ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Поштовхом до опрацювання цієї монографії став виступ автора з доповіддю: „Київська Русь і початок трьох східньо- слов’янських націй” на Міжнародній Комісії для Славістичних Студій під час XI Міжнароднього Конгресу Історичних Наук в Стокгольмі (1960).
Над доповіддю розгорнулася там жива дискусія з участю відомих совєтських учених, дослідників Київської Руси, академіків Б. А. Рибакова та М. Н. Тихомірова з Академії Наук СССР. Доповідач мав можливість безпосередньо сконфронтувати їх погляди, себто теперішні погляди офі- ціяльної совєтської історичної науки в цій справі, з поглядами українських істориків, прихильників схеми Грушевського. Тоді автор цієї праці переконався у великій науковій актуальності тієї теми і рішив розробити її основніше та сконкретизувати принаймні схематично поодинокі фази у виниканні народів українського, російського та білоруського на відповідних мапах, долучених до цієї праці. Автор свідомий, що ця вдячна тема очікує ще на автора фундаментальнішої та ширшої студії.Ця потреба стає тим покучішою, що студії над добою Київсько-Руської імперії тепер у межах СССР є монополією совєтських російських істориків Академії Наук СССР. Хто кине оком на видання київської Академії Наук чи на сторінки „Українського Історичного Журналу”, що виходить у Києві, той мусить прийти до переконання, що українським історикам не вільно вибирати тематики для своїх студій з доби княжої Руси- України.
З істориків інших слов’янських народів чи не один лише польський історик Генрих Пашкевіч написав дві більші праці з доби Київської Руси: “The Origin of Russia”, New York 1954, 1 “The Making of the Russian Nation”, London, 1963.
Змонополізування дослідів над середньовічною Київською Руссю майже виключно в руках совєтських російських істориків має лихий вплив на історичну науку про східньоевропейське середньовіччя в західніх країнах Европи та Америки. Поверховне знання російської мови і повне незнання церковнослов’янської, мови джерел східньоевропейського середньовіччя, спричинило те, що, не зважаючи на існування в ЗДА численних так званих Російських Інститутів, історія середньовіччя Східньої Европи це майже “terra incognita”.
Ствердив це недавно американський історик Томас Pira (Thomas Riha) у вступі до своєї праці “Readings in Russian Civilization, Vol. I. Chicago, 1964. Тому на Заході для одних непомильними є праці сучасних російських істориків, для інших — праці істориків з царських часів.Українська історична наука очікує свого історика-середньо- вічника молодшої Генерації.
На вступі я зобов’язаний скласти борг вдячности Олександрові Оглоблинові, колишньому професорові історії України в Київському Державному Університеті, за ласкаве прочитання рукопису цієї праці та вартісні до неї завваги. Щира подяка належиться також редакторові Вячеславові Давиденкові, який піднявся безкорисливого труду прочитати цю працю і узгіднити мовні та правописні справи, дискусійні в нашій літературній праці поза батьківщиною. Щира подяка належиться проф. Володимирові Кубійовичеві, Аркадієві Жуковському, інж. Степанові Гаврилюкові і Григорієві Колодієві, які допомогли мені у зладженні історично-географічних мап до цієї праці, як також проф. Ярославові Пастернакові, авторові твору,,Археологія України”, за його ласкавий дозвіл використати в цій праці дві мапи з його книжки.
Окрема вдяка належиться від українського громадянства та особисто від автора Головній Управі Організації Оборони Чотирьох Свобід України за повне сфінансування українського видання цього тому Записок НТШ для Европейського Відділу Наукового Товариства ім. Шевченка в Сарселі (Франція), ста- тутового опікуна Філософічно-Історичної Секції Товариства.
Автор