РОЗДІЛ 3. КОНКІСТА І ЗАГИБЕЛЬ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ДОКОЛУМБОВОЇ АМЕРИКИ
На момент масштабної міжконтинентальної зустрічі Європи і Америки, що відбулася унаслідок знаменитих подорожей X. Колумба кінця XV ст., грандіозна полікультурна й полі-етнічна спільнота індіанських суспільств мала яскраву й бурхливу історію, у тому числі й трьохтисячолітній досвід цивілізаційного розвитку.
Корінні народи Америки заселили та освоїли на той час усі терени грандіозного континенту, досконало вивчили й опанували його природні ресурси, створили цілу низку своєрідних, багато в чому унікальних цивілізацій. Однак попри те, що зустріч Старого і Нового Світів була зумовлена усім попереднім соціокультурним розвитком тогочасного людства, класичні індіанські суспільства з самого початку були приречені стати жертвами такого розвитку подій. Трагедія, що сталася протягом наступних століть з астеками, майя, інками, муїсками та іншими жертвами європейської колоніальної експансії, на жаль, була цілком закономірною, оскільки вже перші наслідки появи іспанців у Америці засвідчили глобальну неконкурентоспроможність класичних індіанських цивілізацій перед натиском пізньофео-дальної та ранньокапіталістичної Європи. І річ тут навіть не у вогнепальній зброї чи невідомих індіанцям хворобах, хоча вони й відіграли вирішальну роль у знищенні класичних доколумбових цивілізацій. Проблема значно глибша, і полягає вона у комплексній суспільно-господарській неспроможності навіть найрозвинутіших індіанських соціумів виробити таку модель існування, яка б за ефективністю перевершувала той тип соціально-економічної та політичної організації, що його насаджували у захоплених в Америці землях європейці.Насамперед це стосується створеного індіанцями традиційного господарського комплексу, ефективність якого не відповідала аналогічним показникам заокеанських прибульців. Відсутність розвиненого скотарства, орного рільництва, чорної металургії, колеса та багатьох інших, звичних для Європи, але невідомих індіанцям, економічних і технологічних складових виробничого процесу означала, що широка "європеїзація" господарського життя є для корінних мешканців Америки набагато коротшим шляхом до поліпшення власних умов праці та рівня матеріального добробуту, аніж продовження тривалого еволюційного вдосконалення своїх власних традиційних і якісно менш ефективних виробничих комплексів.
Аналізуючи причини краху доколумбових цивілізацій не можна обминути увагою і такий важливий чинник, як релігійно- ідеологічне життя.
Абсолютна більшість традиційних релігій індіанців вимагала від адептів надмірних зусиль для виконання відповідних культових ритуалів, які нерідко межували з ризиком для життя самих вірників. За таких обставин християнство, котре виявилось менш вимогливим до своєї пастви у плані виконання релігійних церемоній, не могло не потіснити корінні індіанські релігії. А це, за умов воєнних і економічних поразок американських аборигенів перед лицем європейської експансії, спричинило масове зневір'я індіанців у власних богах, християнізацію більшості корінних американців та злам усієї ідеологічної машини класичних доколумбових цивілізацій.Каменем спотикання стали також методи фіксації інформації і, відповідно, можливості для інтелектуального збереження та примноження цивілізаційних здобутків. Усі писемні системи американських аборигенів швидко програли боротьбу за популярність структурно простішому алфавітному письму європейців. Воно було менш складним, давало можливість ураховувати особливості будь-якої вимови, забезпечувалось дешевими й принципово доступнішими носіями (папір, друк, набірні шрифти тощо).
Означені причини (а їх перелік можна було б продовжити) робили наслідки зустрічі двох світів абсолютно передбачуваними і вкрай песимістичними для корінних індіанських суспільств. Світ поступово вступав у нову епоху, і знищення доколумбових цивілізацій стало своєрідним "жертвопринесенням" людства новим "богам" нашої планети — капіталові, світовому ринку, буржуазній демократії та громадянському суспільству "рівних можливостей".