СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

АБСТРАКЦІОНІЗМ — модерністська течія у мистецтві XX ст., представники якої відмовляються від реалістичного зображення предметів і явищ, максимально узагальнюють форму зображення або повністю від неї відмовляються, зображують безпредметні композиції з ліній, крапок, плям, площин тощо, ведуть експерименти з кольором.

АБСОЛЮТИЗМ — форма державного правління, за якої політична влада концентрується в руках монарха. Народ при цьому усунений від участі в законодавстві і в контролі за управлінням. Абсолютизм (абсолютна монархія) властива Російській імперії до 1917 р. В сучасному світі абсолютні монархії існують лише в окремих країнах Азії та Африки. Частина істориків описує владу Й. Сталіна та наступної партійної бюрократії в CPCP як абсолютизм, оскільки влада в цей період концентрувалася в руках однієї особи та найближчого оточення партійно-державних чиновників.

АВАНГАРДИЗМ — умовна назва ряду антиреалістичних течій у мистецтві першої половини XX ст., представники яких прагнуть до докорінного оновлення мистецтва, розриву його з існуючими реалістичними традиціями. Гостро відчувши масштаби корінного перелому в культурі, що розпочався, авангардисти стали пророками та творцями нового мистецтва. Вони намагалися утвердити і абсолютизувати винайдені ними форми, способи, прийому у мистецтві: абстракціонізм (В. Кандінський), супрематизм (К. Малевич), дадаїзм (Т. Тцара), конструктивізм (брати Вєсніни, В. Татлін, М. Гінзбург — архітектура, І. Сельвінський, В.

АВТОНОМІЯ (з грец. «авто» - сам, «номос» — закон, голова) — самоврядування певної частини держави/населення у межах, передбачених відповідним загальнодержавним законом чи конституцією.

АВТОНОМІЗАЦІЯ — процес включення в склад держави окремих суб’єктів на правах автономії. Термін виник у зв’язку з пропозицією Й. Сталіна про включення на правах автономії до складу радянської Росії радянських України, Білорусії та Закавказзя. Проти плану виступив В. Ленін, запропонувавши утворити нову державу — CPCP — на принципах федерації.

АВТОРИТАРИЗМ — антидемократична система політичної влади, політичний режим, що характеризується відсутністю або фіктивністю демократичних інституцій. Влада зосереджена в руках однієї особи або групи, що спирається на репресії або терор. В авторитарних режимах XX ст. провідну роль грали вожді, які користувалися підтримкою широких мас населення. В перший половині XX ст. авторитарні режими були встановлені в Європі у Польщі, Румунії, Болгарії, Угорщині, Югославії, країнах Балтії. Авторитарні режими - хунти - характерні для країн Латинської Америки. Головною причиною встановлення авторитарних режимів є намагання влади утримувати контроль в умовах „неорганічної” модернізації при слабкому соціальному структуруванні населення.

АВТОРИТАРНА ДИКТАТУРА — див. ДИКТАТУРА, АВТОРИТАРИЗМ.

АВТОРИТАРНИЙ РЕЖИМ — див. АВТОРИТАРИЗМ.

АГІТАЦІЯ - заклики до конкретних дій, безпосереднє звернення до людей.

АГРАРНЕ ПИТАННЯ — питання про власність на землю, про відносини між різними суспільними верствами з приводу земельної власності.

АГРАРНЕ СУСПІЛЬСТВО — етап у розвитку суспільства, коли основна маса населення працює у землеробстві та ремісництві.

АГРЕСІЯ — будь-яке незаконне застосування сили однієї держави проти іншої. Розрізняється пряма агресія (збройне вторгнення) і непряма (допомога агресору). Агресія може бути воєнною, економічною.

АНАРХІЗМ — ідейна течія і суспільний рух, спрямований на руйнацію державної влади в усіх її формах. Держава вважається абсолютним злом, що суперечить природі людини. Мета анархізму — створення вільної організації суспільства з широким громадським самоврядуванням, в якій відсутня влада людини над людиною. В межах анархізму існує декілька концепцій: анархо- індивідуалізм (П. Прудон, І. Уоррен, М. Штирнер), анархо-колективізм (М. Бакунін), анархо- комунізм (П. Кропоткін), анархо-синдикалізм (Ж. Сорель, А. Лабріола).

АНЕКСІЯ — протиправне насильницьке приєднання/захоплення однією державою всієї або частини території іншої держави

АНТАНТА (франц, entente, букв. - згода, у перекладі «Потрійна/Сердечна згода») — військово- політичний союз Великобританії, Франції й Росії, що об’єднав у ході Першої світової війни проти Троїстого (Четверного) союзу 34 держави (серед них Японія, Італія (з 1915 р.) та ін.). Угода між Британією та Францією укладена 1904 р., між Британією та Росією 1907 р. Радянська Росія після Жовтневого перевороту вийшла з Антанти, уклавши з країнами Четверного союзу сепаратний Брестський мирний договір.

АНТИГІТЛЕРІВСЬКА КОАЛІЦІЯ — воєнно-політичний союз держав, що склався в роки Другої світової війни з метою боротьби проти нацистської Німеччини та її союзників/сателітів. До коаліції входили Велика Британія, Франція (Рух «Вільна Франція» на чолі з Ш. де Голлем), CPCP (з початком німецько-радянської війни у 1941 p.), CIIIA, Китай та ін. Історики розходяться щодо датування початку утворення антигітлерівської коаліції: частина з них вважає, що першими об’єднали зусилля Британія та Франція у вересні 1939 року після нападу Німеччини на Польщу, з якою Британія та Франція мали союзницькі відносини. Продовжили цей процес Британія та CPCP, які 12 липня 1941 р. уклали угоду про спільні дії проти Німеччини та домовилися не укладати сепаратного договору з нею. Визначним етапом цього процесу було підписання 1 січня 1942 р. у Вашингтоні Декларації Об’єднаних націй (26 держав).

АНТИФАШИСТСЬКА КОАЛІЦІЯ — військовий союз країн світу, що склався в ході Другої світової війни, спрямований проти країн-агресорів: Німеччини, Італії, Японії.

АНШЛЮС (з нім. “приєднання”, “возз’єднання”) — політика насильницького приєднання Австрії до нацистської Німеччини. Аншлюс відбувся в березні 1938 року. Після Другої світової війни незалежність Австрії відновлена і аншлюс законодавчо заборонений (1955 р.)

АПАРТЕЇД (АПАРТХЕИД, “окреме проживання”) — найбільш крайня форма расової дискримінації. Означає позбавлення певних груп населення в залежності від расової приналежності політичних, соціально-економічних та особистих прав, ізоляцію представників інших, не білих, рас. Сучасне міжнародне право вважає апартеїд злочином проти людства. 1973 р. прийнята Міжнародна конвенція про покарання за апартеїд.

АСИМІЛЯЦІЯ — злиття одного народу з іншим із втратою одним з них своєї мови, культури, національної самосвідомості. Розрізняють природну асиміляцію, що виникає при контакті етнічно різнорідних груп населення, змішаних шлюбах і т.п., і насильницьку асиміляцію, характерну для країн, де національності нерівноправні.

АТАНТИЗМ - стратегія, притаманна учасникам некомуністичного руху Опору, що передбачала накопичення сил, відмову від активності у веденні збройної боротьби аби не провокувати масових каральних акцій окупантів проти мирного населення, збереження власних кадрів та в чеканні слушного моменту для збройного виступу. Такої стартегії в Україні надавали перевагу члени ОУН таУПА

Б

БАГАТОПАРТІЙНА СИСТЕМА — демократична система політичного життя в державі, відповідно до якої існує декілька партій, що на законних підставах змагаються за владу. Перемога на виборах однієї партії (блоку партій) призводить до появи правлячої партії (правлячої коаліції партій). Ті партії (блоки партій), що отримали меншість голосів виборців, як правило, ііиііж.іюн.і » опозицією.

БАГАТОПОЛЯРНИЙ СВІТ — сучасний світ, що прийшов на зміну біполярному.

БЕРЛІНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1945 Р. (Потсдамська), 17 липня — 2 серпня, Потсдам поблизу Берліну — конференція глав держав та урядів CPCP (И. Сталін), США (Г. Трумена) та Британії (У. Черчілль, з 28 липня — К. Еттлі). Прийняла рішення про демілітаризацію та денацифікацію Німеччини, ліквідацію німецьких монополій, про повоєнні репарації та західні кордони Польщі. БЕРЛІНСЬКИЙ МУР — бетонний мур між Західним (під контролем військової адміністрації Великої Британії, США і Франції) та Східним Берліном (столицею НДР), що став сумнозвісним символом «поділу світу» в період «холодної війни». Зведений у серпні 1961 р. з ініціативи CPCP і за розпорядженням керівництва НДР для унеможливлення втечі східних німців до Західного Берліна, а звідти до ФРН або до інших західних країн. Зруйнований у листопаді 1989 року.

БІЛИЙ РУХ — узагальнена назва антибільшовицького руху в роки Громадянської війни в Росії, спрямованого на боротьбу з радянським режимом, що прийшов до влади внаслідок Жовтневого перевороту 1917 р.

БІЛОГВАРДІЙЦІ — учасники збройних загонів та армій, що воювали проти більшовиків в ході Громадянської війни в Росії 1918 — 1920 рр. (армії Колчака і Юденича, Добровольча армія Денікіна, Російська армія Врангеля). Білий колір — традиційний для Європи колір, що символізує монархію, хоча в білогвардійських загонах перебували як прихильники відновлення монархії, так і прихильники республіканського устрою Росії. Проте їх об’єднувала головна мета — усунути більшовиків від влади

БІЛЬШОВИЗМ — історична назва ліворадикальної, екстремістської течії в світовому марксистському та російському соціал-демократичному русі, синонім російського комунізму. Більшовизм ґрунтується на ідеях німецького філософа-матеріаліста К. Маркса (марксизмі) інтерпретованих російськими лідерами В. Леніним та Й. Сталіним на початку XX століття. Назва виникла на ІІ-му з’їзді РСДРП (Лондон, 1903 р.) під час виборів керівних органів партії.

БІЛЬШОВИЦЬКА ДИКТАТУРА — диктатура партії більшовиків (комуністичної партії) встановлена в Росії після Жовтневого перевороту 1917 року.

БІПОЛЯРНИЙ СВІТ - світ часів «холодної війни» (друга половина XX ст.), де існували дві наддержави — США та CPCP, які протистояли один одному. Результатом стало створення двох потужних військово-політичних блоків: НАТО, який створили капіталістичні країни на чолі з США та ОВД, що об’єднував соціалістичні країни на чолі з CPCP.

БЛАКИТНІ КОМІРЦІ — соціальна група у розвинутих країнах, яка складається з висококваліфікованих робітників, що опанували роботу з комп’ютером.

БЛІЦКРИГ (нім. Blitzkrieg, від Blitz — блискавка і Krieg — війна) ■— створена в початку XX ст. німецьким військовим керівництвом теорія ведення швидкоплинної війни, відповідно до якої перемога досягається за кілька днів або місяців, перше ніж супротивник зуміє відмобілізувати й розгорнути свої основні військові сили. Розрахунки німецького генштабу на блискавичний успіх в Першій та Другій світових війнах зазнали краху. Німецький план нападу на CPCP в ході Другої світової війни («Барбаросса», 1940 р.) передбачав саме такий спосіб війни.

«БРЕЖНЄВА ДОКТРИНА» — зовнішньополітичний курс CPCP у другій половині 60 — на початку 80-х рр., який полягає у втручанні у внутрішні справи країн соціалізму під гаслом «соціалістичного інтернаціоналізму», придушення в них антирадянських виступів.

БРЕСТСЬКИЙ мир — сепаратний мир укладений радянської Росією з країнами Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) 3 березня 1918 р. Відповідно до договору до Німеччини відходила Прибалтика, частина Білорусії, Закавказзя, визнавалася незалежність УНР, встановлювалася контрибуція у 6 млрд. марок. Мир анульований радянським урядом після листопадової революції 1918 р. у Німеччині. Мирний договір з Четверним союзом уклала і УНР 9 лютого 1918 р. УНР та німецько-австрійський блок ставали союзниками у боротьбі з радянською Росією. УНР в оплату за союз повинна була постачати харчі до Німеччини та Австро-Угорщини.

БРИТАНСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ — міждержавне політичне об’єднання частини британських домініонів та колоній. Деякі країни визнають главою своєї держави монарха Британії (його представляє генерал-губернатор). Проводяться щорічні конференції Співдружності, працює Секретаріат, у Британії в складі уряду є міністр у справах Співдружності.

БУРЖУАЗІЯ - суспільний клас власників певного майна, частіше - власники капіталу, які отримують доходи в результаті будь якої підприємницької діяльності (промислової, торговельної, фінансової тощо).

БЮРОКРАТІЯ — система управління та верства людей-управлінців. Бюрократія є складовою частиною сучасного суспільства, проте і держава і суспільство вимагають від управлінців більшої ефективності в їх діяльності.

В

ВАРШАВСЬКИЙ ДОГОВІР — договір про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу між країнами Східної Європи (СРСР, Болгарія, Угорщина, НДР, Польща, Румунія, Чехословаччина, Албанія), укладений 14 травня 1955 року. Внаслідок вступу в дію договору 5 червня 1955 р. було створено військово-політичний блок ОВД, що мав на меті протистояти НАТО в Європі. Блок мав Об’єднане командування збройними силами на чолі з радянськими військовими.

«ВЕЙМАРСЬКА РЕСПУБЛІКА» — умовна назва змішаної (парламентсько-президентської) республіки у Німеччині в 1919—1933 роках. Назва походить від місця прийняття першої німецької республіканської конституції (Веймар, 31 липня 1919 р.). Відповідно до конституції Німеччина ставала парламентською федеративною республікою. Глава держави — президент, який обирається, законодавча влада — рейхстаг, який обирався загальним голосуванням; глава уряду — рейхсканцлер, якого призначає президент. Призначення на посаду рейхсканцлера А. Гітлера президентом Гінденбургом ЗО січня 1933 р. поклало край Веймарській республіці.

ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА — німецько-радянська війна (22 червня 1941—8 травня 1945 рр.), складова частина Другої світової війни. Визвольну війну CPCP вів проти Німеччини та її союзників (Угорщина, Італія, Румунія).

«ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ» — період економічної кризи в США та країнах Європи у 1929-1933 рр. (неточний з точки зору істориків термін, який, проте, став звичним в історичних працях). Розпочалася у жовтні 1929 р. з паніки на Нью-Йоркській біржі. Криза розповсюдилася на всі індустріальні країни Європи і була подолана в США внаслідок “нового курсу” президента Ф. Рузвельта.

«ВЕЛИКИЙ СТРИБОК» — невдалі економічні реформи у Китаї часів Mao Цзедуна, що мали на меті за короткий час перетворити Китай на індустріальну країну.

«ВЕЛИКА СІМКА» — умовна назва найбільш розвинених держав у світі: США, Велика Британія, Франція, Німеччина (ФРН), Канада, Італія, Японія.

ВЕРМАХТ — назва німецьких збройних сил у 1935-1945 роках.

ВЕРСАЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1919 Р. — договір між країнами Антанти (Британія, Франція, Італія, Японія, Бельгія та ін.) та Німеччиною, що підвів підсумки Першої світової війни. Укладений у передмісті Парижу Версалі 28 червня 1919 року. США приймали участь у розробці договору проте не ратифікували його, уклавши з Німеччиною окремий договір (1921 р., практично ідентичний з Версальським), який не містив статей щодо Ліги Націй.

ВЕРСАЛЬСЬКО-ВАШИНГТОНСЬКА СИСТЕМА ДОГОВОРІВ — система мирних договорів, установлена державами-переможцями, головним чином Великою Британією, Францією, США і Японією, після Першої світової війни (1914—1918 рр.). Основу системи договорів у Європі становили Версальський мирний договір (1919 р.), Сен-Жерменский (1919 р.), Нейїський (1919 р.), Тріанонський (1920 р.), Севрський мирні договори (1920 р.) та угоди, прийняті на Вашингтонській конференції (1921—1922 рр.). Системі договорів не вдалося ліквідувати головні суперечності між державами і з початком Другої світової війни (1939—1945 рр.) Версальсько-Вашингтонська система договорів перестала існувати.

«ВІДЛИГА» — умовна метафорична назва періоду перебування при владі в CPCP Микити Хрущова (1953—-1964 рр.). Назва з’явилася після виходу в світ повісті І. Еренбурга «Відлига» (1954—1956 рр.).

ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИЙ БЛОК — союз або угода країн з метою координації військово- політичної та економічної діяльності. Прикладами військово-політичних блоків наприкінці XIX - на початку XX ст. є Антанта, Троїстий (Четверний) союз, в другій половині XX ст. - НАТО, ОВД, CEATO, CEHTO, АНЗЮС, АНЗЮК та ін.

«ВІСЬ БЕРЛІН-РИМ-ТОКІО» — військово-політичний союз Німеччини, Італії та Японії, який став складатися після підписання берлінської угоди 25 жовтня 1936 року. Остаточно оформився після підписання між Німеччиною і Японією «Антикомінтернівського пакту» (25 листопад 1936 р.), до якого 6 листопада 1937 приєдналася Італія. Створення «осі» свідчило про відкритий вступ цих держав на шлях підготовки й розв’язання Другої світової війни.

ВИВІЗ КАПІТАЛУ - вкладення грошових коштів в економіку іншої країни, надання кредитів іншій державі чи власникам іншої держави.

«ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ» — внутрішня політика, система заходів російських більшовиків, запроваджених під час громадянської війни та спрямованих на побудову комунізму в Росії (1918— 1921 рр.): перевага принципів централізації, зрівняльний розподіл, націоналізація власності, примусове об’єднання селянських господарств у колективні, продовольча розверстка (продовольча розкладка) на селі, ліквідація товарно-грошових відносин тощо. Призвів до занепаду економіки та селянських повстань, в 1921 р. замінений на нову економічну політику (неп).

ВОЛЮНТАРИЗМ — соціально-політична практика, прихильники якої керуються виключно власними суб’єктивними бажаннями, не спираючись на певні об’єктивні показники (в ході політичної боротьби в CPCP прихильники !!.Брежнєва звинуватили свого опонента М.Хрущова саме у волюнтаризмі, хоча й самі «грішили» на це).

Г

ГЕГЕМОНІЗМ — провідна роль певної держави щодо інших держав (наприклад, гегемонізм США в сучасному світі).

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ OOH — один з головних органів ООН, в якому представлені усі країни-члени ООН. Сесії скликаються щорічно, у випадку необхідності можуть бути скликані надзвичайні та спеціальні сесії.

ГЕНОЦИД — повне або часткове знищення національної, етнічної, расової, релігійної групи населення. Сучасним міжнародним правом розглядається як міжнародний злочин і найтяжчий злочин проти людства (Конвенція OOH 1948 р.).

ГЕОПОЛІТИКА — течія у політиці і соціології, що обгрунтовує політичний і економічний розвиток держав за їхнім географічним середовищем і розташуванням (розташуванням країни, природними ресурсами, кліматом тощо). Термін «геополітика» вживається для позначення певного впливу географічних чинників на зовнішню політику.

ГЕСТАПО — (з нім. gestapo, скорочено від Geheime Staatspolizei) — таємна державна поліція у нацистській Німеччині, що діяла на території «Третього Рейху» у 1933-1945 роках. Проводила масовий терор у Німеччині. Міжнародним військовим трибуналом у Нюрнберзі визнана злочинною організацією.

«ГЛАСНІСТЬ» — політика М. Горбачова в другій половині 80-ї рр. XX ст., спрямована на часткове оприлюднення раніше прихованої інформації, визнання наявності кризи в суспільстві, розширення свободи слова, певну лібералізацію суспільно-політичного життя. В широкому розумінні — відкритість, доступність інформації для суспільного ознайомлення, обговорення, для контролю діяльності установ, організацій і посадових осіб. 1 серпня 1990 р. в CPCP введений Закон про друк, який відміняв цензуру.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ — процес всесвітньої економічної, політичної й культурної інтеграції, основними характеристиками якого є поширення капіталізму по усьому світі, світовий поділ праці, міграція в масштабах всієї планети грошових, людських і виробничих ресурсів, а також стандартизація економічних і технологічних процесів і зближення культур різних країн.

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА — комплекс проблем, що зачіпають інтереси населення всього світу і вимагають колективних зусиль країн та громадськості: екологічні, гонка озброєнь, масові епідемії, тероризм, проблема бідності цілих регіонів тощо.

ГОЛОКОСТ — тотальне винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертвами голокосту стали 6 з 12 млн. єврейського населення Європи (в Україні нацистами знищено 1,4 млн. євреїв).

ГОМІНДАН (букв. Національна партія) — права політична партія в Китаї. Створена в 1912 р. Сунь Ятсеном. З 1931 р. Гоміндан став правлячою партією в Китаї на чолі з Чан Кайши. Після проголошення Китайської Народної Республіки на чолі з комуністами (1949 р.) прихильники Гоміндану переїхали на острів Тайвань, де Гоміндан був єдиною правлячою партією до березня 2000 року.

ГОНКА ОЗБРОЄНЬ — прискорене нагромадження запасів зброї, військової техніки, їх якісне удосконалення.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА — організована масова збройна боротьба соціально-політичних сил, національних іруп усередині країни в ім’я певних соціальних, політичних і національних цілей. ГРОМАДЯНСЬКІ ПРАВА - сукупність невід’ємних прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її громадянства чи його відсутності.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО — спільність вільних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, а також брати участь у політичному житті; сукупність міжособистісних відносин, які розвиваються без втручання держави. Провідною силою громадянського суспільства виступають політичні партії, профспілки, незалежна преса.

ГУЛАГ (російська абревіатура — Главное управление исправительно-трудовых лагерей, поселений и мест заключения, українською ГУТАБ — Головне управління таборів) — підрозділ HKBC (MBC) в CPCP у 1936—1956 pp., що керував системою виправно-трудових таборів. Умови утримання були надзвичайно суворими та нелюдськими: не дотримувалися найелементарніші права людини, застосовувалися жорстокі покарання за найменше порушення режиму. Праця ув’язнених була безкоштовною, смертність надзвичайно високою. Після публікації роману О. Солженіцина «Архипелаг ГУЛАГ» назва стала синонімом не тільки таборів і тюрем, а й всього тоталітарного режиму Радянського Союзу.

ГУМАНІЗМ - сукупність поглядів, що визнають високе громадянське покликання людини; визнання прав людини на прояв своїх здібностей; вільний розвиток особистості; піклування про благо людини, повага до її гідності.

д

ДВОРЯНСТВО - привілейований (у феодальному суспільстві) стан земельних власників (земельна аристократія, середні та дрібні власники). В капіталістичному суспільстві втрачає закріплені в законі привілеї, хоча в аграрних країнах і надалі може грати велику роль в управлінні державою.

ДЕІДЕОЛОГІЗАЦІЯ — зменшення впливу на суспільство тієї чи іншої ідеології (післявоєнна деідеологізація німецького суспільства від нацистської ідеології, деідсологізація пострадянських країн від комуністичної ідеології).

ДЕКАДЕНТСТВО (франц, decadens, від лат. decadentia) - течія у мистецтві XIX - початку XX ст., що характеризується неприйняттям існуючих моральних цінностей, культом краси як самодостатньої цінності, переживанням відрази до життя й одночасно насолоди ним.

ДЕКЛАРАЦІЯ — офіційна заява про наміри від імені органу державної влади. ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ — процес розпаду колоніальних імперій та утворення незалежних держав в Азії, Африці, Латинській Америці, що охопив ці регіони в другій половині XX століття.

ДЕКРЕТ — законодавчий/розпорядчий акт, виданий урядом країни.

ДЕМАГОГІЯ — обман брехливими обіцянками, гаслами, лестощами, навмисним перекручуванням фактів.

ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ — роззброєння, ліквідація військових споруд, заборона мати військову промисловість, тримати збройні формування.

ДЕМІЛІТАРИЗОВАНА ЗОНА — визначена міжнародним договором територія, на якій заборонено зберігати старі і споруджувати нові укріплення, військово-промислові підприємства, тримати війська.

ДЕМОБІЛІЗАЦІЯ — перехід збройних сил країни і всіх галузей економіки з військового стану на мирний. Передбачає скорочення збройних сил до штату мирного часу, повернення у господарства майна, вилученого в мобілізацію тощо.

ДЕМОКРАТІЯ — форма політичної системи суспільства, за якої єдиним джерелом влади визнається народ. Передбачає виборність органів влади, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, підпорядкування меншості більшості, захист прав меншості, наявність політичних прав і свобод.

ДЕПОЛІТИЗАЦІЯ — зменшення або позбавлення впливу певних партій на державні та громадські організації, суспільство в цілому.

ДЕПОРТАЦІЯ — примусове переселення осіб, груп, народів; вигнання з країни. Активно використовувалася в CPCP у 1937-1938, 1941 -1944 роках.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ - активне втручання держави в економічні відносини для забезпечення розвитку господарства, стабільності грошової одиниці; обмеження непередбачуваних наслідків стихійного розвитку ринку.

ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ — незаконне захоплення влади в державі особою, групою осіб, партією тощо.

ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ — засудження та відхід від сталінських норм управління державою та життям суспільства: засудження «культу особи» Сталіна, закриття концентраційних таборів, проведення реабілітації ув’язнених, налагодження дружніх взаємовідносин з країнами світу тощо. ДЖИХАД ( з арабської — священна війна, війна за віру; буквально — ретельність) — припис ісламу, що передбачає використання будь-яких засобів для розповсюдження мусульманської віри, не зупиняючись перед «священною війною» проти іновірців (газават).

«ДИВНА ВІЙНА» — розповсюджене в літературі назва початкового періоду (з вересня 1939 р. до травня 1940 р.) Другої світової війни, коли уряди Франції й Великої Британії, незважаючи на оголошення цими країнами 3-4 вересня 1939 р. війни Німеччині, не вели активних бойових операцій сухопутних сил на Західному фронті. «Дивна війна» була перервана наступом німецьких військ на Заході.

«ДИВО НА ВІСЛІ» («Битва за Варшаву») — вирішальний бій радянсько-польської війни 1920 р., що розпочався 13 серпня 1920 р. під Варшавою при Радзіміні (менш ніж в 25 кілометрах від столиці) і закінчився через 4 дні повним розгромом більшовицьких армій. Червоній армії на чолі з Тухачевським не вдалося захопити Польщу.

ДИСКРИМІНАЦІЯ - обмеження чи позбавлення прав окремої категорії громадян за національними, расовими, статевими, соціальними, релігійними та іншими ознаками.

ДИКТАТУРА — необмежена влада у державі окремої особи, групи осіб, верстви, суспільного класу. Розрізняють тоталітарну диктатуру (відкрито антидемократичний режим, що базується на однопартійній системі, характеризується всезагальним проникненням держави в економіку, культурне, суспільне й особисте життя; виборні та представницькі органи влади або відсутні, або діють формально) і авторитарну диктатуру (антидемократичний режим, за якого поряд з диктатором існують виборні й представницькі органи влади, що мають певний вплив у суспільстві). Диктатура спирається на репресії і терор.

ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ — з точки зору марксистів, форма державної влади робітничого класу, що встановлюється внаслідок перемоги соціалістичної революції; перехідний період між капіталізмом і комунізмом.

ДИНАСТИЧНА КРИЗА — зміна династій в монархічній державі.

ДИСИДЕНТИ — люди, не згодні із існуючою формою авторитарної влади, політичним режимом тоталітаризму тощо.

ДИСКРИМІНАЦІЯ (лат. Jiscriminatio — розрізнення, розподіл) — цілеспрямоване обмеження або позбавлення прав і законних інтересів осіб чи соціальних груп за расовою або національною приналежністю, політичними чи релігійними переконаннями, статтю тощо; створення нерівноправних умов для держави або групи держав.

ДІАЛОГ КУЛЬТУР — філософський підхід, який полягає в осмисленні визначної ролі культури в сучасному житті, розуміння «іншої» культури, намагання зрозуміти її; взаємодія, взаємопроникнення, взаємозбагачення різних культур, народів і цивілізацій

ДІАРХІЯ — рівність статусу двох посадових осіб держави, наприклад, президента і прем’єр- міністра.

ДІАСПОРА — люди певної національності, що проживають за кордоном, за межами своєї держави.

ДКНС (рос. ГКЧП; Державний Комітет з надзвичайного стану) — неконституційний орган влади, члени якого намагалися зупинити розпад CPCP та зберегти комуністичний лад в країні в серпні 1991 року.

ДОКТРИНА — вчення, керівний політичний принцип.

«ДОКТРИНА КЛІНТОНА» — зовнішньополітична декларація адміністрації США, оприлюднена у березні 1995 року. Суть її полягає в америкоцентризмі, ідеологічності та багатогранності. Розрахована на далеку перспективу. Стрижнем цієї доктрини є національні інтереси США.

«ДОКТРИНА ТРУМЕНА» — зовнішня політика 33-го президента США Гаррі Трумена (1945- 1953 рр), що полягала в протистоянні комунізму в усьому світі. Розпочиналася з військової та економічної допомоги урядам Греції та Туреччини (400 млн доларів), що протистояли посиленню впливу CPCP. « Доктрина Трумена» включала допомогу країнам Західної Європи («план Маршалла»), утворення військово-політичних блоків (НАТО, 1949 p.), ядерне залякування CPCP тощо.

ДОМІНІОН — частина Британської імперії, де існує самоврядування.

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939—1945 рр. — найбільший в сучасній історії військовий конфлікт між країнами-загарбниками (Німеччина, Італія, Японія, CPCP у вересні 1939 — червні 1941 рр.) та країнами антигітлерівської коаліції (Велика Британія, Франція, США, CPCP з 22 червня 1941 р ). Розпочалася після нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р. і закінчилася капітуляцією Японії 2 вересня 1945 р., перемогою країн антигітлерівської коаліції. У війні приймали участь 72 держави, більше 80% населення земної кулі. Військові дії охопили територію 40 держав. У війні загинуло більше 62 млн. чоловік.

ДРУГИЙ ФРОНТ — фронт збройної боротьби проги нацистської Німеччини, який США й Велика Британія відкрили 6 червня 1944 р. вторгненням своїх військ у Північно-Західну Францію (Нормандію).

ДУАЛІСТИЧНА МОНАРХІЯ - форма державного правління, за якої поряд з монархом функціонують парламент і уряд. Голова держави особисто формує уряд, який відповідає перед монархом, а не перед парламентом. Монарх має право накладати вето на закони, які схвалює парламент.

E

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ (від латин, exsistentia — існування) — філософський і літературний напрямок. Центральне поняття напрямку — екзистенція (людське існування), основні вияви цього існування — піклування, страх, рішучість, совість; людина проявляється повністю лише в граничних ситуаціях: боротьбі, стражданні, смерті. Розуміючи себе як екзистенцію, людина отримує свободу, яка є вибором нею самої себе, покладає на людину відповідальність за те, що відбувається у світі.

ЕКОНОМІЧНА КРИЗА — фаза економічного розвитку, яка полягає у різкому зменшенні ВНП, падінні виробництва в усіх чи окремих галузях господарства, масовому розоренні підприємців, зростанні інфляції та безробіття.

«ЕКОНОМІЧНЕ ДИВО» — швидке повоєнне економічне зростання (більше 8-10% у рік) в деяких країнах Західної Європи та Азії у повоєнний період (ФРН, Італія, Японія).

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ — будь-які проблеми в економіці. До сучасних економічних проблем відносяться проблеми економічного відставання світового Півдня від Півночі, енергетична проблема, проблема стійкого економічного зростання тощо.

ЕКСПАНСІЯ — загарбання державою чужих територій, економічне і (або) політичне поневолення інших країн.

ЕКСПЛУАТАЦІЯ — привласнення результатів чужої праці, неминучий наслідок економічної діяльності людства.

ЕКСПОРТ — вивезення за межі країни товарів, капіталів, цінних паперів.

ЕКСПОРТ РЕВОЛЮЦІЇ - ідеалістична теорія, яка передбачає, що процеси соціальної революції можуть виникати спонтанно або із зовнішнього примусу. «Штабом світової революції», який повинен експортувати російський більшовизм на весь світ, за задумом В. Леніна, мав стати Комуністичний Інтернаціонал.

ЕКСПОРТНООРІЄНТОВАНА ЕКОНОМІКА — варіант розвитку економіки, за якого держава підтримує конкурентоспроможні на світовому ринку галузі. Отримані в результаті цього кошти спрямовуються на розвиток інших галузей промисловості та сільського господарства.

ЕКСПРЕСІОНІЗМ (від лат. expressio — вираження) — напрямок у літературі і мистецтві першої чверті XX ст., що проголосив єдиною реальністю суб’єктивний духовний світ людини, а його вираження — головною метою мистецтва. Потяг до «експресії», загостреного самовираження, гротеску, ірраціональності образів найбільш яскраво дістали вияв у культурі Німеччини та Австрії (художники Е. Нольде, Ф. Марк, П. Клеє в Німеччині, О. Кокошка в Австрії).

ЕКСТЕНСИВНИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ — розвиток, пов’язаний з кількісним, а не якісним збільшенням, розширенням виробництва, освоєнням нових покладів корисних копалин, побудовою нових підприємств.

ЕКСТРЕМІЗМ — схильність до крайніх поглядів і дій, переважно в політиці та ідеології.

ЕЛІТА — група вибраних, теоретично найкращих, людей з різних верств суспільства, які здійснюють державну владу і (або) впливають на її здійснення.

ЕЛІТАРНА КУЛЬТУРА — форма культури, яка включає вишукане мистецтво, музику, літературу, і призначена для вищих прошарків населення.

ЕМІГРАЦІЯ - змушене чи добровільне переселення людей з власної країни в іншу через політичні, економічні чи інші причини.

ЕСКАЛАЦІЯ розширення, нарощування озброєнь, поступове посилення, поширення конфлікту, загострення міжнародного становища тощо.

ЕТНІЧНІ ЧИСТКИ — злочинна політика, спрямована на насильницьке вигнання з певної території осіб іншої етнічної приналежності. При цьому етнічні чистки можуть приймати всілякі форми, від масового переселення етнічних груп і примусу до еміграції, до депортації й геноциду. У загальному плані етнічні чистки означають будь-який вид витіснення «небажаних» груп населення з даної території із причин, пов’язаним з релігійною або національною дискримінацією, з політичних, стратегічних або ідеологічних міркувань або комбінації вказаних причин.

ЕТНОС (з грец. ethnos — народ) — природно-біологічна спільнота, з’єднана спільністю походження, мови, звичаїв і традицій. На пізньому етапі свого розвитку (ранній Новий час) етнос характеризується також самоусвідомленням.

Є

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ (ЄВРОІНТЕГРАЦ1Я) — процес економічного, політичного та валютного об’єднання країн Європи в другій половині XX — на початку XXI століття, що завершився створенням Європейського Союзу (ЄС).

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ (ЄС) — економічний, політичний та валютний союз країн Європи, утворений відповідно до рішень Маастрихтської угоди 1992 року. Євросоюз координує питання спільного ринку, спільної сільськогосподарської та риболовної політики, митного союзу, єдиної валюти (при збереженні власної валюти окремими країнами). Вищими органами ЄС є Європарламент (з 1959 р.), Рада ЄС та Єврокомісія. Раду ЄС очолює голова Ради, який змінюється за принципом ротації кожні півроку. Єврокомісія складається з 25 комісарів (одна країна — один єврокомісар). Очолює Єврокомісію президент. Кожен комісар відповідає за певний напрямок роботи. Кожного комісара пропонує уряд країни, він проходить співбесіду з президентом Єврокомісії і затверджується Європарламентом. Всі рішення Єврокомісії є виключно рекомендаційними. З 1995 р. в ЄС діють Шенгенські угоди про вільне пересування громадян країн-членів ЄС. З 1 січня 1999 р. в ЄС, хоча й не на всій території, діє спільна валюта — евро (1 євро=100 евроцентам). У 2004 р. до союзу увійшли Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Кіпр та Мальта. З 2005 р. Македонія отримала статус офіційного кандидата на вступ до ЄС, розпочалися переговори про вступ до ЄС Хорватії. 1 січня 2007 р. до ЄС увійшли Болгарія та Румунія. Всього на 2007 р. до ЄС входять 27 країн.

Ж

«ЖДАНОВЩИНА» — система заходів щодо встановлення контролю тоталітарної держави над духовним життям народів CPCP в повоєнний період.

З

ЗАГАЛЬНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - право усього дорослого населення на вибори державних органів влади та органів місцевого самоврядування.

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ — документ, прийнятий Генеральною Асамблеєю OOH 10 грудня 1948 р., що проголосив право особи, громадянські та політичні права (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу та особисту недоторканість, свободу слова, совісті тощо) та основні соціально-економічні права людини (право на працю, відпочинок, соціальне забезпечення та ін.). День прийняття Декларації є Всесвітнім днем прав людини.

ЗАКАВКАЗЬКА ФЕДЕРАЦІЯ - державне об’єднання радянських Азербайджану, Вірменії та Грузії що існувало у 1922-1936 роках.

ЗАКЕРЗОННЯ — умовна назва українських територій у складі Польщі (Надсяння, Підляшшя, Белзшина, Холмщина, Перемищина та ін.).

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА - система органів держави, що мають право приймати закони. В абсолютній монархії законодавча влада належить монарху, в дуалістичний монархії - монарху і парламенту, в республіці - парламенту. В унітарній державі законодавчий орган один, у федеративній - може бути декілька органів законодавчої влади: загальнофедеративний та законодавчі органи влади в суб’єктах федерації.

«ЗАЛІЗНА ГВАРДІЯ» — фашистська організація в Румунії в 1931-1944 роках. В 1934 р., після вбивства членами «Залізної гвардії» румунського прем’єр-міністра Й. Дуки розпущена; продовжувала діяти під назвою «Партія — усе для батьківщини» (в 1938 р. поряд з іншими партіями заборонена королем Каролем II; існувала нелегально). Розпущена й заборонена після звільнення Румунії в 1944 р. від фашизму.

«ЗАСТІЙ» — умовна назва періоду в історії CPCP з 1964 по 1985 рр., пов’язана з перебуванням на вищих постах країни Л. Брежнєва (1964-1985 рр.), Ю. Андропова та К. Черненка.

«ЗИМОВА ВІЙНА» — публіцистична назва загарбницької війни CPCP проти Фінляндії в період з 30 листопада 1939 р. по 12 березня 1940 року. Завершилася підписанням 12 березня 1940 р. Московського мирного договору, що зафіксував ряд територіальних поступок з боку Фінляндії на користь CPCP.

ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ — форма організації грошового обігу, за якої банківські білети розмінюються на золоті монети або злитки, іноземну валюту. Під час Першої світової війни золотий стандарт було скасовано у більшості країн, а остаточно — у 1931-1936 рр.

І

ІДЕОЛОГІЯ — система політичних, економічних, правових, моральних, естетичних, філософських, релігійних поглядів, ідей, теоретичних принципів.

ІЗОЛЯЦІОНІЗМ — політична течія, напрям зовнішньої політики, що передбачш інхіісі національних інтересів, уникаючи участі у міжнародних справах, зокрема, у збройних конфліктах. Ізоляціонізм панував у зовнішній політиці CUIA у середини XIX - середині XX ст. і полягав у відмові країни від проведення активної зовнішньої політики за межами Американського континенту. Ізоляціонізм втратив свою роль у політиці США в ході Другої світової війни.

ІММІГРАНТИ - люди, які прибули з інших країн на постійне місце проживання чи на тривалий період.

ІМПЕРІЯ — велика держава, що маг колоніальні володіння (складається з метрополії та колоній). ІМПЕРІАЛІЗМ (від лат. Imperare) - державна політика, спрямована на завоювання територій, колоній або встановлення політичного і економічного контролю над іншими державами. Термін використовується для характеристики політики країн, що володіють колоніями або домінують над іншими країнами, незалежно від того, чи називають вони себе імперіями.

ІМПІЧМЕНТ — спеціальні правила (процедура) щодо притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держави (президента, міністрів) у випадках порушення ними законів (як правило, тягне за собою звільнення з поста).

ІМПОРТ — ввіз у країну товарів, капіталів, цінних паперів тощо з-за кордону.

ІНАУГУРАЦІЯ, ІНАВГУРАЦІЯ — урочиста церемонія прийняття посади головою держави або посвячення в сан.

ІНВЕСТИЦІЇ — вкладення капіталу у виробництво, справу.

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ — процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства, особливо у промисловості.

ІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО — етап у розвитку суспільства, коли основна маса населення працює на заводах і фабриках — тобто в індустрії.

ІНДУСТРІЯ — промисловість.

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ — напрям політики, що вважає «інституцію» (сім’ю, партію, державу тощо) основою розгляду проблем суспільства, держави.

«ІНТЕГРАЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ» — теорія націоналізму, розроблена Д. Донцовим у 20-30-х рр., 20 ст., що полягає в побудові незалежної української держави на позиціях держави-нації. В такій державі повинна існувати одна партія, один вождь, одна нація.

ІНТЕГРАЦІЯ — економічне і (або) політичне об’єднання.

ІНТЕРБРИГАДИ — бойові інтернаціональні (багатонаціональні) формування, що боролися на стороні Іспанської республіки в період громадянської війни 1936-1939 років. Входили добровольці з 54 країн; їхня загальна чисельність складала приблизно 35 тис. чоловік.

