Термінологічний словник

Аверс - (від лат. adversus) - лицьовий бік монети або медалі.

Автентичний (від грец. αυυευτιχσς) - дійсний, вірний, той, що ґрунтується на першоджерелі.

Анахорет (від гр. αναχωρησις) - чернець, який живе у відлюдному місці - в пустелі, печері тощо.

Антропологія - комплекс наук про людину.

Антропоморфний - предмет, що має або нагадує форму людського тіла.

Апостоли - за Біблейними Канонами учні Ісуса Христа, супутники його життя та діянь.

Апостольське життя - життя властиве апостолам, високо оцінене за убогість та проповідування Слова Божого.

Апостольське наслідування - повторення подвигів апостолів.

Апсида (від грец. aψiς) - вівтарна частина християнського храму, яка має форму напівкруглого, багатокутного чи прямокутного виступу, розташованого з східного боку будівлі, перекритого напівкуполом або напівсклепінням.

Арка (від лат. arcus) - архітектурна форма конструкції з криволінійним окресленням верхньої частини.

Аркада (від фр. arcade) - галерея арок; рядів арок, що спираються на стовпи або колони.

Артефакт - будь-який матеріальний предмет (об'єкт), виготовлений або модифікований в минулому людиною.

Архангели (від грец. αρχαγγελοι - старші ангели) - слуги Бога; посередники між Богом і людьми.

Архів (від лат. archivum) - установа (або відділ в установі), де збирають, зберігають і впорядковують документальні матеріали.

Архієрей (від грец. αρχιερευς) - вищий духовний сан у Церкві (єпископ, архієпископ, митрополит, патріарх).

Архімандрит - титул управителів (ігуменів) великих монастирів, ректорів духовних семінарій, керівників духовних місій та монарших чинів.

Архітектура (від лат. architectura) - мистецтво проектування та спорудження будівель.

Археологічна розвідка - один із засобів пошуку та попереднього вивчення історичних пам'яток.

Археологія - наука, яка вивчає історичне минуле людства за речовими матеріалами, які засвідчують життя та діяльність людей.

Археологічні розкопки - практичні науково-дослідні роботи, пов'язані з вивченням пам'яток.

Аскет - християнський подвижник, який виснажував себе постом; пустельник.

Аскетизм (від грец. ασχητης) - релігійно-етичне вчення, що полягає в проповіді зречення радощів та принад життя, відлюдництва, у крайньому обмеженні потреб людини, самозреченні, у відмові від життєвих благ з метою самовдосконалення, досягнення морального та релігійного ідеалу.

Атрибут - (від лат. айгіЬио) - необхідна, суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища, без якої вони не мають своєї визначеності і не можуть ні існувати, ні мислитися.

Афон - великий релігійний центр Церкви. Охоплює східний виступ Халкідонського півострова в Егейському морі, де у VIII ст. н.е. грецькі ченці створили чернечу республіку.

Бабинець - окремо відведене місце в церкві, призначене для жінок.

Біле духовенство - духовенство, яке не відмежувалося від світського життя. Барокко (від італ. - barocco) - стиль у європейському мистецтві кінця XVI - середини XVIII ст., для якого характерні прагнення до урочистості, вражаючих ефектів, динамічність композиції, декоративна пишність.

Біблія (від. грец. - βiβλiα) - збірка священних книг у християнстві та частково у іудаїзмі.

Василіани (від лат. basiliani) - ченці, члени Чину Святого Василія Великого, який в Україні було створено на підставі рішень Берестейської Унії (1596). Вівтар - стіл, на якому здійснюється Свята Літургія.

Візантійська імперія - Східна Римська імперія (330-1453) зі столицею в Константинополі; була тісно поєднана з грецькою православною церквою.

Візитація (від лат. visitation) - прибуття високопоставленої особи з метою огляду.

Відлюдник - людина (чернець), що відмежовується від суспільства (з релігійних причин).

Вікарій (від лат. vicarious) - заступник або помічник архієрея в православній церкві, єпископа або священника у католицькій.

