КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ словник

Австралопітеки (від лат. «аустраліс» — південний і грец. «пітекос» — мавпа) — найбільш ранні представники родини «Гомо» (людина), котрі жи­ли приблизно 2 — 5 мли років тому.

Анімізм (від лат.

Антропогенез (від грец. «антропос» — людина і «генезис» — виник­нення) — процес історико-еволюційного формування фізичного типу лю­дини; розділ антропології, який вивчає цей процес.

Антропоморфний (від грец. «антропос» — людина та «морфс» — форма) — людиноподібний.

Артефакт (від лат. «арт» — штучно і «фактум» — зроблений) — будь- який предмет, що має штучне, а не природне походження.

Гомініди (від лат. «гомо» — людина) — представники родини людських.

Дріопітеки (від грец. «дріас» — дерево і «пітекос») — викопні людино­подібні мавпи, котрі жили приблизно 10 — 23 мли років тому.

Егалітарне суспільство (від франц, «сгаліте» — рівність) — поширене в західноєвропейській та американській науковій літературі визначення пер­вісного суспільства, якому ще не властиві соціальне та майнове розшару­вання.

Екзогамія (від грец. «екзо» — зовні, поза чимсь, та «гамос» — шлюб) — заборона шлюбних стосунків між членами однієї групи — роду чи фратрії; вимога, звичай укладати шлюб із членами іншої групи.

Ендогамія (від грец. «ендон» — усередині і «гамос») — звичай, за яким шлюбні стосунки дозволялися лише в межах однієї групи, наприклад, пле­мені.

Енеоліт (від лат. «аснсус» — мідь і грец. «літос» — камінь) — доба міді- бронзи.

Епікантус — шкірна складка біля внутрішнього кута ока, що прикриває слізний горбик. Властива представникам монголоїдних рас.

Етологія (від грец. «стос» — звичай і «логос») — наукова дисципліна, що вивчає особливості поведінки тварин у природних умовах їхнього існу­вання.

Ініціації (від лат. «інітіатіо» — посвячення, втаємничення) — обряди посвячення молоді в дорослі у первісних суспільствах та в деяких сучасних народів.

Краніологія (від грец. «краиіон» — череп і «логос») — розділ антропо­логії, що вивчає будову черепа людини.

Кроманьйонці (від назви гроту Кро-Маньйон у Франції) — одна з груп неоантропів, поширена переважно на території Західної Європи.

Кувада (від франц, «кувад» — висиджування яєць) — звичай демонст­рації батьком своєї участі в народженні дитини.

Локомоція (від лат. «локус» — місце і «мотіо» — рух) — сукупність ко­ординованих рухів, за допомогою яких людина і тварина переміщуються у просторі.

Мезоліт (від грец. «мсзос» — середній і «літос») — середній кам'яний вік.

Неоантропи (від грец. «нсос» — молодий, новий та «ангропос») — лю­ди сучасного фізичного типу.

Неоліт (від грец. «нсос» — новий та «лігос») — новий кам’яний вік.

Ойкумена (від грец. «ойкумене» — населена земля) — сукупність насе­лених людиною областей земної кулі.

Остеологія (від грец. «остеон» — кістка і «логос») — розділ антрополо­гії, що вивчає будову кісток давньої та сучасної людини.

Палеоліт (від грец. «палсос» — давній та «літос») — давній кам'яний вік.

Палеоантропологія (від грец. «палсос», «ангропос» і «логос») — розділ антропології, що вивчає фізичний тип викопних людей.

Палеодемографія (від грец. «палсос», «демос» — народ і «графо» — пи­шу) — розділ демографії, що вивчає чисельність і склад народонаселення у первісному суспільстві.

Пітекантропи (від грец. «пігскос» та «ангропос») — група найдавніших людей, котрі жили в Південно-Східній Азії.

Поліморфізм (від грец. «поліморфос» — різноманітний) — наявність значних відмін морфологічної будови в межах одного біологічного виду.

Популяція (від лат. «популюс» — народ) — сукупність особин одного біологічного виду, які мають спільний генофонд і займають певну тери­торію. .

Рамапітеки (від «Рама» — ім’я міфічного героя індійського народного епосу та грец.

Синантропи (від «Сіна» — Китай та грец. «ангропос») — група найдав­ніших людей, які жили на території сучасного Китаю.

Соціогенез (від лат. «сосьєтас» — суспільство і грец. «генезис») — про­цес формування людського суспільства.

Тотемізм (див.: «тотем») — одна з форм первісних релігійних вірувань, в основі якої лежать уявлення про спільне походження й кровну спорідне­ність між даною групою людей (родом) і її тотемом — певним видом тва­рин, рослин, рідше — предметом чи явищем природи.

Третинний період — геологічна епоха, що тривала від 65 до 3 млн років тому.

Фетиш (від франц, «фстіш», порт, «фетіцо» — амулет) — предмет нежи­вої природи, нібито наділений чудодійною силою.

Фетишизм (див.: «фетиш») — одна з форм первісних релігійних уяв­лень, віра в надприродні властивості певних предметів.

Фратрія (від грец. «фратріа») — одна з ланок соціальної організації дав­ніх суспільств, угруповання кількох, найчастіше двох родів у межах одного племені, яке утворювалось або в результаті роз'єднання одного роду, або (рідше) — шляхом їх штучного об'єднання.

Четвертинний період — сучасна геологічна епоха, що розпочалась при­близно 3 млн років тому. Іноді її називають «антропогеном» (від грец. «ан­гропос»).