Частина Третя: ІСТОРІЯ ТЕКСТУ ШИРОКОЇ ПРАВДИ

І.

Скорочений кодекс Руської Правди, як я старався показати в попередній частині, привів мене до тексту другої громади списків, до Широкої Правди. Отже до студіювання цій громади я і переходжу.

Н. Калачов у своїм групуванню списків Правди виявив добрий підхід класифікувати цю громаду списків на підставі різних правни­чих збірників, де находилася Правда.” Але вчений на самім початку свой класифікації схибив, виділивши деякі з тих збірників в окремі т.зв. „фамілії" списків (третю - „літописну" і четверту - „різних збірників законів".) Таким чином я користуюсь тільки його щасливим початком класифікації і всі списки Широкої Правди розкладаю у таких групах: 1. Списки юридичних збірників: 72, 73, 75, 76, 78, „Царського V", Болтіна. 2. Списки Мірила Правдивого: 3, 4, 5, 6, 7. 3. Списки з літописів чи Софійського Временника: 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, Калачова ч. 39 (К-39). 4. Списки Кормчої Книги: 8, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 25/66, 27, ЗО, 31, 32, 36, 38, 39, 41, 42, 43,45,48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, Калачова чч. 21, 26, ЗО, 33, 39, Архангельський, і „Варіанти Калачова під чч. 46-50".

Легко спостерегти що 4-та група (Кормчої Книги) посідає найбільшу кількість списків. Крім того, як доказувалося в попередній частині, автор Скороченого кодексу Правди в основу свой кодифікації поклав список дуже близький до 58-го, що входить у склад якраз цій 4-ої групи. Отже, я і починаю свій дослід тексту Широкої Правди із списків Кормчої Книги? Йду прямою дорогою, куди привів мене текст Скороченої Правди.

Ця група, у свою чергу, розпадається на шість підгруп списків, а власне:

(а) Синодального списка р. 1282 (ч. 8);

(б) списків чч. 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27;

(в) списка ч. 25/66;

(г) списків чч. 30, 31, 32;

(д) списка ч. 64;

(є) списків чч. 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, Архангельський (Арх.), К-21, К-26, К-30, К-33.

Всі підгрупи відрізняються між собою зверхнім порядком складні і місцем уміщення в Кормчій Книзі, а також варіянтами. Щодо перших прикмет, то список 8 поміщено в Кормчій Книзі після уступу 8-го про жидівські слова, що зустрічаються в церковних книгах, і перед уступом 10-им, де знаходиться устав кн. Володимира про церковні суди.¹⁴ Списки підгрупи Б містяться в Кормчій Книзі після статті Доротея єпископа Тирського „о 70 ученикъ" і перед статтею „Никифора, патріарха Царяграда, лѣтописецъ вскорѣ";” або перед статтею „Епифанія сказаніє о пророцѣхь", а сама Руська Правда закінчується словами: „До здѣ слово о Правды Руской."⁸⁶ Список 25/66 підгрупи В має такі зверхні властивості: (1) порядок частин Руської Правди змінений - спочатку викладається друга частина під заголов­ком Оуставъ великаго князя Владимера, що слідує після уставу св. Володимира „о церковныхъ судахъ и о десятинахъ", і перед статтею „Свидѣтельствование в діяконство и іерейство"; а перша частина Руської Правди вміщена дещо дальше в Кормчій, і слідує безпосеред- но за словом Доротея єпископа Тирського „о 70 ученикъ", під заголов­ком Судъ Ярославль Володимеровичь; за нею йде стаття „Никифора свят. Патріярха Царяграда лѣтописецъ вскорѣ". (2) Сама Правда таким протилежним розміщенням розбита на два розділи: одна її частина (друга) міститься під розділом 126 Кормчої Книги, а перша частина - під розділом 151.⁸⁷ (3) Перед цією останною частиною, себто перед властивим початком Правди після заголовка „Судъ і т.д." міститься вступ про неправих судців.^{[3] [4] [5] [6] [7] [8]*}

Списки підгрупи Г вміщені до таких Кормчих Книг, що мають різний порядок статтей, але варіянтами самого тексту Правди вони цілком однакові і від усіх інших списків Широкої Правди - відмінні.

Такі самі особливості має і підгрупа Д. В свою чергу, більшість списків підгрупи Є об’єднуються тим що Руська Правда тут міститься після статті „о послушьствѣ" і перед словом Сіраковим „на немилос­тивые цари и князи, иже неправдою судять".

Вистане побіжно переглянути численні варіянти цих списків, щоб пересвідчитись в тому, що кожда підгрупа різниться від другої і текстом. Наприклад:

(1) Варіянт 641-2.

Підгрупа А заголовка немає. Текст підгрупи Б має такий заголовок: А се аще кто борть разнаменаеть. Підгрупа В: О разломаніи борти. Текст підгрупи Г: Аже /кто/ борть знаменаеть. Підгрупа Д: O разнаменаніи борти. Текст підгрупи Є: O разнаменіи борти.

(2) Варіянт 314.

А: вирьвноую. БД,Є: вирноую. В: вировную. Г: вирноє.

38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, К-21, К-26, К-30, Арх.) тої самої підгрупи Є: О вьзісканіи товара.

Така диференціація в тексті показує, що чим більше таких різниць, тим легше визначити етапи текстуального розвитку Правди і тим буває ясніша історична перспектива від остаточного моменту коли текст Правди вже спинився у своєму розвиткові, аж до того первісного моменту, коли текст пам’ятки щойно зародився. Маючи це на увазі, я попробую навести приклади, що допоможуть вияснити цю пер­спективу історичного розвитку тексту Широкої Правди.

(1) Варіянт 38 45.

не вѣдаю: 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, К-39, Болтіна, 73, 76, 78, 80, 82, 83, 84, 88. не вѣдѣ: 8. не видѣвъ: 72. невѣмъ: 45, 53, 54, 58, 60, 61, 64, К-21, не вѣжь: 36, 38,41, 43, 48, К-26, невѣждъ: 39, 42, К-30, Арх. не видѣ: 30, 31, 32. Пропущено в списках 3, 4,5, 6, 7.

(2) Варіянт 47*1-2.

А (оже кто скота възищеть: 8, 3, 5, 6. (У 3, 5, 6 нема »А“). коунъ възыщеть: 73, 75, 76. А/се/ шжектокун/ъ/ взыщетъ: 10, 13, 14,15, 17, 21, 27. О взыскание скота: 4, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64. О възісканіи товара: 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, К-21, К-30, Apx., К-26, 48. О кунах/ь/: 72. О запрѣньи кунъ: К-39, 78,79, 80, 82, 83, 84, 86, 88, Болтіна (Бол.).

(3) Варіянт 49*38.

занеже ему бологодѣялъ и хранилъ: 73, 75, 76, 78. благодѣялъ: 13, 14, 15, 17, 21, 27, 25/66, 80, 87, К-39, богодѣялъ: 82, 84. занеже ему бологодѣлъ и хоронилъ товаръ его: 8. занеже ему b∕t√ бологодѣлъ (30, 31, 32: бологодѣть) и хоронилъ товаръ/его, того/: 3, 4, 5, 6, 30,31,32.

(4) Варіянт 50* 10.

или наставъ на медь: 8. или наставъ медъ: 31, 32, 36, 41, 42, 53, 54, 58, 64, 25/66, 73, 75, 76, К-26, „Царського Ѵ“. или наставъ в/ь/ медь: 3, 4, 5, 6, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, 78, 84. или даставъ (К-30: каставъ) медъ: 36, 45, К-21, К-30, или медь въ наставь: 30, Бол. В списку 72 цей вислів пропущений.

(5) Варіянт 51*22.

то дадять емоу коуны въ треть: 3, 4, 5, 6, 7, 8, 72, 73, 75, 76, 78, „Цар. Ѵ“. то дадяться /ему/ куны в/ь/ треть: 30, 31, 32, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, K-21,K-26, Apx.

(6) Варіянт 53*1-3.

А се оустави Володимирь: 8. Оуставъ Володимѣрь Всеволодича: 3, 4, 5, 6, 73, 75, 76, 78. Оустав/ь/Володим/e^f/pa князя: 72, 36, 38, 41, 42, 43,54, 55, 58, 60, 61, 64, К-26, К-30, Apx. А се устави (10, 15, 17, 21: оуставиль) Володимерь князь: 10, 13, 14, 15, 17, 21, 30, 31, 32. Оуставъ великаго князя Владимера: 25/66. А се оуставил/ь/ велики князь Владимер/ъ/ Всеволодичь Манамахъ: 80, 83, 87, 88, К-39, Бол. А се оуставилъ Володимерь Всеволодичь Монамахъ: 84.

(7) Варіянт 67-6.

а выиметь знаменье: 8, 72, 73, 76. выметь: 80, 82, 83, 84, 87, 88, К-39, вън/ь/меть: 3, 10, 27, 53, 54, 55, 58, 61. вънеметь: 56. вымуть: 75. вон/ь/меть: 5, 15, 21, 7, 14, 60, 64. в/о/эметь: 6, 17. авнемь: 4. в/ь/неи: 36,

38, 42, 48, К-26, въ немъ есть: К-21, 25/66. вонь: 30, 31, 32.

(8) Варіянт 90-1-2.

О задници: 8, 36, 38, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 60, 61, 64, 25/66, К-26, К-30, Арх. О задницѣ/хь/: К-21, 58. В списках 73, 75, 76 цього заголовку немає. /А,О/же /о/умреть смердъ: 3, 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, 30, 31. О оумертвии смерда: 4. Ω смердахъ: 72. Осмердьи задн/и, і/ц/ѣ, i∕: 78, 80. О смердим състаткѣ: 82, 83, 84, 87, К-39. О смердим /о/статкѣ: 88.

(9) Варіянт 91-1-2.

О задници боярьстіи и людстии: 73, 75, 76, 78. О задниц/и, ѣ/ боярьс- тьи и о дружиннѣ (3, 4, 5: и о дружьнѣи; 6: и о ружнеи; 7: и о дружинѣ) 3, 4, 5, 6, 7, 8. В списках 30, 31, 32 заголовка немає. О задн/и, і/ць бояр/ь/стѣи: 21, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 25/66, К-21, К-26, К-30, Арх.

(10) Варіянт 93'10.

Аже жена сядетъ по моуже то оу своих дЬтеі взят часть а что на ню моужь выложить: 8. Аже жена сядетъ по мужи то на ню часть дати а что на ню мужъ выложить: 3, 4, 5, 6, 30,31, 32. Аже ли жена сядет/ь/ по моужи то дати на ню часть а что на ню моужь выложить: 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, 25/66, К-21, К-26, К-30, К-33, Арх....то gaτ∕u,i∕ю/ 27: ей! часть а что на ню...: 10, 13, 14, 15, 17, 21,27. Аіце жена сядетъ по моужѣ то дати си чясть о оу своихъ дЪтеи взяти часть а что на ню моужь выложилъ: 80, 87, К-39. Аже жена сядетъ по моужи то дати на ню часть а оу своихъ дьтеи взяти часть а что на ню моужъ выложилъ, тому же єсть госпожа: 82, 83, 84, 88. Аще жена сядетъ по моужи, то дати на ню / 75: ей/ чясть аще на ню что мужъ выложилъ тому же єсть госпожа: 73, 75, 76, 78, „Цар. Ѵ“.

(11) Варіянт 94 22.

матери своей: 3, 4, 5, 6, 30, 31, 32, 73, 75, 76, 78, 80, 82,83, 84, 87, 88, K-

39, Бол. своеа: 54, 58, К-21, 25/66. матере своея: 10, 15, 17, 21, 36, 38, 39, 42, 43, 45, 60, 61, К-33, К-26, Арх. В більшості списків: матер/и, е/ своє/и, я/ възмуть; тільки в списках 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 60, 61, 64, 25/66, К-21, К-26, К-30, К-33, Apx.: матере свое ∕a√ι∕ и то възмуть.

(12) Варіянт 107-7-52.

73, 75, 76, 78, 79, 80, 82, 83, 84, 86, 87, 88, К-39, Бол.: оть виры 9 коунъ а метьнику, (75, 76: метьнику, 78: метелнику, 79, 80, 82, 83, 84, 86, 87, 88, Бол.: м/е, ь/тал/ь/нику) 9 вѣкошь, а /от/ бортьнсое земли 30 коунъ, а метнику 12 /вікши, выкошь/ а оть рольинои (80, 83, 87, 88, К-39: ролеінои) земли/ такожде, такоже/ а освободивше челядинъ (80, 87, K- 39: челядина) 9 коунъ, а митнику (75, 76: метнику, 78: метелнику, 80, 82, 83, 84, 87, 88, К-39: мьтальнику) 9 вЪкошь а отъ иныхъ оть всьхъ тяжь, комоу помогоуть, по 4 коуны, а/метнику, метельнику, митальнику / 6 вѣкошь.

(13) Варіянт 108-12.

Список 80: аще братиа растяжоутся пред княземъ о задници, то* кото­рый дѣтьскыи* идетъ ихъ дѣлити* тому взяти гривна коунъ.

•: 3, 4, 5, 6, 21, 30, 76, - немає „то“. ••: 73 - который дѣлецъ дѣлить, 75, 76 - который дѣлецъ (75: дѣлечь) дѣлъ дѣлить.«: 3, 6, Бол.: дѣт/ь/скии. 4, 5, 30, 43, 80, 87, К-39: дѣтьскы/и/. 31: дѣтьцки/и/. 8: дѣчькыи. 38, 48, 53, 54: дѣчьскы. 42, 58: дѣчьски. 36, 39, 41, 55, 60, 61, К-21, К-26, Apx.: дѣчьскыи. 64, 25/66, К-30: дѣч/ь/скии. 13: дѣчьскъи. 13, 17, 21, 27: дѣч/ь/скъ. 15: дѣческыи. 83, 88: дѣтескыи. 72: дитиискыи. 78: дѣцски.

(14) Варіянт 55^,67.

Список 72: паки будутъ княжи куны то княжи куны первое* взяти а прокъ в дѣлъ.

.: 8, 80, 82, 84, К-39 - переже. 30 - пережѣ. 27, 36, 38, 42, 48, 53, 54, 64, К-26 - прѣжде. 10, 17, 41, 43, 58, 25/66, 83, К-21, К-30, 21 - преже. 15, 31, 88, Бол., Вар. Кал. - преж/ь/. З, 4, 5, 7, 73, 76 - первое (4: прѣвое). 6, 87: первіе.

(15) Варіянт 64*29-61.

Список 3: и паки ли господинъ не хотѣти начнетъ платити за нь, а продастъ и, (отдастъ же переди или за ксонь, или за волъ, или за товаръ*, что будетъ чюжего взялъ* а прокъ ему самому взяти собь..-¢: списки 30, 31, 32, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 48, К-26, К-30, К-33, Арх. не мають вислову что будетъ чюжего взялъ.

(16) Варіянт 77’46-47.

Список 3: аже погубятъ сльдъ на гостиньцѣ* на велицѣ, а села не будетъ, или на пустѣ, кдѣ же не будетъ ни села, ни людии, то не платити ни продажи, ни таібы.

.: 4, 5, 6 - на гостиньцѣ. 30, 36, 41, 42, 43, 48, К-26, К-30, 25/66, К-39, 80, Вар. Кал., 78 - на гостинници. 31, 32, 38, 39, 45, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, К-21, Вар. Кал., 72, 73, 75, 76, 13, Бол., 83, 87, 88 - на гости/нь/ницѣ.

(17) Варіянт 84’2.

Список 21: А кто пакощами конь порѣжетъ или скотиноу, то продажи 12 гривенъ, а за пагоубоу господину оурокь платити. Слово пакощами знаходиться в більшості списків. Списки 13, 14, 39, 41, 43, 45, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, К-21, К-26, К-30, Apx. - пакости дѣа. 25/66, 36, 38, 42, 48 - пакости дѣля.

(18) Варіянт 87∙10-15.

Списки 78, 80, К-39: а еже емлеть на желѣзо по свободных людей рѣчи, jw>6(f ли запа нонъ будетъ, ли запна не будетъ⁶ или прихоженіе нощное, или кимъ либо (образомъ оже не окажется, про то мукы не платити ему. же: 8 - любо запа на нь боудеть любо прохожениє ночное. 3, 4, 5, 6, 15, 17, 27, 30, 41, 42, 48, 43, 25/66, 54, К-21, К-26, 75 - ли /ю/ боли запа нань будетъ, любо прохожениє нощное. 73, 76 - любо ли запна не будетъ, любо прохождение нощное. 72 - любо ли запона в немъ будетъ любо прохоженье ночное. 4, 27, 38, 43, 53, 54, 58, 64 - запанань. 31 - запа на нем/ь/. 78 - запана нань. 72 - запона въ немъ. 83, 85, 88 - любо ли запа нань будетъ любо прихождение ночное. 87 - любо ли запа нань боудеть ли запа не боудеть. К-33 - любо ли запа нань будетъ или запна не будетъ.

