<<
>>

Сучасні континенти

Австралія (від лат. australis — південний! —.материк у Південній півкулі (7631,5 тис. кв. км). Східні береш Австралії омиває Тихий океан, на півночі, за­ході та півдні — Індійський океан.

Більша частина Австралії належить до Ав­стралійської платформи. Австралія — найжаркіша частина суходолу Південної півкулі. її внутрішня територія покрита пустелями, що переходять у савани, а вони замінюються лісами з евкаліптів, пальм та деревоподібних папоротей. Тваринний світ ендемічний (притаманний лише цій території): сумчасті та яй­церодні ссавці. Австралійська платформа — докембрійського походження охоплює західну і центральну частини Австралії та південну частину Нової Гвінеї. Архейсько-нижньопротерозойський фундамент складений метаморфі- зованнми вулканічними породами, гнейсами і гранітами; верхньопротеро-

зойсько-палеозойський осадовий чохол — теригенними, карбонатними і вул­каногенними породами. Більша частина Австралії лежить у тропіках, приблизно на 2/3 її території клімат пустельний і напівпустельний [12, 11—12]. Тасманія — острів біля південно-східного узбережжя Австралії (близько 68 тис. кв. км). Внутрішню частину острова становлять плато, покриті лісами з евкаліптів і вічнозелених буків, високотравними луками [12 1182].

Африки — другий за величиною після Євразії материк (29,2 млн кв. км). Із заходу омивається Атлантичним океаном, з півночі Середземним морем, з північного сходу — Червоним морем, зі сходу — Індійським океаном. Найбіль­ша затока — Гвінейська, найбільший півострів — Сомалі. У геологічному ас­пекті належить переважно до платформи з докембрійською кристалічною осно­вою, перекріггою молодшими осадовими породами. Складчасті гори розташовані лише на північному' заході (Атлас) і на півдні (Капські гори). Середня висота над рівнем моря — 750 м. У рельєфі переважають високі ступінчасті рівнини, плато > плоскогір'я; у внутрішніх районах — великі тектонічні западини.

Ко­рисні копалини світового значення: алмази, золото, уран, руди заліза, алюмінію, міді, кобальту, берилію, літію, фосфорити, нафта, газ. Клімат екваторіальний, субекваторіальний, тропічний та субтропічний Основний стік спрямований до Атлантичного океану: річки Ніл, Конго, Оранжева та ін. Близько 80 % площі займають савани і пустелі (найбільша — Сахара). Багато ссавців-хижаків. пла­зунів, мавп, птахів 112, Л3[. Мадагаскар — острів в Індійському океані за 400 км на схід від Африки (590 тис. кв км). Більшу частину острова займають плато з вулканічними масивами.

Антарктида — материк у центрі Аггтарктики площею 13,97 млн кв. км. Постійного населення немає. Східна і більша частина західної Антарктиди — докембрійська Антарктична платформа, облямована пізнішими складчастими спорудами. Територію західної.Антарктиди займає каледонська плита з чохлом відкладів гондванського типу (середній — верхній палеозой) І андійський складчастий пояс (Антарктичний півострів і райони, що прилягають до нього). Понад 99 % території Антарктиди покрию льодом (середня потужність — 1720 м. найбільша — 4300 м|. Вільні від льоду ділянки зустрічаються у вигляді оаз (по­лярні пустелі площею від кількох десятків до сотень квадратних кілометрів) і гірських масивів. У східній Антарктиді міститься полюс холоду Землі (-89.2 °С).

З рослин зустрічаються квіткові, папоротеві, лишайники, гриби, водорості, а та­кож бактерії. На узбережжі живуть тюлені, пінгвіни. Корисні копалини: кам'я­не вугілля, залізна руда, слюда, мідь. цинк, свинець, графіт та їй. [12. 55|.

Південна Америка — південний материк Західної півкулі, розташований між Тихим океаном на заході та Атлантичним на сході. Карибським морем на півночі і Магеллановою протокою на півдні. З'єднаний Панамським переший­ком з Північною Америкою. Площа з островами — 18,28 мли кв. км. У рельєфі вирізняється потужний гірський пояс Анд. З корисних копалин зустрічаються великі родовища залізних і марганцевих руд, бокситів, кольорових і рідкісних металів, нафти і газу, олова, міді та їм. Клімат переважно субекваторіальний і тропічний.

