Словник термінів

Аїл — плем’я, територія, площа кочування одного племені. Багатур — богатир.

Даругачі — збирач податків (те саме, що й баскак).

Дешт-і-Кипчак — Кипчацький (Половецький) степ (з араб.).

Каган — великий хан (хакан).

Кан — горизонтальний димохід, яким подавалося тепле повітря. Кешинтен — гвардієць передового монгольського загону.

Кошун — передовий монгольський загін (від монг. «хшут» або «кешит» — дзьоб).

Кумис — слабкий алкогольний напій з кобилячого молока.

Мамлюк — палацовий гвардієць при дворах мусульманських володарів (те саме, що і гулям).

Медресе — мусульманська середня і вища школа.

Нукер — монгольський воїн.

Пайза — дощечка (або золота, срібна, бронзова, чавуна пласти­на) з наказами хана, що давала певні привілеї її власнику.

Пул — мідна золотоординська монета.

Суфа — лежанка.

Тандир — піч.

ТУмен — населення, яке виставляло 10-тисячний загін (тьма). Улус — народ, володіння, територія, держава.

Хаммам — лазня (від араб, «хамма» — опалювати, обігрівати).

Хіджра — мусульманський календар, відповідно до якого пер­шим днем першого місяця мусульманського року в перерахунку на наш календар було 16 липня 622 р.

Ям — поштова або придорожня станція.

Яса — звід монгольських законів (звичаєве право).