Сьогодні, коли одним з невідкладних завдань сучасного державотворення в Україні є духовна єдність українського народу, особливої актуальності набувають нові наукові праці, які тою чи іншою мірою розкривають тему творення нашої держави на християнських засадах.
Це і зрозуміло, адже історична доля України була тісно й органічно переплетена з історією Православної Церкви: християнство стало важливим чинником державотворення в Україні на всіх його етапах.
У сучасних релігієзнавчих студіях визначається пріоритетність досліджень християнської духовної культури як багатопланового явища, яке можна розглядати з різних сутнісних сторін, передусім — як світоглядну форму суспільної свідомості українства впродовж багатьох сторіч його історії, починаючи з часів хрещення Київської Русі. Ми одержали від християнства і завдяки християнству велику культурну спадщину, яка донині впливає на формування конкретної особи і на духовне життя всього суспільства.Кращі здобутки києворуської культури відобразилися у грандіозних соборах Київської Русі, у її величних святинях, зокрема таких, як Софія Київська та Києво-Печерська лавра. Тож, монографія, яку Ви тримаєте в руках, присвячена саме православним святиням Києва, що складають надзвичайно важливу частину вітчизняної історико-культурної спадщини. Впродовж сторіч вони відігравали провідну роль у консолідації суспільства. Довкола них вибудовувалася духовна і державно-політична концепція Києва як другого Єрусалима. Християнські святині були зримим символом особливої історичної місії міста. Вони мали величезне значення у формуванні православної духовності та національної ідеї.
Колосальний пласт української православної художньої культури, який презентують найдавніші київські пам’ятки, об’єднує в собі різні види творчості. Він зазвичай аналізується в контексті спеціальних архітектурних, мистецтвознавчих, археологічних, етнографічних, релігієзнавчих, філологічних досліджень. Натомість представлена читачу монографія Мар’яни Нікітенко є міждисциплінарною працею, оскільки стоїть на межі кількох наук. Монографія ґрунтується на широкій джерельній базі, в першу чергу — на маловивченій унікальній інформації, закодованій у найвизначніших творах літератури і мистецтва Києва доби християнізації Русі. Розглядаючи процес побудови сакрального простору християнського Києва впродовж першого сторіччя існування на Русі християнства як державної релігії, Мар’яна Нікітенко гіпотетично відтворює об’ємну панораму цілісного монументального проекту включення Русі у перспективу християнської історії. У монографії не просто доводиться, що “цей проект у духовному сенсі усвідомлювався Горнім Єрусалимом з Об’явлення св. Іоанна Богослова, у матеріальному — реалізовувався як імітація Константинополя”, але на прикладі київських пам’яток аналізуються основні смислові аспекти розбудови Києва як Нового Єрусалима.
Думаю, що представлена книга буде цікавою достатньо широкому колу читачів, але передусім вона викличе інтерес вчених-медієвістів, які займаються вивченням історії та культури Давньої Русі і, зокрема проблемами її християнізації.
А. Ю. Кондратюк кандидат мистецтвознавства