(19) Варіянт 96-1-2.

8: А се закладаюче городъ. Так само в сп. З, 4, 5, 6. Сп. 80, 82, 83, 84, 87, 88, К-39, 73, 75, 76, 78: а се оуроци городни/и/. Сп. 27, 41, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, 25/66, К-21, К-30: Поуроцѣхь что кому. 36, 38, 39, K-

26, К-33: Ω оуроцѣмь что кому. 42: Ω оуроцѣ что кому. 31: Ω закладѣ города.

(20) Варіянт 97-1-3.

8: А се оуроци мостьникоу. 3, 4, 5, 6: О мостницьхъ. 30: О мостовщикѣ. 31:0 мостов/ь/щинѣ. 32: О мостовѣшинѣ. 73, 75, 76, 78, 82, 83, 84, 88: А се оуроци мостнии. 80, 87, К-39: А се оуроци мостовные. 72: А мостнии оулици. 64: Ооуроцѣхьже. 10, 15, 21, 36, 38, 53, 58: немає заголовка.

(21) Варіянт 97^,6-13.

Сп. 3, 4, 5, 6, 7, 8: помостивше мостъ, взяти сот 10 локоть по ногатѣ. 73, 75, 76, 78, 80, 82, 83, 84, 87,88, К-39, Бол.: взяти /емоу/ оть дѣла оть 10 локоть по ногатѣ. 72: взяти сот дѣлив ωτ 10 локоть по ногати. 36, 38, 41, 42, 43, 48, 53, 54, 58, 64, 25/66, К-21, К-26: заміець взяти... по ногатѣ (як у попередних) маємо оть 5 локоть взяти ногата. 10, 13, 14, 17, 21, 27, 30, 31, 32: в/ь/зяти оть 10 локоть по ногатѣ.

(22) Варіянт 98-1-2.

8: О задници. 3, 4, 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 27, 32, Вар. Кал.: А се о задницѣ. 80, К-39, К-30: О задници. 43, 53, 54, 58, К-21: О задницѣ же. 82, 83, 84, 87, 88, Бол.: О задницѣ сирѣчь о сьстаткѣхь. 36, 38, 41, 42, 48, 60, 61, К-26, Apx.: О эадницѣхъ. 64, 25/66: О задницы же. 72: О безадницѣ. 73: А се о безадници.

(23) Варіянт 98 5.

8: аже боудоуть робье дѣти оу моужа. Сп. 3, 4, 5, 31, 36, 41, 42, 43, К-26, К-30, К-33, 72, 73, 75, 76, 78, 80, 87, К-39, Бол., Вар. Кал.: репбьи. 30, 38, 53, 54, 55, 60, К-21, 25/66, 82, 83, 84, 88: робіи. 58: рабій. 13, 14, 15, 17, 21,

27, Вар. Кал.: робья. ^[9]

∙: 3, 10, Вар. Кал. - ближии. 15, 17, 21 - ближіе. 4 - ближни. 31,32, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, К-21, K-26,K-30, К-33, 25/66, 73, 75, 76, 78, 80, 82, 83, 84, 87, 88, К-39, Бол., Apx., Вар. Кал. - ближнии. 72: ближе ЗО - будетъ ближній. Вар. Кал. - ближнѣе.

(25) Варіянт 114*45-47.

Список 8: а боудеть посадникъ не вѣдал его то повѣдавше ємоу пояти оу него (отрокъ и шедъши оувязати и и дати ємоу вязебноє 10 коунъ* а пере- има нітоуть* аче оупоустить собѣ ємоу пагоуба а не платить въ то никтоже.

73, 76 - вяэебноую гривноу собѣ ємоу пагуба. 72 - вязебную грив а не платить в то никтоже. 10, 15, 17, 21, 27, 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 54, 58, 60, 61, 64, К-21, К-26, К-30, К-33, 55, Apx., Вар. Кал. - нѣтоу.6, 31, 25/66 - нѣть. Сп. 72, 76, 78, 80, 83, 87, 88, К-39, Бол. - щойно на кінці речення, після никтоже мають: тѣм же и переима /ємоу/ нѣтъ.

Варіянт 115*6.

Список 8: аже кто не вѣдая чюжь холопъ оусрячеть* или вѣсти дѣсть любо дьржить оу себе идетъ (ОТ него то ити ємоу ротѣ.

.: З, 5, 6, 7 - /о/усрячеть. 4, 10, 13, 14, 17, 30, 72, 73, 75, 76, 78, 80, 82, 83, 84, 87, 88, К-39, Бол. - оусрящеть. (Так само в сп. 15, 21,27, Вар. Кал.) Сп. 36, 38,39, 41, 43, 45, 48, 54, 55, 58, 60, 61, 25/66, К-21, К-26, К-30, Apx. - срячеть. 42, 64 - срящеть.

(27) Варіянт 117*12.

Список 8: аже кто поустить холопа въ торъ а (одолжаетъ то выкоупати его господиноу а н& лишиться его.

.: 3, 5, 6, 30 - и не. 31 - не. 36, 38, 39, 41,42, 45, 48, 54, 55, 58, К-21, К-30, Apx., 60, 61 - али. 43, 64 - или. 25/66 - але.

(28) Варіянт 121*33-34.

Список 8: Оже боудоуть с нимъ крали и хоронили то всѣхъ выдали пакы ли а*выкоупасть господинъ.

а: 4, 36, 42, 48, 54, К-21, К-26, 58, 25/66, 80 - пакы ли я. 3, 5, 31 - паки ли. 64 - паки ли и. 7, 30, 39, 41, К-30, 72, 73, 75, 76,87, Бол., Вар. Кал. - паки ли. 14 - или пакы.

П.

Подані вище приклади, а також докладне і багато разів перевірене студіювання тексту всіх цих списків, дають мені змогу визначити кілька тез, до яких далі вже не буду повертатися, але від яких, як безперечних для мене фактів, буду постійно виходити:

(1) Текст Руської Правди розвивався і мінявся не за поодинокими статтями, як окремими цілостями, що могли свідомо опускатися й додаватися під час копіювання (хоч спорадично і це бувало), а переважно і тільки за текстом Правди в цілому.

(2) Цілість Руської Правди, як суцільного кодексу (чи твору), і встанов­лений порядок статтей, коли такий вже зформувався остаточно, та непорушність такого порядку відігравали далеко більшу ролю в процесі переписування, аніж змінювання та переставлювання окремих статгей.

(3) Зміна і переставлювання порядку статгей або опущення тої чи другої статті в цілому або в її частині, - відбувалося в наслідок лише неуважності переписувача, а не якогось свідомого редакційного акту.

(4) Свідома зміна порядку статгей, коли така робилася, завжди йшла в парі із основною редакційною або кодифікаційною перерібкою тексту, чи перерібкою поодиноких статгей. А цей свідомий акт відбувався лише тоді, коли, під впливом внутренних завдань чисто ідеологіч­ного характеру, вироблювався новий кодекс Руської Правди, як це я старався показати вияснюючи історію Скороченої Правди, або перево­дилася нова редакція якогось кодексу, про що буде далі мова.

(5) Коли-ж робилася тільки копія того чи іншого кодексу, то черга статгей залишалася непорушна; а зміни в тексті копії повставали:

(і) або в спосіб чисто механічний (пропуск слів, речень); (іі) або в спосіб стилістично-коректурний; (ііі) або, нарешті, в наслідок незрозу- міння поодиноких слів, речень, а то й цілих періодів.

А проте головна лінія розвитку тексту Широкої Правди мені уяв­ляється дуже скомплікованою. Коли я приглядаюся до варіянтів цього тексту, особливо до тих, що я навів вище у 28 прикладах, то спостері­гаю найголовніше те, що текст Широкої Правди розвивався по двох основних лініях: по одній лінії розвивався текст Софійського Времен­ника (сп. 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39, Бол.) і давних правничих збірників (сп. 72, 73, 75, 76, 78, „Цар. V“), а по другій лінії - текст списків Мірила Правдивого (сп. З, 4, 5, 6, 7), Синодальної Кормчої р. 1282 (сп. 8, підгрупа А) і решта Кормчих Книг розпреділених мною раніше в п’ять додаткових підгруп: Б, В, Г, Д, Є.

Починаю своє текстольоґічне плетиво із другої лінії розвитку тек­сту. В першім розділі цієї частини я всі списки Кормчої Книги розбив на шість підгруп. Виходжу із підгрупи Є; це є та підгрупа від котрої я вивів повстання Скороченої Правди, себто від сп. дуже близького до 58-ого.

Коли приглядаюсь до варіянту під прикладом 21, то спостерігаю, що ця підгрупа, разом із списком 64, підгрупи Д, є наймолодша, бо тільки їй властивий є вислів оть 5 локоть взяти ногата; тоді як у списках Мірила Правдивого і в списку Синодальному (підгрупа А) це саме місце подано: от 10 локоть по ногатѣ (старше речення). Від цього останного речення вийшов варіянт підгрупи Б і підгрупи Г: взяти от 10 локоть по ногатѣ; а від нього міг в свою чергу вийти згаданий наймолодший варіянт підгрупи Є (оть 5 локоть взяти ногата.) Цю саму думку, що підгрупи Є і Д є наймолодші підказує мені також варіянт прикладу 26, де вислови срячеть підгрупи Є і срящеть підгрупи Д є досить красномовні.

Подібну хронольоґічну схему розвитку тексту я добачую у варіянтах під прикладами 22, 11, і 8. Ці варіянти показують, що старшими є підгрупи Б і Г, а пізнішими є підгрупи В, Є, Д. Така ж хронольоґічна скаля визначається і в варіянтах прикладів 6, 3, 2, 1 і т.д.

Ці всі приклади визначають таку хронольоґічну послідовність підгруп: А-Б-Г-В-Є-Д.

Необхідно все таки точніше означити розвиток тексту великої підгрупи Є і відношення її до Д і В.

Вже раніше я зазначив що підгрупа Є, на підставі варіянту під прикладом 2, розпадається на два угруповання списків. До першого належать списки: 45, 53, 54, 55, 58, 60, 61, К-21; а до другого списки: 36, 38, 39, 41, 42, 43, 48, К-26, К-30, Apx. Приглядаючись до варіянтів під прикладами 1, 2, 3, 22, і 58*2-3,⁸⁹ я переконуюсь що друге угрупо­вання є пізніше щодо якости тексту, хоч серед нього є списки 43, 48, К-26, К-30, які в інших варіянтах наближаються до першого угрупо­вання: це показує що ці чотири списки займають місце переходове між першим і другим угрупованнями - пізніші від першого і раніші від другого.

Найпізніший список Широкої Правди, що входить до Кормчих Книг є список 64 (підгрупа Д). Він, крім уже згаданих особливостей, дає ознаки найпізнішого тексту ще й тим, що це єдиний список в кот­рому статті 29, ЗО, 31 (як і зазначено в другій частині цієї студії) були частинно (хоч інакше як в Скороченій Правді) поправлені на підставі правил про послухів, чим список 64 найдалі відійшов від основного тексту Широкої Правди. Він є найближчим до списків підгрупи Є звідки мабуть і був списаний. В свою чергу, списки другого угрупо­вання підгрупи Є через текст списків 43, 48, К-26, К-30, виходять із тексту типу першого угруповання, а може навіть із тексту одного із відомих його списків (К-21, 54), чи від спільного їм оригіналу.

В першім угрупованні найстарший текст із списків посідає список 58-ий, К-21-ий, або їх спільний прототип. Таку хронольоґічну послідовність підказують, крім багатьох інших, ще й такі варіянти:

(1) Варіянт 6*1-3.

В списках 3, 4, 5, 6, 8 читається: Н/ь, о/ оже боудеть оубиль. А в сп. 41, 43, 48, К-26: Ноже. Сп. 38, 53, 54, 58, К-21, К-30*. И оже. А список 64: И егда. Цим варіянтом підгрупа Д цілком відходить від основного тексту Кормчої Книги.

(2) Варіянт 5*33-40.

Тут списки 36, 38, 41, 42, 43, 45, К-26, К-30, гублять ціле речення основного тексту: а вь 40 гривенъ емоу заплатити из дроужины, яке інші списки цієї підгрупи (53, 54, 58, К-21 і т.д.) заховують. Цю саму хронологічну скалю підгримують варіянти: 11*8-11; 16*1-11; 20*19-22; 29*19; 35*59-60; 44*8-10; 47*1-2; 49*38; 56*34 і багато інших.

Відносну старшість тексту списка 58 або К-21 в підгрупі Є можна доказати ще такими варіянтами:

(3) Варіянт 67*6.

Сп. 8: а выиметь знамени/ь/є - правдивий і найстарший вислів. В списках 3, 10, 27, 53, 54, 58, читається: вън/ь/меть. Сп. 4 (Мірило Правдиве): вь немь. В інших списках підгрупи Є це саме слово чита­ється так: 55 - вънметь. К-21 - вь немь єсть. 36, 38, 42, 48, К-26 - вь ней. 41, 43, 39, 61, К-30 - вне. 60 - вонметь.

(4) Варіянт 71∙l-2.

В списках 3,5, 6 читається найстарший вираз: Аже кто борть разнаме- наєть. Сп. 58, К-21: O разнаменании борти. Сп. 36, 38, 41, 42, 43, 53, 54, К-26, К-30: O разнамении борти.

(5) Варіянт 48'4-7.

Сп. 8: дасть въ коупьлю коуны (найстарший вислів). Сп. З, 4, 5, 6, 58 викривлюють сенс: дасть куплю в/ь/ куны. Сп. 36, 38, 42, 48, 53, 54, K- 21, К-26,27: дасть куны вь куплю (недоладність попереднього варіянту виправлюють).

(6) Варіянт 53*1-3.

Сп. З, 4, 5, 6, 73, 75, 76: Оуставъ Володим/е, ѣ/рь Всеволодичя (найстар­ший вислів). Сп. 58 цей заголовок не дописує: Оуставъ Володиме.... Ця незакінченість в інших списках причинюєгься до вислову: Оуставъ Володимера князя (сп. 36, 38, 41, 42, 43, 48, 54, 55, 60, 61, К-21, К-26, K- 30, Apx.).

Наведені приклади підтверджують що найстарший текст із цілої підгрупи Є заховав список 58, і почасти сп. К-21. Котрийсь із тих двох списків (або їх архетип) був можливо оригіналом для цій підгрупи.

Досліджуючи дальшу історію тексту Руської Правди в Кормчих Книгах мушу представити в якому відношенні текст списків 58, К-21 стоїть до тексту підгруп Б, В, і Г. Вияснення цього співвідношення покаже дорогу розвитку тексту Правди в Кормчих Книгах.

HL

Переглядаючи варіанти тексту в Кормчих Книгах, я спостерігаю що списки 58 і К-21 найбільше збігаються із списками підгрупи Г. Наприклад:

(1) У варіянті 49*38 читається в сп. 10, 15, 17, 21, 27 (підгрупа Б) і в сп. 25/66 (підгрупа В) - благодѣялъ (старший вислів). Сп. З, 4, 5, 6: бологодѣлъ. Сп. ЗО, 31 підгрупи Г: бологодѣть. А сп. 53, 54, 58 і К-21: благодѣть.

(2) Варіянт 5Г21-23 читається у списках 8, 3, 4, 5, 6: то дадять єм/о/у. В підгрупі Б маємо то дадуть емоу. Зате в підгрупі Г: то дадяться; а в списках 36, 38, 53, 58 і т.д. підгрупи Є також то дадятся. Такий самий збіг в тексті списків 58 і К-21 із текстом підгрупи Г завважується у варіантах 52*21; 66*17-18; 68*23; 70*1; 54*6; 54*55-57; 55*68; 58*6; 64*33; 65*50; 77*40-41; 80*1-2; 80*7; 82*13; 84*1; 99*21; 99*69; 112*21-22, і інш. Обильність спільних варіянтів доказує що збіг текстів не є випадко­вий, а встановлює органічну залежність списків 58, К-21 і цілої їх підгрупи Є від тексту підгрупи Г. Існує проте можливість що текст сп. 58, К-21 і підгрупи Є вийшли із спільного їм і підгрупі Г старшого тексту. Для остаточного вияснення походження цього останнього тек­сту необхідно приглянутись до інших варіянтів.

