У цьому розділі розглядаються релігійно-міфологічні системи корінного насе­лення Австралії та прилеглої до неї Океанії, куди входять Меланезія, Полінезія, Мікронезія і деякі інші острови Тихого та Індійського океану, заселені пере­важно представниками великої австралоїдної раси сучасного людства.

З географічного погляду острови Тихого океану поділяються на п'ять груп.

1. Найближче до Азії розташований Малайський архіпелаг — найбіль­ше скупчення островів на Землі (майже 10 тис.

2. На північний схід від Малайського архіпелагу розташована Мікро­незія. до якої належать острови Маріанські та Каролінські, Маршаллові та Гілберта.

3. Посередині океану розміщується Меланезія. куди входять Нова Гвінея, Нові Гебрнди, Нова Каледонія, острови Фіджі та ін.

4. На південь від Меланезії лежить материк Австралія з островом Тасманія.

5. Більша східна частина Океанії зайнята численними острівними група­ми Полінезії. до яких іноді зараховують також острови Нової Зеландії 119. І. 47].

Австралію та Океанію населяють переважно представники великої авст­ралоїдної раси та кількох похідних від неї перехідних рас. Деякі з них, напри­клад жителі Соломонових островів, такі близькі до африканських негрів, що на­віть фахівпям-антропологам важко розрізняти їх. Натомість австралійців, багато в чому подібних до негрів, неможливо з ними переплутати. Хоча в австралійсь­кому расовому типі є деякі локальні варіації, загалом він досить однорідний. У Новій Гвінеї та на інших островах Меланезії живуть споріднені з австралій­цями меланезійці та папуаси, які разом з негритосами утворюють меланезійсь­ку расу великої австралоїдної раси, що пішла, як припускають, від ранньої ме­тисації австралоїдів і монголоїдів [41, 20].

До меланезійців за багатьма ознаками подібні нині вимерлі тасманійці. До раннього пласта меланезійської раси належать також андаманці — жителі Андаманських островів, розташованих вже не в Тихому, а в Індійському океані поблизу Бенгальської затоки (окремі дослідники зараховують андаманці» до африканської гілки великої екваторіальної иегро-австралоїдкоі раси).

Коротку історію Австралії наведено в табл. 15.

Таким чином, на величезних просторах Тихого та Індійського океанів ви­являються сліди присутності великої австралоїдної раси. яка. змішуючись про­тягом тисячоліть з монголоїдними етносами, започаткувала кілька змішаних і перехідних субрас. При цьому андаманці, негритоси, папуаси та почасти авст­ралійці виявляють значну подібність до представників великої негроїдної раси, що дає підстави багатьом дослідникам класифікувати великі австралоїдну І не­гроїдну' раси як одну екваторіальну (негро-авегралоїдну) расу.

Мабуть, корінним, тобто автохтонним, населенням островів Тихого океа­ну. більшої частини Індійського, а також материка Австралії (які, можливо, в доісторичні часи належали до єдиної легендарної Лемурії), були тасманійці, ав­стралійці. негритоси, папуаси, андаманці та інші субраси, в яких помітна подібність з негроїдними етносами, що, імовірно, свідчить про єдність поход­ження великих австралоїдної та негроїдної рас Частина меланезійської суб­раси (за винятком автохтонних негритосів та папуасів) є результатом ранньої метисації австралоїдів і монголоїдів, полінезійці — пізнішої, а мікронезійці, як

Розліл VI.

ГіЮлииЯ 15

ХРОНОЛОГІЯ АВСТРАЛІЙСЬКОЇ ІСТОРІЇ

зазначалося, є расово-етнічною «сумішшю» меланезійців, полінезійців та індо­незійців. Айни — народ на острові Хоккайдо в Японії чисельністю 20 тис. жи­телів (1992 р.) — мають характерні ознаки всіх великих людських рас. що може свідчити про тривалі різноманітні процеси метисації цього далекосхідного «уламка» великої австралоїдної раси, який внаслідок невідомих катаклізмів опи­нився в історично тривалій Ізоляції від одноплемінників Веддоідна раса, для представників якої характерні хвилясте волосся, слабкий ріст волосся на об­личчі та тілі (порівняно з австралоїдною расою), поширена у Східній та Цент­ральній Індії Іведр«. окремі групи біхарців, білів та ін.), країнах Індокитаю (се­нсі та ін.) та в Індонезії (тоала та ін.) |4, 184]. тобто на периферії величезного ареалу індо-тихоокеанського поширення великої австралоїдної раси.

Характерно, що всі австралоїдні субраси мають ознаки етнічного •старін­ня». що може свідчити про величезний історичний вік цих народів та про пост)'· нове природне залишання ними арени расової історії, як це сталося, наприклад з вимерлою и XIX сг тасманійською расою. Усі інші австралоїдні субраси. які ко­лись населяли індо-тихоокеанський регіон, так само, мабуть, зазнавали впливу невблаганних біологічних законів і метисації з боку «молодших» монголоїдних рас, що дали початок частині меланезійців, полінезійців та індонезійців. Встанов­лено. що в Меланезії, Полінезії та Мікронезії корінне папуасомовне населення змішане з монголоїдними прибульцями. Аналогічний процес відбувається і на інших островах цього регіону, наприклад на Філіппінських та Малаккських, де в горах ще живуть нечисленні представники темної раси (негритоси), відтісненої колись «малайськими« прибульцями, які оселилися на узбережжі Як припуска­ють деякі дослідники, спочатку папуаси займали весь Малайський архіпелаг, первісними жителями якого вони були, потім їх витіснили о.малайцї» (так рані­ше називалися народи Південно-Східної Азії, що говорили мовами індонезій­ської гілки). Це припущення підтверджується нею обегавиною. що антропологічні

ознаки жителів Андаманських островів характерні для папуаського населення Прабатьківщиною ж малайців слід, імовірно, вважати півострів Малакку. При цьому названі раси різняться багатьма характерними особливостями: ипапуас мас характер жвавий і пристрасний, дратівливий і шумливий: малаєць похму­рий, стриманий, проте кровожерний і жорстокий; полінезієць займає приблиз­но середину між цими крайнощами» (19, І, 47].

У цьому розділі розглянемо традиційні вірування австралоїдних народів Океанії та Австралії, а релігії жителів Малайського архіпелагу, що належать переважно до перехідної південноазіатської раси. — у розділі IX.