ІНТЕРВЕНЦІЯ (лат. Interventio - втручання) — втручання (воєнне, політичне, економічне, ідеологічне) однієї держави у справи іншої і (або) в її взаємини з третіми державами.

ІНФЛЯЦІЯ — збільшення маси паперових грошей, що викликає їх знецінення, зростання цін, зниження валютного курсу, падіння реальної заробітної плати. Надзвичайно стрімке зростання товарних цін та грошової маси в обігу називається гіперінфляцією.

ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО — футурологічний різновид характеристики майбутнього суспільства, що прийде на зміну постіндустріальному суспільству (з точки зору деяких соціологів сучасне постіндустріальне суспільство і є інформаційним); історична фаза розвитку цивілізації, у якій головними продуктами виробництва є інформація й знання. Основні риси інформаційного суспільства: збільшення ролі інформації й знань у житті суспільства (інформаційна революція); комп’ютеризація суспільства; перетворення інформації й інформатизації у вирішальний чинник життя суспільства; зростання частки інформаційних комунікацій, продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективна інформаційна взаємодія людей, їхній доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх потреб в інформаційних продуктах і послугах.

ІСЛАМСЬКИЙ СОЦІАЛІЗМ — теорія та практика деяких мусульманських держав Азії та Африки у другій половині XX ст., суть якої полягає в поєднання ісламських та соціалістичних принципів в економіці та політиці.

к____________________________________________________________________ _________________________________________________________________

КАНЦЛЕР - голова уряду у Німеччині (у Веймарській республіці та нацистському Третьому рейху - рейхсканцлер, у сучасній ФРН - федеральний канцлер).

КАПІТАЛІЗМ — суспільно-економічний лад, що грунтується на приватній власності на засоби виробництва, експлуатації найманої праці. У сучасній науці для його означення вживається термін «індустріальне суспільство з ринковою економікою».

КАІІІТОЛІЙ — приміщення конгресу США (законодавчий орган влади країни).

КАПІТУЛЯЦІЯ — у міжнародному праві припинення збройної боротьби й здача збройних сил однієї з воюючих держав. Беззастережна капітуляція звичайно підписується при повному розгромі збройних сил (наприклад, Друга світова війна закінчилася беззастережною капітуляцією Німеччини й Японії).

КАРТЕЛЬ (франц, cartel, від carta — папір, документ) — в економіці — форма економічного об’єднання, учасники якого укладають угоду про регулювання обсягів виробництва, умови збуту продукції, найм робочої сили. Учасники картелю зберігають комерційну й виробничу самостійність. Міжнародний картель — угода (союз) компаній різних країн про розділ ринків збуту, джерел сировини, про встановлення погоджених цін (т.зв. картельних цін), використанні патентів і ін., найчастіше в рамках однієї галузі.

КАУДИЛЬИО (іспан. Caudillo - ватажок, вождь) — 1) офіційний титул Ф. Франко в Іспанії у 1939—1975 роках. 2) В ряді країн Латинської Америки у XX ст. титул голови держави (часто диктатора).

КАУДИЛИЗМ — різновид авторитарного (часто профашистського) режиму, характерний для країн Латинської Америки у першій половини XX століття.

КЛАСИ - великі групи людей, що розрізняються за іх відношенням до засобів виробництва і місцем у суспільстві (в класичному марксизмі капіталістичне суспільство поділяється на антагоністичні класи - буржуазію та найманих робітників, боротьба між якими неминуче приведе до світової пролетарської революції).

КЛЕРИКАЛІЗМ — суспільно-політична течія, яка прагне забезпечити головну роль церкви й релігії в політичному й культурному житті

KHECET — парламент держави Ізраїль.

КОАЛІЦІЯ — угода між партіями для спільного створення уряду і (або) участі в ньому. Воєнна коаліція — союз держав для ведення спільних бойових дій.

КОЛГОСП (колективне господарство) — в CPCP примусові об’єднання селян для спільного планомірного ведення великого сільськогосподарського виробництва на основі суспільних засобів виробництва й колективної праці.

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ — примусове перетворення одноосібних господарств на селі на колективні. КОЛАБОРАЦІОНІЗМ (з франц, collaboration — співробітництво) — у юридичному трактуванні міжнародного права усвідомлене й добровільне співробітництво з ворогом у його інтересах і на шкоду своїй державі або союзних з ним країн. Є злочином проти державної влади. Спочатку означав співробітництво громадян Франції (до якого призвав націю глава режиму у Віші маршал Петен в 1940 р.) з німецькою владою в період окупації Франції в ході Другої світової війни. Потім сгав застосовуватися й до інших європейських урядів, що існували під німецькою окупацією (урял Квіслінга в Норвегії) або військових організацій з місцевих громадян в окупованих країнах під контролем гітлерівського блоку (Російська визвольна армія Власова - POA, національні дивізії CC майже у всій Європі й ін.).

КОЛОНІАЛІЗМ — політичне, економічне та духовне поневолення менш розвинутих у соціально- економічному відношенні країн державами-метрополіями. Колоніалізм означає принципову нерівноправність відносин між країною-метрополією та колонією. В колоніях населення обмежене у правах. Колоніалізм супроводжується економічною експлуатацією, руйнуванням культури корінного населення, ліквідацією етнокультурних і релігійний особливостей, нав’язуванням офіційної культури держави-метрополії, формуванням ідеології, що виправдує панування метрополії (расизм, месіанство т.п ). Панування метрополії може бути встановлене насильно (в результаті колоніальних війн), чи шляхом відповідного договору (як правило нерівноправного). Колонія може зберігати частину інституцій і власний правопорядок у межах обмежених повноважень, головним чином у внутрішній політиці (колонія у формі протекторату чи підмандатної території); влада в колонії може здійснюватися колоніальною адміністрацією з залученням представників місцевої еліти. Після Другої світової війни з посиленням національно- визвольного руху розпочався розпад колоніальної системи, що завершився у 1990-1991 рр. (1990 р. перестала існували остання офіційна колонія ПАР Намібія, 1991 р. розпалася остання велика імперія — CPCP).

КОЛОНІЯ — територія або країна, позбавлена незалежності, що перебуває під владою іншої держави — метрополії.

КОМІНТЕРН (Комуністичний Інтернаціонал) - міжнародна організація, що об’єднувала комуністичні партії світу у 1919-1943 рр. з метою перемоги «світової комуністичної революції».

КОМП’ЄНСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я (11 листопада 1918 р.) — угода про припинення воєнних дій наприкінці Першої світової війни, яке спочатку поширювалося лише на 36 годин. У Комп’єнському лісі під Парижем у залізничному вагоні французького маршала Фердинанда Фоша англійський адмірал Росслін Уімісс і командуючий військами Антанти Ф. Фош прийняли німецьку делегацію, очолювану генерал-майором Детлефом фон Вінтерфельдтом. В 5 годин 10 хвилин ранку була підписана угода. Найважливішими її умовами стали вимоги до Німеччини вивести війська з Бельгії, Люксембургу, Ельзасу та Лотарингії, північно-західної Франції, а також здати 2500 важких артилерійських знарядь, 25000 кулеметів, 5000 вантажівок, 5000 літаків, 1700 військових літаків, всі свої підводні човни й 150000 вагонів. Перемир’я набуло чинності в 11 годин ранку. Був даний 101 залп — останні залпи Першої світової війни.

КОМУНІЗМ — політична теорія, в основі якої закладено ідею такої організації суспільства, котра дає можливість всім і кожному всебічно реалізовувати свої можливості за умов свободи й суспільної корисності, а також політична практика спроб створення таких відносин. На думку теоретиків комунізму (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) на зміну капіталізму як суспільно- економічній формації повинен прийти комунізм. Перехідний період між капіталізмом та комунізмом (перша, нижча фаза комунізму) називається соціалізмом. Як уявний соціально- економічний лад комунізм повинен грунтуватися на суспільній власності на засоби виробництва, безринковій економіці, відсутності експлуатації людини людиною, повній соціальній рівності усіх членів суспільства.

КОНСЕРВАТИЗМ — ідеологія, що намагається поєднувати прогрес у суспільстві з традиційними цінностями, які не повинні змінюватися, — сім’я, правопорядок, праця, мораль, патріотизм, закон, свобода тощо. Консерватори виступають проти революцій, радикальних реформ, відстоюють еволюційний суспільний розвиток.

КОНСЕРВАТОРИ — 1) члени консервативної партії; 2) прихильники консервативних поглядів. КОНСТИТУЦІЯ - основний закон держави, що встановлює систему та принципи суспільного та державного устрою, визначає право та обов’язки громадян.

КОНТРИБУЦІЯ — ірошова виплата переможеної держави державам-переможницям. КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ - активна боротьба повалених в ході революції панівних класів і соціальних груп проти нових порядків, поширення революції. Контрреволюція має на меті придушення революційного руху та відновлення дореволюційних порядків.

КОНФЕДЕРАЦІЯ — союз незалежних держав, об’єднаних спільними керівними органами. Як правило, створюється для певних (політичних, економічних, воєнних) цілей. Реально в світі існує єдина конфедеративна держава — Швейцарія.

КОНФЕСІЯ — релігійний напрямок. КОНФРОНТАЦІЯ — протистояння.

КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР — місця масової ізоляції незгодних при тоталітарних режимах (існували в сталінському CPCP, нацистській Німеччині тощо).

КОНЦЕРН — одна з форм монополій у вигляді багатогалузевого об’єднання із збереженням самостійності управління, проте з повною фінансовою залежністю підприємств, що входять до об’єднання.

КОНЦЕСІЯ — договір про передачу, часто для іноземців, в експлуатацію на певний термін природних багатств, підприємств, що належать державі.

КООПЕРАТИВ — добровільне товариство, що сприяє своїм членам у веденні господарства, промислу, дрібного виробництва і здійснює посередницькі функції (збут продукції, її транспортування й т.д.). Поширено споживчу, промислову, фінансово-кредитну кооперацію; добровільне об’єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.

КООПЕРАЦІЯ — процес добровільного об’єднання приватних господарств, що відбувався в багатьох країнах світу з кінця XIX ст.

«КОРІННИЙ ПЕРЕЛОМ» В ХОДІ ВІЙНИ — перехід стратегічної ініціативи на інший бік у ході війни. В ході Другої світової війни (1939-1945 рр.) «корінний перелом» припадає на другу половину 1942 — середину 1943 років. В цей час відбулися найбільші битви, шо змінили хід війни на основних фронтах на користь Антигітлерівської коаліції: битва біля атолу Мідуей (червень 1942) в Тихому океані; битва під Ель-Аламейном у Північній Африці (жовтень 1942 р.), Сталінградська (листопад 1942 — лютий 1943 р.) та Курська битва (липень 1943 р.) на Східному фронті.

«КОСИГІНСЬКА РЕФОРМА» — реформи 1965-1967 рр., спрямовані на вдосконалення адміністративно-командної системи (неринкової економіки) в CPCP шляхом використання деяких елементів ринку.

«КОСМОПОЛІТИЗМ» — ідеологія, що заперечує національні традиції та культури, державний та національний суверенітет. В часи існування сталінщини в CPCP ярлик космополітів "навішували” на євреїв.

КРИЗА — розклад, занепад, загострення всіх — політичних, економічних, соціальних — суперечностей.

КРИЗА ЕКОНОМІЧНА - див. ЕКОНОМІЧНА КРИЗА.

КРИЗА ПОЛІТИЧНА — тимчасове призупинення чи цілковите припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруги у суспільстві.

«КРИШТАЛЕВА НІЧ» (Ніч розбитих вітрин) — ніч із 9 на 10 листопада 1938 р., під час якої по всій Німеччині й Австрії пройшли єврейські погроми. Приводом до початку єврейських погромів послужило вбивство в Парижі 17-літнім польським євреєм Гершелем Грюншпаном 7 листопада 1938 р. радника німецького посольства Ернста фон Рата. У відповідь на цей акт за особистим наказом Гітлсра й при організаційній участі Геббельса й Гіммлера був інсценований як стихійне вираження народного гніву всенімецький єврейський погром. Було зруйновано й спалене 267 синагог і 815 магазинів і підприємств, що належали євреям. 20 тис. євреїв були арештовані й кинуті в концтабори, 36 чоловік було вбито. Загальний збиток склав 25 млн. рейхсмарок, з яких близько 5 млн. довелося на розбиті вітрини (звідси друга назва «Кришталевої ночі» — «Ніч розбитих вітрин»).

КУБІЗМ — течія авангардизму, представники якої намагалися виявити геометричну структуру зображуваного об’єкта і представити його у вигляді простих геометричних форм — куба, конуса, кулі тощо.

КУ-КЛУКС-КЛАН (Ku-Klux-Klan; звук, який видається при перезарядці гвинтівки) — таємна терористична організація в США, створена в 1865 році. Виступає з позицій білого расизму й релігійної нетерпимості. «Відзначилася» в XX ст. боротьбою проти чорношкірого населення. «КУЛЬТ ОСОБИ» — єдиновладдя тоталітарного типу, інколи релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству» — володарю. Відомі кульг особи Сталіна, Гітлера, Муссоліні та ін.

«КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ» — 1) в CPCP — складова частина становлення тоталітарного режиму в сфері культури в 20-30-і рр. XX ст.; 2) в Китаї (КНР) — винищення китайської інтелігенції та опозиції в середині XX ст. комуністичним лідером Mao Цзедуном.

Л

ЛАТИФУНДІЯ — велике земельне володіння (переважно у Латинській Америці).

ЛАТИФУНДИЗМ - система землеволодіння, основу якої складають великі поміщицькі землеволодіння (латифундії), що існує, переважно, в Латинській Америці.

ЛЕГІТИМНІСТЬ — визнання народом і політичними силами правомірності, законності політичної влади, її інструментів, механізмів діяльності, а також способів її обрання. Здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

ЛЕЙБОРИЗМ — теорія, в основі якої лежить принцип захисту людей праці, компроміс між працею і капіталом — найманими робітниками і власниками. Організаційно базується на профспілках.