Варіянт 92*6-17 статті Правди 92-гої в тексті сп. 58, К-21 й інш. підгрупи Є читається: аже кто умирая раздѣлить домъ свои дЪтемъ, на томъ же стоати пакт ли без рядоу умретъ, то всім/ь/ дЪтемІъІ, а на самого часть дати души. Підкреслене мною речення пропущене в тексті списків ЗО, 31,32. Коли б текст підгрупи Є вийшов із тексту підгрупи Г, то це речення було би пропущене і в підгрупі Є. З цього варіянту виникає необхідність припустити, що обидві підгрупи Г і Є вийшли із спільного їм обом тексту, що й був для них оригіналом.

Текст підгрупи Б приводить нас до тексту громади списків Мірила Правдивого (сп. З, 4, 5, 6, 7) у численних варіянтах:27-15; 27-17- 18; 29-23-24; 30-25; 35-31-33; 381-2; 38-45; 67-6; 71-1-2; 7211-12; 74-37; 901- 2; 54-1-2; 54 64-65; 55-43-46; 57-7-9; 57-26; 611-18 і багатьох інших. До тексту цієї самої громади Мірила Правдивого приводять і численні варіянти тексту підгрупи Г: 955; 312; 31-32; 5532 і багатьох інших. Отже виходить що текст Мірила Правдивого ліг в основу текстів двох підгруп (Б і Г) списків Кормчої Книги. Варіянти 27-9-16; 38*45; 40-19-20; 49-38; 67-6; 107-7-52; 55-32 й інш. вказують що текст списків підгрупи Г є ніби молодший від тексту підгрупи Б. З другого боку, варіянт 38 45 свідчить що текст підгрупи Г заховав дуже старий вислів (видѣ який був мабуть і в оригіналі тексту цілої Широкої Правди: див сп. 8: вѣдѣ) про що буде мова далі.^м Отже треба припустити, що обидві ці підгрупи (Г і Б) вийшли із спільного тексту архетипу.⁹⁰ Коли ж взяти до уваги що текст списка ЗО підгрупи Г є старший, про що свідчать варіянти 9-76-77; 29 49; 35*31-33; 381-2; 921-10; 58 3; 57-33-34; 58 35; 87*9- 10 й інш., то це доказує що текст сп. 30 вийшов із архетипу підгруп Г і Б. Від тексту сп. 30 міг повстати текст сп. 32, а потім текст сп. 31. Така їх правдоподібна хронологічна послідовність.

Щодо списків підгрупи Б, то текст сп. 21 є так невдало переписа­ний і з такими помилками, що він найменше вартісний із, усіх списків його підгрупи. Інші списки цієї підгрупи Б на основі варіянтів 38 31- 32; 66*27; 107*40 й інш. показують, що серед них текст списків 14, 15, 17 є найпізніший. Дещо старшим є текст сп. 13, а ще старшим вияв­ляється текст списків 10 і 27. Із цих останних двох списків, як свідчать варіянти 5-25; 612; 7-26; 22-26; 5810; 8918; 102-41; 104-7; 10511; 105 23; 108-12; 115-6, правильніший є текст списка 10. Можна було б сподіва­тися, що якраз цей текст являється оригіналом цілої підгрупи Б, але так не є. Заперечує цьому варіянт 61* 1-10 (на підставі якого видно що в тексті сп. 10 пропущене цілу речення), і варіянт 65 6. Коли би текст сп. 10 був оригіналом підгрупи Б, то його недокладності повторилися б і в інших списках цієї підгрупи, де фактично цих дефектів не знайдено. Отже слід припустити що серед відомих списків підгрупи Б немає ані одного що був би справжним оригіналом для цілої підгрупи. Хоч цей оригінал залишається невідомий, його треба мати на увазі, як гіпотетичний дороговказ для відшукання властивого тек­сту Правди.

Текст списків підгрупи Б показує, що їх архетип був найближ­чим до тексту списків Мірила Правдивого. Пам’ятаючи це, я повернуся до ще однієї підгрупи Кормчих, свідомо мною залишеної на боці, а власне до підгрупи В, що репрезентується поки що лише одним списком (ч. 25/66). На початку третьої частини цієї праці я вка­зував що текст 25/66-ого списка є розбитий і окремі части його в Кормчій Книзі переставлені: кінцева частина від статті 53 („Устав Володимера Всеволодичя") поставлена тут на перше місце, а щойно після деяких інших матеріалів міститься властивий початок (перша частина) Правди. В такім розміщенні найцікавішими є ті уступи Кормчої серед яких знаходяться окремі частини Правди. Про це вже було сказано.

Незвичайне розміщення тексту Правди в цім спискові дає мені можливість зробити слідуючий висновок: текст списка 25/66 складаєть­ся із двох окремих частин які не тільки відділені одна від одної, але й розміщені протилежним порядком у порівнянні із текстом інших списків Правди Кормчої Книги. Цікаво що якраз із таких двох виразно зазначених частин в лінії „Кормчих“ списків Правди складалися: (і) два списки підгрупи Б (10 і 17)⁹¹ в яких перша частина містилася під розділом 90-им Кормчої Книги, а друга - під розділом 91: перша частина тут також поміщена після слова Доротея „о 70 ученикъ⁴⁴ і перед „Никифора патріарха Царяграда лѣтописецъ вскорѣ⁴⁴; (іі) три списки Мірила Правдивого (3, 5, 6), в яких текст Правди так само скла­дається із двох розділів 28 і 29, і міститься після статті „о церковныхъ людехь и судьхь и о десятинахъ⁴⁴ і перед статтею церковних правил „о власѣхъ⁴⁴. Вже з цього зверхного опису легко зробити другий цікавий висновок а саме: перша частина Правди у сп. 31 списана з одної із Кормчих Книг типу сп. 15 або 17 підгрупи Б, а друга частина на пер­ший погляд ніби списана з одного із списків Мірила Правдивого (типу сп. З, 5, або 6).

Розглядаючи варіянти тексту першої частини Правди сп. 25/66, видно таку саму залежність сп. 25/66 від тексту вказаних списків підгрупи Б у варіянтах 1-13; 314; 6-15; 618; 9 33; 9-35; 9 55; 1016; 1710; 22-36; 27-24; 29 34; 312; ЗГ32; 34-9; 36 51; 37 61; 37 68; 381-2; 38 45; 38 49; 39-1-2; 41-25; 43’9; 49 38; 5012 і інш.; а у варіянтах 37 61-68; 381-2 легко добачити найближчу залежність в тій першій частині тексту Правди в списку 25/66 від тексту сп. 17-ого.

Трохи інша картина помітна у варіянтах другої частини сп. 25/66- ого. Багато варіантів збігається із текстом сп. З, 4, 5, 6, 7; а ще більше варіантів вказує на звязок тексту сп. 25/66 із підгрупою Є.

Придивляючись до схожостей тексту сп. 25/66 із текстом пооди­ноких списків Мірила Правдивого і текстом підгрупи Є, я помічаю таку картину: (і) Текст сп. 25/66 є найближчим до тексту сп. 4 у варіянтах 5310 і 67-6; (іі) із списком 6 його лучять варіянти 67-21; 104-7; 98-4; 114-29-32; (ііі) із списками 4 і 6, варіянти 74-37 і 96-48; (іѵ) із спис­ками 6 і К-21, варіянти 57-10 і 65*11; (ѵ) із списком К-21 підгрупи Є, варіянти: 676; 1015; 10118; 102 7; 5825; 6442; 761; 76 3; 791; 8114; 8319; 8619; 11111; 1141; 114 32; 11619; 116 21; (vi) із списками К-21 і 17, варіант 58-10.

Отже картина стиків тексту сп. 25/66 є дуже різноманітна; але кидається у вічі несподіваний статистичний підрахунок, що текст сп. 25/66 найбільше збігається із текстом сп. К-21 підгрупи Є. Після такого висліду мушу звернутися до поодиноких варіантів усіх тих списків які збігаються з текстом сп. 25/66, і розглянути їх індивідуально.

(1) Варіянт 676. (див. вище ст. 41 приклад 7).

сп. 8: а выиметь знаменье; в тексті сп. З підкреслене слово читається въньметь; сп. 5: воньметь; сп. 6: возметь; сп. 4: въ немь (вислів попсова­ний); сп. К-21 і 25/66: въ немъ есть. В цім варіянті текст сп. 25/66 найближче єднається з текстом списків К-21 і 4.

(2) Варіянт 101*5.

сп. 8: а єже жена върчеться сѣдѣти по моужи; підкреслений вираз в тексті інших списків: 3 - ворчетьс; 4 - вьрчється;” К-21 і 25/66 - порчєтея. В цім варіянті текст сп. 25/66 найближчий до тексту сп. К-21.

(3) Варіянт 58*25.

сп. 8, 3, 4, 5, 6: емоу господинь велить,Сп. К-21 і 25/66:...повелѣл/ь/.

(4) Варіянт 81*14.

У всіх списках: а господиноу гривна; але підгрупа Б має а господину затщину гривна (сп. 13: за т/и/шину, сп. 14: за /т/щину), і цю вийнят- кову ампліфікацію мають чужі цій підгрупі списки 25/66 і К-21 („затщину**).

(5) Варіянт 114*32.

Майже всі списки: и дати емоу вязебноє 10 кунъ. Сп. К-21 і 25/66 (випадково сп. 41) замісць 10 кунъ мають 5 кунъ.

Наведені варіанти яскраво показують що текст сп. 25/66 в цій другій частині Правди найближче підходить до тексту сп. К-21 Кормчої Книги і лише краєм стикається із текстом сп. 4 Мірила Правдивого.

В розділі П цій' частини я прийшов до висновку, що список 58 і К-21 є найстаршими в підгрупі Є а архетип їх був оригіналом цілої підгрупи. На початку розділу Ш я прийшов до висновку, що архетип підгрупи Є разом із архетипом підгрупи Г вийшли із тексту типу списків Мірила Правдивого. Тепер із вищенаведених п’яти прикладів я переконуюсь що архетип підгрупи Є є також архетипом сп. 4. На мій погляд список 25/66 не був списаний ані з тексту сп. 4, ані з тексту сп. К-21 і ось чому.

Обидві частини Руської Правди списка 25/66 виступають яскраво як окремі і самостійні цілості, властиво як два окремі „устави⁴*: (1) „великого князя Володимира“ і (2) „Судъ Ярославль Володимиро­вичі*. Отже вони були списані тільки з такого тексту, в якому ці дві частини також виступали як два окремі розділи. Я вже доказав, що перша частина Правди списка 25/66 вийшла із тексту списка 17 підгрупи Б або з його архетипу; друга частина так само мусіла мати анальоґічний прототип; але якраз до ролі такого прототипа не підходить ані текст сп. 4, ані сп. K-21-ий, бо тексти цих списків об’єднують обидві частини Правди в єдиний розділ, чи то Кормчої Книги (сп. К-21) чи Мірила Правдивого (сп. 4)” Отже тільки їх архетип, також зложений із двох розділів прислужився своєю другою частиною до повстання другої частини сп. 25/66.

Що причинилося до переставлення тексту обох частин Правди в сп. 25/66 Кормчої Книги? На мій погляд невиразний заголовок Уставь великаго князя Владимера другої частини Правди дав привід перепи­сувачеві припустити що це був окремий „устав** князя Володимира Святославовича (Святого.) Цей переписувач відділив цю другу частину (статті 53-121) від тексту Правди і вмістив її після уставу св. Володимира „о церковних судах и о десятинах“, як самостійний „устав“, а „Судъ Ярославль Володимеровичь“, себто Правду Руську сина Володимира Святого (статті 1-52) помістив нижче, як цілком відокремлений твір.

IV.

Всі підгрупи списків Руської Правди текст яких увійшов до Кормчої Книги (крім списка ч. 8 підгрупи А) привели мене до тексту Правди, що міститься в різних копіях збірника Мірило Правдиве. До цього збірника стародавних законів приводить мене ще й такий факт. Любимов, переводячи палеографічні досліди над текстом Троїцького списка Правди (ч. 3) в порівнянні з текстом списків, що ввійшли до Кормчої Книги, завважив, що шість списків Кормчої Книги, у своїй другій частині (мабуть словяно-руській?) мають такий заголовок: Сія книги мѣрило праведное.” Цей заголовок показує що збірник Мірило Правдиве увійшов як цілість до Кормчої Книги, а з ним очевидно і Руська Правда. Цей безперечний факт ще більше підтверджує мій висновок, що в основу тексту Руської Правди що ввійшов до Кормчої Книги потрапив текст із Мірила Правдивого.

Шкода що Любимов не назвав точніше тих списків Кормчої Книги в яких міститься вищенаведений заголовок. Згідно з моїми спостереженнями найближчий текст до тексту Правди з Мірила Правдивого це текст шести списків підгрупи Б: 10, 13, 14, 15, 17, 27. Можливо що якраз вони і є ті списки Кормчої Книги в яких знахо­диться згаданий заголовок. Я радий, що висліди моїх текстольоґічних спостережень наявно збігаються із фактичними хоч дуже скупими виписками із Кормчої Книги зробленими В. Любимовим.⁰ Це свідчить про те, що хід моїх студій ішов за варіянтами по цілковито надійній лінії. Отже, до тексту Правди у списках Мірила Правдивого я і переходжу. Почну із переліку головніших варіянтів.

(1) Варіянт 3^,14.

З, 4: виревную. 5, 6 (і 8): в/и/, /р/ь, е/вную. 7: веревную.

(2) Варіянт 6*15.

З, 4, 5: верви нынѣ. 6: вервии. 8: вьрви нынѣ.

(3) Варіянт 13∙8.

8, 3, 5, 6: ратаинѣмь. 4: рата и ли инѣмъ.

(4) Варіянт 15-1-2.

З, 4, 5: О ремественицѣ и о ремественицѣ. 6, 7: О ремественикѣ и о ремественицѣ. 8: О ремьствьницѣ.

(5) Варіянт 29-1-4.

3, 5,6: А придетъ кровавъ моужь. 4: О кровавѣ мужи. 8: Оже придетъ кръвавъмоуж.

(6) Варіянт 29-33.

3, 5, 6, 8: видокъ. 4: видоки.

(7) Варіянт 29∙55.

З, 4, 5: вылѣзутъ послуси. 6: выидоут. 8: выстоупять.

(8) Варіянт 29^,58.

З, 5, 6, 8: того. 4: того.

(9) Варіянт 3025.

З, 4, 5, 6, 7: а. 8: то.

(10) Варіянт 32-1-2.

З, 4, 6: О челяди. 5: O челядіи. 7: О челядинѣ. 8: О челядѣхъ.

(11) Варіянт 32 3.

З, 5, 6: А. 4: Аще. 8: Аже.

(12) Варіянт 34-18.

З, 4, 8: въ свосмь городѣ. 5: въ своемъ огородѣ. 6: въ своей оградѣ.

(13) Варіянт 36-17-18.

5: доити. 8: то ити.

(14) Варіянт 37-13.

3, 5, 6, 7: порть. 4: порты. 8: ггьртъ.

(15) Варіянт 37-17.

4, 7: выведоуть. 8: выведетъ.

(16) Варіянт 38-1-2.

3, 5,7: Аже познаетъ кто челядь. 6: Аже познаетъ кто челядинъ. 4, 8: Ω челядинѣ.

(17) Варіянт 38 31.

3, 4, 5: ать. 6: а той. 7: а сотъ. 8: отъ.

(18) Варіянт 38-45.

8: не вѣдѣ. 3,4, 5, 6,7: пропущено.

(19) Варіянт 39-1-2.

3, 4, 5: О сводѣ же. 6, 8: О сводѣ.

(20) Варіянт 39-11.

8: нѣтоуть. 4: нѣту. 6: нѣть.

(21) Варіянт 46*3.

3: Аже (8: Оже) будуть холопы татье судъ княжь. 6:...соуть княжи.

4: судъ княжь (початок пропущений).

(22) Варіянт 47-1-2.

4: О взыскание скота. 3: Оже кто скота взыщетъ. 8: А оже...

(23) Варіянт 49-13.

8: нѣтуть. 3: нѣ. 4: нѣтоу. 6: нѣтъ.

(24) Варіянт 49-38.

3: бологодѣлъ. 7: бологодѣялъ. 8: бологодѣлъ.

(25) Варіянт 52-10.

8: то ити смоу про свое коуны. 3: то ити ему про своѣ куны. 5, 7: ити ему при свое... 6: ити ему про тѣ.

(26) Варіянт 53-10.

8: съзвавъ. З, 5, 6: созва.4: съзва.

(27) Варіянт 56’29.

8: не роботять. 3: не робятъ. 4, 5, 7: не работать. 6: не рогатъ.

(28) Варіянт 6618.

З, 4, 5, 8: не складывати. 6: не складывали.

(29) Варіянт 67∙6.

