1.4.2 Утворення і становлення Галицько-Волинського князівства.
Волинь із столицею у Володимирі почала підноситись за правління Романа Мстиславича (1173-1205 рр.). Спираючись на середнє й дрібне боярство та міщан, волинський князь Роман у 1199 р.
придушує опір великих бояр і об’єднував Галичину і Волинь. Сміливий воїн, талановитий політик, жорстокий володар, він вів активну зовнішню політику. Переможні походи проти Литви та Польщі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. У 1202 р. Роман оволодів Києвом і став великим князем. Літописець називає його «самодержцем всія Русі».Оволодівши значною частиною київської спадщини, Галицько-Волинське князівство на рубежі XII - XIII ст. за розміром своїх володінь не поступалось більшості європейських держав. Центром своєї держави Роман обрав не орієнтований на Візантію Київ, а близький до кордонів західних держав Галич. Потужна торгівельна артерія Буг - Дністер витісняє відомий шлях «із варягів - у греки». В останні роки життя він запропонував модель підтримки «доброго порядку» на Русі. Відповідно до цього проекту планувалося припинення князівських міжусобиць, консолідація сил для відсічі зовнішніх ворогів, запровадження майорату (передачі князівського столу і усіх земель старшому сину, що могло зупинити думку Романа, процес роздрібненості) та вибори київського князя (у разі смерті) шістьма найбільшими на Русі князями.
Однак галицько-волинському князю так і не вдалося об’єднати Русь. У 1205 р. Роман Мстиславович трагічно загинув у Польщі під час випадкової сутички з воїнами краківського князя Лешка Білого. Поховали творця Галицько-Волинської держави у Володимирі, і відразу після цього, як висловиться літописець, велика смута постала в землі Руській.
1.4.3.