ВСТУП
Монографія присвячена висвітленню матеріалів здобутих при дослідженні багатошарового поселення на лівому березі р. Стир (Хрінницьке водосховище) в урочищі Шанків Яр протягом 2004—2010 рр.
Вона є продовженням книги «Давні землероби Волині» (К., 2004) написаній у співавторстві з Б.А. Прищепою та В.В. Шкоропадом.На першому етапі (1993—2001 рр.) дослідницькі роботи вели переважно як рятівні по периметру берегової лінії.
На другому етапі дослідження були сконцентровані на ділянці високої берегової тераси з досить рівною горизонтальною поверхнею. Цю ділянку довгий час використовували під сільськогосподарські угіддя, тому верхні пласти культурного шару, як правило чорнозему, до глибини 0,3 м пошкоджені оранкою.
На глибині від 0,5—0,6 м до 1 м залягав брунатний щільний однорідний ґрунт, на тлі якого виявлялися плями заповнень котлованів археологічних об'єктів — жител, господарських споруд та ям-погре- бів.
У межах розкопів XX—XXIII досліджено площу 2900 м2. Саме на цій ділянці, як виявилось, розміщалося ядро поселення ранньозалізного часу, торговий і культовий центр готів (вельбарська культура), більшість об'єктів ранньослов'янського часу (від VII до X ст. н. е.) та періоду Київської Русі (XII ст.).
Виявлено нові об'єкти поморсько-кльо- шової культури, в тому числі в урочищі Цегельня, що примикає до урочища Шан- ків Яр зі східної сторони. Це свідчить про існування тут протягом тривалого часу кількох поселень прадавніх слов'ян. В матеріалах окремих жител та споруд цієї культури відображені всі складні етапи розвитку її носіїв. Зокрема, керамічний комплекс поселення ілюструє контакти з носіями лежницької, черепинсько-ла- годівської та могилянської культурно-етнічних груп ранньозалізного часу. Це дає можливість припустити, що поморсько- кльошова людність, просунувшись на Волинь у IV ст. до н. е., застала тут місцеве населення ранньозалізного часу, вступивши з ним у асимілятивні процеси.
Добре фіксується час часткової латенізації культури внаслідок проникнення в її середовище ясторфських груп населення, що належали давнім германцям. Дані, отримані на поселенні, свідчать також про інвазію в I ст. до н. е. у сформоване бікультурне середовище носіїв пшеворської та заруби- нецької культур.Матеріали зубрицької культури виявлені на поселенні (опубліковані нами у монографії «Венеди») підтвердили, що зубрицька культура складається із пше- ворських та зарубинецьких культурних компонентів, в основі яких був компонент поморсько-кльошової культури. Ці дослідження дозволяють надійно пов'язати безперервною ниткою культурно-історичний розвиток Волині від ранньозалізного часу до періоду інвазії на ці землі східногер- манських племен готів.
Значний науковий інтерес викликають матеріали пов'язані з готами.
Саме на дослідженій у 2002—2009 рр. ділянці знаходилося ядро готського поселення, з яскраво вираженою планігра- фією навколо культового центру, основу якого складало святилище-жертовник. Цей об'єкт був оточений кількома рядами житлових та господарських споруд, серед яких, очевидно, знаходилися приміщення обслуговуючого жертовник персоналу (жерці, слуги).
Отримані при дослідженні вельбарсь- кого поселення матеріали дозволяють інтерпретувати його як один з найбільших на готських землях сучасної України торгових та культових центрів готських племен.
Цікаво зазначити, що досліджене поселення оточене низкою синхронних селищ, розміщених на відстані 0,5—2 км від нього.
Дослідження значно доповнили дані про середньовічне слов'янське селище. У книзі характеризуються 20 нових об'єктів, що належить до празько-корчацької культури (VII ст.), райковецької (IX—X ст.) та епохи Київської Русі (XII—XIII ст.). Розкопки широкою площею дали можливість визначити планіграфію селища, характер та особливості житлових будівель різних хронологічних періодів. Сукупний матеріал середньовічного поселення дозволяє зробити висновок про еволюційний розвиток матеріальної культури слов'ян від VI—VH ст.
до X ст. включно. В XI ст. життя на поселенні переривається і відновлюється у XII ст. продовжуючись до XIV—XV ст. Співставлення писемних та археологічних джерел дає змогу визначити, що мешканцями слов'янського поселення були дуліби. Різке зростання чисельності мешканців у X ст. може бути відображенням якихось міграційних процесів, пов'язаних, можливо, з формуванням нового племінного об'єднання воли- нян.Автор висловлює вдячність кандидату історичних наук, доценту Богдану Прищепі, науковому співробітнику Інституту українознавства НАН України Дмитру Павліву за допомогу та консультації при написанні аналітичних частин розділів I та IV. Дякую також співробітникам відділу археології ранніх слов'ян та регіональних польових досліджень Інституту археології НАН України Антону Пані- карському та Тетяні Шитій за підготовку тексту та ілюстрацій до книги.
Окрема подяка науковому працівнику дочірнього підприємства ОАСУ Інституту археології НАН України «Волинські старожитності» Віктору Баюку за допомогу у польових дослідженнях пам'ятки разом зі студентами історичного факультету Волинського національного університету ім. Івана Франка, Рівненського інституту слов'янознавства, Київського славістичного університету та Рівненського державного гуманітарного університету.