Революційні війни Франції
У м. Кобленці, поблизу кордону, контрреволюційні емігранти за підтримки Австрії створили військовий табір роялістів і закликали європейські двори до інтервенції. Катерина II та англійський уряд нацьковували Австрію та Прусію до вторгнення у Францію.
Катерина II відіслала з країни французького повіреного у справах Жене. Іспанський посол у Парижі Іріарте зажадав назад свої довірчі грамоти - таким чином Іспанія розривала дипломатичні стосунки із Францією. Іспанська армія розпочала маневри вздовж Піренеїв, які, як відомо, правили за кордон з Францією. Було відкликано з Парижу також голландського посла. Австрія і Прусія врешті уклали угоду між собою і проголосили, що перешкоджатимуть поширенню всього того, що погрожує монархії у Франції і безпеці європейських держав. Серйозна загроза інтервенції примусила Францію першою оголосити війну.Королівський двір жадав війни у розрахунку на поразку Франції і допомогу інтервенції у відновленні влади короля. Проте з боку французького народу це була справедлива війна. Офіцери і генерали готували зраду. Королева Марія-Антуанетта таємно передала плани воєнної кампанії австрійцям. Це мало згубні для країни наслідки. У перших же битвах королівські війська зазнали поразки. Прусська армія під командуванням герцога Брауншвейзького вдерлася до Франції. У зв’язку з тяжким становищем на фронті Законодавчі збори проголосили: „Вітчизна у небезпеці”. Навесні 1792 р. молодий капітан інженерних військ, поет і композитор Клод Жозеф Руже де Ліль (1760-1836 рр.) у підйомі натхнення за одну ніч написав славетну „Марсельєзу”, яка надалі стала національним гімном Франції.
Ця серйозна небезпека, що нависла над революцією та країною, викликала вибух національного натхнення французького народу. З департаментів до Парижа почали стікатися загони національної гвардії. Із цих загонів у Парижі створився збройний табір федератів. У Якобінському клубі Робесп’єр закликав до остаточного скинення монархії, але жирондисти1 боялися повстання народу і сподівалися мирно домовитися з королівською владою.
3.