ВСТУП

Лісостепове Подністров’я та Південне Побужжя — одна з областей південного заходу CPCP. Це, головним чином, зем­лі Поділля. Історія цього краю, починаючи з найдавніших ча­сів, тісно пов’язана з іншими етнографічними регіонами, зокре­ма з Волинню та Прикарпаттям.

Територія лісостепового Подністров’я та Південного По­бужжя вражає своєрідністю ландшафтів. Якщо в основній своїй частині — між Дністром і Південним Бугом — місцевість має горбистий характер з переходом до положистих схилів прирічкових терас, то у південно-західній частині — в Поділь­ському Придністров’ї—виступають глибокі каньйоноподібні долини, часто зі скелястими схилами. Але й тут круті обриви до течії Дністра чергуються з положистими, а то й просто рів­нинними площами прирічкових терас. З фізико-географічного погляду зона Придністров’я входить до складу Подільського плато, яке на півночі простягнулося до Волині, на сході — до Придніпровської підвищеної рівнини, а на півдні переходить до земель Молдавії й Північної Буковини, відділяючись від них глибокою звивистою долиною Дністра.

Подільська височина — плато на лівобережжі Дністра з середньою висотою 300 м — розчленована цілою мережею річкових долин. Разом з Волинським підвищенням ця терито­рія відома як Волино-Подільська височина. Серед горбистої поверхні Подільського плато виділяється кряжеподібна смуга підвищень, що має назву Товтр або Медобор і простягнулася з північного заходу на південний схід [98]. Характерною особ­ливістю місцевості Придністров’я є велика кількість притоків, які впадають у Дністер зліва й течуть з півночі на південь.

«Пониззя» і «Поділля» — назви місцевості, за походжен­ням слов’янські. Цими назвами населення краю підкреслювало, очевидно, приналежність території до району Карпатських гір* Територія Пониззя — Поділля щодо Карпат е низом, долом, подолом. В давньоруські часи стародавнє Пониззя — це безпо­середньо Придністров’я з гирлами приток Дністра — Ушицею, Смотричем, Збручем та Серетом. Північна межа Пониззя про­ходила приблизно по лінії Бар — Солобківці — Гусятин. У піз­ніші часи під Поділлям (лісостеповим Подністров’ям і Півден­ним Побужжям) стали розуміти не тільки безпосередньо землі Придністровського Пониззя, а й всю територію межиріччя Дні­стра та Південного Бугу.

Отже, як історико-етнографічний регіон територія лісосте­пового Подністров’я й Південного Побужжя почала формува­тися ще в епоху літописних східнослов’янських племен середи­ни й третьої чверті І тисячоліття н. е. (землі Середнього По­дністров’я та межиріччя лісостепового Дністра і Південного Бугу були населені східнослов’янськими племенами — уличами й тиверцями). У І половині X ст. ці території входили до скла­ду Київської Русі, з середини XII ст.— до Галицького, а у 1199 р.— до Галицько-Волинського князівства. Болохівська зем­ля, розташована на кордоні Київського та Галицько-Волинсько­го князівств, між течією Південного Бугу — Случі — Тетерева, займала своєрідне становище. Феодально-боярські верхи Боло- хівської землі не корилися владі сильного Галицько-Волинсь­кого князівства.

Землі колишнього лісостепового Південного Побужжя та Подністров’я (територія кількох сучасних областей Української PCP: Вінницька, переважна частина Хмельницької та придні­стровські райони Тернопільської і Чернівецької) — зона важ­ливих археологічних пам’яток України.

На землях Західного Подністров’я, в межах сучасних Тер­нопільської та частково Чернівецької областей, археологічні дослідження проводилися австрійськими (до 1918 р.), румун­ськими та польськими археологами (до 1939—1940 рр.). Але загальний методологічний рівень цих досліджень, як і зазна­чених вище робіт дореволюційних російських і українських вчених, не може нас сьогодні задовольнити.

У європейській історико-археологічній літературі 20—30-х рр. історія Південно-Західного Подністров’я розглядалася в руслі панівних на той час буржуазних теорій культурних кіл і мігра­цій. З позицій цієї міграціоністської концепції неправильно висвітлювалася й історія стародавніх слов’ян [132, 156].

Археологічні пам’ятки лісостепового Подністров’я та Пів­денного Побужжя грунтовно почали вивчатися в радянський час. Радянська держава, за вказівкою В. І. Леніна, подбала про збереження важливих археологічних об’єктів, вона сприяла розгортанню систематичних досліджень на території краю. Під керівництвом Всеукраїнського археологічного комітету (ВУАК.) було здійснено дослідження і на Поділлі. В 20-х рр. разом з Ю. Сіцінським активні розвідки у Подністров’ї здійснив М. Я. Рудинський, який описав стоянки давнього кам’яного віку поблизу сіл Китайгород, Врублівці, Студениця та ін. Ka- м’янець-Подільського району Хмельницької області.

Наприкінці 30-х і в 1940 р. в Подністров’ї почалися широкі розвідкові археологічні дослідження. Придністровські райони вже не були прикордонними. Після утворення Молдавської PCP і возз’єднання західних областей та Північної Буковини з Ра­дянською Україною на території Середнього Придністров’я і в суміжних районах відкрилися широкі можливості для прове­дення археологічних досліджень. Академія наук CPCP і Ака­демія наук УРСР провели у 1940 р. спеціальну археологічну експедицію в Подністров’я для вивчення об’єктів, на яких в пер­шу чергу необхідно було організувати розкопки. Розвідки» здійснені у 1940 р. під керівництвом С. М. Бібікова, Є. Ю. Кри- чевського, А. М. Стронгіна, дали надзвичайно важливі резуль­тати. Але роботи ці довелося припинити в 1941 р., коли мирну працю радянського народу було порушено віроломним нападом фашистської Німеччини.

Після Великої Вітчизняної війни територія Середнього По­дністров’я стає зоною постійних і активних археологічних по­шуків та стаціонарних розкопок. Інститут археології AH CPCP та Інститут археології AH УРСР разом з місцевими музеями розпочали планомірну роботу, спрямовану на вивчення архео­логічних пам’яток лісостепового Подністров’я. Ці роботи очо­лили П. П. Єфіменко, С. М. Бібіков, М. Я. Рудинський. Подні­стров’я з його різноманітними пам’ятками, а також старожит- ностями на прилеглих землях Дністро-Дунайського межиріччя (Молдавія) стало центром досліджень ще двох експедицій Інституту археології AH CPCP та Інституту археології AH УРСР під керівництвом Т. С. Пассек і М. І. Артамонова. По­льовими пошуковими дослідженнями цих експедицій протягом

40-х і на початку 50-х рр. було нагромаджено величезний архео­логічний матеріал. Особливо інтенсивно досліджувались посе­лення трипільської культури IV—III тисячоліть до н. е. [16; 105].

З середини 50-х та початку 60-х рр. велику роль у вивченні археології Придністров’я, як і інших районів південного заходу України, відіграють експедиції Львівського Інституту суспіль­них наук AH УРСР, Львівського та Чернівецького університе­тів, Кам’янець-Подільського та Вінницького педагогічних ін­ститутів, а також ряду місцевих музеїв.

Експедиції під керівництвом О. П. Черниша з’ясували основ­ну історичну закономірність у розселенні давніх людських ко­лективів доби палеоліту у Подністров’ї. Вони відкрили широко відомі тепер мустьєрські комплекси в с. Молодове, зафіксували постійні житла, що функціонували приблизно ЗО тисяч років тому [147]. Експедиція Ленінградського відділення Інституту археології AH CPCP під керівництвом М. К. Анісюткіна відкри­ла й дослідила мустьєрські пам’ятки на Середньому Дністрі, в районі Хотина [6; 58]. Дослідники зафіксували й нанесли на археологічну карту і серію пізніших пам’яток — аж до мезолі­тичної епохи. У вивченні стоянок давнього кам’яного віку Воли- но-Подільського прикордоння помітних успіхів досягли експеди­ції під керівництвом М. І. Островського та В. П. Савича [86; ПО].

Привернули увагу дослідників пам’ятки трипільської куль­тури, які свідчили про те, що на території лісостепового Подні­стров’я жили племена доби міді. Вивчення ранньотрипільських поселень поблизу с. Луки-Врубловецької, Ленківець, Бернащів- ки [16; 54; 149] дали важливі матеріали для з’ясування пробле­ми походження старожитностей та їхнього місця в історії Пів­денно-Східної Європи. Чимало зроблено у дослідженні пам’яток Подністров’я розвиненого трипілля експедиціями Т. С. Пассек і Т. Г. Мовші [87; 88; 77; 78; 80]. Ці й інші роботи з’ясували основні напрями господарського та культурного розвитку зем­леробсько-скотарських племен лісостепового Подністров’я й Південного Побужжя III тисячоліття до н. е. [51].

