Велика Британія у повоєнний період. Урядування М. Тетчер.
Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія) становить собою конституційну монархію. Голова держави — спадковий монарх, з 1952 р.
— королева Єлизавета II. Столиця — м. Лондон. Законодавча влада належить монархові й двопалатному парламентові (палата лордів, палата громад). Виконавча влада — кабінет міністрів на чолі з прем'єр-міністром. За владу борються дві партії — лейбористів і консерваторів.Втрати Великої Британії у війні порівняно невеликі — загинуло 400 тис. чоловік, промислові центри істотно не постраждали. Але вона втратила значну частину торгового флоту, багато зовнішніх ринків і 25% закордонних капіталовкладень, контроль над своїми безмежними колоніями.
Після перемоги у липні 1945 р. на чергових виборах до влади замість консерваторів, лідером яких був Черчіль, прийшли лейбористи на чолі з К. Еттлі. Під впливом просоціалістичних настроїв у британському суспільстві новий уряд провів низку реформ, спрямованих на посилення ролі держави в економіці: у 1945 р. націоналізовано Англійський банк, 1946 — вугільну промисловість, 1947 — залізниці, електроенергетичну промисловість, 1948 - газову промисловість. Колишні власники отримали 2,5 млрд. фунтів стерлінгів компенсації. Лейбористи здійснили низку соціальних реформ — скасовано антиробітничий закон 1917 р. (відновлено права профспілок), прийнято закон про соціальне страхування й охорону здоров'я, значна увага приділялася житловій проблемі. Однак націоналізація базових галузей не сприяла економічному піднесенню і у 1951 р. до влади знову прийшли консерватори на чолі з У. Черчіллем, політика яких привела до пожвавлення економічного життя Великої Британії.
Ліквідація Британської колоніальної імперії Британія була найбільшою імперією у світі, але зростання національно-визвольного руху в другій половині XX ст. призвело до її занепаду.
Повоєнні роки були початком розпаду імперії і вже з 1947 р. назва «Британська імперія» в офіційних документах остаточно замінюється терміном «Британська співдружність націй», до якої увійшли Британія й колишні колонії, які здобули незалежність. Протягом 1948-1970 рр. Британська імперія остаточно розпалася. Більшість незалежних країн, членів Співдружності, визнають британського монарха головою своєї держави, деякі (Гана, Кенія, Шрі-Ланка) мають власного голову держави. У 1950 р. повністю незалежною стала Індія — «перлина в короні Британської імперії». Після війни Бірма, Ірландія, Південно-Африканська Республіка вийшли із Співдружності. Кінець британського колоніального володарювання завдав важкого удару по Великій Британії, однак створена нею нова форма інтеграційних відносин 49 держав (близько 900 млн. населення) Співдружності сприяла економічному й зовнішньополітичному піднесенню країни.Розпад колоніальної імперії зробив для Великої Британії актуальним питання про участь країни в європейській інтеграції, адже црадиційно ця острівна держава більше тяжіла до США, ніж до інших країн Європи. Та й європейці, особливо Франція, насторожено ставилися до взаємин з англійцями. І лише з 1 січня 1973 р. Британія за прем'єр-міністра консерватора Е. Хіта увійшла до ЄЕС, причому європейці висунули до неї досить жорсткі умови, зокрема зобов'язали Велику Британію перераховувати в бюджет «Спільного ринку» 25% її надходжень в національну скарбницю. Втім, результатом приєднання країни до європейської інтеїрації стало значне зростання конкурентоспроможності британських товарів.
Одна з найскладніших і найболючіших внутрішніх проблем Великої Британії — проблема Ольстеру (Північної Ірландії), яка набула особливої гостроти наприкінці 60-х років. Третина населення Ольстеру — корінні жителі-ірландці, що сповідують католицизм, а політична й економічна влада належить решті — англійцям-протестантам. Діти-католики не мали права відвідувати школу разом з дітьми-прогестантами, виборчі права ірландців обмежувалися майновим цензом.
Рух «Шин Фейн» (з ірландської — «Ми самі») на чолі з Джері Адамсом й Ірландська республіканська армія (IPA) — екстремістська організація католиків, яка не гребує терористичними методами, борються за приєднання Ольстеру до Ірландії. У 1969 р. британський уряд увів до Північної Ірландії війська, але це тільки загострило ситуацію. IPA постійно чинила терористичні акти і на території Англії. Тільки у 1995 р. IPA заявила про припинення своєї терористичної діяльності. Однак «проблема Ольстеру» й сьогодні залишається «болючою точкою» Великої Британії.Консервативні уряди М. Тетчер і Дж. Мейджора, їх соціально-економічна стратегія. «Тетчеризм». 70-ті рр. були дуже тяжкими для Великої Британії — вона пережила дві економічні кризи: 1970-1971, 1974-1975 років. Її частка у світовому промисловому виробництві зменшилася з 10,2 % у 1948 р. до 5,4 % у 1975. За 15 років фунт стерлінгів знецінився на 30 %, і лейбористський уряд Британії навіть звернувся по допомогу до Міжнародного валютного фонду (МВФ), що вразило національну гідність британців, які звикли до того, що ця фінансова організація допомагає лише відсталим країнам «гретього світу». За таких умов у 1979 р. до влади приходить уряд консерваторів на чолі з Маргарет Тетчер.