8: выиметь. 7: воиметь. 3: въньметь. 5: воньметь. 6: възметь. 4: въ немъ.

(30) Варіянт 67^,21.

8, 3: нѣту. 6: нѣсть.

(31) Варіянт 70∙3.

8, 3: росѣчена. 4, 5, 6, 7: разсѣчена.

(32) Варіянт 7 Г1-2.

8: заголовка немає. 3, 5,6: Аже кто борть разнаменаєть. 4: Ω бортіи.

(33) Варіянт 72-11.

3, 4, 5: перегородить межю. 6: переградить межю. 8: немає межю.

(34) Варіянт 74’37.

З, 5: писцю. 4, 6: пис/ь/цоу.

(35) Варіянт 901-2.

З, 5, 6: Аже оумреть смердъ. 4: O оумертвии смерда.

(36) Варіянт 90-6.

8: Аже оумреть смердъ. З, 5, 6: Иже смердъ оумреть. 4: Иже смердъ оумреть без дѣтии.^п

(37) Варіянт 91’1-2.

З, 4, 5: О задницѣ боярстѣи и о дружьнѣи. 6:...и оружинѣи. 8:...ио дроужиннѣ.

(38) Варіянт 94-22.

3, 5, 6, 8: своей.

(39) Варіянт ЮГ 1-2.

8: А се ω женѣ (Оже върчеться сѣдѣти по муди. 3: О женѣ аже ворчеться сѣдѣти. 4: О женѣ. 5: Въ женѣ аже ворче сѣдѣти.

(40) Варіянт 10ГЗ.

3, 5,6: Аже. 4: Иже. 8: А еже.

(41) Варіянт 102’6.

3: начнуть дѣти ей. 4, 5:...еѣ. 6:...ея. 8: ей дѣти.

(42) Варіянт 102-13.

3, 4: всяко хотѣти. 8: хотѣти всяко и сѣдѣти. 5, 6: після всяко бракує и.

(43) Варіянт 10315-16.

8: то. 3,5,6: а. 4: опущено.

(44) Варіянт 104∙7.

З, 5: одиноѣ. 4: единое. 6: єдиная.

(45) Варіянт 105*5.

З, 8: иночима. 6: иносотчима.

(46) Варіянт 105* 12.

8: вьзворотять. З, 4, 5: вьзворотить. 6: вьзвратить.

(47) Варіянт 105*15.

8: нань же. З, 5,6: на неже. 4: на неиже.

(48) Варіянт 105'17.

З, 8: вылѣзутъ. 6: выидоуть.

(49) Варіянт 105-30.

8: дьржать. 3,4,5: держить. 6: дрьжить.

(50) Варіянт 107'40.

8: а о ньхь. З, 4, 6: о инѣхъ. 5: инѣхъ. 7: а сонѣх.

(51) Варіянт 108'12.

8: дѣчькыи. З, 6: дѣтьскии. 4, 5: дѣтьскы/и/.

(52) Варіянт 10813-15.

З, 4: идѣть ихъ дѣлить. 5:...дѣлить. 6, 7: дѣлити. 8: дѣчькыи дѣти и ихъ дѣлить.

(53) Варіянт 109'18.

3, 6: трии. 4, 7: трехъ. 5: три. 8: треи.

(54) Варіянт 54'1-2.

3, 5, 6: Аже который купець...истопиться.4:...истопися.

(55) Варіянт 54'57.

3, 5, 6: чии то товаръ. 4, 7: чии товаръ. 8: чье то коуны.

(56) Варіянт 55'10.

3, 5, 6: господь. 4: господь и. 8: гость.

(57) Варіянт 55'31.

3, 6: первии. 5: перви. 8: пьрвии.

(58) Варіянт 55'48.

3, 5, 6: первое. 4: прьвое. 8: пьрвѣе.

(59) Варіянт 55'67.

3, 5: первое. 4: прьвое. 8: переже.

(60) Варіянт 64'25.

3, 5, 6: или что будетъ ино. 4: или будетъ ино. 8: или ино что будетъ.

(61) Варіянт 64'26.

3: что будетъ чюжего взялъ. 4: что будетъ оу него взялъ. 8: что будетъ чюжего взялъ.

(62) Варіянт 65'1-2.

3, 8: А се соже (3: аже) холопъ оударить. 4: о холопѣ ударѣ. 5: А се аже холопъ ударить.

(63) Варіант 85*40-43.

З, 4: и смѣти и на желѣзо. 8: и смете.... 5: имѣти (пропущене и), 6: имѣти и.

(64) Варіант 85*54.

3, 8: не обинить ли его. 4: не обидитъ.

(65) Варіант 87*12-15.

3, 8: запа на нь боудеть. 4: запинань.

(66) Варіант 87*16-17.

З, 8: любо прохоженис. 4:...прохождение. 7: прихоженьс.

(67) Варіант 96*48.

З, 8: одину. 4, 6: єдину.

(68) Варіант 97*19.

З, 5: городнѣ. 4: городни. 6: городнии. 8: городень.

(69) Варіант 98*5.

З, 4, 5: рсобьи. 6: рабие. 8: робьс.

(70) Варіант 99*6.

8: малы. З, 4, 5: мали. 6: и мати.

(71) Варіант 99*18-21.

8: то токмо имъ ближеи. 3: то кто имь ближии. 4, 6, 7: то кмо имь...

(72) Варіант 99*76.

З, 6: ростерялъ. 4, 5: растерялъ. 8: истерялъ.

(73) Варіант 100*6.

З, 4, 5: всякъ. 8: всяка 6: сякъ.

(74) Варіант 110*5.

3: обельное. 8: обьлноє. 4: обильное.

(75) Варіант 110*58-60.

3: сь рядомъ ли. 8: с рядомъ. 6: сь родомъ ли.

(76) Варіянт 114*10.

З, 5: городѣ. 4, 6: грд/ѣ, е/. 8: родѣ.

(77) Варіянт 117*3-4.

3, 5, 6: Аже пустить холопъ. 8: Аже кто поустить холопа.

(78) Варіянт 121*33-34.

8, 3: паки ли а выкупаетъ. 4: заміець а маемо я. 5, 7: паки ли (без а).

Переглядаючи наведені варіянти п’яти списків Мірила Правдивого і зводячи їх у систему, я приходжу до слідуючих висновків: 21 варіянти підтверджують повну єдність списків 3, 5 і 6; 14 варіантів вказують на подібність і навіть однаковість у виразах списків З, 4 і 5; 6 варіантів констатують схожість списків 3 і 4; а 55 варіантів доказують що 3 і 5 є найтісніше між собою споріднені - один із цих двох списків являється можливою копією другого.

Із решти списків найближчим до 3 і 5 є текст списка 6; але 14 варіянтів показують, що цей останний список є пізніший від обох попередник і ближчий до тексту списка 3-ого (віддалена копія?). Текст списка 4 є найбільше віддалений від тексту списків 3, 5 і 6. Досить вказати на такі варіянти як ч. 5, ч. 8, ч. 22, ч. 32 і інш. щоб побачити їх дуже відмінні між собою ознаки. Наприклад у варіянті ч. 29 най­старший вислів читається так: а выиметь знаменне (сп. 8, 73, 75, 76, 80, 83, 87, 88). Список 3 має вьньметь; список 5 і 7 - воньметь і воиметь; список 6 - возметь; а список 4 - вь немъ. Попсований вислів 4-ого списка дав у частині підгрупи Є Кормчої Книги (сп. 36, 38, 42, 48, K- 21,K-26 і др.) - вь немъ чи вь ней. Таке викривлення почалося із збірника Мірило Правдиве, бо хоч в тексті списка 3 знаходимо ще більш-менш правильний вислів въньметь, то через вокалізацію глухого ъ в о і заникнення ь у тексті сп. 5 і 7 маємо вже викривлені воньметь (сп. 5) і воиметь (сп. 7) завдяки чому список 6, шукаючи правдивого сенсу, мусів змінити вираз сп. З на возметь. В тексті підгрупи Г Кормчої Книги бачимо ще більшу помилку: вонь. Зникнення ъ і вокалізація ь в інших списках дали вьнеметь чи вьнем без кінцевого -меть а в списку 4-ім дало вь немъ і т.д. Таким чином процес викривлення йшов ніби під впливом місцевої говірки „пра­вильно", але дав такі наслідки, що сенс первісного речення цілком затемнювався. Це помилкове перетлумачування виразу відкриває нам історичну перспективу щодо способу текстуальних змін в поодиноких списках. В цій хронольоґічній скалі текст списка 4 вже є виразно пізніший.

Але поруч хронольоґічної спостерігається й інша скаля. Візьмім наприклад варіянт ч. 36. В тексті списків 73, 75, 76, 80, 83, 87, 88, 82, 84 читається такий вислів: Аще смердъ оумреть без/ъ/ дѣт/ии, ей/. В списках 8, 3, 5, 6, 7 це речення вже скорочене (Аже смердъ оумреть); а тим часом сп. 4 це речення заховує повністю (Иже смердъ оумреть без дѣтии). Цей варіянт показує що текст сп. 4 ніяк не міг вийти із громади сп. З, 5, 6, 7. Він повстав іншою дорогою, яка тягнеться безпосередно із архетипу всієї групи Мірила Правдивого із якого оче­видно вийшов також текст списка 3-ого. Із того самого архетипу, а не із тексту сп. З вийшов текст сп. 5 і 7.

Історія повстання тексту відомих нам списків Мірила Правдивого (З, 4, 5, 6,7) мені уявляється такою: протограф X із виразом без дѣтей й іншими поправнішими висловами, про що мова буде далі, ліг в основу тексту сп. 4 й архетипа У списків 3 і 5, 7; із тексту сп. З був пізніше списаний текст сп. 6. Графічно цей процес можна предста­вити ось як:

Протограф X, що заховав у своєму тексті правильні вислови „безъ дѣтии“, „выиметь“ і інш. без сумніву приводить мене до історичної лінії тексту, що репрезентується списками Софійського Временника і списками стародавних юридичних збірників; про цю першу лінію тек­сту Правди я вже говорив раніше. До тексту списків цієї першої лінії я і мусів би перейти. Але залишається ще невиясненою підгрупа А що репрезентується єдиним і найстаршим зацілілим списком Правди ще з року 1282, списком Кормчої Книги колишної Синодальної бібліотеки (ч. 8). До вияснення тексту цього списка я і переходжу.

V.

Синодальний список Руської Правди був колись найпопулярні- ший серед усіх списків Широкої Правди, починаючи від 1815 р. коли він був опублікований Калайдовичем і Строєвим.⁹⁴ Навколо тексту цього списку вчений спір ведеться до сьогодняшного дня із найрізноманітнішими вислідами. На підставі моєї класифікації цей список належить до підгрупи А Кормчих Книг. Текстольоґічні студії варіантів тексту всіх попередних списків Широкої Правди почасти зачепляли і текст цього загадкового списку, цього найстарішого діда, що протягом 5-6-ти століть стояв осторонь і не дав після себе жодного потомства. Правда свого часу Розенкампф,⁹⁵ а за ним і Калачов⁹⁶ гадали, що текст списку бувшого купця Лаптєва, а потім самого Розенкампфа (текст р. 1534 - моїм численням сп. ч. 13) є копією сп. 8, але Карський, навівши з тексту його варіанти у нераз згадуваній своїй праці,⁹⁷ уможливив довести що список 13 приналежний до підгрупи Б, є посередний між списками цієї підгрупи, і досить далекий до тек­сту сп. 8.

Текст сп. 8 стояв цілковито поза увагою переписувачів та кодифі­каторів і не приваблював до себе жодного літературного зацікавлення. Він так і залишився самотнім дідом, поховавши в собі якийсь творчий процес, якийсь рух правничої думки, хоч видно що та думка чи творча редакційна праця не була реальною, життьовою, і не викликала виразного наслідування (крім одного, про що буде мова далі).¹*

Найголовніше що звертає на себе увагу коли текст цього списка прирівнювати до тексту всіх інших списків Широкої Правди, це те що

сп. 8 у першій частині пропустив статті 18-19 (о поклепнѣи вирѣ), а в другій частині уклав статті в зовсім іншому порядку аніж в інших списках, не змінивши притім і не переробивши основно ані одної статті (опріч деяких заголовків).

Коли до цього списка пристосувати нумерацію статтей переве­дену мною на підставі сп. З академічного видання Ґрекова, то картина переміщень статтей в тексті сп. 8 представляється так: початкові статті йдуть нормальним порядком (1-17, 20-52) але в другій частині Правди статті чергуються інакше - 53 (54 і 55 пропущені), 56 (57-65 про­пущені), 66-74 (75-87 пропущені), 101-109, а далі слідують раніше про­пущені статті: 54, 55, 57-65, 75-87, 96-100; після такого перебігу про­пущених статтей порядок нормального чергування знова встановлюється: 110, 111, 112 і тд. аж до 121-ої включно.

Про причини такого порядку статтей списка 8-ого в науковій літературі був спір. Перший хто пробував це зясувати був Тобін* Він гадав що така неоднаковість в порядкові статтей Синодального списка в порівнянні з іншими списками Широкої Правди повстала від того що картки Кормчої, в якій був уміщений цей список, підчас перейду його із Новгорода до Москви, а звідтіля назад до Новгорода,⁹⁹ розклеїлись і в той час коли рукопис наново зшивався, ці картки були переплутані; від такої чисто механічної причини змінився і порядок статтей.

Ці висновки Тобіна зустріли спротив із боку Н. Калачова,¹⁰⁰ який порадив йому (Тобінові) перед остаточним присудом, заглянути до самого рукопису і пересвідчитись там безпосередно. Справді коли Тобін переглянув рукопис Синодального списка, він від свого твердження відмовився і зазначив, що висловлений ним здогад стосується не до самого рукопису Синодальної Кормчої Книги, а до його оригіналу.¹⁰¹ Калачов не погодився з цією гіпотезою.¹⁰² Я ж уважаю, що хоч в цілому твердження Тобіна не можна прийняти, все ж таки одне його припущення оправдане, а власне те, що сп. 8 є пізніша копія з якогось невідомого і навіть досить давного тексту Широкої Правди.

Калачов, поклавши текст 8-ого списка в основу свого видання Правди відносить його до т.зв.,другої фамілії⁴¹ списків, текст яких він уважає особливо близьким до первісної або навіть основної копії Широкої Правди. Мрочек-Дроздовський пішов ще дальше. В основу історичного розвитку Правди він кладе принцип еволюційного роз­витку стародавнього руського (українського) права від звичаєвого до писаних (літературно оброблених) законів та їх кодексів.¹⁰³ В цій схемі історичного розвитку від устно-примітивних норм права через пос­тупове оброблення поодиноких статтей, їх систематизацію та кодифікацію, в цій згори визначеній скалі історичного розвитку права Мрочек-Дроздовський визначає історичну перспективу і для Руської Правди. В його схемі наш список Правди ч. 8 займає посереднє місце від Короткої Правди до Широкої, і через це саме текст його є нібито найстарший не тільки хронольоґічно але й тематично від усіх інших списків Широкої Правди. Мрочек-Дроздовський пише:,,Синодальний список, відрізняючися від Академічного (Короткої Правди - Л.Б.) розширенням, є менше повний у відношенні до Троїцького, а як тип ввода - представляє собою своєрідне вийняткове явище; він менше правильний, більше невпорядкований - в цім легко переконується прочитавши Троїцький список у вищенаведеному порядку чергувань Синодального списку. Ось і яке відношення Синодального списка до короткої Правди, представником якої являється Академічний список, і до списків розширеної Правди, представником і типом якої являється Троїцький список. Чим же вияснюються ті відношення? Або: чому Синодальний список, який безсумнівно належить до групи списків поширеної Правди, являється з таким своєрідним, тільки йому принале- жавшим порядком статтей?

Спробую це вияснити. Перед нами три вводи одної і тої ж пам’ятки; всі три вводи відносяться до різного часу. Що це означає? Це означає що дана пам’ятка підлягала різночасно трьом редакціям. З якої причини? Безсумнівно тому, що перша і друга редакції були чи показалися незадовільними. В наслідок цього, редакції удосконалюва­лися: перша мусіла бути найбільш невдалою, третя - відносно викінченою. Забудьмо тимчасово що коротка Правда мусіла на всякий випадок вважатися старшою від розширеної, і подивімся котрий із тих трьох вводів Руської Правди находячися в нашім розпорядженні є менше, а котрий більше вдалий. Само собою розуміється що прийоми першого редактора, чи упорядника першого ізводу, були більш примітивні, простіші, аніж прийоми його наступників в справі утво­рення Правди. Найпростіша, первісна прийома в цій справі являється безсумнівно впорядковання статтей в хронольоґічному порядку. Коротка Правда являється прикладом такого хронольоґічного ізводу. Упоряд­ник тут обмежився лише тим, що до початкового законодацтва Ярослава він прилучив три слідуючі доповнення Ярославичів. Тематичний порядок тут ще дуже слабий. Він виявився лише в тім що такси кормів і приходів не вміщені в середині системи, а віднесені до кінця ізвода. В той спосіб, коротка Правда це найдавніший ввод як з історичного так із чисто зверхнього, редакційного погляду.” Але „заміна хронольоґічного порядку в послідовності статтей більш продуманим і відповідим тематичним, не може бути переведена відразу... матеріал що накопичився з бігом часу не відразу піддався праці впорядника який стремів його освітити думкою і звязати в об’єднанні предметів.