Виробництво - форма взаємодії суспільства і природи, спрямована на перетворення предметів природи та створення матеріальних і духовних продуктів відповідно до інтересів, потреб людей.

Виробничі відносини - стосунки, що складаються між членами суспільства у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Галерея (від фр. galerie) - підземний хід, що з'єднує окремі споруди; довге, вузьке крите приміщення та ін.

Географія (від грец. γη і γραφω) - система наук, що вивчають природні й виробничі територіальні комплекси та їхні компоненти.

Географічне середовище (від гр. γη і γρaφω) частина земного природного оточення, яка включена на даному історичному етапі у процес суспільного виробництва і є необхідною умовою існування і розвитку людського суспільства.

Глина - природна гірська осадова порода, що слугує основною сировиною для виготовлення керамічних виробів.

Гончарство - виробниче заняття з виготовлення із глиняного розчину посуду, іграшок та інших виробів.

Гончарний круг - механічне виробниче приспосіблення для формування та виготовлення округлих глиняних виробів (горщиків, мисок, кухлів тощо).

Голгофа - пагорб поблизу Єрусалима. В переносному значенні - місце страти, мук, джерело страждань.

Городище - поселення, захищене одним або кількома оборонними (земляними, кам'яними, дерев'яними та ін.) укріпленнями.

Г отика - мистецький стиль, який був поширеним у Європі в ХІІ - XV ст. Графіті - давні написи, зроблені на стінах пам'яток, виробах тощо.

Грот (від фр. grotte; італ. grotta) - невелика печера, яка має широкий вхід та склепінчасту стелю.

Гута (від пол. huta; нім. Hutte) - майстерня, де виробляли скляні вироби. Дедикація (від лат. dedicatio) - присвята.

Дедуктивний метод - спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів).

Дезорганізація (від фр. desorganisation) - відступність від організованості, дисципліни, нормальної діяльності і т. п.

Декор (від фр. decor) - система прикрас споруди (фасаду або інтер'єру), виробів.

Демократія (від грец. δημοχρατiα) - одна із форм політичної системи суспільства, побудована на визнанні народу джерелом влади, існуванні виборних органів тощо.

Деструкція (від лат. destructio) - порушення або руйнування нормальної структури матеріалу, наприклад гірських порід унаслідок вивітрювання.

Діаспора (від грец. διασπορd) - назва частини народу (етнічної спільності), що проживає за межами рідної країни.

Еволюція (від лат. evolutio) - одна з форм розвитку у природі, суспільстві; безперервна, поступова кількісна та якісна зміна.

Екзегеза (від грец. εξηγησς) - пояснення і тлумачення текстів Біблії.

Експедиція (від лат. expeditio) - відрядження групи людей з спеціальною метою, завданням.

Еліта (від фр. elite) - вищий суспільний прошарок.

Епіграфіка (від грец. επιγραφω) - допоміжна історична і філологічна дисципліна, що вивчає стародавні написи, вирізьблені на твердих матеріалах (камінь, метал та ін.).

Ерозія (від лат. erosio) - руйнування ґрунту, каменю, скла та інших матеріалів під дією природних чинників.

Етнографія (від гр. ευνος) - наука, що вивчає культуру і побут народів світу, етногенез, розселення та культурно-побутові зв'язки.

Єпархія (від гр. επαρχiα) - церковна адміністративно-територіальна одиниця. Єпископ (від гр. επiσχοπος) - вищий духовний чин у православній, католицькій та англіканській Церкві.

Єпітимія (від гр. επιτιμiα) - релігійне покарання за гріхи.

Євангелія (від гр. εναγγελιον) - збірка ранньохристиянських творів, що оповідають про земне життя Ісуса Христа.

Жертовник - стіл зліва від престолу.

Ігумен (від гр. ηγουμενος) - титул управителя або помічника управителя чоловічого монастиря.

Ідіоритми (від лат. idiorrythmoi) — особливий тип організаційного устрою середньовічних монастирів у яких була поширена приватна власність, особиста свобода дій.

