<<
>>

Реформи Гая Гракха

Нове посилення демократичного руху пов’язане з трибунатом Гая Гракха. У спогадах істориків він постає людиною твердих пере­конань, стійкої вдачі та неабияких ораторських талантів.

У 124 р. до н.е. він виставив свою кандидатуру і був обраний народним три­буном на 123 р., а потім і на 122 р. до н.е. Посівши цю посаду, він одразу ж виступив продовжувачем справи, розпочатої старшим братом 10 років тому. Одночасно він прагнув помститися за смерть брата, адже більшість винуватців у його загибелі перебували на високих посадах. Він добився вигнання з Рима Попілія Лената за те, що він свого часу без суду піддав вигнанню римських громадян - послідовників Тіберія. Він поширив право апеляції громадян до народних зборів. Одночасно розгорнув багатосторонню соціальну діяльність з метою згуртувати всі вільні стани: міський, сільський плебс та вершників проти нобілітету.

Серед перших було проведено хлібний закон, згідно з яким ко­жен плебей міг купувати хліб за дешевою ціною. Відтепер мате­ріальна допомога незаможним громадянам визнавалася обов’яз­ком держави. Одночасно Гай приваблював широкі верстви місь­кого та сільського плебса. З метою залучення на свій бік рим­ського вершництва Гай проводить закон про провінцію Азія. Тепер відкуп права на збирання податку мав проводитися в Римі, а не в провінціях, що усувало можливість конкуренції з боку місцевих фінансистів. Вершники тим самим отримали необмежені права експлуатації найбагатшої східної провінції. Другим ударом по нобілям стало ухвалення судового закону, за яким розгляд справ про зловживання в провінціях розглядали тепер суди вершни­ків, а не нобілів. Для пожвавлення економічного життя в державі Гай започаткував будівництво мережі доріг, що відповідало інте­ресам селянства. Крім усього, це давало заробіток бідним верст­вам населення.

Першорядне значення Гай надавав створенню нових колоній, що надавало багато вільної землі для плебса.

Колонії передбача­лися на місці Капуї, Тарента, а також на місці старого Карфагена. Гай зневажив прокляття, яким було піддано цю землю. Туди пе­редбачалося переселити близько 6 тис. посессорів, із наданням кожному по 200 югерів землі. Малося на меті створити й зміцни­ти прошарок середніх землевласників. Це відповідало інтересам також торговельного люду й ремісників. Гай запропонував зако­нопроект про надання громадянських прав союзникам, які на всіх війнах билися на боці римлян, проте не мали права участі у роз­поділі земель. Надання таких прав значно збільшувало кількість громадян і зміцнювало позиції демократичних верств. Гракх ко­ристувався значним авторитетом серед демократичних та діло­вих кіл римського населення. Він керував діяльністю аграрної ко­місії, втручався у зовнішньополітичні справи, відав будівницт­вом доріг та заснуванням колоній. Сенат був безсилий протидія­ти йому. Хоча народний трибун не повинен був залишати Рим, Гай виїзджав до Африки, щоб особисто керувати заснуванням Юнонії.

Це сприяло згуртуванню опозиції. Скориставшись відсутніс­тю Гая, його противник Лівій Друз за підтримки сенату висту­пив зі своїм законопроектом. Він запропонував заснувати в Іта­лії, а не за її межами, 12 нових колоній, створивши в кожній по З тис. земельних ділянок. Найбідніші громадяни, які переселя­лися туди, звільнялися від будь-яких платежів за землю. Закон носив явно демагогічний характер, але він здавався більш ради­кальним, аніж проект Гая Гракха. Пропозицію Лівія Друза було прийнято, а законопроект Гая про надання громадянських прав союзникам відхилено.

Ця перемога надихнула противників Гая Гракха і вони стали діяти сміливіше. На виборах народних трибунів на 121 р. до н.е. вони фальсифікували результати підрахунку голосів і оголоси­ли, що Гая не обрано. Напруження в Римі зростало. Під час одні­єї із сутичок прихильник Гая вбив консульського ліктора. Це дало консулу Опімію привід оголосити в місті надзвичайний стан. У відповідь на це Гай Гракх та його прибічник, консул 125 р.

до н.е. Фульвій Флакк, зайняли зі своїми прихильниками авентинський пагорб. В останню мить Гракх та Фульвій звернулися до рабів по допомогу, обіцяючи їм свободу, але було вже пізно. Консул Опімій вислав проти гракханців критських найманих лучників, які оси­пали їх хмарою стріл. Близько 3 тис. прихильників реформатора було вбито, трупи їх було викинуто в Тібр, майно конфісковано.

Фульвія Флакка було вбито у майстерні свого клієнта, де він прагнув сховатися, але був виданий. Гай прагнув урятуватися на лівому березі Тібра, щоби сховатися у Фурієвому гаю, який корис­тувався правом сховища. Але побачивши, що його наздоганяють вороги, він наказав своєму рабу вбити себе. Тож у рішучому зітк­ненні з римською демократією римська аристократія отримала перемогу.

За сенаторською традицією римська знать вважала братів Грак- хів трибунами-заколотниками. Але римські плебеї високо шану­вали пам’ять про них. Місця, де було вбито обох братів, були пе­ретворені на святилища. Народ регулярно приносив жертви на їх честь.

4.

<< | >>
Источник: Голованов С. О.. Всесвітня історія: Навч. посіб. За ред. Ю. М. Алексеева. — К.: Каравела,2005. — 272 с.. 2005

Еще по теме Реформи Гая Гракха: