Східний Крим і узбережжя Керченської протоки
Якщо в V ст. до н. е. у Херсонесі відбувався процес становлення поліса, то на території Боспору вже почала формуватися централізована держава, до складу якої увійшли міста і різнотипні поселення.
Нині встановлено, що саме активізація кочових скіфів після переможної війни з Дарієм сприяла консолідації боспорських греків і стала основною передумовою утворення сіммахіі (союзу) та релігійної амфіктіонії (об’єднання) боспорських міст, що перебувала під патронатом Аполлона. Союз очолив представник аристократичного роду Археанактидів. Вихідці з цієї сім’ї очолили також військові сили союзників.Центром боспорської сіммахії став Пантікапей, який у цей час посів провідне місце в економічному розвитку регіону. В місті було зведено храм Аполлона, який став релігійним захисником нового об’єднання (рис. 12).
Після утворення сіммахії активному освоєнню сільських територій на Керченському півострові завадили скіфські напади. Свідченням реальної загрози, що нависла над боспорськими містами, є будівництво так званого Тірітаксь- кого валу та ранньої оборонної стіни Тірітаки на залишках будівель кінця VI ст. до н. е.
Рис. 12. Храм Аполлона в Пантікапеі (за І. Р. Пічікяном)
Невідомо, як саме відбувалася варварська експансія, проте цілком можливо, що агресивні дії кочовиків проти грецьких міст по обох берегах Керченської протоки зумовлювалися сезонними перекочуваннями скіфів через неї. Саме бажанням перекрити маршрут сезонних пересувань скіфів зі Східного Криму на азійський бік Боспору, про що оповідає Геродот, і тим самим захиститися від несподіваних набігів кочовиків, пояснюється об’єднання грецьких міст у сіммахію та будівництво ними Тірітакського валу в першій чверті V ст. до н. е.
Проте не всі боспорські поселення увійшли до складу нового об’єднання.
Той факт, що Німфей та інші античні центри, розташовані в південній частині Керченського півострова, залишилися поза захищеною валом територією, свідчить, що надполісне об’єднання було справою добровільною і, зрештою, залежало від воєнно-політичного стану кожного конкретного античного центру. В цьому відношенні показовим є той факт, що, коли Пантікапей та античні населені пункти, розташовані на північ від Тірітаки, близько 480 р. до н. е. увійшли до складу боспорської сіммахії і спільними зусиллями почали зведення ліній стратегічної оборони проти скіфів, Німфей та грецькі поселення, що перебували під його контролем, найімовірніше, не стали членами цього об’єднання, а в стосунках зі скіфами здійснювали самостійну політику. Комплекс археологічних матеріалів, що є в розпорядженні дослідників, дає підстави припустити наявність на певному хронологічному відтинку скіфського протекторату або ж тісних воєнно-політичних зв’язків між скіфськими правителями і Німфеєм. Підтвердженням цього могла б слугувати ліпна кераміка та некрополь даного центру.Наявні джерела сьогодні не дають можливості ані спростувати, ані підтвердити ці припущення. Однак подальші події і, зокрема, вступ Німфея до Афін- ського морського союзу свідчать про існування на Боспорі певної опозиції об’єднавчим зусиллям Археанактидів. З боку Німфея це була тривала цілеспрямована політика, зумовлена пошуком сильних союзників, адже протистояти боспорській сіммахії цей поліс міг лише завдяки зовнішній підтримці.
Усе це певною мірою підтверджує висновок тих дослідників, які вважали, що навколо Пантікапею об’єднувалися лише грецькі центри, розташовані на Керченському півострові, в межах захищеної Тірітакським валом території. Водночас античні міста, засновані на південь від Тірітаки та на сучасному Ta- манському півострові, залишалися самостійними, хоча й підтримували певні зв’язки з боспорською сіммахією. Якщо це так, то необхідність проведення комплексу заходів, пов’язаних зі зведенням стратегічної оборонної лінії на Керченському півострові, була основною причиною об’єднання боспорських греків у сіммахію перед лицем скіфської загрози.
Адже жоден із античних центрів самостійно не міг активно протистояти варварській експансії.За повідомленням Діодора Сицилійського, у 438/437 р. до н. е. Спарток, за походженням фракієць, здійснив державний переворот у Пантікапеї. Він усунув від управління Археанактидів й захопив владу на Боспорі. Це призвело до розпаду сіммахії боспорських міст і зумовило перехід від федеративного над- полісного політичного та релігійного об’єднання до централізованої держави. Прихід до влади Спартока диктувався інтересами досить могутньої верстви населення, головним чином Пантікапею, яка прагнула насамперед встановити дієвий контроль за експортом хліба до Середземномор’я. Політичні противники Спартока змушені були втікати до Феодосії, де вони перебували ще за часів правління наступного боспорського тирана Сатира.
Наприкінці V ст. до н. е. до складу нового державного утворення було приєднано Німфей, а також грецькі міста на сучасному Таманському півострові, зокрема Фанагорію. А на зламі першої і другої чверті IV ст. до н. е. цар Левкон І після тривалої і напруженої війни підкорив Феодосію.
За часів правління Левкона І значно розширилися межі Боспорського царства на сході, де прикордонним населеним пунктом стала Горгіппія зі своєю зручною гаванню. Як вважають дослідники, за часів його правління територія Боспорської держави сягала близько 5 тис. км2.
Наявні джерела засвідчують, що в цей час на території сучасних Керченського, Таманського півостровів та в Синдіці остаточно сформувалася Боспорсь- ка держава територіального типу, близька за своїми ознаками, але не адекватна елліністичним монархіям. Вона об’єднала під своєю егідою як численні грецькі поліси, так і варварське населення.