ЛЕЙБОРИСТИ — члени Лейбористської партії Великої Британії.

ЛЕНД-ЛІЗ — система передачі Сполученими Штатами Америки у борг або оренду озброєння, боєприпасів, продуктів харчування країнам антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни.

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ — процес розширення свобод у суспільстві.

ЛІБЕРАЛІЗМ — політична течія, теорія, яка стверджує, що індивідуальні свободи людини є основою суспільного життя і економічного ладу. Лібералізм має на меті ліквідацію і (або) пом’якшення різних форм державного і суспільного примусу щодо особи, утвердження парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод, відстоює абсолютну цінність людської особистості («особа важливіша за державу»), рівність від народження всіх людей, шлях мирного реформаторського здійснення соціальних перетворень. В економіці виступає за принцип вільної торгівлі, ліквідацію митних бар’єрів тощо.

ЛІВІ — партії, що відстоюють інтереси найманих робітників (ліві центристи — ще й дрібних власників, крайні ліві — люмпенізованих маргінальних верств населення). У період перебування лівих партій при владі збільшується державний сектор в економіці (проводиться націоналізація), зростають соціальні витрати.

ЛІГА НАЦІЙ — міжнародна організація, що мала на меті міжнародне співробітництво та забезпечення миру та безпеки у 1919—1946 роках. Місце перебування — Женева (Швейцарія). Перші члени — 32 країни, що підписали Версальську угоду, а також 13 нейтральних держав. Склад Ліги в роки її існування змінювався. Розпущена у зв’язку з невиконанням своєї мети, оскільки допустила Другу світову війну.

«ЛІНІЯ КЕРЗОНА» — умовна назва лінії, яка була рекомендована у грудні 1919 р. Верховною радою Антанти як східний кордон Польщі. Отримала назву за ім’ям міністра закордонних справ Великобританії Дж. Керзона. На території Західноїї Україні фактично збігалася з українсько- польським етнографічним кордоном.

«ЛІТЕРАТУРА ВТРАЧЕНОГО ПОКОЛІННЯ» — літературна течія, що виникла в період між двома світовими війнами (Першою й Другою). Ця течія об’єднувала таких письменників, як Ернест Хемінгуей, Гертруда Стайн, Езра Паунд, Джон Дос Пассос. Основна тема творів цього напрямку — засудження війни.

«ЛИСЕНКІВЩИНА» — псевдонаукове «мічуринське вчення» в біології CPCP в середині XX ст., пов’язане з ім’ям Трохима Лисенка та його прихильників. Заперечуючи класичну генетику (т. зв. Менделізм-морганізм) як «ідеалістичну» і буржуазну, Лисенко доводив можливість спадкування придбаних ознак, «переродження» одного виду в інший і т.п. Численні практичні рекомендації Лисенка для сільського господарства (надшвидкісне виведення нових сортів і ін.) були неспроможними й принесли великі економічні збитки CPCP. З 30-х рр. по 1964 р. (особливо після 1948 р.) діяльність Лисенка підтримувалася Йосипом Сталіним і Микитою Хрущовим. Результатом «лисенківщини» став розгром наукової школи в генетиці, шельмування чесних вчених, деградація біологічної й сільськогосподарської освіти в країні, гальмування розвитку біології й сільського господарства.

ЛОБІЗМ — система впливу на членів законодавчих органів з метою ухвалення або несхвалення того чи іншого законопроекту.

ЛОНДОНСЬКИЙ ПРОТОКОЛ 1944 РОКУ — угода, згідно з якою держави-переможниці у Другій світовій війні — CPCP, США, Великобританія та Франція — визначили для Берліна особливий статус, поділивши його на 4 сектори.

ЛЮМПЕНИ — декласовані верстви населення: жебраки, волоцюги, злодії.

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА — порядок обрання представницьких органів, при якому обраним вважається кандидат (список кандидатів), який набрав більшість голосів. «МАККАРТИЗМ» — крайня права реакційна політична течія у США у 50-х рр. XX ст., спрямована на придушення комуністичного руху, розпалення ворожнечі із комуністичними країнами (названа за прізвищем сенатора Дж. Маккарті).

МАНДАТ — документ, що затверджував особливий вид колоніальної залежності після Першої світової війни (так звані підмандатні території). Країни — володарі мандатів за рішенням Ліги Націй повинні були підготувати підмандатні території до незалежності.

МАНДАТНІ ТЕРИТОРІЇ (ПІДМАНДАТНІ ТЕРИТОРІЇ) — загальна назва колишніх колоній Німеччини й деяких володінь Туреччини, переданих після Першої світової війни Лігою Націй у керування країнам-переможницям на основі мандата. Після Другої світової війни мандатна система замінена системою опіки ООН.

МАРГІНАЛИ — верстви населення, що знаходяться «на межі» між класами, — студенти, безробітні, пенсіонери.

«МАРШАЛЛА ПЛАН» — план економічної допомоги США країнам Західної Європи по закінченню Другої світової війни, що призвів до їх швидкого економічного відродження і європейської інтеграції, стабілізації внутрішньополітичного життя та зміцнення демократичного устрою цих країн (висунутий державним секретарем США Джорджем К. Маршаллом у 1947 p., діяв з квітня 1948 по 1951 p.).

МАФІЯ — таємна терористична організація в Італії. Виникла на о. Сицилія у XIX столітті під час звільнення країни від австрійської окупації та боротьби за об’єднання країни. Використовує методи насильства, шантажу, вбивства. Під час диктатури Муссоліні була фактично викоренена, частина мафіозі емігрували в США, де вони стали прихильниками антигітлерівської коаліції, виділяючи на боротьбу з фашизмом великі гроші. Після падіння диктатури Муссоліні відновили свою діяльність в Італії. На сьогодні фактично невіддільна від державних та комерційних структур країни. Мафія зв’язана з організованою злочинністю в інших країнах.

МЕДЖЛІС — назва парламенту в багатьох арабських країнах.

МЕНТАЛІТЕТ — система «звичок» свідомості, звичний склад думок і психічних властивостей певного народу, соціальної групи, класу.

МЕТИСИ - нащадки від міжрасових шлюбів європейців та індіанців Америки.

МЕТРОПОЛІЯ — держава, що володіє колоніями.

міжнародний тероризм — насильницький метод боротьби з боку слабого («опозиції»), за допомогою якого організована група або партія прагне досягти проголошених нею цілей переважно через систематичне використання насильства, переважно щодо мирного цивільного населення.

МІЖНАРОДНИЙ ТРИБУНАЛ (ВІЙСЬКОВИЙ) — міжнародний судовий орган по переслідуванню й покаранню головних військових злочинців Другої світової війни (1939-1945 рр.). Утворений за Лондонською згодою між урядами CPCP, США, Великобританії й Франції від 8 серпня 1945 відповідно до Декларації 1943 р. про відповідальність гітлерівців за чинені звірства. МІЛІТАРИЗАЦІЯ — переведення господарства переважно на воєнний розвиток, розширення виробництва передусім воєнної продукції.

МІЛІТАРИЗМ — реакційна політика гонки озброєнь, підготовки і розв’язання загарбницьких війн; політичне панування вояччини і підпорядкування всього життя країни воєнним цілям. МЛАДОТУРКИ — європейська назва членів турецької організації «Єднання й прогрес», заснованої в 1889 році. Вони очолили боротьбу проти феодального абсолютизму. У результаті керованої ними Младотурецкої революції 1908 р. прийшли до влади, але не змінили ладу Османської імперії. Після поразки Туреччини в Першій світовій війні організація младотурків самоліквідувалася (1918 р.). У більш широкому змісті младотурками називаються всі учасники революційного руху в Туреччині на початку XX століття.

МОДЕРНІЗАЦІЯ — оновлення, удосконалення, надання сучасного вигляду промисловості, суспільству. У сучасній соціології, а під її впливом і в історії, під терміном «модернізація» розуміється перехід людства від аграрного етапу його розвитку до індустріального У різних країнах цей період займав різкі часові межі. Найпершою пройшла цей етап Англія в другій половині XVII - XVIII століттях.

МОДЕРНІЗМ — загальна назва течій у літературі і мистецтві XX ст., що порвали з традицією реалізму.

МОДЖАХЕДИ (арабо-перс., букв. — борці за віру) — у країнах мусульманського Сходу учасники різних соціальних, а також релігійних рухів. У період радянсько-афганської війни (1979­1989 рр.) моджахедами називали себе борці з Радянською армією (радянські солдати називали їх «душманами», з араб. — вороги).

МОНАРХІЯ — форма правління держави, за якою найвища влада цілком (абсолютна монархія) або частково (дуалістична, обмежена чи конституційна монархія) зосереджена в руках однієї особи — монарха, здебільше спадкового.

МОНЕТАРИЗМ — теорія і практика управління економікою, що базується на обмеженні грошової маси в обігу, зміцнення грошової одиниці. Передбачає скорочення інфляції та зростання цін через скорочення соціальних видатків.

МОНОПОЛІЯ — зосередження будь-чого у розпорядженні держави, організації, фірми, особи тощо. Могутнє капіталістичне об’єднання (картель, синдикат, трест, концерн), що виникає на базі концентрації капіталу і виробництва. Монополії зосереджують у своїх руках виробництво чи продаж певного товару для отримання максимального прибутку.

МОРАТОРІЙ — домовленість держав (у міжнародному праві) про відтермінування або утримання від яких-небудь дій на певний або невизначений термін.

МЮНХЕНСЬКА УГОДА — угода 29-30 жовтня 1938 р. між Німеччиною, Францією, Великою Британією та Італією про перехід Судейської області Чехословаччини до Німеччини. Була одним з актів «умиротворення агресора» і мала наслідком загарбання Чехословаччини нацистською Німеччиною.

H

НАДДЕРЖАВА — дуже потужна держава, з величезною політичною, економічною або військовою перевагою над більшістю інших держав. Наддержавами другої половини XX ст. були США та CPCP.

«НАРОДНА ДЕМОКРАТІЯ» — перехідна форма політичного режиму в країнах Східної Європи в другій половині XX ст. від демократії до тоталітаризму радянського зразка. З точки зору комуністичних ідеологів в колишньому CPCP — тимчасова перехідна форма політичного режиму від «антидемократичного» (в європейських та північноамериканських країнах) до «справжньої демократії» радянського зразка в країнах Східної Європи.

«НАРОДНИЙ ФРОНТ» — блок лівих партій у Франції, що перебував при владі у 1936 — 1938 рр. Крім Франції Народні фронти також існували в 30-х рр. XX ст. в Іспанії та Чилі.

НАТО (англ. NATO — North Atlantic Treaty Organization), Організація Північноатлантичного договору, Північноатлантичний союз — військово-політичний блок країн Європи і Північної Америки, створений 4 квітня 1949 р. у Вашингтоні. Договір уклали 10 країн Західної Європи (Велика Британія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Італія, Португалія, Норвегія, Данія, Ісландія) і 2 північноамериканські країни (США та Канада). Штаб-квартира знаходиться у Брюсселі (Бельгія). Найвищий орган блоку — сесія Ради НАТО, що скликається двічі на рік. У період між сесіями керівні функції здійснюють постійна Північноатлантична рада і Комітет військового планування.

НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ — форма науково-технічного прогресу, суть якої полягає у переході виробництва від машинно-фабричного до комплексно-автоматизованого. Докорінні та якісні зміни у техніці і технології виробництва відбуваються внаслідок застосування наукових досягнень. Головним напрямами HTT є комплексна автоматизація виробництва, контроль і управління на основі комп’ютеризації, відкриття і використання нових видів енергії (ядерної). НАЦИЗМ (НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІЗМ) — крайня права націоналістична течія, що визнає право на існування у світі виключно німецької «арійської» нації. Інші нації повинні або бути ліквідовані (євреї, цигани), або перетворені на рабів (слов’яни). Сам термін виник з легкої руки журналістів і набув поширення в історичних працях.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ — πepC.^y.¹∏ власності (за гроші чи безкоштовно) з приватних рук до держави. НАЦІОНАЛІЗМ — теорія, яка на пер.".!? місце ставить інтереси нації, держави. Нація вважається найвищою цінністю і формою людської спільноти.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ — рух за визволення власного народу з-під гніту іншої держави.

НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ — революційні перетворення, метою яких ε побудова незалежної демократичної держави.

НАЦІЯ (від лат. natio — плем’я, народ) — культурна чи політична цілість, консолідована з етносу/етносів на підставі громадянського патріотизму й усвідомлення причетності до спільної батьківщини

НЕЙТРАЛІТЕТ — неучасть у війні (у міжнародному праві), а в мирний час відмова від участі у військових блоках

«НІЧ ДОВГИХ НОЖІВ» — убивство вищого керівництва CA, у тому числі й начальника штабу цієї організації Ернста Рема, силами CC (з ЗО червня по 2 липня 1934 р.), здійснене за наказом Гітлера. Під час «Ночі довгих ножів» загинули також кілька політичних супротивників нацистів, що не мали стосунку до CA. Призначення Адольфа Гітлера в 1933 р. на пост рейхсканцлера означало для CA й CC прихід до влади й початок розправи з опозицією.

НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (НЕП) — система заходів, запроваджених більшовиками у 1921-1929 рр. з метою відродження економіки Росії, що базувалася на використанні елементів ринкової економіки: продовольчий податок, відродження фінансової системи, дозвіл на дрібну і середню приватну власність.

НОВА EPA «ПРОСПЕРИТІ» — період економічного піднесення в історії США у 1923-1929 рр. в часи перебування Республіканської партії при владі.

«НОВЙЙ КУРС» — система реформ, проведених президентом Ф. Д. Рузвельтом в США (1933- 1938 рр.) з метою подолання економічної кризи. Суть реформ — посилення втручання держави в економіку, реформи в соціальній сфері

«НОВИЙ ПОРЯДОК» — терористичний режим, встановлений країнами-агресорами в окупованих країнах в ході Другої світової війни.

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ — період всесвітньої історії від початку Першої світової війни (1914 р.) по сьогодення. Традиційно поділяється на два періоди: 1914-1939 рр. та з 1939 року.

НОМЕНКЛАТУРА — вищі державні та партійні чиновники в CPCP; посади, які могли замішуватися лише членами правлячої комуністичної партії.

«НОРМАЛІЗАЦІЯ» — політика врегулювання українсько-польських відносин у 1935-1938 рр., що здійснювалася шляхом порозуміння між проводом Українського Національно-Демократичного Об’єднання (УНДО) і польським урядом. Представники УНДО уклали угоду з міністром внутрішніх справ Польщі про участь українців у виборах до парламенту Польщі. Наслідком цього стало обрання до польського сейму 14, а до сенату — 5 українців, голова УНДО В. Мудрий став віце-маршалом сейму, а А. Горбачовський — віце-маршалом сенату, деякі вимоги українців були виконані польським урядом. Проте зростання антиукраїнських тенденцій в Польщі, зміна міжнародної ситуації (чехословацька криза) призвели до припинення «нормалізації».

НЮРНБЕРГСЬКИЙ ПРОЦЕС 1945—1946 рр. — судовий процес над головними фашистськими військовими злочинцями (Нюрнберг, Німеччина, 20 листопада 1945 — 1 жовтня 1946 p.). На процесі визнані злочинцями: керівний склад НСДАП, CC, СД, гестапо. 12 чоловік засуджені до смертної кари, 7 — до різних термінів ув’язнення. Вперше на процесі агресія визнана тяжким злочином проти людства

O

ОДЕРЖАВЛЕННЯ — посилення контролю держави над суспільним життям.

«ОКОПНА ВІЙНА» («ПОЗИЦІЙНА ВІЙНА», «СИДЯЧА ВІЙНА») — період закінчення Першої світової війни у 1917-1918 рр., коли на основних фронтах не велися активні бойові дії.

«ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ» — революція 1989 р. у Чехословаччині, у результаті якої в Чехословаччині ліквідовано комуністичний режим.

«ОКСАМИТОВІ РЕВОЛЮЦІЇ» — образна назва антикомуністичних та антирадянських революцій, що розгорнулися в країнах Центральної та Південно-Східної Європи з осені 1989 р. та призвели до падіння комунізму у східній Європі.

ОКУПАЦІЯ — тимчасове захоплення збройними силами однієї держави частини або всієї території іншої держави, головним чином внаслідок наступальних воєнних дій.

ОЛІГАРХІЯ форма державного правління, за якої політичне й економічне панування здійснюється невеликою групою осіб.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВАРШАВСЬКОГО ДОГОВОРУ — військовий союз східноєвропейських соціалістичних держав при провідній ролі Радянського Союзу. Укладання договору було відповіддю на створення НАТО. Договір підписаний Албанією, Болгарією, Угорщиною, НДР, Польщею, Румунією, CPCP і Чехословаччиною 14 травня 1955 на Варшавській нараді європейських держав по забезпеченню миру й безпеки в Європі. Договір набув чинності 5 червня 1955 року. 26 квітня 1985 р., через закінчення терміну дії, був продовжений на 20 років. У зв’язку з «перебудовою» в CPCP і інших країнах Центральної й Східної Європи в лютому 1991 держави- учасники ОВД скасували військові структури блоку, а 1 липня 1991 підписали Протокол про повне припинення дії Договору.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ — міжнародна організація, створена з метою підтримки і укріплення миру, безпеки і розвитку міжнародного співробітництва. Статут підписаний у Сан- Франциско (США) 26 червня 1945 р., вступив у силу 24 жовтня 1945 р. (День ООН). Головні органи ООН: Генеральна Асамблея ООН, Рада Безпеки ООН, Економічна і Соціальна Рада ООН, Рада по опіці ООН, Міжнародний суд ООН, Секретаріат OOH на чолі з генеральним секретарем ООН. Офіційні мови OOH — англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька. Штаб квартира організації знаходиться в Нью-Йорку (США).

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИЗВОЛЕННЯ ПАЛЕСТИНИ (OBH) — об’єднання палестинських організацій (найбільші — Рух за національне визволення Палестини, Народний фронт визволення Палестини, Демократичний фронт визволення). Виникла в 1964 р. для відновлення прав палестинського народу, створення незалежної палестинської держави.

ОРГАНІЗАЦІЯ «ІСЛАМСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ» — організація мусульманських країн, яка об’єднує 55 ісламських держав. Ісламський аналог ООН.

ОПОЗИЦІЯ — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому. Опозиція як політичне явище виникла в Давні часи в Римській республіці із запровадження посад трибунів плебсу. Пізніше ту ж роль щодо феодальних монархій Середньовіччя відігравала церква. Від XVIII ст. опозиція більше не існувала як якийсь окремий заклад; місце опозиційних інститугів, створюваних державою і спрямованих проти власне урядових інститутів, зайняло протистояння самих цих інститутів (М. Дюверже). Робота опозиції полягає в контролі над урядом, роз’ясненні своєї позиції та пропонуванні альтернативних шляхів розв’язання суспільних проблем.

П

ПАКТ (від лат. pactum - «договір, угода») — одна з назв міжнародних договорів, що мають велике політичне значення (наприклад, «Міжнародний пакт про громадянські та політичні права», 1966). В публіцистиці та, часто, в шкільних підручниках з історії найменування «пактом» якого- небудь договору чи створення міжнародної організації означає негативне відношення до них. Так «Договір між німецьким і японським урядами про спільний захист від Комуністичного Інтернаціоналу» (1936) називають «Антикомінтернівський пакт», «Договір про ненапад між Німеччиною й СРСР» (1939) -— «пакт Ріббеніропа — Молотова», «Берлінський договір» (1940) — «Потрійний пакт», «Організацію центрального договору» або CEHTO (1955) — «Багдадський пакт» тощо.

ПАЛЕСТИНСЬКА ПРОБЛЕМА — проблема протистояння євреїв Ізраїлю та палестинських арабів і їх союзників (Ліга арабських країн — Єгипет, Йорданія, Сирія, Ліван). Виникла з проголошення держави Ізраїль (1948 р.) на частині території Палестини і вилилася у піввіковий військовий конфлікт Ізраїлю та палестинців.

ПАРИТЕТ (воєнно-стратегічний) — різність країн або груп країн з області збройних сил і озброєнь.

ПАРЛАМЕНТ — найвищий, повністю чи частково, виборний орган державної законодавчої влади.

ПАРЛАМЕНТАРИЗМ — система політичної організації держави, за якої чітко розмежовані функції законодавчої та виконавчої влади при привілейованому стані парламенту. Проте у зв’язку з ускладненням суспільних зв’язків протягом XX століття йшло посилення повноважень виконавчої влади — уряду, президента.

ПАРТІЯ — політичне об’єднання певної соціальної спільноти для захисту інтересів цієї групи, здійснення практичної роботи щодо задоволення їх політичних та інших інтересів.

«ПАРТІЯ ВЛАДИ» — організація урядовців, представників корпоративних інтересів, яку вибудовують політтехнологи, щоб перемогти на виборах і створити ілюзію, нібито влада має підтримку в суспільстві.

ПАТЕРНАЛІЗМ — політика піклування держави, фірми, власника про найманого робітника. Він включає систему пільг і привілеїв для відданих робітників, довічний найм на роботу тощо.

ПАТРІАРХ — глава православної церкви, керівник церковної області — патріархії. Кожна православна країна, як правило, має власного патріарха. «Першим серед рівних» серед патріархів вважається Константинопольський патріарх (інші патріархи - Олександрійський, Антіохійський, Єрусалимський, Московський, Кіпрський, Грузинський, Сербський, Румунський, Болгарський тощо). В католицькій церкві сан патріарха носять голови окремих єпархій

ПАЦИФІЗМ (лат. pacificus - миротворчий) — антивоєнний рух, учасники якого виступають проти всякої війни.

«ПАЦИФІКАЦІЯ» («УМИРОТВОРЕННЯ») — політика насильницького придушення («умиротворення») польською владою революційного та національно-визвольного руху українського та білоруського населення у Східній Галичині та Західній Білорусії у 20 — 30-х роках XX ст.

ПЕНТАГОН — п’ятикутна споруда поблизу Вашингтона, в якій розмішуються керівні військові установи США; переносно — військове відомство США.

«ПЕРЕБУДОВА» — період в історії CPCP часів перебування при владі М. Горбачова (1985-1991 рр.), поступовий перехід функцій управління державою від партійних до державних органів влади. ПЕРЕМИР’Я — тимчасове припинення воєнних дій за згодою воюючих сторін на всьому фронті (загальне перемир’я) або на окремій його ділянці (місцеве перемир’я). За загальним перемир’ям, зазвичай, слідує укладання мирного договору.

«ПИВНИЙ ПУТЧ» — спроба захоплення державної влади, здійснена Націонал-соціалістичною німецькою робітничою партією 8 листопада 1923 року.

ПЛЮРАЛІЗМ ПОЛІТИЧНИЙ — поділ влади серед значної кількості політичних і громадських інститутів. Плюралізм передбачає наявність багатопартійної системи в країні, свободу слова тощо. ПОЛІТИЧНА КРИЗА — протистояння між різними політичними поглядами, лідерами в країні. ПОПУЛІЗМ — політика загравання з масами, що полягає у видаванні бажаного за дійсне, закликах до швидких і безболісних соціальних змін.

ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО — суспільство, що приходить на зміну традиційному індустріальному суспільству у 60-70-х рр. XX століття. Більшість працездатного населення зайнята у сфері послуг, а не в промисловості та сільському господарстві (наприклад у США на 1999 р. у сільському господарстві зайнято 3%, а у промисловості 28% працездатного населення). ПОСТКОМУНІСТИЧНІ КРАЇНИ — країни Східної Європи, що після антикомуністичних революцій 1989—1992 рр. повернулися на шлях побудови демократичного суспільства з ринковою економікою.

ПРАВІ — партії, що відстоюють інтереси власників (правоцентристські — дрібних і середніх власників, крайні праві — люмпенізованих маргінальних верств населення). У період перебування правих при владі зменшується державний сектор економіки (проводиться приватизація), зменшуються соціальні витрати.

ПРАВОВА ДЕРЖАВА — держава, що забезпечує максимальну реалізацію, охорону і захист основних прав і свобод людини. Як правило є юридичним ідеалом.

«ПРАЗЬКА ВЕСНА» — революційні події 1968 р. у Чехословаччині, придушені військами ОВД, коли лідери Чехословаччини проголосили курс на «побудову соціалізму з людським обличчям» («демократичний соціалізм»).

ПРЕЗИДЕНТ — голова держави (у президентській республіці й уряду), верховний головнокомандуючий держави з республіканською формою правління.

ПРИВАТИЗАЦІЯ — перехід власності безкоштовно або за гроші з державних рук у приватні. «ПРИСКОРЕННЯ» — економічний курс М. Горбачова, спрямований на підвищення темпів економічного й соціального розвитку CPCP в другій половині 80-х рр. XX століття.

ПРОДПОДАТОК (продовольчий податок) — головний елемент непу в CPCP, грошовий (або натуральний) державний податок, яким обкладалися селяни.

ПРОДРОЗКЛАДКА — головний елемент «воєнного комунізму» в Росії та інших радянських республіках; відповідно до неї все вироблене селянином вважалося власністю держави і підлягало вилученню в разі потреби.

ПРОЛЕТАРІАТ - клас найманих робітників, позбавлених будь-якої власності на засоби виробництва; найбідніші робітники.

ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ (ПРОМИСЛОВА РЕВОЛЮЦІЯ) — процес у розвитку продуктивних сил суспільства, під час якого відбувається перехід від ручної праці та мануфактур до машинного виробництва (заводів та фабрик).

ПРОПАГАНДА - розповсюдження, популяризація ідей, теорій, поглядів.

ПРОПОРЦІЙНА ВИБОРЧА СИСТЕМА — вид виборчої системи, за якої порядок визначення результатів виборів у представницькі органи проходить на основі підрахунку голосів, поданих громадянами за кандидатів, що були включені до списків від певних політичних партій (виборчих об’єднань).

ПРОТЕКТОРАТ — форма колоніальної залежності однієї держави від іншої. Зовнішню політику такої держави здійснює країна-метрополія. Залежна країна має деяку самостійність у внутрішніх справах.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки. При цьому держава запроваджує високі мита на імпортну продукцію, обмежує або забороняє ввезення деяких товарів.

ПРОФЕСІЙНА СПІЛКА (ПРОФСПІЛКА, ТРЕД-ЮНІОН) - об’єднання робітників, що має на меті захист економічних інтересів працівників (скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати тощо).

ПУТЧ (з нім. putsch) — державний переворот, зроблений групою змовників; спроба подібного перевороту.

«П’ЯТА КОЛОНА» — фашистське підпілля, що діяло у тилу Іспанської республіки в період 1936-1939 рр. Восени 1936 р., проводячи наступ на Мадрид, генерал Еміль Мола передав по радіо звернення до населення столиці, в якому наголосив, що, в його розпорядженні крім чотирьох армійських колон, є «п’ята колона» у Мадриді, котра допоможе оволодіти містом. У переносному значенні — сили, які всередині країни, партії, політичному об’єднанні проводять підривну роботу в інтересах іншої держави, партії, політичного об’єднання.

П’ЯТИРІЧКА — термін з п’яти років, протягом якого діяв п’ятирічний план розвитку «народного господарства» в CPCP. Формування неринкової економіки в CPCP йшло за п’ятирічками, метою яких було перетворити країну в розвинену індустріально-аграрну країну, «наздогнати і перегнати» провідні країни світу за економічними показниками

P

РАДГОСП (радянське господарство) — державні сільськогосподарські підприємства в CPCP. Всі засоби виробництва та вироблена продукція є державною власністю.

РАДИКАЛІЗМ — політичний напрямок, що базується на прагненні докорінних і рішучих змін у суспільстві.

РАДЯНІЗАЦІЯ — насильницьке насаджування на певній території норм економічного, суспільно-політичного, культурного життя, що були характерними для тоталітарного Радянського Союзу.

РАДЯНСЬКА ВЛАДА — система влади, встановлена на території колишньої Російської імперії з приходом до влади більшовиків. Полягає в однопартійній комуністичній системі, одержавленні засобів виробництва, проведенні колективізації, індустріалізації тощо.

РАСИЗМ — сукупність поглядів і дій, в основі яких твердження про фізичну і психічну нерівність між расами. Расисти поділяють раси та народи на “вищі” та “нижчі”. Ідеологія расизму була офіційною ідеологією нацистської Німеччини: “повноцінними” вважалися народи “арійської” раси (німці, англійці та ін), решта — “неповноцінні” народи (євреї, цигани, слов’яни), “недолюдки”

РАТИФІКАЦІЯ — затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з цього моменту набирає юридичної сили для даної держави.

РЕАБІЛІТАЦІЯ — визнання особи чи групи осіб невинними, такими, що були необгрунтовано засуджені.

РЕАЛІЗМ — творчий метод (напрямок) у літературі та мистецтві, творці якого намагаються об’єктивно відображувати навколишній світ у поєднанні з авторським ідеалом

РЕВАНШИЗМ — політика певних кіл країни, що зазнала поразки у війні, спрямована на підготовку нової війни з метою відновлення втрачених територій.

РЕВІЗІОНІЗМ - політична течія, що вимагає перегляду застарілих ідей, теорій, партійних програм.

РЕВКОМ (революційній комітет) — надзвичайний неконституційний орган радянської влади в Росії та на залежних територіях (1918-1920 рр.). Зосереджували у своїх руках всю повноту цивільної й військової влади під час Громадянської війни 1918 — 1920 років РЕВОЛЮЦІЯ СОЦІАЛЬНА — докорінний переворот у житті суспільства.

РЕГЕНТ тимчасовий правитель в монархії, який здійснює владу в період малоліття монарха або його недієздатності.

РЕКОНВЕРСІЯ — переведення господарства країни після війни на виробництво продукції мирного часу.

РЕМІЛІТАРИЗАЦІЯ — система політичних, економічних і ідеологічних засобів, які використовують правлячі кола країни, що програла війну, з метою відновлення колишньої військової могутності держави.

РЕПАРАЦІЇ — повне або часткове відшкодування державою, що розв’язала агресивну війну, збитків, заподіяних державам, що зазнали нападу. Вперше зафіксовані в договорах Версальської системи.

РЕПАТРІАЦІЯ — повернення людей на батьківщину, як правило з еміграції.

РЕПРЕСІЇ — переслідування особи, групи осіб, верстви населення, нації з боку держави.

РЕСПУБЛІКА — форма державного правління, за якої верховні органи влади обираються на певний термін, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. У президентській республіці президент обирається народом, уряд підзвітний президенту і формується ним. У парламентській республіці президент обирається парламентом, уряд формується і підзвітний парламенту. У змішаній (парламентсько-президентській) республіці формування уряду йде за участю як парламенту, так і президента.

РЕСТАВРАЦІЯ - відновлення поваленого суспільного ладу або правлячої раніше династії. РЕФОРМА — поступове перетворення, поліпшення будь-чого.

РИНКОВА ЕКОНОМІКА — етап розвитку економіки, за якого продукт стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку.

«РИСОВІ БУНТИ» — найбільші в історії Японії стихійні народні повстання (серпень-вересень 1918 р.). Безпосереднім приводом до виступів послужило спекулятивне підвищення владою в інтересах поміщиків і торговців цін на рис — головний продукт харчування, що викликало продовольчу кризу, інфляцію, дорожнечу в країні.

«РІББЕНТРОПА-МОЛОТОВА ПАКТ» — журналістська назва радянсько-німецького договору про ненапад від 23 серпня 1939 р., укладеного на 10 років.

РОБІТНИЧИЙ РУХ — міжнародний рух за розширення економічних та соціальних прав робітників.

«РОЗВИНУТИЙ СОЦІАЛІЗМ» — термін, введений брежнєвським партійним керівництвом (автор терміну — М. Суслов) з метою «відтягування» будівництва комунізму в CPCP. В класичній марксистській літературі термін «розвинутий соціалізм» відсутній. З точки зору класичного марксизму соціалізм — перехідний період між капіталізмом та комунізмом, який може тривати декілька десятків років. «Творчо» розвиваючи сталінський варіант марксизму, який вважав, що в CPCP побудовані «основи соціалізму», брежнєвські ідеологи у 70-і рр. XX ст. ввели термін «розвинутий соціалізм»

«РОЗКУРКУЛЕННЯ» — процес ліквідації приватного селянського господарства та відносно багатих селян в роки колективізації (кінець 20 — початок 30-х рр. XX ст.) в CPCP. Куркулями в Росії на початку XX ст. називали багатих селян, що користувалися найманою працею. За найоптимістичнішими статистичними даними таких селян в CPCP у період непу було не більше 5%, а під розкуркулення потрапило до 15% селян. У «куркулів» вилучали все майно, а самих селян виселяли з місця проживання, а особливо активних «противників радянської влади» розстрілювали

РОЗРЯДКА МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ — період покращення міжнародних відносин між соціалістичними й капіталістичними країнами у 70-і рр. XX ст.

РУХ ОПОРУ — антифашистський та антинацистський рух в окупованих країнах в роки Другої світової війни. Основними формами боротьби учасників Руху Опору були пропаганда і агітація, страйки та диверсії, розвідувальна діяльність, партизанська боротьба, збройні повстання. Найбільш поширеним Рух був в Югославії, Італії, Польщі, Греції, Китаї, Албанії, CPCP (Україна та Білорусія), Франції.

C______________________________________________________________________________________________________________________________________

«САМВИДАВ» — твори, які самостійно і безцензурно видавалися дисидентами у 50-х — першій половині 80-х рр. XX ст. в CPCP. Такі твори, заборонені в CPCP, писалися вручну, друкувалися під кальку на друкарській машинці або розмножувалися іншим способом в невеликій кількості «САНАЦІЯ» (з польської - оздоровлення) — період авторитарної диктатури Ю. Пілсудського в Польщі у 30-х рр. XX ст.

САТЕЛІТ — держава, яка формально є незалежною, але фактично підпорядкована іншій державі. САТЬЯГРАХА (санскр., букв. — завзятість в істині) — тактика ненасильницької боротьби за незалежність Індії в період англійського колоніального панування, що існувала в двох формах: неспівробітництва й цивільної непокори. Розроблена на початку XX ст. М. К. Ганді. Сатьяграха включала в себе відмову від титулів, дарованих англійцями; бойкот урядових та навчальних закладів; організацію мирних демонстрацій, політичних страйків, відмова, як виключення, від сплати податків.

СЕГРЕГАЦІЯ — різновид расової дискримінації, що полягає у відокремленні кольорового населення від білого.

СВІТОВА ВІЙНА- війна, у якій задіяна велика кількість або більшість провідних держав. СЕПАРАТИЗМ — рух за територіальне відокремлення тієї чи іншої частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави (назагал з яскраво вираженими історичними, етнічними особливостями) автономії за національними, релігійними або мовними ознаками.

СЕПАРАТНИЙ МИР — мирний договір або перемир’я, укладений з противником однією з воюючих держав, що входить до коаліції, без відома чи згоди союзників.

«СЕРЕДНІЙ КЛАС» — у розвинутих індустріальних країнах та постіндустріальних країнах широка соціальна трупа людей, які посідають проміжне місце між класом великих власників і найманими робітниками. До середнього класу входить середня і дрібна буржуазія, фермери, торгівці, високооплачувані службовці, офіцери, інтелігенція. «Середній клас» є основою демократії в таких суспільствах.

«СІМ СЕСТЕР» — найбільші нафтові корпорації світу, які контролювали нафтовий ринок до створення ОПЕК.

СІОНІЗМ (від назву пагорба Сіон в Єрусалимі) — ідеологія, спрямована на відродження єврейської самосвідомості та єврейської держави у Палестині.

СИСТЕМНА КРИЗА — різке загострення всіх суперечностей у суспільстві; розпад існуючого суспільства.

«СМЕРШ» (Смерть шпигунам) — радянська військова контррозвідка часів Великої Вітчизняної війни.

СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЗМ — теорія захисту інтересів найманих робітників, що не відкидає приватної власності і намагається узгодити інтереси праці і капіталу.

СОЦІАЛІЗМ — вчення, теорія, за якої ідеалом вважається здійснення принципів справедливості, свободи й рівності, а також суспільний лад, що втілює ці принципи (з точки зору марксистів — перехідний період від капіталізму до комунізму).

СОЦІАЛІСТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ — економічне та військово-політичне об’єднання соціалістичних країн в другій половині XX століття. Результатом соціалістичної інтеграції стало утворення Ради економічної взаємодопомоги, Організації Варшавського договору тощо.

СОЦІАЛІСТИЧНА СПІВДРУЖНІСТЬ — економічна, політична, військова, культурна співпраця соціалістичних країн в другій половині XX століття.

«СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ» — художній метод в літературі та образотворчому мистецтві, який вимагає зображення дійсності в дусі вірності ідеям комунізму («вихвалення вождів в доступній їм формі»),

СОЦІАЛЬНА ДЕФОРМАЦІЯ — порушення соціальної структури суспільства в результаті невиправданих соціальних експериментів; знищення цілих прошарків суспільства «СПРАВЕДЛИВИЙ КУРС» — внутрішньополітичний курс США президента Трумена, за яким надавалися великі пільги американським солдатам-учасникам Другої світової війни, підтримувався дрібний і середній бізнес, створювалися умови для збільшення зайнятості, підвищено мінімальну заробітну платню, розпочато будівництво дешевого житла для соціально незахищених верств населення.

CC (з нім. SS, скор, від Schutzstajfeln — охоронні загони) — підрозділи нацистської партії охоронного й репресивного характеру, створені за розпорядженням Гітлера; основне знаряддя масового терору у нацистській Німеччині. Виникли з невеликої групи особистих охоронців Гітлера в березні 1923 року. Спочатку входили до складу CA. Самостійне значення отримали із приходом до керівництва загонами Г. Гіммлера (1929 р.). У червні 1934 р. брали активну участь у кривавій розправі над керівництвом CA. Були виділені в самостійну привілейовану організацію, підлеглу безпосередньо фюреру. До початку Другої світової війни CC складалися близько 260 тис. членів.

СТАГНАЦІЯ — застій в економіці, виробництві, торгівлі, суспільному житті.

СТАЛИНЩИНА — форма і період тоталітарного режиму в CPCP у ЗО—50-і роки, пов’язана з ім’ям Й. Сталіна як голови держави і партії.

СТРАЙК - колективне припинення роботи на підприємстві як засіб боротьби робітників за задоволення своїх економічних, соціальних чи політичних вимог.

«СТРИМУВАННЯ КОМУНІЗМУ» ДОКТРИНА — зовнішньополітичний курс США за президента Трумена (з 1947 р.), суть якої полягала у жорсткому протистоянні з CPCP та комуністичними режимами у Східній Європі.

СУБ’ЄКТИВІЗМ — світоглядна позиція, що тією чи іншою мірою заперечує об’єктивний підхід до дійсності; оцінка чого-небудь, ставлення до чогось залежно від особистих симпатій, настрою чи нахилу.

СУВЕРЕНІТЕТ — незалежне від будь-яких сил, обставин та осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх та внутрішніх справах (державний суверенітет).

СУПРЕМАТИЗМ — один з напрямків абстракціонізму, заснований українським/російським художником Казимиром Малевичем (початок XX cτ.). В супрематизмі, на відміну від абстракціонізму, існують логічно впорядковані конструкції

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ — організаційно оформлений рух у суспільстві, що має визначену політичну мету.

СЮРРЕАЛІЗМ (франц. Surrealisme — понадреалізм) — модерністська течія у мистецтві XX ст., представники якої проголосили основним джерелом творчості підсвідомість, а методом — розрив логічних зв’язків, вільні асоціації (художники М. Ернст, Ж. Арп, Ж. Миро, С. Далі, П. Блум, І. Тангі).

T

ТАЄМНІ ПРОТОКОЛИ — таємні додатки до міжнародних угод, зміст яких довгий час був невідомий громадськості. Яскравим прикладом таємних протоколів є додатки до договору між CPCP та Німеччино від 23 серпня 1939 р., в яких між цими країнами ділилася Східна Європа, передусім Польща.

ТАЛІБИ — члени фундаменталістського ісламського руху «Талібан» в Афганістані, що сформувався в 1992 р. з випускників мусульманських релігійних училищ (медресе), які відкривалися в Пакистані для біженців-пуштунів із сусіднього Афганістану.

«ТАНАК1 МЕМОРАНДУМ» — секретний урядовий документ, у якому визначалися країни і території, які бажала захопити Японія, та накреслювалися державні заходи, необхідні для цього. ТВЕРДНИ ІНДИВІДУАЛІЗМ - економічна політика в США на початку XX ст., що передбачала невтручання держави в економічне життя країни.

ТЕГЕРАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1943 р. — конференція глав держав і урядів CPCP (Й. Сталін), Британії (У. Черчілль) та США (Ф. Рузвельт), що відбулася в Тегерані 28 листопада — 1 грудня 1943 року. Основні рішення: Декларації про спільні дії проти Німеччини та повоєнне співробітництво, про відкриття союзниками другого фронту не пізніше 1 травня 1944 р., про повоєнні кордони Польщі. Сталін обіцяв, не дивлячись на радянсько-японську угоду про ненапад, розпочати війну проти Японії після розгрому Німеччини (обіцянка виконана).