Більшість річок належать до басейну' Атлантичного океану (найбіль­ша —.Амазонка). Тропічні ліси багаті на цінні види дерев. На рівнинах і плос· копр'ях — савани і рідколісся, чагарникові напівпустелі. Дуже багата і своєрідна фауна представлена великою кількістю ендеміків. Центральну і східну частини материка займає Південно-Американська (Бразильська) платформа докембрій­ського походження (12. 1419].

Північна Америка материк у Західній півкулі. Площа разом з остро­вами становить 24,25 мли кв. км. На заході материк омивається Тихим океа­ном, на сході — Атлантичним, на півночі — Північним Льодовитим. Західну частину материка займає гірська система Кордильєри, східну — великі рівни­ни. Більша частина Північної Америки належить до докембрійсько) Канадсь­кої платформи. Відомі корисні копалини: залізна руда, нікель, кобальт, золото, уран, кам'яне вугілля, нафта, газ, а також калійні солі, кольорові і рідкісні ме­тали. Клімат від арктичного на Крайній півночі до тропічного в Центральній Америці. Найбільша річково система Міссісіпі — Міссурі. Рослинність — від арктичних пустель до тропічних лісів. Тваринний світ має кілька ендемічних видів [12. 1073].

Євразія — найбільший материк Землі, розташований у Північній півкулі, площа 54,9 млн кв км. До Євразії належать частини світу — Європа і Азія. Основні елементи структури Євразії — давні платформи (Східно-Європейсь­ка. Сибірська, Китайсько-Корейська, Індійська) докембрійського походження, складені в основному породами архею, рифею і нижнього протерозою з палео­зойськими та мезозойськими відкладами. Омивається Євразія Північним ЛЬО­ДОВИТИМ. Тихим, Атлантичним та Індійським океанами. Майже 2/3 материка — горн і плоскогір'я. На рельєф північних і гірських районів Євразії значною мірою вплинуло давнє зледеніння. Клімат змінюється від арктичного на півночі до екваторіального на півдні. На північному сході — полюси холоду Північної півкулі. Основні річки: Янцзи (найбільша у Євразії). Об. Єнісей, Лена. Амур, Хуанхе, Ганг. інд, Тигр, Євфрат, Волга, Дунай.

Дніпро та ін. [12. 585-386].

Океанія — сукупність островів у центральній і південно-західній час­тинах Тихого океану між.Австралією, Малайським архіпелагом на заході та широкою, без островів, смугою океану на півночі, сході та півдні.· інколи її ви­окремлюють у со.чоспнйну частину світу Поділяється на Меланезію. Мікро­незію, Полінезію: інколи виокремлюють Нову Зеландію. Площа островів ста­новить 1,26 млн кв. км За походженням острови переважно вулканічні (височинні) і коралові (низинні). Клімат океанічний, переважно субекваторіаль­ний та екваторіальний, на півдні — субтропічний і помірний. Рослинність — вологі тропічні ліси, савани, луки. Фауна представлена незначною кількістю ссавців і різноманітними птахами; серед них багато ендеміків (12, 555]. Мелане­зія — одна з основних острівних груп в Океанії, в південно-західній частині Тихого океану. Основні острови і групи островів: Нова Гвінея, архіпелаг Біс- марка, Соломонові острови. Нові Гебриди, Нова Каледонія, Фіджі. Площа — близько 1 млн кв. км. Великі острови гористі, покриті вологими тропічними лі­сами (12, 714]. Мікронезія складається приблизно з 1,5 тис дрібних, переваж­но коралових островів у західній частині Тихого океану. До неї належать Ма- ріанські, Каролінські, Маріпаллові, Гілберта острови, а також острови Банаба, Науру та ін. Загальна площа — 2,6 тис. кв. км. Рослинність — вічнозелені тро­пічні ліси, рідше савани (12, 729]. Полінезія — група островів у центральній ча­стині Тихого океану, що простягається від Гавайських островів на півночі до Нової Зеландії (її інколи включають до складу Полінезії) на півдні Площа (без Нової Зеландії) — 26 тис. кв. км. Основні групи островів· Гавайські, Туамоту, Самоа. Лайн, Товариства острови. Острови вулканічного або коралового поход­ження. Рослинність — вічнозелені тропічні ліси та савани (12, 933].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Сучасні континенти: