ТЕРЕБОВЕЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
Теребовельське князівство займало південно–східний край території Галичини. На півночі межувало з Луцьком і Дорогобузько–Пересопницьким князівствами, на заході із Звенигородським і Галицьким, на сході з Київським, на південному сході з малозаселеними степовими просторами.
Теребовль (Теребовля) згадується як столиця Василька Ростиславича (1084–1124) і його синів; пізніше, 1211 р., короткий час теребовельським князем був Ізяслав Володимирович, внук Ігоря Святославича, героя «Слова о полку Ігоревім». Теребовля була важливим замком на переході через р. Серет і поблизу неї відбувалися запеклі бої (1144, 1153, 1226). Давні укріплення на Замковій горі були поруйновані при будові польського замку [Іпат., с. 167, 173, 175, 321–322, 484, 488, 500; Лавр., с. 257, 265, 267, 311, 340; Ратич, с. 70–71.].
Стратегічне значення мав Микулин (тепер Микулинці, Теребовлянського р–ну Тернопільської обл.), що також знаходився на переході через Серет. Тут галицькі полки нерідко вели оборонні бої [Лавр., с. 248, 311–312; Іпат., с. 225, 365, 480.].
В околиці Теребовлі літописи згадують деякі поселення, які не вдалося ідентифікувати: на шляху із Галича — Снов, на шляху до Володимира — Станків [Іпат., с. 321.], в напрямку Збаража — Моклеків і Биковен[42] [Іпат., с. 488.]. В XIV ст. є відомості про оборонні замки в області р. Збруча: Стінка[43], яка була центром волості, та Скала. Давні городища є в селах Калагарівка, Раштівці (з назвою Звенигород), Городниця, Гусятин та ін.
Ряд замків або укріплених поселень виник на Пониззі — південній смузі Теребовельщини над Дністром. Угорський король Андрій, повертаючись з–під Галича 1230 р., переправлявся через Дністер у Василеві [Іпат., с. 508.]. Це місто, можливо, було засноване Васильком. Недалеко від Василева стояв Онут, через який переходив Данило 1219 p. [Іпат., с. 491.] У цій же стороні знаходилося місто Кучелемин [Іпат., с. 341, 491.]. До старих поселень можна зарахувати Звенигород над Дністром та Хотин[44].
На Пониззі спочатку головним містом була Ушиця. У війні 1144 р. це місто зайняли союзники Всеволода Олеговича. 1159 р. Ушицю облягав претендент на галицький престол Іван Ростиславич, і селяни масово переходили на його сторону[45] [Лавр:, с. 311–312; Іпат., с. 226, 341.].
Пізніше столицею Пониззя стала Бакота [Іпат., с. 525–526, 549–550.].
На крайньому сході знаходилося поселення Каліус, де 1242 р. побував Данило, щоб «уставити землю» [Іпат., с. 527.]