ТЕРОР — здійснення державою позасудової розправи з політичними противниками шляхом насильства.

ТЕРОРИЗМ — індивідуальні або групові насильницькі акти, спрямовані проти населення, що мають на меті залякати органи влади, населення, досягнути певних політичних результатів. ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС - розвиток матеріального виробництва, результатом якого є послідовне вдосконалення техніки, технологій, організації виробництва та підвищення його ефективності. «ТЕТЧЕРИЗМ» — практика неоконсерватизму у Великобританії у 80-х роках, пов’язана з урядуванням М. Тетчер.

ТОВАР - продукт праці, вироблений для продажу; предмет торгівлі.

ТОТАЛІТАРИЗМ — відкрито антидемократичний режим, що базується на однопартійній системі, всезагальному проникненні держави в економіку, культурне, суспільне й особисте життя; виборні та представницькі органи влади або відсутні, або існують суто формально.

ТРАДИЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО - суспільство, що грунтується на здавна притаманних формах людської діяльності. Фактично співпадає з аграрним етапом розвитку суспільства, хоча в XX - на початку XXI ст. виявилося, що технічно модернізовані азіатські держави можуть співіснувати з традиційним суспільством.

ТРЕД-ЮНІОНИ — профспілки в Великій Британії.

«ТРЕТІЙ РЕЙХ» (з нім. Drittes Reich, букв. — третя імперія, третє царство) — термін, прийнятий нацистами для звеличення свого режиму. Почерпнутий із середньовічних містичних вчень про «три царства». Широко використався в німецькій націоналістичній літературі. Першою імперією проголошувалася середньовічна «Священна Римська імперія німецької нації», другий — Німецька імперія 1871-1918 років. Третім рейхом повинна була стати обновлена нацистська Німеччина, що оговталася після поразки в Першій світовій війні. На думку Гітлера Третій рейх повинен проіснувати тисячу років. Термін запозичений безпосередньо у публіциста Мелерена Ван ден Брука, який випустив книгу з назвою «Третій рейх».

«ТРЕТІЙ СВІТ» — умовна назва держав Азії, Африки і Латинської Америки, які в другій половині XX ст. звільнилися від колоніальної залежності. Головними рисами цих країн є економічна відсталість, перенаселеність. У них проживає 65% населення всього світу, а їх частка у світовому промисловому виробництві не перевищує 10%.

«ТРЕТІЙ ШЛЯХ» — некапіталістичний та некомуністичний шлях розвитку колишніх колоній, незалежних держав, шо утворилися у другій половині XX століття. Прикладами «третього шляху» є ісламський соціалізм, Рух неприєднання тощо.

ТРОЇСТИЙ СОЮЗ (в ході війни перетворився на Четверний або Почвірний союз) — військово- політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини й Італії, що склався у 1879-1882 року. В ході війни Троїстий союз перетворився на Четверний — з блоку вийшла Італія (1915 р.), а приєдналися Болгарія та Османська імперія (Туреччина)

«УМИРОТВОРЕННЯ АГРЕСОРА» ПОЛІТИКА — умовна (журналістська) назва зовнішньополітичного курсу Великої Британії та Франції у ЗО-ті рр. XX cr.₁ пов’язаного з територіальними поступками нацистській Німеччині на чолі з Гітлером (назва з'явилася у ліберальних та лівих газетах Великої Британії наприкінці 30-х рр. XX ст.).

УНІТАРНА ДЕРЖАВА — форма державною устрою, за якого переважно моноетнічпа держава поділяється за економіко-географічним, інколи історичним, принципом.

УНІФІКАЦІЯ приведення чого-небудь до єдиної системи, форми, однаковості. У техніці під уніфікацією розуміють приведення різних видів продукції й засобів її виробництва до найменшого числа типорозмірів, марок, властивостей і т.п. Один з методів стандартизації.

УОТЕРГЕЙТ (УОТЕРГЕЙТСЬКА СПРАВА) —- розслідування подій, пов’язаних із протизаконними діями «Комітету Республіканської партії по переобранню президента» у період виборчої кампанії 1972 р. (спроба встановити підслуховуючий пристрій у штаб-квартирі Демократичної партії в готелі «Уотергейт» (Watergate) у Вашингтоні).

УРБАНІЗАЦІЯ — процес зростання міст і підвищення їх ролі в житті суспільства.

УРЯД - вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади в країні, очолюваний, як правило, прем’єр-міністром (в абсолютній монархії на чолі уряду може стояти монарх, в президентській республіці - президент).

УСТАНОВЧІ ЗБОРИ — виборні тимчасові збори представників народу з метою вироблення або зміни конституції.

Ф

ФАШИЗМ крайня права націоналістична політична течія, що виникла у 20-ті роки XX ст. в Італії і являє собою відкрито терористичну диктатуру.

ФЕДЕРАТИВНА ДЕРЖАВА — форма державного устрою, за якого держава складається з державних утворень, кожне з яких, поряд з загальнодержавними, має власні органи влади. Держава поділяється на частини (штати, землі тощо), як правило, за історичним принципом. ФЕМІНІЗМ — (лат. femina, «жінка») — суспільно-політичний рух, метою якого є надання жінкам всієї повноти цивільних прав. У широкому розумінні — прагнення до рівноправності жінок із чоловіками у всіх сферах суспільства. У вузькому розумінні — жіночий рух, метою якого є усунення дискримінації жінок і зрівняння їх у правах із чоловіками.

ФОРСОВАНА ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ — пришвидшена індустріалізація, що розпочалася в CPCP 1929 року. Форсована індустріалізація здійснювалася комуністичним тоталітарним режимом на чолі з Й. Сталіним насильницькими методами за рахунок різкого обмеження рівня життя більшості населення та експлуатації селянства

ФРАНКІЗМ — вид профашистського авторитарного режиму в Іспанії, встановлений Франсіско Франко (1939—1975 рр ).

ФУЛТОНСЬКА ПРОМОВА — промова Уїнстона Черчілля 5 березня 1946 р. (у м. Фултон, США), у якій він закликав до створення англо-американського союзу для боротьби з «світовим комунізмом на чолі з Радянською Росією». Радянські історики, сучасні російські історики датують фултонською промовою початок «холодної війни».

ФУНДАМЕНТАЛІЗМ — суспільний ідеологічний релігійний рух, що проголошує прихильність висхідним ідеям, принципам, цінностям певних навчань, доктрин. Фундаменталізм висуває вимоги подолання перекручень, ухилів, єресей, що з’явилися в ході їхнього розвитку і відновлення первісної чистоти вчення, «повернення до джерел». Виникає в умовах кризи якого-небудь руху й, як правило, протистоїть, у т.ч. насильницькими засобами, процесу змін, відновленню. Великою світовою проблемою кінця XX — початку XXI ст. став ісламський фундаменталізм, вістря якого спрямоване проти європейських цінностей (свободи особистості, демократії, ринкової конкуренції тощо).

ФУНКЦІОНАЛІЗМ — напрямок в архітектурі XX ст., що вимагає строгої відповідності будинків і споруджень виробничим і побутовим процесам, що протікають в них, (функціям). Функціоналізм виник у Німеччині (школа Баухауз ) і Нідерландах (Я. Й. П. Ауд); багато в чому подібні шукання

конструктивізму в CPCP. Використовуючи досягнення будівельної техніки, функціоналізм дав обгрунтовані прийоми й норми планування житлових комплексів (стандартні секції й квартали, забудова кварталів торцями будинків до вулиці).

ФУТУРИЗМ — авангардистський напрям у мистецтві XX ст., що відкидає традиційну культуру і прагне створити «мистецтво майбутнього».

ФЮРЕР (з нім. - вождь) — титул Адольфа Гітлера в нацистський Німеччині.

X______________________________________________________________________________________________________________________________________

ХАГАНА — національно-визвольна єврейська армія Палестини, яка боролася за здобуття незалежності єврейської держави.

«ХАМАС» — ісламський рух опору Палестини, ультраекстремістське угруповання.

«ХАРТІЯ 77» — дисидентська організація в Чехословаччині часів комуністичної диктатури.

ХАРИЗМА — особливий тип легітимності, організації влади і лідерства, заснований на виняткових якостях певної особистості, сильного лідера, головним чином релігійного або політичного діяча, що дозволяють йому здійснювати у суспільстві функції пророка, вождя або реформатора.

«ХОЛОДНА ВІЙНА» — ідеологічне, економічне, політичне, культурне протистояння соціалістичних і капіталістичних країн, насамперед CPCP та США, особлива система міжнародних відносин певного історичного періоду (друга половина 40-х — початок 90-х років XX ст.).

ХУНВЕЙБІНИ (з кит. «червоні охоронці») — учасники загонів із учнів середніх шкіл та студентів, створених в 1966 р. під час «культурної еволюції» у Китаї. Використовувалися Mao Цзедуном, разом зі цзаофанами, для розправи з політичними противниками. З 1968 р. хунвейбіни були прибрані з політичної арени (відправлені у тюрми та села «на перековку»). Згодом злочини хунвейбінів були засуджені.

ХУНТА — назва різних об’єднань, комісій, державний органів в Іспанії та країнах Латинської Америки Часто використовується в негативному сенсі для позначення військового уряду, який прийшов до влади в результаті державного перевороту («воєнна хунта»)

ц

ЦЕНЗ - визначені законом умови, що обмежують можливість здійснення певних політичних прав, насамперед участі у виборах (може бути віковий, майновий тощо).

ЦЕНЗУРА - система державного нагляду за друком та іншими засобами масової інформації.

ЦЕНТРИЗМ — напрямок партійної діяльності, представники якого намагаються поєднати інтереси протилежних політичних сил. Перебування центристів при владі, як правило, сприяє стабілізації економічного й політичного життя.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ (від лат. Civilis - громадянський, державний) - 1) рівень матеріальних, технічних, духовних досягнень тієї чи іншої групи народів або країн на певному етапі розвитку, як правило на етапі переходу до державного життя (марксистський підхід); 2) тип культури певної сукупності народів, об’єднаних спільними культурними, передусім релігійними, цінностями (цивілізаційиий підхід)

Ч______________________________________________________________________________________________________________________________________

«ЧЕРВОНІ БРИГАДИ» — підпільна комуністична організація, що діяла в Італії в 70-80-х рр. XX століття. Сполучала методи міської партизанської війни з ненасильницькими методами (пропаганда, створення напівлегальних організацій на заводах і в університетах). З’явилася в Мілані в 1970 р. з марксистського гуртка студеипв-соціологів на чолі з Ренаго Курчо й Марою Кагол. Чисельність «Червоних Бригад» становила біля півтисячі бойовиків і понад п’ять тисяч чоловік у підпільних групах. Світової популярності набули в 1978 р. після викрадення й убивства лідера правлячої Християнсько-демократичної партії прем’єр-міністра Альдо Mopo. До середини 1980-х діяльність «Червоних Бригад» припиняється. Спадкоємцем цієї організація стало угруповання «Осередок революційної пролетарської ініціативи», що провело 11 квітня 2001 р. теракт у Римі.

«ЧЕРВОНІ КХМЕРИ» — збройний комуиістичний рух у Камбоджі, сформований у 1968 році. Чисельність — близько ЗО тисяч чоловік. Широка соціальна база в руху з’явилася після вторгнення в 1970 р. американців (для удару в тил в’єтнамським військам Xo Ші Міна). В 331

основному рух поповнювали діти 12-15 років, які втратили батьків і зненавиділи городян як «пособників американців».

«ЧЕРВОНИЙ ТЕРОР» — масові репресії, що проводилися органами BHK у Радянській Росії в період громадянської війни у 1918 році. Червоний терор був оголошений? вересня 1918 р. Яковом Свердловим у зверненні ВЦВК і підтверджений постановою Раднаркому від 5 вересня 1918 р.

«ЧИСТІ РУКИ» — операція міланської прокуратури (Італія) в 90-х рр. XX ст., спрямована на подолання надзвичайно високого рівня корупції в правлячих сферах країни.

«ЧОРНИЙ ВЕРЕСЕНЬ» — спроба палестинців шляхом заколоту в 1967 р. захопити Йорданію. «ЧОРНИЙ РИНОК» — не контрольований державою незаконний обіг товарів, послуг, цінних паперів.

Ш

ШАРІАТ (з араб, шаріа, букв. — належний шлях) — звід мусульманських правових і теологічних нормативів, проголошених ісламом «вічним і незмінним» плодом божественних установлень Аллаха. «ШІСТДЕСЯТНИКИ» — діячі культури України, творчий розквіт яких припав на період пом’якшення цензури у період хрущовської «відлиги» (50-60-і рр. XX ст.)

«ШЛІФФЕНА ПЛАН» — план німецького генерального штабу початку XX ст., розрахований на «блискавичну війну» з Францією і Росією.

ШОВІНІЗМ — крайня агресивна форма націоналізму, яка проповідує національну виключність, протиставлення інтересів однієї нації інтересам інших націй, цькування інших націй, схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті. Різновидом шовінізму є великодержавний шовінізм — шовінізм панівної нації в багатонаціональній країні

«ШОКОВА ТЕРАПІЯ» — швидкі ліберальні економічні реформи у Польщі на початку 90-х років ХХст.

Ю

■ ЮНКЕР - дворянин-землевласник, поміщик у Німеччині.

Я

ЯДЕРНА ЗБРОЯ — зброя масового знищення, заснована на використанні вивільненої ядерної енергії. Вражаючі чинники зброї: надпотужна ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження, електромагнітний імпульс. Застосування ядерної зброї є планетарною катастрофою.

ЯДЕРНИЙ КЛУБ — країни-власники ядерної зброї (США, Англія, Франція, CPCP (Росія), Індія тощо).

«11 ВЕРЕСНЯ» — назва спеціального підрозділу Інтерполу, який координує роботу з розшуку терористів, що підозрюються в причетності до терактів у Нью-Йорку та Вашингтоні, здійснених 11 вересня 2001 року.