рішуче стати на бік працюючих класів в інтересах творення нового справедливого життя для всього наро­ду, прикласти своїх сил, знання і науку для найкращого направлення буді­вничого соціального процесу.

Доручаючи негайне переведення в життя цих великих задач уряду Української Народної Республіки - Раді Народних Міністрів, Директорія вірить, що весь трудовий народ України щиро допоможе своєму Уряду в цій важній, відповідальній роботі.

Голова Директорії УНР В. Винниченко; члени Директорії: Петлюра, Швець, Андрієвський, Макаренко.

Винниченко В. Відродження нації. - С. 168-174.