Важливу роль у вивченні старожитностей Придністров’я доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) відіграли дослідження експедицій під керівництвом І. К. Свєшнікова. Розкопки, про­ведені ним на пам’ятках культури кулястих амфор, культури шнурової кераміки, комарівської та інших культур доби бронзи, дали важливі матеріали для розуміння історичного процесу у зв’язку з місцевими і зайшлими племенами II тисячоліття до н. е. Тематично близькими до цих розкопок є і роботи М. А. Пелещишина [94; 111; 114].

б

Європи займались Л. І. Крушельницька, Г. І. Мелюкова, Г. І. Смирнова та ін. [46; 62; 70; 76; 119; 120; 121].

Рубіж і перші століття нової ери в Подністров’ї та Півден­ному Побужжі — важлива епоха в історії ранньослов’янських та інших європейських племен. Пам’ятки зарубинецької, пше- ворської, липницької та інших культур відкрито й досліджено на Поділлі, зокрема у Подністров’ї [11; 34; 90; 91; 123; 131; 143; 145].

Багато зроблено останнім часом у справі вивчення старо- житностей черняхівської культури II—V ст. н. е. на землях лісостепового Подністров’я й Південного Побужжя [12; 34; 124; 125; 134; 135; 137].

Проведені дослідження на місці язичницьких жертовників- капищ черняхівської культури дали нові аргументовані мате­ріали для з’ясування етносу лісостепового черняхівського населення І половини І тисячоліття н. е. [26; 34]. Чимало зроб­лено в останні роки у зоні лісостепового Подністров’я й Побуж­жя для стаціонарного вивчення ранньосередньовічних слов’ян­ських пам’яток V—VIII ст. н. е. [11; 35; 132; 140].

Названі дослідження дали змогу накреслити відбиті в мате­ріальній культурі місцевого населення зв’язки між черняхів- ським етапом (І половина І тисячоліття н. е.) і культурою ранньосередньовічних слов’ян (II половина І тисячоліття н. е.). З’ясувалось, що практично не існувало хронологічного розриву між цими етапами історії Південно-Східної Європи [36].

Важливе місце у дослідженнях з історії Давньої Русі IX—XIII ст. у лісостеповому Подністров’ї та Південному По­бужжі зайняли роботи археологічних експедицій під керівни­цтвом М. К. Каргера, О. О. Ратича, Б. О. Тимощука, В. Й. Дов­женка, В. К. Гончарова, В. В. Ауліха, М. П. Кучери, П. А. Го­рішнього, В. І. Якубовського, С. Е. Баженової та ін. Особливо активно провадилися розкопки на Дністрі в останні 5—6 рокіц у зв’язку із спорудженням Могилів-Подільської ГЕС і утво­ренням зони затоплення в середній течії річки. У цих дослі­дженнях взяли участь археологічні експедиції Інституту архео­логії AH CPCP та Інституту археології AH УРСР, Москов­ського державного університету ім. М. В. Ломоносова, Дер­жавного Ермітажу, Львівського державного університету ім. І. Франка, Інституту суспільних наук AH УРСР, Кам’янець- Подільського державного педагогічного інституту ім. В. П. За- тонського, а також місцевих музеїв.

Отже, роботи радянських археологів, проведені за останні ЗО років у лісостеповому Подністров’ї й Південному Побужжі, відкрили перспективи для поглибленого вивчення історичного процесу з найдавніших часів аж до середньовіччя. Нагрома­джений матеріал потребує систематизації, що дасть змогу про­стежити динаміку розвитку матеріальної та духовної культури населення, з’ясувати напрямки взаємовпливів місцевого насе­лення в давнину з іншими регіонами Європи.

Після опублікування колективної монографії з питання археології України [8], а також видання книги з археології Прикарпаття й Волині [82] постала потреба дальшого поглиб­леного вивчення й узагальнення археологічних матеріалів з різ­них історико-етнографічннх регіонів республіки. Пропонована увазі читачів книга має на меті систематизувати й узагальнити археологічні матеріали з історії лісостепового Подністров’я та Південного Побужжя від кам’яного віку і до середньовіччя. Опубліковані в ній матеріали допоможуть викладачам і сту­дентам історичних факультетів вузів, вчителям історії та ши­роким колам громадськості, що цікавляться давньою історією південно-західних районів Української PCP₁ глибше пізнати історико-культурні процеси, які відбувалися на землях лісосте­пового Подністров’я й Південного Побужжя від епохи кам’я­ного віку до середньовіччя.