«Залізна леді», як її називають у світі, насамперед завдяки своїм особистим рисам, перевершила всі політичні рекорди Британії: вона — перша жінка — лідер консерваторів, перша жінка на чолі уряду, перша жінка — головнокомандувач збройних сил, перший за 200 років історії Англії прем'єр-міністр, який займав цей пост три строки (урядувала більше 10 років). Хто міг чекати такого від провінційного хіміка?
Тетчер стала активно впроваджувати у життя неоконсервативну політику: період її урядування часто називають «тетчеризмом», в основі якого переконання, що люди не можуть бути рівними, а тому держава не повинна дбати про всіх, а лише створити всім рівні умови для свободи дій і дбати, щоб ніхто не порушував закони ринкової економіки. Тому було різко скорочено соціальні витрати, продано у приватну власність ряд нерентабельних галузей (21 державна компанія), обмежено права профспілок.
Фактично повністю згорнута збиткова вугільна промисловість. Тетчер визримала страйк шахтарів, що тривав більше року (1984-1985).В основу діяльності уряду Великої Британії була покладена жорстка монетаристська концепція обмеження грошової маси в обігу, що привело до різкого скорочення інфляції. З метою стимулювання капіталовкладень зменшено податки на великі прибутки. Тетчер продовжила структурну перебудову економіки. Збільшено вагу наукомістких галузей, енергетики. З 1980 р. Британія забезпечила себе нафтою, яку добуває у Північному морі, і навіть її експортує. Стрімко розвивалися машинобудування, металургія. Проведено приватизацію житла — дві третини сімей стали власниками будинків або кваргир.
У 1990 р. М. Тетчер втратила вплив як у партії —- виступала проти участі Британії в об'єднаній Європі, так і в суспільстві — ввела подушний податок, якого Британія ніколи не знала. Втім, вона гідно зійшла з політичного олімпу, добровільно пішла у відставку. На її місце прийшов новий лідер консерваторів Дж. Мейджор, призначений в листопаді 1990 р. королевою прем'єр- міністром. Курс наймолодшого в історії Великої Британії глави уряду (47 років) в цілому став продовженням «тстчеризму», лише у зовнішній політиці Мейджор намагався посилити участь країни у європейській інтеграції.
Політика лейбористського кабінету Т. Блера У травні 1997 р. після чергових виборів до влади після 17-річного перебування в опозиції прийшли лейбористи на чолі з Т. Блером. Основні завдання, що поставив перед собою новий уряд — врегулювати ситуацію в Ольстері, розширити права історичних регіонів (Шотландії. Уельсу), скоротити безробіття, посилити зовнішню політику і вплив Великої Британії у світі.
З червня 2007 р. прем’єр-міністром країни став лейборист Гордон Браун.
Зовнішньополітичні пріоритети Великобританії. У зовнішній політиці Британія підтримує тісні стосунки з США і стала головним стратегічним партнером Америки на міжнародній арені (на її території розміщені американські ракети й бази).
Вона, єдина з європейських країн, активний член всіх трьох воєнних блоків — НАТО, CEHTO, CEATO. У 1982 р. Велика Британія перемогла у воєнному конфлікті з Аргентиною через Фолклендські (Мальвінські) острови, що сприяло, зокрема, згуртуванню нації навколо політики Тетчер.Українці в Британії. Українсько-британські відносини. Велика Британія має дипломатичні зв'язки з Україною на рівні посольств. У лютому 1993 р. в Лондоні була підписана Угода між Великобританією та Україною про принципи взаємовідносин та співробітництво. Розвитку британсько-українського діалогу сприяли візити президента України Л. Кучми у Велику Британію в 1995 р. і прем'єр-міністра Великої Британії Д. Мейджора в Україну в 1996 р. У Великій Британії, переважно у містах, проживає 20-30 тис. українців — в основному це колишні вояки У1ІА, дивізії CC «Галичина». Тут діють «Союз українців у Великій Британії» (СУБ), Пласт, Спілка Української Молоді (СУМ). Показовим є той факт, що СУБ передав свій центральний дім у Лондоні під приміщення посольства України.
4.