ВІД УПОРЯДНИКА
Ось уже майже сорок років спливло з того часу, як я вперше познайомився з автором цієї книги — професором Михайлом Івановичем Марченком і слухав незабутні лекції якого з історії культури Київської Русі з особливим захопленням, навчаючись тоді в Київському державному університеті.
А відбувалося це вже в далекому 1972 році. Мені довелося часто спілкуватися з Михайлом Івановичем, і він навіть запрошував мене до себе додому, виказуючи в такий спосіб свою сердечну приязнь до мене, тодішнього звичайного студента. На превеликий жаль, я не скористався тією єдиною нагодою тісніше познайомитись, про що й досі жалкую. Цілком можливо, що моя доля повернулася б тоді зовсім у інший бік, скажімо, коли б я познайомився з його рідним онуком і майже моїм ровесником — хто зна? Це був останній рік у житті Валерія Марченка — онука професора — на свободі. Влітку наступного року його схоплять каґебісти й з особливою жорстокістю та безжальністю засудять на багато років поневірянь совєтськими концтаборами, тюрмами та засланнями, де в 1984 році він і помре в одній з тюремних лікарень у тяжких муках... Приблизно'тоді ж Михайло Іванович задумав написати підручник для студентів гуманітарних вузів, де б у повному обсязі висвітлювалися питання героїчної боротьби Київської Русі-України з численними зовнішніми ворогами і вже плідно над нею працював. 1974 року робота була завершена, проте з відомих причин не була опублікована, а невдовзі йому довелося й зовсім звільнитися і вже було не до книжки. Професор удруге попав в опалу (перший раз він сидів у тюрмі HKBД під час Другої світової війни)...Михайло Іванович був не тільки чудовим педагогом і вченим- істориком, а й вельми цікавим співрозмовником та оповідачем.
І я маю завдячувати йому за ті знання, які він заронив мені в душу. Я став зрештою істориком, зокрема археологом-палео- літознавцем, але й досі залюбки цікавлюся питаннями та проблемами, над вирішенням яких бився Михайло Іванович — і той потяг не послаблюється аніскільки.
Хоч запропонована на ваш розсуд книга задумана й написана Михайлом Івановичем ще в першій половині сімдесятих років, натомість вона не втратила свого значення й сьогодні, незважаючи навіть на те, що впродовж останніх десятиліть сталися значні зрушення в розумінні тих чи інших питань, що тут розглядаються, виходячи з останніх новітніх наукових досліджень, а порушені в книзі проблеми достатньо регулярно продовжували висвітлюватися в спеціальних академічних виданнях багатьма іншими авторами — вітчизняними та зарубіжними істориками й археологами. Але, на превеликий жаль, вони залишаються ще здебільшого малодоступними для широкого загалу читачів через свої вкрай обмежені тиражі та наукову специфіку. Тож нами внесені лише деякі незначні скорочення та уточнення та окремі виправлення й доповнення, які аж ніяким чином не вплинули на основний задум і не змінили хід думок автора книги.
У авторському передньому слові зазначено, що книга розрахована насамперед для студентів гуманітарних факультетів вітчизняних вишів та вчителів історії, проте вона написана хоч і академічною, але живою й доступною мовою, отже, кожен, хто цікавиться історією України, залюбки може прочитати її.
Віктор Ткаченко