Майя
/Ііерці-астрономи майя спостерігали за небесними світила>ш зі своіх монументальних кам'яних обсерваторій — караколей (черепашок), розташованих у містах-державах Тикаль, Копан, Паленке.
Чи- чен-Іца та ін Найбільш ранні відомості про майя датуються не пізніше 100 р. до н. е Майя знали п'ять іьзанет, і в них були свої сузір'я Серед типових обсерваторій майя особливо вирізнялася своїми розмірами караколь Чичен-Іци, що мала вигляд вежі, поставленої на двоступінчасту прямокутну платформу (рис. 13 на кольоровій вклейці). Невеличкі віконця вежі спрямовані на точки сходу і заходу Сонця і Місяця в дні весняного й осіннього рівнодень. Календар майя складався з 13-денного тижня, 20-денного місяця і 365- або Збб-денного року і був найточнішим календарем з усіх існуючих (враховуючи сучаснії Жерці майя вміли також розраховувати настання сонячних і місячних затемнень |125, VIII, 34].Інки, які жили в гористих районах сучасних Перу, Чилі й Еквадору в XII — на початку XIV ст., найважливішим небесним об'єктом вважали Чумацький Шлях (мовою інків Майя — Небесна Ріка), але поклонялися Сонцю. У давній столиці імперії інків Куско на гребені гори стояли кам'яні стовпи, пізніше зруйновані конкістадорами. Було їх вісім (можливо, 16). За цими стовпами з головного храму міста жерці спостерігали точки сходу й заходу Сонця у дні рівнодення і сонцестояння. Крім 12 місяців по ЗО днів у році в інків було ще 5 (а у високосні роки — 6) додаткових днів, що відводилися наприкінці року для свят [125. УШ, 32].