Ієрархія (від гр. iεραρχiα) - поділ на вищі і нижчі посади, чини: порядок підлеглості нижчих за посадою або чином осіб вищим.

Ієрей (від гр. iερευς) - офіційна назва священика в православній Церкві.

Іконостас (від гр. εiχων і στaσις) - стіна, що відокремлює вівтарну частину від приміщення храму.

Інвентар (від лат. inventarium) - сукупність різних предметів господарського вжитку та виробничого призначення.

Інвентарі (від лат. inventarium) - господарські описи міст, замків, монастирів, королівських, старостинських та інших маєтностей на землях Литви, Польщі, Правобережної України в XV - першій пол. ХІХ ст.

Індуктивний метод - спосіб дослідження, при якому загальні положення логічно виводяться із окремих вибіркових одиночних положень (аксіом, постулатів, законів).

Інтер’єр - внутрішній простір споруди.

Ісихазм (від гр. ησυχiα) - одна з форм анахоретства. В основі лежить пізнання Бога шляхом отримання божественної енергії.

Кіновія (від гр. κοινοβιος і βιoς) - форма общинного організаційного устрою монастирів, у яких дотримувалися вимог Типікону. Їжу, одяг, виробничий інвентар ченці отримували від монастиря, за розпорядженням настоятеля, а зі свого боку, усю свою працю віддавали на загальну потребу чернечої общини. Келія (від гр. χελλιον) - житло ченця або черниці в монастирі.

Келіоство (від гр. χελλιον) - форма общинного організаційного устрою середньовічних монастирів, у яких існувала приватна власність, спільне проживання кількох осіб в келії; братія самостійно здобувала їжу, одяг, кошти, мала власний виробничий інвентар тощо.

Культурний шар - шар у ґрунтовій основі зі слідами та ознаками людської діяльності.

Кераміка - загальна назва предметів з випаленої глини.

Лавра (від гр. λαυρα) - назва окремих великих чоловічих православних монастирів.

Монастир (від гр. μοναστηριον) - основна форма організації чернецтва; чернеча громада, яка володіє власністю (побутовими, культовими господарськими та іншими приміщеннями), керується єдиними правилами життя (статутом).

Миряни - люди, що належать до церкви, але не висвячені у духовний сан. Обітниця - добровільна, формальна обіцянка дана Богові.

Орнамент - живописна, графічна скульптурна прикраса виробу геометричними або в поєднанні з іншими стилізованими елементами.

Парафія - територіальна одиниця, підпорядкована єпархії.

Петрогліф - наскельний малюнок, напис.

Побут - загальний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих будь-якому народові, певній соціальній групі.

Полива - спеціальне склоподібне покриття керамічного виробу.

Проща (паломництво) - подорож до святого місця з метою поклоніння, подячної молитви.

Скит (від грец. aσχητης) - келія відшельника; невеликий монастир з строгим дотриманням положень аскетизму та вимог Типікону.

Студити - ченці, послідовники учення Теодора Студита.

Схизма (від гр. σχiσμα) - розкол в православній та католицькій церквах, характерний для середніх віків.

Схизмат (від гр. σχiσματος) - розкольник середньовічній православній або католицькій церкві. У феодальній Польщі - поширена назва православних українців.

Схима (від гр. σχημα) - чернеча обітниця на дотримання вимог монашого життя.

Схимник (від гр. σχηματος) - чернець, що прийняв схиму.

Типікон (від гр. tυπικoν) - дисциплінарний документ (Статут, Устав), який містить порядок, норми, правила та вимоги до чернечого життя.

Теракота (від італ. terrocotta) - випалена кольорова глина (кераміка).

Топографія (від гр. τoπος і графія) - розділ геодезії, що розробляє методи знімання і зображення земної поверхні на планах, картах.

Топоніміка (від гр. τ6ροςδνυμα) - розділ ономастики, що вивчає власні географічні назви.

Траншея археологічна - штучно зроблена з дотриманням вимог виконання наукових досліджень канава з метою пошуку та дослідження культурного шару.