З другого боку слід пам’ятати, що з бігом часу Правда розширювалася; отже, особливо в більш пізних вводах знаходяться додатки нових статтей. Із сукупности цих рефлексій не трудно перекона­тися, що Синодальний список, будучи по своїй формі пізніший ніж Академічний, єй старший від Троїцького.

Отож із всіх трьох ізводів Правди які признаються основними, найстарший - це звід Академічного списку, відносно новий - Троїцький, а середнє місце межи ними занимає список Синодального ізвода.“^іси

Відмінне становище заступає Сергеевич. Його висновки є близькі до думок Тобіна. Говорячи про переміни в послідовності статтей, дослідник пише: „Тільки в Синодальному списку ці переставки досягають значимого розміру. Вони починаються після статті 49 (на підставі Троїцького списку виданого Калачовим) і заторкують цілі ряди статтей аж до 102-гої,^с з котрою відновлюється їх спільний поря­док із іншими списками. Але і ці відступлення треба відносити до невігластва переписувача, а не до наявности пам’ятки окремої редакції. Переписувач Синодального списка мав під рукою оригінал цілком та­кого самого типа як той із якого був переписаний Троїцький список, але він перемішав послідовність статтей. Що первісна послідовність статтей є попсована в Синодальному списку а не в других виходить із того, що послідовність Синодального списку становить його особли­вість і нігде не повторюється. Навпаки, послідовність Троїцького списка повторяється у всіх списках цеї обширної фамілії з лише часами невиликими відступленнями. / це дає право вважати послідовність Синодального списка порушенням первісного порядку. "¹°³

Отже висновок Сергеевича є цілком суперечний з тим до якого прийшов був Мрочек-Дроздовський.

Василь Чернов знова підносить думку Мрочека-Дроздовського і вважає текст Синодального списка найранішим, бо його кодифікація є менше вдала.¹⁰⁶

Карський із свого становища теж уважає Синодальний список найближчим до первісного тексту Правди. На його думку цей список найкраще відбиває основний текст Руської Правди, що в головних своїх частинах повстає ще в XI ст. і був доповнений на початку ХП ст. Через це саме, Синодальний сп. 1282 р. є один із найважніших списків щодо вирішення різних питань, зв’язаних із Руською Правдою. Розбираючи питання, чому статті Синодального списка своєю сис­темою та порядком відріжняються від інших списків Широкої Правди, Карський не погоджується з Сергеевичем, що вважав Синодальний список пізнішим, ані з Тобіном, який гадав, що переписувач Синодального сп. просто переплутав статті. Збиваючи думки цих дослідників, Карський прийшов до висновку що „реальний вид Руської Правди в Новгородській Кормчій 1282 р. - найстаршій руко- писі - показує як при Володимирові Мономаху і після нього поступнево прибували статті до цієї пам'ятки. В повній Руській Правді Троїцького списку, ми вже маємо більш-менш кодифіковану пам’ятку XIV ст., списану з оригінала що став основою для всіх пізніших ізводів.**¹⁰⁷

З порівняння цих думок дослідників видно, що в означенні давності тексту сп. 8-ого змагаються два основні погляди: (1) текст списку 8-ого є найдавніший серед усіх списків Широкої Правди і послідовність його статтей органічно зв’язана з процесом утворення самого списку (Мрочек-Дроздовський, Чернов, Карський); (2) текст 8- ого списку в послідовності статтей є пізнішим і повстав у наслідок пере плутання карток рукопису (Тобін), або в наслідок того, що пере­писувач переплутав статті свого оригіналу (Сергеевич). Щоб розвязати цю контроверсію, необхідно звернутися до самого тексту, і простудіювати його як найдокладніше.

Переглядаючи варіанти тексту Правди в усіх списках, я переко­нався що переважаюча більшість їх лучить текст сп. 8 із текстом списків Мірила Правдивого. Така найбільша спорідненість 8-ого списка із зазначеною групою списків доказує, що текст цього списка вийшов в своїй основі із тексту Широкої Правди вписаного до Мірила Правдивого. Ось найяскравіші приклади:

(1) Варіант 21'12-15.

сп. 8: то ти имъ правьдоу желѣзо. Сп. З, 4, 5, 7: то ти имь правдоу желѣзо.^{[8] [9] [10]” Сп. 73, 75, 76: томоу правда желѣзо (найпоправніший вислів).}

(2) Варіант 27'14-15.

Сп. 8, 3, 4,5, 6, 7: или око или не оутнеть. Сп. 72,73, 75, 76: или око или носъ оутнеть (найпоправніший вираз).

(3) Варіянт 47'1-2.

8, 3, 5,6: А соже кто скота вьзьпцеть. 73, 75, 76:...коунъ възыщеть. 72: Ω кунах.

(4) Варіянт 5010.

8: или наставъ на медь. З, 4,5, 6: или наставъ вь медъ. 73, 75,76: или наставъ медъ.

(5) Варіянт 54'56-57.

8: то како любо тѣмъ чье то коуны жьдоуть ли ємоу а своя имъ воля или продадять ли своя имь воля. 3, 4,5,6, 7: різниця лише та, що замість чьє то коуны маємо чии то товаръ. 73, 76: то какъ любо чии то коуны ждоуть ли ємоу своя имъ воля продадять ли его.

(6) Варіянт 8710-15.

8: любо запа на нь боудеть любо прихожениє ночное. 3,4,5,6: майже так само, тільки в сп. 4 маємо запанань. 73, 76: любо ли запна не будетъ.

Крім варіантів що споріднюють сп. 8 із текстом списків Мірила Правдивого є ще й такі варіанти які можна вважати старшими від тек­сту списків Мірила Правдивого; є також ряд варіантів молодших. Ось приклади поправніших і старших варіантів:¹⁰⁹

(2) Варіянт 68^,23.

8: O борти. А треба О бобрѣ.

(3) Варіянт 69-4.

8: Аже оукрадеть кто борть. 4, 7: Аже оукрадеть борть. З, 5,6, 72, 73, 75: Аже оукрадеть бобръ (правильний вислів).

(4) Варіянт 104-1-16.

8: Аже боудоуть двою моужю дѣти а одинои матери а о немь своего. З, 4, 5, 6,7, 72, 73, 75, 76:...а содинои матери то онѣмь своего сотця задниця а онѣмъ своего (правильний вислів).

(5) Варіянт 108'11-15.

8: который дѣчькыи дѣти и ихъ дѣлитъ. 3, 4, 5, 6, 7: который дѣтьскы/и/ идѣть ихъ дѣлитъ (правильний вислів).

(6) Варіянт 64-13-16.

8: нъ оже господинъ индѣ налѣзоутъ то заплатить передний господинь его. З, 4,5, 6,7: нооже кдѣ и налѣзоутъ...

Всі ці наведені варіанти представляють аж три категорії: (а) поправніші і старші, (б) споріднені із текстом списків Мірила Правдивого, і (в) молодші. Вони доказують що текст 8-ого списка Правди є найближчим до тексту Мірила Правдивого в списках 3, 5, 7; та що історія його тексту пішла по лінії тексту цих списків. Але, з другого боку, текст сп. 8 заховує в собі досить виразів поправніших, що вийшли із кращого тексту Широкої Правди і є доказом що текст сп. 8-ого не був безпосередно списаний із вищеназваних списків (3, 5, 7), бо тоді згадані поправніші вислови в тексті сп. 8 не існували б. Отже із цього всього можливий лише один висновок: текст сп. 8 є списаний із поправнішого від цих списків тексту, але дуже до них близького. Коли поглянути на графічний образок (див. ст. 57), що подає історичну скалю тексту всіх списків Мірила Правдивого, то можна бачити, що ймовірним оригіналом з якого був списаний текст сп. 8 є архетип Z, від якого вийшов текст списків 5 і 7. Що текст списку 8 не сягає далі архетипу Z себто не вийшов із архетипу У чи навіть із протографу цілої цієї групи списків - X, доказується тим, що в тексті сп. 8 відсутні деякі старші властивості тексту, які має навіть сп. 4 (див. варіянт ч. 36 на ст. 53) або інші подібні поправніші властив­ості мови що наблизили б сп. 8 до тексту найстаршої групи списків Широкої Правди.

Таким чином, я вважаю що текст Синодального списка не є найстарший із всіх списків Широкої Правди, як думали Мрочек- Дроздовський, Чернов і Карський. Текст сп. 8 є досить пізний і сягає тільки до тексту тієї групи списків, що заховалась в громаді збірника Мірило Правдиве, і то лише з того тексту що був анальоґічний до тек­сту сп. Троїцького або й пізніший, хоч у всякому випадку старший від тексту списків 5 і 7.

Залишається загадковим і незрозумілим (1) чому переписувач тексту сп. 8 так вільно поводився із порядком статтей свого оригіналу, і (2) чому він додавав від себе низку новель до статтей або опускав чи змінював цілі речення, і то радше механічно. Приклади такої самовіль­ної праці незвичайно яскраві: (а) переставлення статтей проведене цілком механічно без жодної тенденції провести якусь нову їх сис- тематізацію; (б) механічно пропущені статті 18-19; (в) механічно і самочинно укладач в статті 69 почав писати про крадіж „борті", коли ціла стаття говорить про крадіжку бобра; (г) свавільно відрізує кінець статті 66-ої (а въ малѣ тяжє по ноуже сложити на закоупа) та механічно переносить до статті 67, як її початок, а заголовок 67-ої статті - O бородѣ - пересуває назад і ставить його перед доданою фразою із статті 66; (д) в статті 93-ій вставляє речення (то оу своихъ дѣтей взяти часть) якого не має ані один список із збірника Мірило Правдиве та Кормчої Книги. Подібні вставки й заміни є і в інших статтях (див. варіянти 4119; 57*26; 59*6; 59*15; 64*15; 99*19-20 і інш.); (е) є також багато пропусків окремих слів і цілих речень (див. варіянти 104*9-13; 106*8-12 і інш.).

Чим пояснити оці властивості чи радше дефекти списка 8? Я вже згадував як пробували це пояснити попередні дослідники. їх пояснення не цілком задовільні. Думки Мрочека-Дроздовського абстрактні і помилкові, а Сергеевич здається мені занадто вже знижував уважність переписувача. Слушно писав Карський: „Неприйнятне й припущення В. Сергеевича, що переписувач пере­плутав черговість статтей. Чому ж він не переплутав початок Руської Правди? Стародавний переписувач сумлінно старався точно відтворити рукопис оригінала, разом із всіма його помилками/' А далі Карський подає і свої міркування, які дуже нагадують думки Мрочека- Дроздовського: „Для розуміння спостереженої ситуації насувається одиноке вияснення: теперішний вигляд Руської Правди в Новгородській Кормчій 1282 р. - показує як при Володимирові Мономаху і після нього поступнево і т.д. (див. вище ст. 60)."¹¹° Незадовольняє мене і це абстрактне пояснення Карського про пос­тупове „наростання" статтей Широкої Правди. Я старався показати, що текст сп. 8 опрацьований на підставі тексту Правди із Мірила Правдивого; отож процес складання цього тексту був виразно механічний, а не органічний („наростання") як думав Карський.

Процес опрацювання тексту 8-ого списка можна вияснйти при­родніше. Тут я нав’язую до думки С. Шелухіна, правда дещо побіжної але влучної і правдивої з погляду судової практики. Шелухін пише: „При вивченні Руської Правди найтяжча справа з помилками та встав­ками. Досі не встановлено й приципів, як залагодити цю справу. Одні з них виникли з нетвердої пам’яті списувача. Як XII Римських таблиць вчили на пам’ять, так Руську Правду теж вчили на пам'ять і писали з пом’яти, як збірку норм для практичних потреб."¹¹¹

Отак з пам’яти, я в тому переконаний, працював переписувач тексту списку 8. На це існують численні докази, із яких найголовніші:

(1) пропуск без жодного сліду дуже важних статтей О поклепной виры; (2) первісний пропуск статтей 54, 55, 57-65, 75-87, 96-100. Коли ж переписувач спостеріг, списуючи статтю 109, пропуск цих статтей, або, звіряючи з оригіналом, завважив брак такої кількости статтей, то став їх негайно списувати одна за другою, і щойно опісля прийшов до статті ПО, та вже тримався оригіналу аж до кінця Правди. (3) Вище­згадані зміни, додатки, пропуски, пошкодження, зустрічаються переважно в непереставлених статтях, цебто в тих (66, 67, 69, 93 і т.д.) які він первісно списував з пам’яти. (4) Помилки про крадіж „борті" замість бобра, пересунення кінця однієї статті на початок дальшої і заголовка - на цілу фразу назад, інтерполяції речень, яких зовсім не було в оригіналі, опущення інших, це все лише свідчить про lapsus memoriae, а не mensis чи calami.

Отак зясувавши характер опрацювання Правди у сп. 8, насувається питання: що це за дивний процес літературного оброблення твору? Чи це є акт свідомої праці? Чи в її основі лежали глибші вимоги судової прак­тики? Чи автор ставив собі якесь завдання дати новий кодекс Правди в новій кодифікаційній справі, після вимог духа його часу? Вже В. Сергеевич вказав, що текст сп. 8 не ховає в собі глибших вимог сис­тематизації статтей, чи кращого упорядкування в порівнянні з оригіналом.¹¹² Навпаки переписувач виявив повну десистематизацію; виявив відсутність будь якого критерія щодо дальшого і кращого упо­рядкування статтей. Через це саме Правда в спискові ч. 8 є кроком назад відносно кодифікаційної праці. Коли можна, і навіть необхідно текст цього списка вважати окремою редакцією, то не як наслідок якогось наперед поставленого завдання зредагувати наново текст Правди, а радше як спробу списувати текст з пам’яти, яка розгубила порядок статтей.

На тексті цього 8-ого списка закінчується наша студія щодо другої лінії тексту Широкої Правди (див. ст. 45), що заховався в Кормчих Книгах і Мірилі Правдивому. Про взаємочинність цих двох правничих збірників ха їх хронольоґічну послідовність вже існує кілька поглядів. Н. Суворов, базуючись (1) на передмові до Кормчої Книги списку 8-ого, в якій зазначається що вона написана р. 1282 з наказу князя новгородського Димитрія Олександровича і на кошти боголюбивого архиепископа новгородського Климента, та покладена ними в Софійську соборну церкву „на почитание священикомь и на послушание крестьяномь и собѣ на спасение души"¹¹³ а також (2) на тому, що вона, ця Кормча, складена після Номоканону з XIV титулів (Номоканон Фотія) що був перекладений на словянську мову ще за Ярослава і список котрого (від ХП ст.) заховався аж до нашого часу, - вважає що ця Кормча раніше вбрала в себе статті староруського права, аніж витворився збірник Мірило Правдиве. А цей останний збірник, на думку Суворова, з’явився десь аж у XIV ст., і зміст його запозичено із Кормчої Книги т.зв. Софійської фамілії, цебто тієї фамілії яку репрезентує Синодальна Кормча, де заховався список Правди ч. 8.

На жаль Суворив не вказав джерела, з якого він зачерпнув ці відомості про Мірило Правдиве і цим показав голослівність свого твердження.¹¹⁴ Я розпоряджаю іншими відомостями. Відомі археологи та історики, як К. Калайдович і П. Строев зазначають, що повстання Мірила Правдивого відноситься до першої половини XII ст.¹¹³ Це твердження вони зачерпнули із перводжерела і заснували „на автентич­них словах широкої передмови Мірил,"¹¹⁶ себто на передмові в руко­писові Мірила Правдивого, звідкіля час повстання можна вивести з докладною точністю.

На підставі цих тверджень Калайдовича і Строева, спертих на конкретних даних, я приходжу до висновку що не Мірило Правдиве вийшло із Кормчої Книги, а радше навпаки, староруська частина Кормчої повстала із Мірила Правдивого/ Я теж переконуюсь в цьому з точного напису в деяких Кормчих, який наводить Любимов: „Сія книги Мѣрило Праведное".¹¹⁷ Остаточно ж мене переконали висліди моїх студій над текстом Руської Правди, із яких видно, що текст Правди Кормчих Книг вийшов із тексту Правди Мірила Правдивого, і то аж два рази: (1) переписувач р. 1282 свій список (ч. 8) черпав з пам’яти і доправляв із невідомого тексту (архетипу списків 5 і 7); а із старшого невідомого тексту повстав окремий і кращий текст списку ч. 3. Отже хронольоґічно текст списка 8 (Синодальна Кормча) повстав із тексту списка молодшого від тексту списка 3 і 4 і старшого від тексту списків 5 і 7. (2) Другий раз текст Правди із Мірила Правдивого перей­шов у Кормчу Книгу до підгрупи Б з якої цей текст перероблювався наступними Кормчими.

Отже, зясувавши досить складні проблеми (джерело із якого пов­став текст сп. 8; його відношення до списку 3 і взагалі до тексту Правди, що ввійшов до збірки Мірило Правдиве), я переходжу до пи­тання яке тимчасово було залишене на боці при кінці розділу ГѴ, але до якого привів мене текст сп. 4-ого, цебто питання хронольоґізації першої лінії тексту Правди, що заховався у списках стародавних збірників законів, та в списках літописної групи Софійського Временника. Почну із тексту останних.

VI.

Текст усіх цих списків введено до пізнішого Новгородського літопису, т.зв. Софійського Временника, або Софійського першого літопису. Цей літопис, на підставі двох списків (чч. 87 і 88) вперше був виданий П. Строєвим;¹¹* вдруге, на підставі шести списків був виданий Археографічною Комісією під назвою Софійського першого літопису;¹¹⁹ по-третє С. Юшковим,на підставі тексту 11 списків.¹²⁰

Текст Руської Правди у всіх цих списках літопису вміщено до р. 1019, після описання Альтського бою і перенесення мощів свв. Бориса і Гліба, та після слів: „И нача Ярославь вой дѣлити: старостамъ своимь по 10 гривень а смердамъ по гривнѣ, а новгородцемъ по 10 гривень и отпустивши я вся домовь и давь имь правдоу и оуставь списавъ грамоту рече: по сему ходите и держите якоже списахь вам." Після Руської Правди слідує „Судебник царя Константина" та продовжується літопис. У відрізненій від інших списків Правди ці списки мають заголовок: Оустав великаго князя Ярослава Володимерича о соудьхь, а перша стаття починається заголовком: Соудъ о доушегоубстеѣ.¹²¹

Але найбільша відмінність літописних списків Правди від усіх інших та, що за останньою 52-ою статтею першої частини O мѣсячномъ рѣзоу добавлено аж 17 нових статтей, в яких вичислюється приплід після 12, 9, 3-ох і тд. років в кількості штук худоби і в кунах від овець, кіз, свиней, кобил, бджіл; прибуток від жита, вівса, ячменю, сіна і тд. Стаття 53-та, себто перша стаття другої частини Правди (Устав Володимира Мономаха) тут числиться 70-ою. Таким чином, текст Широкої Правди в цій літописні громаді списків розширюється із 121 статтей аж на 142 (правда, не у всіх списках). Вже зазначені відмінності показують, що ці списки складають окрему громаду Правди; але, крім вищенаведених, вони мають ще низку відмінних, тільки їм властивих, прикмет, які теж слід відзначити.

Всі ці прикмети дозволяють мені розпреділити списки Софійсь­кого Временника в чотири угруповання. До першого належать тексти списків 82, 84, 87, 88; в них, як і у всіх інших списках Широкої Правди, та сама кількість статтей і той самий їх порядок, хоч пооди­нокі списки мають деякі свої власні особливості. До другого угрупо­вання стосуються списки 79 і 80; в них обох бракує однієї статті (А се оуроци ротнии) яка знаходиться у всіх інших списках цієї літописної громади. До третього угруповання відносяться списки 83, 85 і К-39. Найяскравіша їхня відмінність від усіх інших списків є та, що статті 72-75 перенесені й уміщені після статті 108. Четверте угруповання скл­адає єдиний список 86. Властивість його тексту є та (1) що в ньому трапилися (опріч вищезгаданої перестановки статтей 72-75) два дуже великі пропуски, не рахуючи значної кількости малих; наприклад

(а) бракують статті від кінця 67-ої аж по 71-у включно,

(б) пропускаються статті 76-106 включно; і (2) на місце першого про­пуска (67-71) вставляється кінець статті 106 від слів аще ли и всѣ сынове боудоуть лиси і всю статтю 108.

На основі вказаних особливостей тексту кождого угруповання списків можна помітити певну хронольоґічну лінію їх послідовносте і розвитку. Так, найближче до архетипу цієї літописної групи стоїть група списків 82, 84, 87, 88; дальше через свій пропуск однієї статті стоять списки 80 і 79; але варіянтами (про що згодом) вони стоять так само близько до архетипу, а може й ближче, як перша група. Переходовими від цих перших двох груп є списки 80 і 87, текст яких є близький до третьої групи списків, а саме до 83, 85, К-39. Від цієї тре­тьої групи списків міг повстати і текст списка 86-ого четвертої групи. Такою виглядає в грубім зарисі хронольоґічна скаля розвитку тексту цієї літописної громади Широкої Правди. Але для стислішого озна­чення її слід звернутися за прикладами до тих пропусків і до варіантів що є більш характерними для поодиноких списків.

Починаю від тексту списка 86. Послідовність статтей його тексту така: 1-66 (враховуючи 17 додаткових статтей 1*-17* після ст. 52), початок 67-ої ст. (кінець 67-ої до 71-ої включно пропущені), друга половина 106-ої ст., 72-75 (76-106 пропущені), 107-121. Характером свого укладу статтей цей 86-ий список дуже наближується до тексту третьої групи (сп. 83, 85, К-39) де послідовність статтей така: 1-71 (72-75 про­пущені), 76-108, 72-75, 107-121. Найбільша схожість тексту 86-ого списка із текстом списків 83, 85, К-39 є та, що статті 72-75 слідують за статтею 108, а після них ідуть статті 107-121. Вже ця одна повна ана- льоґія порядку статтей у другій половині тексту показує стислу залежність сп. 86 від тексту списків третьої групи. Але текст сп. 86, чи текст того списка з якого він списувався пропустив статті: кінець 67-ої, 68, 69, 70, 71, далі 76-105 і початок 106-ої; статті 72-75 заховалися в тексті тільки завдяки тому, що були перенесені аж по ст. 108. Подаю деякі варіянти:

(1) Варіянт 40∙19. O тати.

80: ли додержать. 83, 86, 87. К-39: додержать.

(2) Варіянт 66^,6-7. О послушьствѣ.

78, 80: не вьскладають. 83, 86, 87, К-39: не вскладываи. 82, 84: не вы­кладывай.

(3) Варіянт 59-7.

80: в коупу. 83, 84, 85, 86, 87, К-39: копноу.

(4) Варіянт 9-32-35.

80: а коуровь ємоу по двоє. 87: а корувь. 83, 86, К-39: а коровъ.

(5) Варіянт 16-3.

85, 87, 88, Бол.: А смердіи. 83, 86, К-39: А смердеи. 80, 79: А за смердъ и.

(6) Варіянт 35-50-53.

80: той же ему начнетъ платити. 83, 86, К-39: то же. 85: тожь.

Варіянти 1-3 показують що текст сп. 86 стоїть найближче до тек­сту сп. 83, 85 і К-39; а варіянти 4-6 зближують текст списка 86 тільки до сп. 83 і К-39. В свою чергу текст списка K-39-oro великою кількістю інших варіянтів наближується до тексту списків 79 і 80, які мають свої особливості (цих особливостей не поділяє текст сп. 83 і 86). Ось ці варіянти:

(1) Варіянт 9-67.

86: сьшати. 80, 79, К-39: соути.

(2) Варіянт 28-5-6.

86: Аще перстъ оутнеть кии любо то... 80, К-39: перъсть оутнеть мечемъ кии любо боудеть.

(3) Варіянт 42-17-19.

86, 87: а боудеть ихъ. 80, 79, К-39: аще ли ихъ будетъ.

(4) Варіянт 46’12.

82, 83, 84, 86, 87: черньчьскыи. 80, 79, К-39: черньцевы.

(5) Варіянт 48-26.

86: самомоу ротѣ. 80, 79, К-39: на ротоу.

(6) Варіянт 52-24.

86: промиловался. 80, 79, К-39: провиновался.

(7) Варіянт 68-15.

86: вылѣзутъ. 80, 79, К-39: влѣзутъ.

(8) Варіянт 68-21-23.

86: а за зоубъ. 80, 79, К-39: добавлено взяти ємоу.

Таким чином, текст сп. 86 є найближчим до тексту сп. 83, з якого можливо він був списаний. До тексту сп. 83 наближується і текст сп. 85. Щодо тексту сп. К-39, то його переписувач використав текст що мав властивості спільні для списків 80 і 83; ним міг бути текст- архетип цих обох списків. Існує список текст якого є поправніший і має спільні варіянти з текстом списків 79, 80, 83, 85, 86 і К-39. Це є текст списка 87 (Толстого V). Про таку властивість його тексту свідчать численні варіянти:

(1) Варіянт 16 3.

83, 85, 86, 87, 88, К-39: А смердім. 79, 80: А за смердъ и.

(2) Варіянт 21-4-6.

82, 83, 85, 87, 88, К-39: а не лѣэеть. 79, 80, 84: а не налѣзетъ.

(3) Варіянт 42-17-19. Див. вар. З ст. 67.

(4) Варіянт 46'12. Див. вар. 4 ст. 67.

(5) Варіянт 46-26.

87, 88: къ истьцю. 83, 86: истьцю. 79, 80: къ истцю. К-39: къ истцу.

(6) Варіянт 48 26. Див. вар. 5 трохи вище ст. 67.

(7) Варіянт 49 38.

87, 88: былогодѣялъ. 79, 80, К-39: благодѣялъ. 82, 83, 84: богодѣялъ. 85: богадѣлья.

(8) Варіянт 53 52.

80, 83, 87. К-39: о рѣзѣ же. 82, 85: о рѣзѣхь. 88: о рѣзахь. 84: о рѣзи же.

(9) Варіянт 666-7.

80: не въскладають. 83, 85, 87, 88, К-39: не вскладываи. 82, 84: не выкладывай.

(10) Варіянт 66-17-18.

86: не выкладывати. 80, 87, К-39: не вьскладати.

(11) Варіянт 71 1-2.

82, 83, 88: O борти. 84: O бортіи. 79, 80, 87, К-39: Оже борть разломить.

(12) Варіянт 90-1-2.

82, 83, 84, 85, 87, К-39: О смердіи сьстаткѣ. 88: О смердіи остаткѣ. 80: O смердьєи задници.

Всі ці приклади показують, що текст списка 87 або його архетип став оригіналом для тексту списків 83 і К-39 або їх архетипу. Що текст його є старший від тексту третьої групи (83, 85, К-39) вказують такі приклади:

(1) Варіянт 9-32-35. В списках 72, 73, 75,76, 78 і 88 читається: а коуровь по двоє ємоу. Список 87 має короувь, а текст сп. 83, 86 і К-39: коровъ. Цей приклад ясно показує що вислів сп. 87 є попсований із коуров (курей) і ліг в основу дальшого викривлювання тексту списків 83 і K- 39 на коровъ.

(2) Варіянт 108-8-9 виявляє що текст сп. 87 заховав найстарший вислів разом із списками 79, 80 і К-39, а власне заголовок „О задници“ тоді як всі інші списки (83, 85 і т.д.) мають пізніший вислів „О статкѣ“.

(3) Найголовніший доказ давности сп. 87 є то, що він заховав усі статті Широкої Правди (крім останньої) в їхній нормальній послідовності, тоді як текст списків 83 і К-39 (про що вже була згадка), первісну послідовність статтей змінив.

Але не самий текст сп. 87-ого ліг в основу тексту сп. 83 і К-39. Основою для них послужив його архетип; бо в тексті сп. 87-ого зустрічаються вирази далеко пізніші, аніж у списках 83, 85 і К-39. Наприклад:

(1) Варіянт 57-26.

В тексті списків 83 і К-39: оть него же копоу ємлеть. В тексті списка 87 замість копоу маємо купоу.

(2) Варіянт 85^,63-64.

Списки 83, 85, К-39 дають: за не похолопии. Список 87 і 88 має а не похолопии. 82,84: за не по холопьєи.

(3) Варіянт 87-10-18.

82, 83, 84, 85, 88, К-39: любо ли запа нань будетъ любо прихожениє нощное. 87: любо ли запа нань будетъ ли запа не боудетъ любо прихожениє нощное.

Ці варіанти показують що текст сп. 87 безпосередно не міг бути оригіналом для тексту списків 83,85 і К-39. Таким оригіналом був якийсь старший текст (а можливо його архетип), поки що невідомий.

Текст сп. 87 веде до першої групи тексту літописної громади списків (82, 84,88), а також до другої групи (79, 80). В передмові до видання першого Софійського літопису правильно зазначувалося, що текст Софійського першого літопису в спискові 79 є точна копія тексту сп. 80. Щодо першої групи (82, 84, 87, 88), то з її чотирьох списків, текст сп. 87-ого є найпізніший. Про це свідчить щойно наведений варіянт 87-10-18; а таких прикладів є далеко більше. Текст сп. 82 є пізніший від тексту списків 84 і 88, хоч найближче стоїть до тексту списка 84. Про це свідчать варіанти 53-52 (див. ст. 68); 104-9; 108-1-2; 62-24 а особливо варіянт 79-20-24. Тут в списку 82 пропущене ціле ре­чення (а за набойную лодию 2 гривны) яке є в списках 84 і 88.

Щодо обопільносте тексту цих двох останних списків (84, 88), то варіанти 66-6-7 (ст. 68), 71-1-2 (ст. 68), 90*1-2 (ст. 68), варіянт 63^,3 (прав­ильний вислів: обельный; списки 83, 84, 85, 86, 87, К-39 мають обельмыи; сп. 79, 80 - обилныи), варіянт 85-63-64 (ст. 69), варіянт 99-8- 9 (сп. 82, 83, 84, К-39: а не доужи; сп. 87,88: и не дежи) - виразно доказують що текст сп. 84 є старший від тексту сп. 88. З цього виникає, що в першій групі літописних списків найпоправніший текст заховався в списку 84-ім; а в другій групі найпоправнішим є текст списка 80 (популярно знаний в правничій літературі як „Карамзін- ський“. Владимирський-Буданов клав його в основу цілої Широкої Правди).

Залишається ще зясувати обопільності в тексті цих двох списків: 84 і 80. Які їх особливості? (1) Текст списку 84-ого зберігає всі статті Широкої Правди в нормальній послідовності, тоді як список 80-ий пропускає статтю 109 (оуроци ротним). (2) У варіянті 87-10-18 сп. 84 заховує правильний вислів, а сп. 80 додає фразу ли запа не будетъ, що явно плутає первісно намічений сенс. (3) Текст списку 80 у варіянтах 904-2; 90-9; 104-8-9; 108-1-2; 98-1-2 і інш. заховує старший вислів для розуміння спадщини - задница, тоді як текст сп. 84 вже переправляє його на новіший вираз сьстаток.

Вже на підставі цих трьох прикладів можна зрозуміти, що ні один із текстів цих двох списків не був оригіналом для другого бо, коли б сп. 80 був списаний із 84-ого, не було б у ньому тих висловів що ми зустрічаємо у варіянтах 901-2; 90*9; 104-8-9; 108-1-2; 99-18-19 і 87-10-18; з другого боку, коли б сп. 84 був списаний із сп. 80, то і він пропустив би статтю 109 про оуроци ротнии. Отже обидва списки виходять посередно із одного для них спільного тексту.

Не один раз приходилось зустрічати поруч цієї літописної громади в численних варіянтах анальоґічні до них варіянти списків 78 і Бол. В тексті сп. Бол. є переставлення статті 108 перед статтею 72, і це достатний знак що він складає у цьому одну спільну групу із сп. 85, 83 і К-39. Текст сп. 78 є розділений на дві окремі частини. Перша частина Правди міститься на листку 15 зворот.-21 зворот. Троїцького ГѴ рукопису, а друга частина (від статті 55 до кінця) пересунена наперід і міститься на лист. 8 зв.-лист. 14 зв. Обидві частини Правди знаходяться між статтями „Судебника царя Константина⁴⁴.¹²² Особли­вості тексту цих списків (78, Бол.) показують що архетип тексту сп. 84 і 80 не лучиться з ними, а вийшов із іншого джерела. На правдоподібний протограф тексту списків 80 і 84 вказують з одного боку варіянти 59 5-8; 80-7-15; 8710-18, а з другого варіянти 4919-40; 90-3-9; 107-3-52; 81-28-34; 118-119-1-13. Почну з останних.

(1) Варіант 49-19-40.

80 і 84: но соже начнетъ большимъ клепати томоу итьти ротѣ оу кого лежало. Како толко єси оу мене положилъ занеже ємоу (84: нема ємоу) благодЬяль (84: богодѣялъ) и хранилъ.

72: оже начнетъ того клепати болшимь томоу ити ротѣ оу кого лежало како толко єси положилъ оу мене за неже єси бологодЬялъ ємоу - хоронилъ.

73, 76: то агце начнетъ клепати болшимь тому иті ротѣ оу кого лежало како толко єси оу мене положилъ занеже ємоу бологодЬялъ и хранилъ. 8: нъ оже начтетъ болшимь кльпати томоу ити ротѣ оу кого то лежалъ товаръ а толко єси оу мене положилъ зане же ємоу бологодялъ и хоронилъ товаръ его.

У спискові 3 ця стаття дуже попсована, але досить близька до тексту сп. 8: [но оже] начнетъ большимъ клепати томоу ити ротѣ оу кого то лѣжал товаръ [а толко] єси оу мене положилъ зан [е же] ємоу въ бологодЬялъ и хоронилъ товаръ того.

Отже в цім варіанті текст статті в списках 80 і 84 є найближчим до тексту списків 72,73 і 76.

(2) Варіант 903-9.

80, 84: Оже (84: Иже) смердъ оумреть безъ gbτuu то задница (84: сстаток) князю.

73, 76: Аще смердъ оумреть безъ дътии то задница князю.

8: Аже оумреть смердъ то задница князю.

3: Аже смердѣ оумреть то задницю князю.

І в цім варіянті текст списків 80 і 84 є найближчим до тексту списків 73,76.

(3) Варіянт 107^,3-52.

80, 84: А се оуроци судебнии отъ виры 9 коунъ а металникоу 9 вѣкошь а отъ борътнои земли ЗО коунъ а металникоу 12 вѣкошь а отъ рольиныя (80: ролеінои) земли також/ъ, е/ а отъ свободивше (80: освободившей челядина 9 коунъ а металникоу 9 вѣкошь а отъ иныхъ отъ всѣхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а металникоу по 6 вѣкошь.

73, 76: А се оуроци соудебнии отъ виры 9 коунъ а метьникоу 9 вѣкошь а бортьноє земли 30 коунъ а метникоу 12 вѣкши а отъ ролѣинои земли такожде а (освободивше челядинъ 9 коунъ а митникоу 9 вѣкошь а отъ иныхъ (оть всѣхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а метникоу 6 вѣкошь. 8: А се оурочи соудебнии сот виры 9 коунъ а мятелникоу 9 вѣкошь а сот бортьнои земли 30 коунъ а онѣхъ всѣхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а метелникоу 6 вѣкошь.

3: А се оуроци соудебнии отъ виры 9 коунъ а метелникоу 9 вѣкошь а отъ бортноѣ земли 30 коунъ а о инѣхъ о всѣхъ тяжь комоу помогоуть по 4 коуны а метелникоу 6 вѣкошь.

І в цій статті текст сп. 80 і 84 ближчий до тексту 73, 76. Так само споріднений текст цих списків (80, 84, 73, 76) і в варіянті 8128-34.

(4) Варіянт 118-119-1-13.

80, 84: Оже кто коупить чюжь холопъ /а/ не вѣдая то первому господи- ноу холопъ пояти а ономоу коуны имати ротѣ ходивше яко не вѣдая есмь коупилъ вѣдая ли боудѣть коупилъ то коунъ емду лишеноу быти (аже холопъ бѣгая добоудеть товароу то господиноу холоиѣ и долгы господиноу же и товаръ...

73, 76: Аще кто коупить чюжь холопъ не вѣдаа то первому господиноу поняти холопъ а (ономоу коуны имати ходивше ротѣ како не вѣдаа коупилъ есмь вѣдаа ли боудеть коупилъ то коунъ емоу лишеноу быти аще холопъ бѣгаа добоудеть товара то господиноу же и долгъ господиноу и товаръ а не лишитися era

8: Оже кто крьнеть чюжь холопъ не вѣдая то пьрвомоу господиноу холопъ пояти а сономоу коуны имати ротѣ ходивше яко не вѣдая семъ коупилъ... господиноу же и товаръ а не лишатися его. 3: так як в сп. 8, себто з пропуском після підкресленої фрази.

Oro ж із усіх цих яскравих прикладів видно, що старший текст Широкої Правди із першого Софійського літопису у списках 80 і 84 найстисліше наближається до тексту списків 73 і 76. Для остаточного зясування цього питання слід навести ще кілька варіянтів.

(5) Варіянт 93.

73, 76: Аще жена сядетъ по моужи то дати на ню чясть аще на ню что моужь възложилъ томоу же єсть госпожа а задниця єн моужня ненадобѣ.

8: Аже жена сядетъ по моужи то оу своих дѣтей взят часть а что на ню моужь възложитъ тъ томоу госпожа єсть а заднича єи моужня ненадобѣ.

(6) Варіянт 59∙1-15.

80, 84: Оже господинъ приобидить закоупа оувѣдеть враждоу и оувередить цѣноу а введетъ в коупоу (84: копноу его) его или сотарицоу то то емоу все воротити.

73, 76: Аже господинъ приобидить закоупа а въведетъ копоу его нлп отарици то /то/ емоу все воротити.

3: Аже господинъ переобидить закоупа а оувидить купу его ілли отарицю то то емоу все воротити.

8: Аже господинъ пересобидить закоупа а оувѣдить враждоу его или отарицю то то емоу воротити.

(7) Варіянт 80.

80, 84: Аіце кто посѣчетъ (84: пересѣчетъ) верею или вервь перегнетъ въ перевѣсѣ то 3 гривны продажи а господиноу за верею и за верш» гривна коунъ.

73, 76: Аще кто посѣчетъ верею въ перевѣсѣ то 3 гривны продажи а господиноу гривъна за верею.

8: Аже перетлеть вървъ въ перевесѣ то 3 гривне продаже а за вьрвь грив­на коунъ.

3: Аже кто псодотнеть вервь в перевѣсѣ...

В останних наведених трьох варіантах помітне цікаве явище, а власне - текст списків 80 і 84 контамінуєз одного боку текст списків 73 і 76, а з другого боку текст сп. 8. Факт такої комбінації свідчить що автор коли він заносив копію Широкої Правди з тексту списків 73, 76 чи їх архетипу, або архетипу одного із них до першого Софійського літопису, мав під руками список Правди ч. 8; і деякі вислови що незадо- вольняли його в тексті сп. 73 чи 76 він корегував відповідними доповненнями із списка ч. 8. Цей факт контамінації проливає світло на час повстання тексту літописної групи Широкої Правди, а власне, що текст її не міг утворитися раніше часу повстання тексту сп. 8, себто раніше 1282 року.

Докази такої контамінації я бачу і в інших місцях тексту списків 80 і 84, особливо у варіанті 87-10-18. Цей варіянт вкупі із варіянтами 901-2; 909; 104 8-9; 108-1-2; 98^,l-2 і інш. (див. ст. 69-70 приклад 2) пока­зує, що текст списка 80 є ближчий до архетипа списків 80 і 84 та краще передає їх оригінал; а цей останний засновується на тексті типу списків 73 і 76.

Останні списки (73, 76), а також списки Мірила Правдивого, зокрема списки 3, 4 (а особливо протограф X всієї цієї громади 3, 4,5, 6,7, який, можливо є також один із основних джерел тексту най­старшої громади всіх списків Широкої Правди) - приводять до тексту ще не перевіреної громади списків Широкої Правди, а саме до тексту збірників стародавних законів в списках 72, 73, 75, 76, 78, Бол., „Ц.Ѵ“. Вивчання цього тексту, його стосунок до студійованих вже списків є темою наступного розділу.

ѴП.

Вже в попереднім розділі із цієї громади списків Широкої Правди були вилучені списки 78 і Бол. Слід тут додати, що до тексту списка Бол. треба ставитися з великою обачністю. Цей список видано Болтіним ще року 1792, а вдруге р. 1799; отже праця була зладжена ще тоді, коли про принципи наукового видання тексту старої пам’ятки не сперечались, бо то були лише початки науки взагалі. Видавці не тільки не передавали тексту до друку таким яким він був у рукописові, а навіть змінювали його, ніби то виправляючи, а властиво той текст нівечели, бо рукописи читали і розбирали погано, без знання палеографічних основ; а ще й до того невідомо з якого оригіналу цей текст списували; так що не існує можливости це видання перевірити.¹³ Дубенський, наприклад, гадав що видавці копіювали текст Правди для свого видання із тексту сп. ч. 72.¹²⁴ Після моїх спостережень до тексту згаданого списка (72) виданий текст не має жадного відношення; його радше можна приє­днати до редакції тексту Софійського літопису; коли ж ми не маємо його оригіналу, то тяжко про виданий текст щось певного твердити. Через це саме текст списку Бол. можна долучити до текстольоґічних міркувань тільки в крайнім випадкові, як деяка варіяція в числі інших списків далеко поправніших.

Необачно було би судити і про текст списка..Царського Ѵ“, бо з тих нечисленних варіантів які наводить Н. Калачов у свойому звідному тексті, дуже тяжко вивести якісь висновки щодо історії його тексту.¹²⁵ Таким чином, щодо найстаршої громади списків тексту Широкої Правди доступні мені залишаються тільки списки: 72, 76, почасти 73, 75, 78. До них відносяться дальші помічення.

Ці списки, для улегчення їх студіювання можна поділити на три групи: (1) сп. 72; (2) сп. 78 і (3) сп. 73, 75, 76. Серед останних списків текст сп. 75 здається наймолодший. Це доказують слідуючі варіанти:

(1) Варіант 112-13.

73, 76: братоу чяд(ъъ/. Підкреслена форма старша,¹²⁶ а сп. 75 має: братоу чада.

(2) Варіант 36 8.

73: Аще боудеть въ единомъ градѣ, то цсца тоу до конца того свода. 75,76:...тоищють...

Правильний вислів знаходиться в списку ч. 72: Аще боудеть вь единомъ городѣ, [то ити] истьчю до конца того свода.

З цього прикладу видно, що текст списків 75 і 76 найдалі відходить від первісного вислову.

(3) Варіант 41-45-1-22.

73: Аще крадетъ скотъ въ хлѣвѣ или клѣть то аще боудеть единъ то платити смоу 3 гривны и 30 коунъ а боудеть ихъ много то всѣмъ по 3 гривны и по 30 коунъ платити. О тадбѣ. Аще крадоутъ скотъ на полѣ или овци или козы или свиньи то 60 коунъ боудеть ли ихъ много то всѣмъ по 60 коунъ. Аще крадетъ гоумно или животъ въ ямѣ то колико ихъ боудеть было то всѣмъ по 3 гривнѣ и по тридесяти коунъ. А у него же погыбло аже боудеть лице лицемъ възметь а за лѣто по полоугривнѣ възметь пакы лиця не боудеть а боудеть княжь конь то платити за нь 3 гривнѣ а за инѣхъ по двѣ гривнѣ. Підкреслений уступ в тексті списка 75 пропущений; це доказує що текст цього списка дефектний і тим самим пізніший.¹²⁷

(4) Варіянт 76∙8.

В списку 73 читається: боудеть ли йілекотъ то 5 коунъ, а на марґінесі дотичного місця в рукописові подається пояснення слова олекоть: - гнѣздо. Це пояснення сп. 73 на полях окремо від слова в тексті в списках 75 і 76 вже вноситься до самого тексту: олекъ рѣкше (76: рекше) гнѣздо. Така інтерполяція в тексті можлива тільки як пізніша стадія в розясненні незрозумілого слова.

Гадаю що й цих прикладів досить щоб переконатися що текст сп. 75 є пізніший від тексту сп. 73. А приклади 2 і 4 свідчать про те, що і текст списку 76 є пізніший від тексту сп. 73, хоч дуже йому близький, а може навіть і копія з нього. Зате текст сп. 75 не є пряма копія із тексту сп. 73; доказом тому є варіянт 64'3-10 тексту сп. 73: Иже закоупъ выведетъ что то господинъ въ немъ. В такому вигляді це ре­чення перейшло до великої кількості списків Софійського літопису, деяких списків (3, 5, 6) Мірила Правдивого, і всіх списків Кормчої Книги. Текст сп. 75 передає це речення правильно: Иже закоупъ выведетъ что то господиноу въ томь не платити. Про деякі поправніші речення в тексті сп. 75 свідчить також варіянт 45'74-76. Отже я переко­наний, що текст списків 73 і 75 вийшов із третього тексту спільного їм обом архетипа Б.

Між архетипом Б і текстом списка 75 був дещо пізніший архетип В, з якого вийшов текст Г, що посередньо спичинився до повстання з одного боку тексту сп. 78, а з другого - архетипу цілої групи списків

79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39, Бол. - себто тексту громади списків першого Софійського літопису, а зокрема архетипу списків 79 і 80. Що це так було, показує варіянт 93'6-10, що на підставі списка 73 читаєть­ся: то дати на ню чясть, а в тексті сп. 75 читається: тО дати ей часть. Речення сп. 75 читається в списках 80, 87, К-39, а списка 73-ого у списках 78, 83, 84, 86, 87, 88, 82, Бол. Далі, варіянт 64'3-10 читається у сп. 73, як вже було зазначено: Иже закоупъ выведетъ (78: оуведеть) что то господинъ въ немъ; і це речення перейшло до тексту списків 78, 79,

80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39, Бол., хоч правильне речення находить­ся в списку 75. Таким чином, був якийсь інший текст що причинився до повстання як тексту Софійської громади, так і тексту сп. 78. Той текст є архетип Г, що ввійшов в основу архетипу Д і тексту списка 78. Від архетипу Д міг вийти архетип Є і текст списка 80. Від архетипу Є повстав текст списка 84, від якого пішли списки 82, 87 і архетип З списків 83, 88, і Бол., а від 83-ого списка - текст списків 85 і К-39.

Чому я вводжу низку архетипів як переходові до тексту дальших списків? Попросто тому, що інакше не можна пояснити дальший етап розвитку тексту цих списків. Коли б не припустити архетип Д, а виво­дити текст сп. 78 і всіх інших безпосередно із Г, то тоді не можна б вияснити чому всі інші списки не пішли за текстом сп. 78, який є розбитий на дві частини, переставлені в середину Судебника царя Константина. Позатим текст сп. 78 в варіянтах 2Г12; ЗГ2; 38'1-2; 91*1-2; 107'19 і інш. є далеко старший від тексту всієї Софійської громади списків. Це доказує що між ним а списками 80 і 84 було ще якесь проміжне кільце (один чи навіть кілька текстів, що до нас не дійшли або ще не віднайдені). Особливо почувається необхідність припустити проміжні і переходові тексти т.зв. архетипів коли взяти до уваги що в тексті сп. 78 немає тих 17 нових статгей щодо почислення приплоду худоби, збіжжя, сіна і т.д. які є у списках Софійської літописної громади і які ввійшли до цього тексту як нова і органічна складова частина.¹²’^y Таким чином, через відсутність тексту дійсних, ще не віднайдених проміжних списків, треба припускати їх існування, бо на це вказують очевидні факти в тексті тих списків якими розпоряд­жається. Тільки віднайдення нових відповідних списків спроможне замінити специфіку цієї робочої гіпотези.

Ті самі варіянти (936-10; 59 5-8; 80, див. ст. 71-72) які свідчать про те, що текст списків 80 і 84 повстав у наслідок контамінації тексту сп. 8 і тексту-архетипу від Д й Є - знаходяться також в тексті сп. 78. Це свідчить в свою чергу про те що вони (ті варіянти) були і в його архетипі Г, який належав до тієї самої громади списків (72, 73, 75, 76, 78). Отже процес контамінації відбувся тоді коли текст Софійської літописної громади ще не існував.

О. Шахматов вважає, що Широка Правда вже читалась в літопис­ному вводі 1448 р., хоч тільки поки що в додатках до нього. В самім же тексті цього вводу містилась Коротка Правда, fa цього літописного ізводу Коротка Правда, записана під роком 1016 попала до тексту Новгородського 1-ого літопису 2-гої редакції - до списків Академічного, Толстовського і Комісійного, а в додатках до літопису містилася Широка Правда.¹²⁹ В іншім місці своєї студії, Шахматов зазначує: „В Новгородськім ізводі 1448 року за словами „давь имь прав­ду и уставь, списав грамоту, рече: по сему ходите и держите, якоже списахь вамь**, словами віднесеними на кінець р. 6527 (1019), читалася Руська Правда"; а в примітці (1) до цих слів Шахматов додає: „звідсіль висновок, що в ізводі 1448-ого року, в статті р. 6527 (1019), читався той самий текст Руської Правди що і в Комісійному та Академічному списках; а Софійська 1-а літопись замінила цей текст іншим, з додатком ще інших статтей позичених із прилогів до ізводу 1448 р“ А перед щойно цитованими словами в тій самій примітці дослідник пише: „Пор. Софійську 1-у літопись, де до Руської Правди приєднані Судебник царя Константина та інш.“¹³⁰ Ще в іншім місці, Шахматов цю саму думку передає такими словами: „Упорядник Софійської 1-ої літописи замінив невдалий, на його погляд, текст іншим, взятим із додаток до ізводу 1448 р., і переписав після Руської Правди також і інші статті цих додаток. Пор. ці статті в додатках до Комісійного списку, який доповнив і в цих статтях текст Софійського Временника на підставі ізводу 1448-ого року**.¹³¹

Думки Шахматова про текст Правди в 1-ім Софійськім літопи­сові, цебто в сп. 80, 84 і інш., що вийшов із літописного ізводу 1448 р., підтверджують гіпотезу про архетип Д, яким, за його думкою, і є текст Правди що був вписаний у додатках до літописного ізводу 1448 р. Але сама контамінація тексту Правди повстала раніше, може й негайно після повстання сп. 8, цебто після 1282 р. Про це свідчать деякі ви­слови і терміни (як нпр. метельникъ в сп. 78, тоді як у списку 80 і інш. 1-ого Софійського літопису - метальникъ) далеко старіші аніж у 1-ім Софійським літописові, у списках 80, 84 і інш. Потреба в такому тексті Правди виявилась тому, що текст сп. 8 не задовольняв сучасних йому високих осіб міста Новгорода і через це саме був зладжений новий поправніший текст - контамінований на підставі тексту сп. 8 й архетипу В. Текст архетипу Г це той перший контамінований текст з якого повстав текст Д літописного ізводу 1448 р. Його компонування відбулося десь при кінці ХШ-ого або на початку ХГѴ-ого ст.

Текст списків 72 і 73 в цілому не однаковий. Це свідчить про те, що згадані списки повстали незалежно один від одного із якогось невідомого тексту - А. Цей останний текст був протографом тексту Широкої Правди, або дуже близький до нього. Котрий із списків 72 і 73 краще затримав читання свого оригіналу? Варіанти 1-12-13; 21-12-13; 90-1-2; 80; 87-10-18 показують поправніший текст в списку 73; а варіанти 615; 20 22; 381-2; 38-45; 45 74-76; 90 6; 911-2; 64-3-12; 77-5-8; 77-9-16; 77-47; 85-27-30; 97-6-13 показують, що поправніший є текст списка 72. Отже текст списка 72 поправніших варіантів має більше, і вони є яскравіші і характерніші. Ось декілька їх прикладів:

(1) Варіант 6.

73: Аже боудеть оубилъ или сводилъ или въ пироу явленъ то тако емоу платити по верви нѣнѣ иже ся прикладываютъ вирою.

72: Оже боудеть оубилъ или въ свадѣ или вь пироу явленъ то тако емоу платити по верві иныи же ся прикладываетъ вирою.

В тексті сп. 72 виявляється сенс цілого уступу, і слова та речення як вь свадѣ, по верві иныи же ся прикладываетъ - є зрозумілі і не попсовані.

(2) Варіант 38-45.

73: А то єсть не скотъ нелзѣ рѣчи не вѣдаю оу кого есми коупилъ. 72: А то єсть не скотъ нилзѣ рѣчи не видѣвъ оу кого купилъ семь. 8: А то есть не скотъ нельзѣ рѣчи не вѣдѣ оу кого семь коупилъ.

30, 31, 32:...не видѣ оу него семь коупилъ.

В цім прикладі в тексті сп. 72 є попсований вираз не видѣвъ; але він піддаєсться реституції текстом сп. 30, 31, 32 не видѣ, а особливо на підставі вислову сп. 8 не вѣдѣ. Вже Є. Карський звернув увагу в примітці до цього слова, що аорист не вѣдѣ є первісний вислів. Дослідник пише: „“вѣдѣ” - стара, рідкісна форма perfecti (о і д а): знав. Як показують варіанти, в XIV і слідуючих ст. вона вже не була зрозуміла переписувачам**.¹³² Мало зрозумілою вона була і для того переписувача що замінив її на пізнішу форму теперішного часу (pre­sens) - вѣдаю, в якій вона дійшла до нас через текст списків 73, 75, 78,¹³³ і всієї літописної громади списків (80, 84 і інш.). Оця старша форма вѣдѣ пробивається виразно в тексті списка 72.

(3) Варіант 45’74-76.

73: Оуречи сьмердомь (оже платять княжю продажю.

72: За коровье молоко 6 ногатъ то ти оуроци смердомъ оже платять княжю (діалект, від: князю) продажю.

В цім прикладі видно і без пояснень поправніший і цілком зрозумі­лий вислів оуроци (від оурок: грошева покута) у сп. 72, та затемнений і незрозумілий оуречи в списку 73.

(4) Варіянт 906.

73: Аще смердъ оумреть безъ дѣтии то задница князю. 72: Аще смердъ оумреть безажю то князю задница. 8: Аже оумреть смердъ то задница князю.

Про безажю правильно висловився ще Лубенський, розуміючи під тим словом потомство}³* Цей вислів він поставив поруч із словами „безадщина", „беззадше**, „беззадщина", як слова одного пня й одного значіння. Мрочек-Дроздовський концепцію „безадщина**, „безотщина", ставить поруч термінів,хггуморщина", „отмерщина**, і протиставить її як звичайну маєткову спадщину „по ряду“ спадщині тестаментовій, цебто свавільному відпису маєтка за життя власника.¹” Ту саму інтерпретацію висуває Владимирський-Буданов.¹³⁴ Про слово безажю Карський у примітці до нього писав, що воно є „недописане і попсо­ване".¹³⁷ М. Максимейко гадав, що „тут маємо до діла з попсованим тек­стом: просте та ясне значіння оригіналу (якого? - Л.Б.) тут перекру­чено вкрай та затемнено**.¹³* Що розуміє дослідник під оригіналом**? Із всього видно, що таким оригіналом у нього є Синодальний список (ч. 8); справді трохи вище Максимейко пише: „якщо взяти за підвалину для наших висновків список Синодальний та інші з ним однорідні, то доведеться визнати, що за Руською Правдою діти померлого смерда спадку по ньому не діставали, а майно його переходило до князя**. Далі Максимейко шляхом анальоґій із пізніших часів Московщини доказує, що так дійсно і було. Отже найновіші дослідники (Карський і Максимейко) не розслідивши самого терміну залишили його не зясо- ваним (Карський) або допустились таких гіпотез з історії правного становища смердів які зовсім не випливають із дійсности (Максимейко).

Як пояснити слово безажю? В церковнім уставі кн. Ярослава чи­тається: „безатщина ихъ (людей церковних і монастирських) єпископу идетъ**. А в другому спискові Ярославого уставу читаємо: „А что ся диеть въ манастирьскыхъ людехь и въ церковныхъ и въ самѣхъ монас- тырехъ, да не вьступается князь ни волостель в то, да вѣдаютъ ихъ митрополичи волостими, а безьзадщина ихъ пойдетъ къ волостелю митрополичю.**¹³⁹ В тексті списку 72 Руської Правди два рази читається як заголовок статті: О безадници/ѣ/.¹⁴⁰ В Судебнику царя Константина маємо: „Иже брату даси. Аще брату нищу взаемъ даси не буде тощь его, ни зажи роста.**¹⁴¹ В Тверському літописі читається: „а коли розмирье... а тогды ихъ (жителей - Л.Б.) въ безадщину не ставити.**¹⁴²

З цілої низки прикладів виходить, що до слів безажю, зажи можна ще навести такі: безадница, задница, беззадже, безатщина, безадщина, безьзадщина. В усіх цих висловах один і той самий пень: зад. Отже всі ці слова є споріднені й однієї родини, хоч із цілої групи безперечно первісними є зажю, зажи, а перший відмінок зажя (із ^kzadja) жіночого роду, основа на а/іа/. Що це поняття означає? Деякі списки Руської Правди літописної громади (нпр. сп. 84) в деяких статтях замінюють слово задница іншим словом: сстатокъ, яке значить - маєток, маєткова спадщина. Знаходяться теж вислови: безадница і безадщина. Перший вислів це заголовок до статті сп. 72 і означає що стаття має на меті пояснити хто спадщини не одержує: дружина при дітях; сестра при братах, діти від рабині, мати дітей коли виходить замуж вдруге і т.д. Трохи інше значення має слово безадщина. Воно означає маєток що немає прямих потомків, себто - „безспадкоємщина“, маєток без спадкоємців. Від цього терміну маємо безпосередно перехід до безажю, первісно безажя (орудний відмінок однини).¹⁴³ Аіце смердь оумреть безажю то князю задниця, себто - „коли смерд помре безпо- томним, то спадщина його князеві“; як в церковних уставах князів в подібнім випадку спадщина переходить на монастир. Це значить: коли смерд помре і не буде мати синів, тоді і т.д., бо про дочок гово­риться в дальшім уступі тої самої статті.

Отже термін безажю філольоґічна аналіза вияснує цілком задовільно і в наслідок цього кидається нове світло на правниче становище смердів у їх спадковім праві. Видно що в XIV-XV ст. цей термін уже не був зрозумілим для переписувачів Правди й одні (сп. 73, 75, 78, 79, 80, 82, 83, 84, 86, 87, 88, К-39, Бол.) замінили його виразом безъ дѣтей, а другі (сп. З, 4, 8, 10, 21,30, 53, і т.д.) цілком його вики­нули і тим чином дійсний правно-спадковий стан смердів викривили. Лише переписувач сп. 72 заховав первісний вислів, і тим текст сп. 72 залишився вірним до оригіналу і старшим від аналогічного тексту сп. 73, хоч загалом текст цих двох списків є найближчим до прото­графу А.

Текст списків 73 і 75 вміщено як додаток до Новгородського літопису 2-гої редакції; а текст сп. 72 вміщено до збірника що був самостійним твором, незвязаним із літописом. Це промовистий доказ за тим, що протограф А теж знаходився у збірникові який не був звя- заний із літописом, а містив у собі „судні і безсудні** грамоти, що відігравали ролю законів стародавньої доби.

До цього тексту Правди, що містилась у юридичних збірниках також сходить текст архетипа X згадуваної збірки Мірило Правдиве. Коли я вияснив (за Калайдовичем) що Мірило Правдиве повстало на початку ХП ст., то мушу послідовно прийняти, що текст Правди із первісного збірника юридичного повстав ще раніше - або в другій половині XI ст., або на самім початку XII ст. Про це докладніше буде далі.

Отже історія тексту Широкої Правди уявляється в загальнім зарисі ось якою:

(1) Текст кодексу Широкої Правди повстав у збірникові законів подібного до типу якого видрукував Дубенський, і в нього Руська Правда містилась на першому місці.

(2) Від цього збірника у XII ст. повстала нова колекція законів - збірник Мірило Правдиве.

(3) Від Мірила Правдивого повстав текст Правди сп. 8 р. 1282, що ввійшов до Кормчої Книги.

(4) Збірник Мірило Правдиве увійшов як цілість до тексту Кормчих де знаходиться підгрупа Б того рода списків Руської Правди.

(5) Текст цієї' підгрупи поширився на всі інші Кормчі, даючи дальші підгрупи Руської Правди - В, Г, Є.

(6) Від першого кодексу типу юридичного збірника, до якого ввійшов текст Правди сп. 72(A), повстав і текст Правди літописної групи (В). Дещо раніший архетип Б остаточно дав текст що ввійшов до першого Новгородського літопису і др. (сп. 73, 75, 76).

(7) Від архетипу В з бігом часу повстав контамінований текст архетипу Г; від нього ж утворився архетип Д (що ввійшов до літописного вводу 1448 р. як додаток) і текст сп. 78.

(8) Від архетипу Г~>Д з бігом часу вийшов текст Правди що долучився до 1-ого Софійського літопису (сп. 79, 80, 82,83, 84, 85, 86, 87,88, К-39).

В такій історичній послідовності уявляється мені розвиток тексту Широкої Правди уцілілих списків. З цього виникає, що цей текст розвивався разом із змінею тексту тих збірників в яких Широка Правда містилася. Внутренний розвиток тексту Правди йшов у парі з долею самого рукопису в якому перебував і текст Правди.

Вже в Кормчих Книгах можна спостерегти три різновиди Широкої Правди: одна редакція містить у собі аж чотири підгрупи Б, Г, Д, Є списків Кормчих Книг; друга редакція - текст списка 25/66 (підгрупа В); відмінну редакцію складає текст підгрупи А (сп. 8). Всі три редакції вийшли із збірника Мірило Правдиве.

Побіч цих трьох редакцій Кормчої Книги витворилися дві додат­кові редакції Широкої Правди, але вже в іншій площині. Одна редак­ція створилася шляхом контамінації тексту редакції сп. 8 із текстом редакції збірника 1-ого Новгородського літопису типу сп. 73, 75. Оригінал цієї контамінованої редакції в її найстаршім тексті ще не знайдений. Можливо що текст її ввійшов до Софійського Временника 1423 р. а звідся (у формі Д) до літописного вводу 1448 р. Пізний вияв редакції, що повстала від цієї контамінації є текст Правди який заховався у списку 78. Інша редакція, доповнена 17-ми новими статтями про приплід худоби, надбавку збіжжя й сіна і т.д. це текст що ввійшов до 1-ого Софійського літопису і репрезентується списками 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39. Редакції Мірила Правдивого і контамінована літописна ведуть нас до найранішої редакції, текст якої (протограф А) був оригіналом кодексу Широкої Правди. Цей оригінал частинно заховався в збірниках законів і репрезентується текстом списків 72, 73,75, і 76.

Отже, підводячи підсумки щодо історії самого тільки уцілілого тексту Широкої Правди (про ідеольогічні аспекти правової свідомости буде далі), то можна зазначити такі хронольоґічні етапи редакційних перемін.

(1) Перша редакція кодексу Широкої Правди найкраще заховалась у правничих збірниках типу збірника Пушкінського ХГѴ-ого ст. (сп. 72), у списку Археографічної Комісії ХѴ-ого ст. в додатках до Новгородського 1-ого літопису 2-гої редакції (сп. 73), і в літописові Апраамки 1495 р. Повстала вона не пізніше 1118 р.

(2) Друга редакція, Мірила Правдивого, заховалася (хоч в дещо попсова­ному вигляді) в списках Троїцькому XIV ст. (сп. 3), Московської Духовної Академії ХѴ-ого ст. (сп. 4), Синодальному ІІ-му XV-XVI ст.

(сп. 5), Синодальному Ш-му кінця XVI ст. (сп. 6), і в списку Петербурґської Публично!' бібліотеки ХѴП ст. (сп. 7). Повстала вона приблизно в 30-их чи 40-их роках ХП-ого ст. До цій редакції посередно долучуються текста списків 10,13, 14, 15, 17,21, 27, і списків ЗО, 31, 32, а в пізнішій стадії також і тексти всіх Кормчих Книг (сп. 36,38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60, 61, 64, К-21, К-26, К-30, К-33, Apx.)

(3) Третя редакція, Синодальної Кормчої 1282 р. (сп. 8) повстала з наказу Новгородського князя Димитрія Александровича і на кошти Новгородського архиепископа Климента, і була перерібкою тексту збірника Мірило Правдиве.

(4) Четверта редакція була вислідом контамінації раніших текстів, але без нових 17-ти статтей про приплід худоби і т.п. Архетип цій редак­ції (Г) повстав при кінці ХІП-ого або на початку ХГѴ-ого ст. Він увійшов до Софійського Временника 1423 р. з якого потім повстав літописний ізвод 1448 р. Текст списку 78, хоч і розрушений перестав­ленням статтей, найближче підходить до цієї редакції.

(5) П'ята редакція, не тільки „контамінована“, але із додатком 17-ти нових статтей про приплід і т.д. безсумнівно вийшла із 4-ої. Її архетипом був текст Д, що включився до літописного вводу 1448-ого р. Репрезентують цю редакцію тексти списків із 1-ого Софійського літопису (сп. 79, 80, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, К-39).

(6) Шоста редакція, це текст Кормчої Книги, що репрезентується єдиним списком ч. 25/66.®