ЗМІЙОВІ ВАЛИ
В. Озерова Сімнадцять років А.С. Бугай присвятив вивченню стародавніх фортифікаційних споруд
Робочий кабінет Аркадія Сильвестровича Бугая заставлений коробками, теками, картотеками.
В кожній коробці - уламки кераміки, металевих виробів, пряслиця, знайдені ним у різних городищах, відомих і не відомих ще археологам. Усі предмети зареєстровані з урахуванням первісних культур, до яких вони належать, за існуючою класифікацією. Окремо - фотоплівки, готові знімки з різних ділянок легендарних Змійових валів, на стіні - карта. На ній різними кольорами позначені землі, на яких у довеликокняжі часи жили поляни, древляни, уличі. I червоні смужки стародавніх фортифікаційних споруд. З них все і почалося: друге покликання, друге життя. Доти Аркадій Сильвестрович віддавав себе математиці - читав курси методики й історії математики в Педагогічному інституті ім. О. М. Горького.Одного разу почув від колеги на кафедрі: «А я вчора був з онукою на Змійових валах».
- Змійові вали? А де вони розташовані? Хто їх будував?
Як з’ясувалося після вивчення історичної літератури, в якій згадувалися вали, вони цікавили вчених вже впродовж майже 150 років, але по-справжньому ніким не вивчені. Перші карти так званого сліду гігантського плуга, в який, за народними переказами, богатир запряг переможеного Змія-людожера, були складені в 80-х роках минулого століття.
Якось у педінституті з’явилося оголошення: «Добровільне дослідне товариство запрошує на роботу ентузіастів - археологів, істориків, топографів, фотографів, туристів, гітаристів, гумористів, кашоварів...» і таке інше. Тут же були викладені не без гумору умови праці, що не пропонували комфорту і розраховували лише на оптимізм і любов до природи, до рідної землі.
Головним ентузіастом був керівник експедиції А. С. Бугай. Почав він із студентами виїжджати на вали. Спочатку в місця, вказані на старих картах.
Потім, з’ясувавши, що в них багато неточностей і немає повної картини, вирішив сам пройти вздовж ycix існуючих ділянок та розшукати сліди розорених. А сліди такі є: вали збудовано з використанням глини, і на ній погано приживаються дерева, ґрунт світліший, а в ровах поруч з валами, де більше вологи, навпаки, буйніша рослинність.Таким чином А. С. Бугай пройшов 700 км валів, а всього на Київщині Змійові вали простягаються на 800, на Україні - до двох тисяч кілометрів. Висота деяких з них досягає 8 - 9 м., товщина - не менше 20. I ось уже кілька років на стіні кабінету Аркадія Сильвестровича висить карта Змійових валів.
Щонеділі, у літні відпустки вирушав він першої-ліпшої погоди у подорож - то в Боярку, то у Васильків, Ірпінь, їздив Житомирщиною, Черкащиною і далі. Сімнадцять років роботи дали змогу висунути не одну гіпотезу, зробити не одне відкриття.
Звернувши увагу на те, з якого боку валу розташований рів, Аркадій Сильвестрович помітив, що не всі вали захищали Київ, як вважали раніше, - деякі з них були, навпаки, спрямовані на Київ. Система, закладена в спорудженні їх, і технологія будівництва наводить на думку, що тут працювало багато людей і під керівництвом доброго господаря.
Київська Русь була міцною державою. А радіовуглецевий аналіз матеріалів, зроблений у Москві, виявив дату: 370 рік, коли про Київську Русь ще не було й мови. До того ж ця дата збігається з іншою - походи гуннів. От і пояснення необхідності фортифікаційних споруд.
Відкриттів, здогадів і гіпотез ще дуже багато. Останнє слово наука ще має сказати. Поки що все про вали можна прочитати в брошурі А. С. Бугая «Змійові вали - літопис землі Київської» та подивитися в науковому фільмі «Таємниця Змійових валів».
Проте Аркадій Сильвестрович, хоча він вже пенсіонер, продовжує пошук. Не залишаючи валів, захопився сухопутними шляхами, гідротехнічними спорудами, поселеннями, в яких знаходить залишки предметів стародавнього вжитку. На одному з пряслиць, яке, за класифікацією культур, вчені датують IV ст.., - значки, що не є прикрасою і навіть не схожі на ієрогліфи. Скоріше на буквені знаки. Письмена в IV столітті? Іще одна загадка.
Газета «Прапор Комунізму», 1978, № 220, 22 вересня.