Трапезна - місце харчування ченців монастирів кіновіального типу.

Унія (від лат. unio) - об’єднання.

Фасад (від фр. faςade) - зовнішній (лицевий) бік будівлі.

Фауна (від лат. fauna) - сукупність тварин, що склалася історичного й населяє (або населяла в давні часи) певну територію.

Флора (від лат. flora) - історично складена сукупність видів рослин, що ростуть на певній території або росли в попередні часи.

Фрагмент ( від фр. fragment) - уламок, кусок, частина.

Фундамент - основа будівлі.

Хроніка (від гр. χρονιχα) - запис подій у хронологічній послідовності, літопис, один із видів середньовічних історичних творів.

Хроніст (від гр. χρονος) - укладач середньовічних хронік.

Хронограф (від гр. χρονογρaφος) - пам’ятка давньої писемності, яка являє собою послідовний зведений огляд всесвітньої історії на основі Біблії та інших джерел; послідовний у часі опис подій; історичний твір і якому матеріал подано у календарній послідовності.

Церковні собори - церковні з’їзди.

Чернець - людина, що вступила до релігійної обителі (монастиря).

Чорне духовенство - духовенство, яке відмежувалося від світського життя, проживало общинами на підставі вимог та положень чернечого Статуту. Хронологія - допоміжна історична дисципліна.

Шлак (від нім. Schlacke) - тверда каменеподібна, металоподібна або склоподібна речовина, що формується під час виконання плавильних процесів з флюсів, палива, золи, продуктів плавлення.

Шляхта (від пол. szlachta) - привілейований у XIV-XVIII ст. феодальний стан у Польщі, Литві, на українських землях.

Шурф - невеликий археологічний розкоп, закладений з метою виконання науково-дослідних робіт.

Список скорочень

АВУ - Археологічні відкриття в Україні. Київ

АДЛУ - Археологічні дослідження Львівського університету. Львів

АДУ - Археологічні дослідження в Україні. Київ

АО - Археологические открытия. Москва

ВІУ - Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”. Львів

ДАЛО - Державний архів Львівської області

ЗНТШ - Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. Львів

ІА НАН України - Інститут археології Національної академії наук України ІУ НАН України - Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича Національної академії наук України

КЕВ - Кишенёвские епархиальные ведомости

КСИА АН УССР - Краткие сообщения Института археологии АН УССР. Киев

ЛІМ - Львівський історичний музей

ЛННБ НАН України (ЛННБ) - Львівська національна наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України

ЛНУ ім. І. Франка - Львівський національний університет імені Івана Франка

МДАПВ - Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Львів НА ІУ НАН України - Науковий архів Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України

НТШ - Наукове товариство ім. Т. Шевченка

ПЕВ - Подольские епархиальные ведомости

ПСРЛ - Полное собрание русских летописей

УІЖ - Український історичний журнал. Київ

ЦДІАУ у Львові - Центральний державний історичний архів України у Львові

ЧСВВ - Чин Святого Василія Великого

AGZ - Akta grodzskie i ziemskie z czasow rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowe

MAAE - Materialy Antropo^^^-Archeolog^ne i Etnograficzne. Krakow MSROA - Materialy i Sprawozdania Rzeszowskiego Osrodka Archeologicznego. Rzeszow

PAK - Panstwowyj Archiwum w Krakowie

Prz. A - Przegl¾d Archeologiczny. Lwow, Poznan-Wroclaw

Spr.A - Sprawozdania Archeologiczne. Krakow

WA - Wiadomosci Archeologiczne. Warszawa

ZOW - Z Otchlani Wiekow. Poznan-Warszawa

ZWAK - Zbior Wiadomosci do Antropologii Krajowej. Krakow

⁵¹² Швед М. Василіанський монастир святого Онуфрія у Лаврові: Історія та культура духовного осередку бойківських Карпат. - Львів, 2007. - С. 17; Ваврик М. Історичний нарис чернечого життя та Василіанських монастирів на Бойківщині. - Нью-Йорк, 1982. - С. 9-23.