Три релігійно-міфологічні системи Центральної Америки
«Богиня з косами»
Ймовірно, вже у перших поселенців Центральної Америки в період пізнього палеоліту існували міфи про виникнення вогню, походження людей і тварин, співжиття ведмедя з жінкою тощо· До часів доместикації та поширення вирощування маїсу (V тис.
до н. е.) належать відтворені за петрогліфами, чиа\енними уламками глиняних статуеток і кам'яними печатками-штампами міфи про верховне багатофункціональне божество — «Богиню з косами» (назва умовна), в образі якої поєднуються більш ранні уявлення про духів рослинності та тваринного світу. «Богиня з косами» уособлює водночас Небо і Землю, життя і смерть (деякі її зображення мають по дві голови); від неї залежить процвітання всього рослинного і тваринного світу. У пізніших релігійно-міфологічних системах це божество ніби розпадається на кілька богинь, пов'язаних з вологою, Місяцем, дітородінням, смертю, кукурудзою, какао та ін. Богиня зображалася у вигляді дівчини з чотирма косами, жінки з підкресленими статевими ознаками або старої з відвислою груддю (три етапи вікового розвитку жінки — юність, зрілість, старість). Відомі й зооморфні зображення цієї богині: у вигляді качки (володарка води), жаби (володарка Землі), павука та ін. Її син, угодоване немовля без явних ознак статі («товстий бог»), є посередником між матір'ю і людьми, чий добробут він забезпечує. Імовірно, він уособлює маїс 1 Сонце. До пантеону цього часу належить також бог в образі літнього бородатого чоловіка, якого, можливо, шанували як «Старого бога» — батька «товстого бога», хоч і неясний його зв'язок з «Богинею з косами* в цій релігійно-міфологічній системі, засвідченій майже на всій території Мезоамерики [33. 1, 5/6|.
У XV —IV ст. до н. е. сформувалася (мабуть, спочатку в КуЛЬТ ЯГуарЗ
ольмеків*. які першими досягли стадії ранньокласового ■
суспільства) друга релігійно-міфологічна система, яка поширилася потім серед інших етнічних спільностей.
Ольмеки започаткували надзвичайно поширений в індіанців Центральної Америки культ ягуара: всі їхні основні божества мали ягуароподібний вигляд· Для релігії і міфології цього періоду характерними були велика стабільність образів, закріплення їхніх функцій, а також канонізація певних зовнішніх прикмет того чи іншого божества.У цій системі «Богиня з косами» втрачає колишнє значення, хоча в окремих варіантах вона посідає провідне становище. Наприклад, на скельному рельєфі у Чалько-цимго (Мексика) вона — володарка Всесвіту, що сидить на троні у печері (печери, за міфами. — місце виникнення різних індіанських племен) з двоголовим ящером (її теріоморфним двійником) у руках. Але частіше вона то богиня Землі і вологи, то лише богиня Місяця, то дружина або кохана бога — повелите,ля звірів і підземних надр у вигляді ягуара”. Від бога — повелителя звірів у неї народжуються два брати-близнюки — напівлюди-нопів'яг/а- ри: один з них уособлює водяне начало, інший — кукурудзу. Здебільшого боги — господарі лісу, звірів, вологи — у цій системі мають чоловічий вигляд; за одним з міфів, прародителем ольмеків є бог-чоловік.
Одним з основних релігійно-міфологічних мотивів ольмеків є добування маїсу, основного злаку їх харчування. У більшості міфів бог благодійник людства добуває зерна маїсу з гори, де їх сховано (на рельєфах чоловічий бог виносить з надр Землі на руках немовля — уособлення маїсу, щоб передати його людям). Дуже розвинений мотив про протиборство старого бога з божеством маїсу. У цей період вже встановлюється зв'язок міфології і календаря і згодом надзвичайно поширюється в Центральній Америці у вигляді релігійно- календарної символіки (найменування божества за днем йото народження, уявлення про цикли або ери розвитку Всесвіту тощо). З цього погляду характерна * ··
статуя бога з немовлям на руках як уособлення епохи, коли люди здобули маїс: на плечах і колінах бога вирізьблено голови чотирьох інших божеств — символів і покровителів попередніх епох |33, І, 517].
Класичним ПЄрІОД Класичний період (перші століття до нашої ери — IX ст н е.| розвитку релігійно-міфологічної системи Мезоамерики. що збігався з розвитком міст-держав. характеризується подальшим поділом та уточненням функцій божеств, збільшенням їхньої кількості, встановленням зв'язку божеств з культом правителів як їхніх представників на Землі. На Відміну від двох попередніх систем, відтворених на основі пам'яток образотворчого мистецтва і реліктових фрагментів, що увійшли пізніше до народних переказів і казок, третя релігійно-міфологічна система досить повно відображена в писемних джерелах, створених у період іспанського завоювання і невдовзі після нього (піктографічні рукописи або кодекси, різноманітні іспаномовні хроніки).
Основними носіями цієї нової релігійно-міфологічної системи стали сапо· теки. науа, тольтеки, майя, ацтеки і деякі інші давні народи Мезоамерики, що мали складний і «густонаселеннй» пантеон. Наприкінці цього класичного періоду в окремих народів Центральної Америки створюється релігійно-міфологічний комплекс, що грунтується на уявленнях про необхідність регулярно підтримувати життя божеств людською кров'ю. Особливо важливе значення надавалося «годуванню» бога Сонця, щоб він був спроможний здійснювати свій щоденний шлях Небом. Найвідомішим зразком третьої релігійно-міфологічної системи є релігія Сонця ацтеків [33. І. 517-520].
• * *
Розглянуті етапи релігійного розвитку народів Мезоамерики об'єднують у три основні історичні періоди (49. І. 35):
• період формування (XVIII ст. до н. е. — II ст. н. е.) — культури ольме- ків. сапотеків, науа;
• класичний період (II-IX ст.) — культура майя:
• посткласичний період (IX - XV ст.) — культури тольтеків. міштеків, ацтеків.
Зміна релігійно-міфологічних систем Мезоамерики засвідчує певне чергування панівного становища тих або інших божеств. Так. першу систему характеризує верховне жіноче божество «Богиня з косами», яку зображали як володарку Всесвіту, що уособлює водночас Небо і Землю. Проте цьому архаїчному культу відомий і персонаж «Старий бог» (напевне, уранічного походження), який вважався батьком (а отже й чоловіком «Богині з косами») гермафродитного божества маїсу, що уособлює Сонце. Потім настає період переможної боротьби «молодого бога» зі «старим», а колись всемогутня «Богиня з косами» починає займати щораз скромніше становище, пов'язане насамперед з Місяцем. Землею, водяною стихією і підземним світом. Тут, можливо, відтворено дуже давню історію релігії та людства загалом, коли первісно панівне становище
верховної небесної істоти чоловічого начала змінюється домінуванням (можливо, внаслідок настання матріархату) жіночої верховної істоти подвійної (проте все ж таки більше місячної або скоріше земної) природи, яка з часом поступається місцем «молодому богові» Сонця.
Далі мн розглянемо релігійно-міфологічні системи індіанських народів, іцо змінювали один одного протягом багатотисячолітньої історії Мезоамерики.