<<
>>

Східний Крим і узбережжя Керченської протоки

Якщо в V ст. до н. е. у Херсонесі відбувався процес становлення поліса, то на території Боспору вже почала формуватися централізована держава, до складу якої увійшли міста і різнотипні поселення.

Нині встановлено, що саме активізація кочових скіфів після переможної війни з Дарієм сприяла кон­солідації боспорських греків і стала основною передумовою утворення сіммахіі (союзу) та релігійної амфіктіонії (об’єднання) боспорських міст, що перебува­ла під патронатом Аполлона. Союз очолив представник аристократичного роду Археанактидів. Вихідці з цієї сім’ї очолили також військові сили союзників.

Центром боспорської сіммахії став Пантікапей, який у цей час посів провідне місце в економічному розвитку регіону. В місті було зведено храм Аполлона, який став релігійним захисником нового об’єднання (рис. 12).

Після утворення сіммахії активному освоєнню сільських територій на Кер­ченському півострові завадили скіфські напади. Свідченням реальної загрози, що нависла над боспорськими містами, є будівництво так званого Тірітаксь- кого валу та ранньої оборонної стіни Тірітаки на залишках будівель кінця VI ст. до н. е.

Рис. 12. Храм Аполлона в Пантікапеі (за І. Р. Пічікяном)

Невідомо, як саме відбувалася варварська експансія, проте цілком можли­во, що агресивні дії кочовиків проти грецьких міст по обох берегах Керчен­ської протоки зумовлювалися сезонними перекочуваннями скіфів через неї. Саме бажанням перекрити маршрут сезонних пересувань скіфів зі Східного Криму на азійський бік Боспору, про що оповідає Геродот, і тим самим захис­титися від несподіваних набігів кочовиків, пояснюється об’єднання грецьких міст у сіммахію та будівництво ними Тірітакського валу в першій чверті V ст. до н. е.

Проте не всі боспорські поселення увійшли до складу нового об’єднання.

Той факт, що Німфей та інші античні центри, розташовані в південній частині Керченського півострова, залишилися поза захищеною валом територією, свідчить, що надполісне об’єднання було справою добровільною і, зрештою, залежало від воєнно-політичного стану кожного конкретного античного цент­ру. В цьому відношенні показовим є той факт, що, коли Пантікапей та античні населені пункти, розташовані на північ від Тірітаки, близько 480 р. до н. е. увійшли до складу боспорської сіммахії і спільними зусиллями почали зведен­ня ліній стратегічної оборони проти скіфів, Німфей та грецькі поселення, що перебували під його контролем, найімовірніше, не стали членами цього об’єднання, а в стосунках зі скіфами здійснювали самостійну політику. Комп­лекс археологічних матеріалів, що є в розпорядженні дослідників, дає підста­ви припустити наявність на певному хронологічному відтинку скіфського про­текторату або ж тісних воєнно-політичних зв’язків між скіфськими правителя­ми і Німфеєм. Підтвердженням цього могла б слугувати ліпна кераміка та некрополь даного центру.

Наявні джерела сьогодні не дають можливості ані спростувати, ані підтвер­дити ці припущення. Однак подальші події і, зокрема, вступ Німфея до Афін- ського морського союзу свідчать про існування на Боспорі певної опозиції об’єднавчим зусиллям Археанактидів. З боку Німфея це була тривала ціле­спрямована політика, зумовлена пошуком сильних союзників, адже протисто­яти боспорській сіммахії цей поліс міг лише завдяки зовнішній підтримці.

Усе це певною мірою підтверджує висновок тих дослідників, які вважали, що навколо Пантікапею об’єднувалися лише грецькі центри, розташовані на Керченському півострові, в межах захищеної Тірітакським валом території. Водночас античні міста, засновані на південь від Тірітаки та на сучасному Ta- манському півострові, залишалися самостійними, хоча й підтримували певні зв’язки з боспорською сіммахією. Якщо це так, то необхідність проведення комплексу заходів, пов’язаних зі зведенням стратегічної оборонної лінії на Керченському півострові, була основною причиною об’єднання боспорських греків у сіммахію перед лицем скіфської загрози.

Адже жоден із античних центрів самостійно не міг активно протистояти варварській експансії.

За повідомленням Діодора Сицилійського, у 438/437 р. до н. е. Спарток, за походженням фракієць, здійснив державний переворот у Пантікапеї. Він усу­нув від управління Археанактидів й захопив владу на Боспорі. Це призвело до розпаду сіммахії боспорських міст і зумовило перехід від федеративного над- полісного політичного та релігійного об’єднання до централізованої держави. Прихід до влади Спартока диктувався інтересами досить могутньої верстви на­селення, головним чином Пантікапею, яка прагнула насамперед встановити дієвий контроль за експортом хліба до Середземномор’я. Політичні противни­ки Спартока змушені були втікати до Феодосії, де вони перебували ще за часів правління наступного боспорського тирана Сатира.

Наприкінці V ст. до н. е. до складу нового державного утворення було приєднано Німфей, а також грецькі міста на сучасному Таманському півост­рові, зокрема Фанагорію. А на зламі першої і другої чверті IV ст. до н. е. цар Левкон І після тривалої і напруженої війни підкорив Феодосію.

За часів правління Левкона І значно розширилися межі Боспорського царства на сході, де прикордонним населеним пунктом стала Горгіппія зі своєю зручною гаванню. Як вважають дослідники, за часів його правління те­риторія Боспорської держави сягала близько 5 тис. км2.

Наявні джерела засвідчують, що в цей час на території сучасних Керченсь­кого, Таманського півостровів та в Синдіці остаточно сформувалася Боспорсь- ка держава територіального типу, близька за своїми ознаками, але не адекват­на елліністичним монархіям. Вона об’єднала під своєю егідою як численні грецькі поліси, так і варварське населення.

<< | >>
Источник: Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник / Л. Л. Залізняк, О. П. Моця, В. М. Зубар та ін.; за ред. Л. Л. Залізняка. — K.: Либідь,2005. - 504 с.. 2005

Еще по теме Східний Крим і узбережжя Керченської протоки: