КЕРАМІЧНИЙ КОМПЛЕКС

Основним матеріалом на по­селеннях поморсько-кльошової культури є фрагменти керамічного посуду. Кераміч­ний комплекс поморсько-кльошової куль­тури складається з горщиків, мисок, кух­лів, чарок та глиняних дисків-сковорідок.

На поселеннях виділяються чотири групи кераміки: рустована, шорстка, ло­щена й комбінована (лощена й шорстка, лощена й рустована та ін.). Особливістю технології виготовлення кераміки по- морсько-кльошової культури на Волині є обов'язкове включення шамоту та органі­ки до складу формувальної маси.

На основній території поширення по- морсько-кльошової культури додавання шамоту та органіки до формувальної маси, на думку С. Чопека, з'являється в кінцевій фазі культури і притаманне лише групі посуду з гладенькою поверхнею (III-я тех­нологічна група за С. Чопеком).

Використання шамоту при виробниц­тві кераміки на Волині простежується в більш ранній час, а саме в культурах пе- редскіфського і ранньоскіфського часу — висоцькій, типу Лежниця і Могиляни, але в посуді синхронних їм груп лужиць­кої культури Польщі він відсутній [Кру- шельницька, 1976, с. 48].

Щодо культур латинського кола, то ке­раміка поморсько-кльошової культури на Волині найбільше спільних рис у техно­логії має з керамікою зарубинецької та пшеворської і ясторфської культур [Шко- ропад, 2000, с. 17; Крушельницька, 1976, с. 48, 62, 74].

З впевненістю виділяти конкретні типо­логічні групи поморсько-кльошевої культури на поселенні у Хрінниках важко, у зв'язку із фрагментованістю кераміки і майже відсут­ністю цілих форм. Тому для опису фрагмен­тів кераміки використано ознаки, що харак­теризують верхню частину посуду, а саме: ступінь профілювання (відхилення) шийки, ступінь профілювання плічок, зовнішня лінія шийки та плічок, тип вінець (форма, потовщення, відхилення та ін.), а також на­явність орнаменту [Пачкова, 2008].

Використовуючи ці ознаки, на поселенні можна виділити групу горщиків округлої форми з прямою або увігнутою слабо від­хиленою назовні шийкою, з прямою, дещо випуклою лінією плеча, з відхиленими назовні вінцями та із плавним переходом від лінії шийки до лінії плеча (табл.

Виокремлюється група банкоподібних посудин із прямою або увігнутою, відхи­леною назовні шийкою, з прямою або ледь вигнутою лінією плічок, вінця відхилені назовні (табл. 23, 6, 8). В одному з випад­ків вінця потовщені, відтягнуті назовні, підгранені із зовнішньої сторони (табл. 23, 9). В основі даного типу вінець лежить наслідування латенських форм, а саме кельтських валикоподібних вінець. Один із горщиків орнаментований пальцевими вдавленнями по шийці (табл. 23, 6).

Виділяється група фрагментів гор­щиків з потовщеними профільованими вінцями (табл. 25, 5). Посудини мають лощену поверхню темно-сірого кольору й характерні для ясторфської культури.

Привертає увагу горщик із дуже похи­лими плічками та роздутими бочками. Вінця короткі, вертикальні, діаметр їх становить 20 см, посередині плічок роз­міщений наліпний валик розчленований пальцевими вдавленнями, що є типо­вим для поморсько-кльошової культури (табл. 25, 4). Власне пластичний орна­мент має досить широкий етнокультур­ний діапазон побутування — від культур шнурової кераміки до римського часу.

Один із горщиків майже цілої форми (відсутнє лише денце) має дещо увігнуту лінію шийки, пряму лінію плічок та ту­луба, вінця прямо зрізані та підгранені з внутрішньої сторони (табл. 22, 9). Гор­щик округлобокий, має S-подібний про­філь та конічну форму. Діаметр вінець становить 18 см, найбільший діаметр ту­луба — 20 см. Така форма горщика може бути характерною як для зарубинецької, так і для пшеворської культур.

Серед мисок виділяється група на- півсферичних.

Поселення праслов'ян поморсько-кльошової культури до мисок лужицької культури гальштат- ського часу. На пам'ятках поморсько- кльошової культури він зустрічається як на могильниках, так і на поселеннях.

Зустрічаються напівсферичні миски без шийки і плічок із прямими вінцями (табл. 24, 3, 4), які поширені на підкльо- шових пам'ятках Мазовії. Одна з таких мисок має косо зрізані вінця з нахилом усередину (табл. 24, 1).

Ще одна миска округлобокої слабо про­фільованої форми має ледве виділену шийку та короткі, дещо потовщені вінця (табл. 27, 4). Край вінець прикрашений пальцевими вдавленнями.

Одна з мисок S-подібного профілю мала форму з чітко позначеним переломом плі­чок у бочки (табл. 23, 2). Вінця миски ва­ликоподібні, відтягнуті назовні. Така фор­ма вінець є характерною для кельтів.

Серед фрагментів верхніх частин мисок можна виділити миски округлобокої форми з підграненими із зовнішньої сторони вінця­ми, з прямою, відхиленою назовні, потовще­ною, підграненою трьома гранями із внут­рішньої сторони шийкою, з випуклою лінією плічок та злегка випуклою лінією тулуба, яка плавно переходить до денця, що відсут­нє (табл. 22, 1). Скоріш за все, миска була на кільцевому піддоні. Миска має S-подібний профіль. Діаметр вінець становить 18,2 см, діаметр найбільшого розширення — 17 см. Також на поселенні зустрічаються фрагмен­ти мисок із потовщеними валикоподібними вінцями, які підгранені із зовнішньої сторо­ни (табл. 22, 2, 3). Потовщені вінця ста­новлять 80 %, їх появу пов'язують із пізньо- латенським часом. Крім того підгранен- ня вінець кількома гранями з'являється в губінській групі ясторфської культури на ру­бежі середнього та пізнього латену й стає ха­рактерною ознакою пізньолатенської фази пшеворської культури [Козак, 1994, с.

В одному з жител поморсько-кльошової культури виявлено майже цілий кухоль (відсутнє лише денце) (табл. 22, 8). Кухоль конічної форми, з дещо відігнутими назовні округлими вінцями, шийка злегка вигнута, відхилена назовні. Перехід від шийки до плічок плавний, лінії плічок та тулуба пря­мі. Кухоль має велику, овальну в перетині, ручку, яка кріпиться до шийки та нижче основи плічка. Діаметр вінець дорівнює 14 см, а діаметр найбільшого розширення тулуба — 15 см. Такі кухлі характерні для зарубинецької культури. Цікавим є також чорнолощений кухлик із розлогими вінця­ми, високою прямою шийкою, потовщеною із внутрішньої сторони, та добре випукли­ми боками. Діаметр вінець становить 12 см, горла — 9,5 см. Ширина горла більша за висоту посудини (табл. 25, І). Кухлик є ти­повим для поморсько-кльошової культури.

До мініатюрних посудин, виявлених на поселенні, можна віднести чарки та чашки. Чашка мала лощену поверхню, опуклобоку форму з косо зрізаними відхиленими назов­ні вінцями, пряму, відхилену назовні, дещо потовщену із внутрішньої сторони, випуклу лінію плічок. Посудина має S-подібну фор­му. Діаметр вінець становить 10,5 см.

На поселенні виявлена чарка конічної форми з округлими вінцями, з прямою відхиленою назовні лінією шийки, яка плавно переходить у пряму лінію плічок, лінія тулуба пряма і плавно переходить у придонну частину. Чарка на кільцево­му піддоні (табл. 22, 6). Поверхня її під- лощена. Діаметр вінець чарки більший, ніж діаметр тулуба, і становить 9 см, діа­метр денця дорівнює 4 см, висота — 6 см. До чарок, на нашу думку, можна віднести фрагменти верхніх частин посудин, вияв­лені у споруді 63 (табл. 24, 2, 6). Ці фраг­менти слабопрофільовані й мають розхи­лені назовні, не потовщені вінця. Посуд подібного типу на поселеннях поморсько- кльошової культури зустрічається рідко [Шкоропад, 2000, с. 61].

Атрибутом керамічного комплексу по­морсько-кльошової культури є пласкі дис- ки-покришки. Поверхня їх сіро-брунатно­го кольору, підлощена або лощена. Пласкі тарілки (диски-сковорідки) належать до керамічних виробів досить поширених на пам'ятках поморсько-кльошової культури на всій території, своїм вихідним пунктом вони мають лужицьку культуру.

На волинських пам'ятках пласкі тарілки здебільшого прикрашені наскрізними про­колками або ямками. Їхня поверхні зазви­чай лощена, хоча зустрічаються поодинокі

тарілки із шорсткою поверхнею. Але на се­лищі в урочищі Шанків Яр вони не декоро­вані. Тарілки з лощеною поверхнею мають домішку піску й дрібно товченого шамоту у формувальній масі, а із шорсткою — товче­ного кременю, тоді як на інших волинських поселеннях поморсько-кльошової культури (Линів, П'ятидні, Гірка Полонка) — домішку зерен граніту. Діаметр тарілок коливається від 12 см до 30 см, а товщина — 0,5—1,5 см.

На поселенні знайдено два прясла — видовжено-біконічної форми та конічної (у формі чаші) (табл. 23, 16, 17). Розмір пря­сел 2,5—3 ? 3 см, діаметр отворів — 0,4 см. У глині, з якої вони виготовлені, є домішка дрібного шамоту й піску. Слід зазначити, що за складом формувальної маси пряс­ла з волинських пам'яток відрізняються від прясел з основної території поморсько- кльошової культури, де до її складу входи­ло дрібно товчене каміння. У цьому сенсі волинські прясла наближені до прясел пшеворської культури пізньолатенського часу, до складу формувальної маси яких входили лише дрібно товчений шамот та пісок [Шкоропад, 2000, с. 67; Козак, 1984, с. 25]. Біконічна форма прясел є характер­ною також і для зарубинецької культури.