Доктрина вічного життя
Ареал зародження і раннього розвитку заупокійного культу нам не відомий. Проте, на думку Воллеса Баджа, величезний обсяг матеріалу, одержаний унаслідок археологічних досліджень мастаб і пірамід, а також публікації творів релігійної літератури, не залишають жодних сумнівів у тому, що більшість текстів, які увійшли до «Книги мертвих», набагато давніші від часу правління Міни (Мени, Менеса) — першого єгипетського фараона, підтвердженого історично.
Деякі розділи, безумовно, сягають додинастичних часів. За найскромнішими оцінками багато розділів «Книги мертвих» з’явилися раніше ІІІ тис. до н. е.Відповідно до численних текстів «Книги мертвих» (вона містить 186 розділів) давні єгиптяни вірили у життя після смерті: доктрина вічного життя була визначальною в усі епохи й пов’язувалася з культом Сонця. У папірусі Ані небіжчик постає прибульцем у віддалене і недоступне місце, де немає повітря для дихання і води для пиття, але де він може спілкуватися з Атумом. Єгиптяни вірили в наявність у людини безтілесної і безсмертної частини, яка підносилася на небеса після смерті й бальзамування тіла. Водночас деякі теологи VI династії стверджували, що покійний міг досягти неба тільки за допомогою сходів. Боги, які опікуються цими сходами, — Раі Гор (за іншою версією — Гор і Сет). У написах Пепі І ці сходи названі « Сходами Сета».
На небі померлого, згідно з текстами «Книги мертвих», ставлять поруч із Богом, у найсвятішому місці. Він стає Богом і духом Бога, тобто правогласним. Він сидить на троні поруч з Богом. Трон цей зроблений із заліза, прикрашений лев’ячими мордами й копитами бика. Померлий вдягнений у найтонше вбрання, подібне до одягу тих, хто сидить на троні живої Правди й Істини. Він не відчуває ні спраги, ні голоду, ні суму, проте щодня вкушає хліб бога Ра і п’є те, що п’є цей великий Бог та інші боги: «І ці великі боги, котрим нічого не бракує, дають йому
‘Див.: Египетская «Книга мертвых». Папирус Ани Британского музея. Перевод, введение и комментарии Э. А. Воллеса Баджа: Пер. с англ. С. В. Архиповой. — М.: Алетейа, 2003. — 416 с.
змогу скуштувати плодів з дерева життя, з якого вони самі вкушають, щоб міг він жити так, як вони!» Ті, хто проявить ворожість до покійного, стануть ворогами бога Атума, всі образи, завдані йому, будуть завдані цьому богові. Земля для померлого — «це мерзенність, і ніколи він не повернеться до Геба, тому що душа його назавжди розірвала кайдани його сну, який триває в його залишеному на землі домі».